Рішення

від 06.02.2024 по справі 903/1208/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2024 року Справа № 903/1208/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екопел

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УБК Агрокрай

про стягнення 214468грн. 85коп.

встановив: 01.12.2023 (документ сформований у системі «Електронний суд» 30.11.2023) позивач - ТОВ Екопел звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ УБК Агрокрай (відповідача) 214468грн. 85коп. з яких: 140000грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 61160грн. пені, 5026грн. 85коп. 3% річних та 8282грн. інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача 3217грн. 03коп. витрат по сплаті судового збору та 8000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.10.2023р., в частині сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 08.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

03.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що умови оплати за послуги передбачені пунктом 5 Додаткової угоди № 1 до Договору, де вказано, що "Орендна плата сплачується Орендарем протягом 5 банківських днів з моменту підписання cторонами Акту приймання-передачі повернення техніки." А в п. 9.2. Договору встановлено, що початок штрафних санкцій починається у випадку прострочення більш ніж на 10 днів. Акт повернення техніки підписано 21.10.2022 року, отже строк на оплату встановлено до 28.10.2022 включно, і початок нарахування пені можливе лише з 07 листопада 2022 року, однак позивач помилково починає відлік з 27 жовтня, хоча це лише 3-й робочий день після підписання Акту. Також повідомив, що відповідач продовжує частинами сплачувати за послуги, що підтверджується доданими платіжними інструкціями. Просить суд врахувати доводи ТОВ "УБК Агрокрай", викладені у відзиві; скасувати або зменшити розмір нарахованої неустойки до 1 грн, скасувати або зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

13 жовтня 2022рокуТОВ «ЕКОПЕЛ» (Орендодавець) та ТОВ «УБК АГРОКРАЙ» (Орендар) уклали договір орендисільськогосподарської техніки з екіпажем (Договір).

Пунктом 1.1.Договору передбачено, щоу порядку та на умовах, визначених Договором,Орендодавець зобов`язується передати Орендарю за заявкоюОрендаря в тимчасове платне користування сільськогосподарськутехніку, визначенуу Договорі, а такожзобов`язується забезпечити своїми силами керуваннятехнікою татехнічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування сільськогосподарську техніку під керуванням екіпажу (водія, тракториста або механізатора) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно п. 1.2в оренду передається трактор NEW HOLLANDT7060(рік випуску 2017,державний номер НОМЕР_1 ) в комплекті з пневматичною посівною комбінацією LEMKEN COMPACT SOLITAIR 9/400 HD 167 (рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_2 ).

Сільськогосподарська техніка надається в тимчасове платне користування для здійснення господарської діяльності Орендаря (п.2.1 Договору).

Передача техніки підтверджується актом приймання-передачі техніки, що складається в двох екземплярах та підписуються сторонами (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що згідно заявки Орендаря укладається Додаткова угода, яка є невід`ємною частиною даного Договору, в якій, окрім іншого, визначається строк оренди та розмір орендної плати.

Відповіднодо пункту 5.2. Договору оплата здійснюється шляхомперерахування грошових коштівна поточнийбанківськийрахунок Орендодавця в строк, визначений сторонамив додатковійугодідо даного Договору,яка є невід`ємною частиною даного Договору. Записьмовоюдомовленістю сторін можлива інша форма розрахунків не заборонена чинним законодавством України.

Договір підписаний сторонами та завірений їх печатками.

14.10.2022 на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв трактор NEW HOLLANDT7060 (рік випуску 2017, державний номер НОМЕР_1 )в комплекті з пневматичноюпосівною комбінацією LEMKEN COMPACT SOLITAIR 9/400 HD 167 (рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується актом приймання-передачі від 14.10.2022 по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.10.2022, підписаним сторонами.

Для проведення оплати за договором позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №69 від 14.10.2022 на суму 180000грн.

21.10.2022 ТОВ «УБК Агрокрай» передав (повернув) ТОВ «ЕКОПЕЛ» орендовану техніку, прощо сторонами булопідписано Акт приймання-передачі від 21.10.2022 по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 13.10.2022.

Також, на підтвердження факту надання послуг, їх обсягів та ціни між сторонами було укладено та підписано Акт надання послуг № 92, відповідно до якого були виконані наступні роботи (надані послуги: оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем на суму 180000грн., в тому числі ПДВ 30000грн.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 5 Додаткової угоди, відповідно до умов Договору визначено наступні умови оплати: орендна плата сплачується орендарем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі повернення техніки.

Банківський день період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом.

Копію Додаткової угоди до Договору позивач суду не надав, проте відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує укладення між сторонами Додаткової угоди та підтверджує погоджені умови, вказані у п.5 Додаткової угоди щодо терміну оплати.

Таким чином, враховуючи умови Додаткової угоди, відповідач, як орендар, повинен був повністю оплатити за користування орендованим майном до 28.11.2022 включно (5-й банківський день після 21.10.2022).

У зв`язку із невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати, 02.03.2023 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість на суму 180000грн. Проте, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

22.08.2023 відповідач перерахував позивачу 30000грн за оренду сільськогосподарської техніки, що підтверджується платіжною інструкцією №0284 від 22.08.2023. Також 19.10.2023 ТОВ «УБК Агрокрай» сплатив позивачу згідно платіжної інструкції №0350 від 19.10.2023 10000грн. Призначення платежу: оплата за оренду с/г техніки по рахунку №69 від 14.10.2022. Зазначене не заперечує відповідач.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на 30.11.2023 заборгованість відповідача становить 140000грн.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги. Факт отримання таких послуг та наявність заборгованості відповідач не заперечує.

На момент звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача становила 140000грн.

Водночас, відповідачем до відзиву на позов було надано суду копії платіжних інструкцій №0400 від 29.11.2023 (дата зарахування коштів на рахунок позивача відсутня), №0407 від 04.12.2023, №0408 від 07.12.2023, №0411 від 14.12.2023, №0412 від 14.12.2023, №0413 від 17.12.2023, №0414 від 19.12.2023, №0417 від 22.12.2023, №0416 від 22.12.2023, №0418 від 26.12.2023 №0420 від 29.12.2023 та №0421 від 31.12.2023, які підтверджують оплату ТОВ «УБК Агрокрай» на користь ТОВ «Екопел» 1200грн заборгованості, призначення платежу: оплата за оренду с/г техніки по рахунку №69 від 14.10.2022.

Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини в частині стягнення основного боргу у розмірі 1200грн, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, шляхом погашення частини заборгованості відповідачем, в свою чергу предмет та підстави позову в цій частині зникли.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, існування предмета спору припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення 1200грн. заборгованості необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заборгованість відповідача з урахуванням здійсненої проплати після подачі позову до суду становить 138 800 грн, не погашена, підтверджена матеріалами справи та є підставною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Крім того, за прострочення виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу 61160грн. пені за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, 5026грн. 85коп. 3% річних за період з 27.10.2022 по 30.11.2023 та 8282грн. інфляційних втрат за період з листопада 2022 р по жовтень 2023 р.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за коден день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 9.2. Договору за прострочення більш ніж на 10 днів внесення Орендодавцю орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню за кожний день прострочення відповідного платежу у розмірі 0,1% від орендної плати, що зазначатиметься у додатковій угоді до цього Договору.

У відзиві на позов відповідач не заперечує факт прострочення своїх договірних зобов`язань, проте заперечує дату початку нарахування штрафних санкцій позивачем, зазначаючи, що пунктом 9.2. Договору встановлено, що початок штрафних санкцій починається у випадку прострочення більш ніж на 10 днів. Акт повернення техніки підписано 21.10.2022 року, отже строк на оплату встановлено до 28.10.2022 включно, і початок нарахування пені можливе лише з 07 листопада 2022 року.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі повернення техніки сторонами підписано 21.10.2022, 22-23 жовтня 2022 року вихідні дні, отже, враховуючи умови п.9.2 Договору, 5-й банківський день після підписання сторонами акту є 28.10.2022. Прострочення строків оплати за договором починається з 29.10.2022.

Позивач нарахував відповідачу 61160грн пені за період з 27.10.2022 по 30.11.2023 у розмірі 0,1% за кожний день прострочення відповідного платежу.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, враховуючи норми законодавства, пеню у даному випадку необхідно нараховувати за 6 місяців за період з 29.10.2022 по 28.04.2023 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Провівши власний розрахунок пені за вказаний період суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 44876,71грн пені. У позові в частині стягнення 16 283,29 грн пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 5026грн. 85коп. 3% річних за період з 27.10.2022 по 30.11.2023 та 8282грн. інфляційних втрат за період з листопада 2022 р по жовтень 2023 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.10.2022 по 30.11.2023, враховуючи визначений судом період та суми вказані позивачем у розрахунку, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 5026грн 85коп 3% річних та 7870грн інфляційних втрат. В позові в частині стягнення 412грн інфляційних втрат слід відмовити.

Водночас, у відзиві на позов, відповідач просить суд врахувати обставини справи, скрутне становище відповідача та зменшити суми нарахованої неустойки, інфляційних втрат та річних.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи N 904/4685/18).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за час прострочення зобов`язання.

У зв`язку з простроченням поставки товару з відповідача слід стягнути 44876грн 71коп пені.

Водночас, враховуючи принцип розумності та справедливості, часткове виконання відповідачем зобов`язання за договором, беручи до уваги неподання позивачем доказів понесення ними збитків внаслідок допущених відповідачем порушень умов договору, врахувавши інтереси усіх сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені на 50 % на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

За наведених вище обставин позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 22438грн 36коп пені; в позові в частині стягнення 22438грн 35коп пені слід відмовити.

Зменшення судом нарахованих інфляційних втрат та 3% річних законодавством не передбачено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст.73 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 8000грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження зазначених витрат позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №4 від 15.11.2023, укладеного та підписаного між ТОВ "Екопел" та адвокатом Чорній Т.П., додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №4 від 15.11.2023, акту приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2023 на суму 8000грн. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.1 Договору про надання правової допомоги Адвокат отримує повноваження здійснювати захист прав і законних інтересів ТОВ «Екопел», пов`язаних із зверненням за позовом до ТОВ «УБК Агрокрай».

Вартість послуг Адвоката при виконання повноважень за цим договором погоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору і є його невід`ємною частиною (п.3).

Згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №4 від 15.11.2023 за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в тому числі за: обговорення та узгодження з Клієнтом правової позиції 1000грн; складання позовної заяви 7000грн. Загальна вартість робіт/послуг 8000грн.

Згідно підписаного між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2023, загальна вартість наданих послуг складає 8000грн.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також суд зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УБК Агрокрай (44000, Волинська обл, Ковельський район, смт. Шацьк, вул.50 років Перемоги, буд.60, код ЄДРПОУ 42303711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екопел (44300, Волинська обл, Ковельський район, м.Любомль, вул. Н.Ужвій, буд.27, код ЄДРПОУ 37669619) 174 135грн. 21коп (з них: 138800грн основного боргу, 22438грн 36коп пені, 7870грн. інфляційних втрат та 5026грн. 85коп.- 3% річних), а також 2966грн. 60коп. витрат по сплаті судового збору та 7377грн 24коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1200грн основного боргу.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 38 721грн 64коп пені та 412грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 12.02.2024.

СуддяО. Г. Слободян