Рішення

від 08.02.2024 по справі 903/1175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2024 року Справа № 903/1175/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кет Лоджистік

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дрижаполової Інни Михайлівни

про стягнення 90955грн.

встановив: позивач - ТОВ Кет Лоджистік звернувся до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дрижаполової Інни Михайлівни (відповідача) 90955грн. з яких: 40000грн. суми попередньої оплати за договором поставки та 50955грн. неустойки. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2684грн. та 15000грн. фактично понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору поставки №2704-23 від 27.04.2023р. щодо поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

Ухвала суду, що направлялась відповідачу за адресою, зазначеною у витязі з ЄДРПОУ (43000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Алли Горської (кол.- пров.Грибоєдова), буд.5) повернулася на адресу суду з відміткою пошти За закінченням терміну зберігання.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, на офіційному веб-сайті судової влади України 18.01.2024 судом також було розміщене оголошення про відкриття провадження у справі №903/1175/23 та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ч.4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, 18.01.2024 відповідач був повідомлений про розгляд справи у суді за допомогою телефонограми.

За таких обставин, суд вважає, що виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідач відзиву на позов не надав, позову не оспорив.

Клопотань та заяв від сторін не надійшло.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

27.04.2023 між ФОП Дрижаполова І. М. (Постачальник) та ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» (Покупець) укладено договір поставки №2704-23.

Відповідно до п.1.1 - 1.3 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, іменованому далі по тексту товар. Характеристика, кількість, номенклатура, ціна і загальна вартість товару, що поставляється по Договору, зазначається сторонами у специфікації до Договору, що є невід`ємною його частиною, Товар поставляється Постачальником Покупцеві партіями, на кожну партію товару Покупець виписує товарну накладну.

Порядок і строки поставки узгоджуються сторонами у специфікації (п.2.3).

Згідно п.3.1, 3.4 умови оплати та поставки товару узгоджуються сторонами у специфікації до Договору. Вартість товару, погоджена і затверджена сторонами у відповідному додатку (Специфікації) до Договору, є фіксованою і незмінною протягом усього строку його дії.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки, при порушенні строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості недопоставленого вчасно Товару, за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, але в кожному разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.9.3 Договору).

Відповідно до п. 9.5. Договору поставки, при укладенні, оформленні, передачі та виконанні цього Договору сторони допускають використання факсимільного зв`язку, електронної пошти; документи, передані з використанням такого зв`язку будуть мати юридичну силу до обміну оригіналами цих документів.

Договір був підписаний сторонами та завірений їх печатками.

28.04.2023 відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 1 від 28.04.2023. Згідно рахунку вартість товару (заготовка соснова строгана 2020х80х4000 - 30 м.куб) становить 129000 грн. Рахунок завірений підписом та печаткою Дрижаполової І.М. Також, відповідачем було надано довідку про відкриття рахунка в АТ «Акцент-Банк».

На виконання своїх зобов`язань 28.04.2023 ТОВ «КЕТ ЛОДЖИТСТІК» провело часткову попередню оплату за обумовлений товар на користь ФОП Дрижаполової І. М. на суму 40000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 407 від 28.04.2023 з призначенням платежу «оплата за товар згідно рахунку №1 від 28.04.2023».

Отже, на підставі договору поставки №2704-23 від 27.04.2023 року та рахунку на оплату № 1 від 28.04.2023 року між ФОП Дрижаполовою І. М. та ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» виникли господарські зобов`язання, за яким ФОП Дрижаполова І. М. зобов`язалася поставити й передати у власність ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» обумовлений товар, а ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» зобов`язалося прийняти та оплатити цей товар.

15.08.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про виконання обов`язку (в порядку ст.530 ЦК України), в якій вимагав поставити та передати у власність ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» заготовку соснову строгану (30 м.куб) на загальну суму 129000грн. Надіслання вимоги відповідачу підтверджується накладною укрпошти від 15.08.2023 та описом вкладення до цінного листа від 15.08.2023 зі штемпелем укрпошти.

Вимога була отримана відповідачем 21.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, як зазначає позивач, ФОП Дрижаполова І. М. не виконала своїх договірних зобов`язань та не поставила товар позивачу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на підставі виставленого рахунку, здійснив часткову попередню оплату товару. У вимозі, яка отримана відповідачем 21.08.2023, позивач вимагав виконання ФОП Дрижаполовою І.М. свого обов`язку по договору та поставити йому товар.

Судом встановлено, що умовами договору поставки не передбачено здійснення покупцем попередньої оплати (авансу). Водночас, як вбачається з умов Договору, порядок і строки поставки узгоджуються сторонами у специфікації (п.2.3). Умови оплати та поставки товару узгоджуються сторонами у специфікації до договору (п.3.1). Проте, позивачем не надано суду специфікації до договору поставки, підписаної сторонами, з обумовленими порядком та строками поставки товару відповідачем.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар у 7-денний строк з моменту отримання вимоги, а саме до 28.08.2023, проте останній такого обов`язку не виконав.

Водночас, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40000грн попередньої оплати за договором поставки посилаючись на ч.2 ст.693 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача саме про повернення сплачених коштів на суму 40000грн. Відповідачем не здійснено свого обов`язку щодо поставки товару, проте з вимогою повернути часткову попередню оплату за товар позивач до відповідача не звертався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на день розгляду спору підстави для стягнення з відповідача 40000грн попередньої оплати за товар відсутні, а звернення з позовом в цій частині є передчасним. За таких обставин, у позові в частині стягнення 40000грн слід відмовити.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За прострочення поставки товару позивач нарахував відповідачу на підставі п.7.2 Договору 50955грн. неустойки у вигляді пені за період з 29.08.2023 по 15.11.2023.

Суд відзначає, що суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

В розумінні статей 173 та 230 Господарського кодексу України, пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція щодо правомірності застосування штрафної санкції, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення, узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 03.12.2013 у справі № 3-35гс13, від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду від 19.09.19 у справі № 904/5770/18.

Суд, оглянувши розрахунок позивача, встановив, що нараховані 50955грн. за період з 29.08.2023 по 15.11.2023 є арифметично вірними та підставними.

За наведених вище обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені на суму 50955грн за прострочення поставки товару підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 15000грн фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження зазначених витрат позивач надав суду копії договору про надання правничої допомоги №1-1508/23-г від 15.08.2023, укладеного та підписаного між ТОВ "Кет Лоджистік" та Адвокатським бюро «Оприско та партнери», рахунку №001-1-1508/23-г від 15.08.2023 на суму 15000грн, платіжної інструкції №111315 від 18.08.2023 про оплату 15000грн та ордеру на надання правничої (правової ) допомоги.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.1,1, 1.2 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе доручення Замовника про надання йому юридичної допомоги, обумовленого Замовником виду та в його інтересах, на умовах, визначених цим договором, а Замовник зобов`язується оплатити послуги Виконавця та у випадку необхідності відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору. Доручення Замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів Замовника в суді, а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі за позовом ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» до фізичної особи-підприємця Дрижаполової Інни Михайлівни про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки.

Відповідно до п. 4.2. Договору сторони узгодили, що за ведення у суді першої інстанції у справі за позовом ТОВ «КЕТ ЛОДЖИСТІК» до фізичної особи-підприємця Дрижаполової Інни Михайлівни про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки, що включає збір та опрацювання доказів, вироблення правової позиції, підготовку та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях (за необхідності), вчинення всіх інших необхідних дій по представництву позивача у зазначеній справі в суді першої інстанції Замовник сплачує Виконавцеві гонорар у фіксованій сумі 15 000 гривень.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також суд зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).

На підставі виставленого рахунку №001-1-1508/23-г від 15.08.2023 до договору про надання правничої допомоги №1-1508/23-г від 15.08.2023 на суму 15000грн, ТОВ «Кет Лоджистік» було фактично оплачено послуги АБ «Оприско та партнери», що підтверджується платіжною інструкцією №111315 від 18.08.2023.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України..

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дрижаполової Інни Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Кет Лоджистік (79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд.367А, кабінет 83, код ЄДРПОУ 44168651) 50955грн неустойки, а також 1503грн 64коп витрат по сплаті судового збору та 8403грн 33коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 40000грн суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 12.02.2024.

СуддяО. Г. Слободян