Рішення

від 05.02.2024 по справі 903/1192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2024 року Справа № 903/1192/23

за позовом Виконавчого комітету Ковельської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд 2», м.Луцьк

про стягнення 374 757,57 грн.,Суддя Шум М. С.

Без повідомлення

встановив: 27.11.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 22.11.2023 Виконавчого комітету Ковельської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд 2» 374 757 грн. 57 коп. заборгованості та судовий збір у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо виконання умов інвестиційного договору №1 від 15.04.2019 в частині сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України.

21.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Житлобуд-2». До відзиву долучено докази його надіслання на адресу позивача у справі.

Суд приймає відзив та долучає його до матеріалів справи.

ТОВ «Житлобуд-2» позовні вимоги ВК Ковельської міської ради вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що Замовником за інвестиційним договором є Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, організатором інвестиційного конкурсу є Виконавчий комітет Ковельської міської ради, Інвестором - ТзОВ «Житлобуд-2».

Передача функцій замовника Інвестору, що зазначені в окремих пунктах інвестиційного договору, зокрема п. 3.5.1, були передбачені для можливості отримання Інвестором дозволів та погоджень в процесі будівництва без участі Замовника (при цьому передача функцій щодо сплати пайової участі договором не була передбачена).

Проте фактичної передачі функцій Замовника Інвестору здійснено не було.

Крім того, згідно пункту 12 акту готовності об`єкта, який стосується коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, як причина для замовників, які до сплати пайової участі не залучаються, зазначена наступна підстава для звільнення: будівництво об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів не сплачуються.

02.01.2023 Інвестором на вимогу Замовника було безоплатно передано у власність Ковельської територіальної громади в особі Ковельської міської ради на баланс КНП Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області - амбулаторію загальної практики сімейної медицини, яка є будівлею медичного і оздоровчого призначення (згідно акту приймання-передачі).

Крім того, багатоквартирний будинок згідно інвестиційного договору №1 введений в експлуатацію після набрання чинності змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема виключення статті 40 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону, а з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку Інфраструктури населеного пункту).

Протягом дії інвестиційного договору (до 14.01.2023) ні Позивач (Організатор інвестиційного конкурсу), ні Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради (Замовник) не звертались до ТзОВ «Житлобуд-2» щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, чи щодо сплати пайової участі, та не надавали розрахунку величини пайової участі.

Після завершення дії інвестиційного договору, а саме 22.06.2023 позивачем був надісланий лист №3318/25.05/2-23 з вимогою сплатити пайову участь у розвиток інфраструктури міста Ковель відповідно до підпункту 3.5.5. пункту 3.5. Інвестиційного договору №1 від 15.04.2019 у розмірі 391 424,67 грн. У відповідь на цей лист Відповідачем був надісланий лист №92 від 20.07.2023 з аргументованою відмовою.

При цьому, розмір пайової участі у листі №3318/25.05/2-23 Позивача (391 424,67 грн.) не відповідає розміру пайової участі згідно вимог позовної заяви (374 757,57 грн.). Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста, який Позивач хоче стягнути, змінюється, і такі зміни нічим не обґрунтовуються, розрахунок величини пайової участі Позивачем не надається.

Крім того, відповідач вважає, що припустивши, що функції Замовника були б передані Інвестору, то таке стягнення також суперечило б нормі Закону, чинній на момент укладення інвестиційного договору: відповідно до ч. 7 статті 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»: органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь- яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Таким чином, правовою підставою вимоги Позивача про стягнення коштів може бути лише стягнення пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що і зазначено в п. 3.5.5. інвестиційного договору №1 від 15.04.2019.

Відповідно до статті 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції чинній на момент укладення Інвестиційного договору №1 від 15.04.2019) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинна була сплачуватися Замовником будівництва. Замовником за інвестиційним договором є Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Відповідно до вимог Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції чинній на момент укладення інвестиційного договору, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту мав відповідати вимогам цього Закону, а саме: між Замовником будівництва та органом місцевого самоврядування мав бути укладений окремий договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що містив би наступні істотні умови: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін та розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Термін укладення такого договору - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Крім того, Законом передбачені винятки, коли пайова участь у розвиток інфраструктури не сплачується, а саме: коли замовником будівництва є орган місцевого самоврядування та для будівель медичного і оздоровчого призначення. Саме ці винятки є підставою для звільнення від сплати пайової участі у розвиток інфраструктури об`єкта будівництва згідно вказаного інвестиційного договору.

Замовником будівництва є орган місцевого самоврядування, що й зазначено в акті готовності об`єкта до експлуатації як підстава для звільнення від сплати. Крім того, об`єкт будівництва, виконаний згідно інвестиційного договору №1 від 15.04.2019 за проектом «Будівництво багатоквартирного 5-ти поверхового житлового будинку з вбудованим торгівельно-побутовим блоком та пунктом первинної медичної допомоги» містить амбулаторію загальної практики сімейної медицини, яка є будівлею медичного і оздоровчого призначення, що була безоплатно передана у власність Ковельської територіальної громади в особі Ковельської міської ради на баланс КНП Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області 02.01.2023 року (копія акту додається).

Підпункт 3.5.5. інвестиційного договору №1 від 15.04.2019 року, у якому Інвестор - ТзОВ «Житлобуд-2» зобов`язується сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля не містить істотних умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог закону і не є договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Тобто підпункт 3.5.5 пункту 3.5. Інвестиційного договору не може вважатися укладеним договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а є лише попереднім наміром про його укладення.

Намір про укладення договору про пайову участь, передбачений підпунктом 3.5.5. інвестиційного договору, не був реалізований та не міг бути реалізований у зв`язку із відсутністю законних підстав, зокрема, враховуючи таке: пайовий внесок за законом сплачується Замовником будівництва, який у даному випадку є органом місцевого самоврядування і він звільнявся від оплати пайової участі, а також враховуючи вимоги частини 4 статті 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», у якому зазначено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники будівель медичного і оздоровчого призначення, а у зв`язку із подальшим скасуванням обов`язку сплачувати пайову участь у розвитку інфраструктури до здачі будинку в експлуатацію, укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури в цілому втратило законодавче підґрунтя.

Таким чином, оскільки договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між ТзОВ «Житлобуд-2» та Виконавчим комітетом Ковельської міської ради (чи його управлінням) не укладався, і Відповідач не є Замовником будівництва, а норма закону щодо обов`язковості оплати пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту була скасована до здачі будинку в експлуатацію, підстав для оплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля та стягнення коштів у розмірі 374 757, 57 грн. - немає.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

За приписами ст. 7 ГПК України, господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Судом встановлено, що відповідачем подано відзив через Електронний Суд у формі пояснень без долучення будь-яких доказів. Відтак, суд долучає відзив до матеріалів справи, проте не приймає його до розгляду, оскільки відповідачем не дотримано процесуальний порядок подачі відзиву.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, про інше сторони не клопотали, в пункті 3 резолютивної частини ухвали суду від 24.11.2023 про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на вимоги ст. 165 ГПК України щодо відзиву.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

в с т а н о в и в:

15.04.2019 між Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, як Організатором інвестиційного конкурсу, Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2», як Інвестором укладено інвестиційний договір №1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Інвестор (відповідач) зобов`язується за власні та залучені кошти фізичних і юридичних осіб, своїми та залученими силами і засобами відповідно до умов цього договору здійснити реалізацію Інвестиційного проекту «Будівництво багатоквартирного 5-ти поверхового будинку з вбудованим торгівельно-побутовим блоком та пунктом первинної медичної допомоги», збудувати і ввести в експлуатацію житловий будинок згідно інвестиційного проекту за адресою м.Ковель по вул. Володимира Кияна, 70б та передати приміщення Об`єкту, визначені у п. 1.4.2 Договору.

Сторони договору узгодили орієнтовні техніко-економічні показники Об`єкта, розподіл загальної площі Об`єкта, порядок реалізації проекту тощо.

Сторони також погодили свої права та обов`язки.

Так, відповідно до п. 3.5.5 договору Інвестор (відповідач) зобов`язався сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля в розмірі не менше 1,5% для житлових площ та 5% для інших (комерційних) площ від орієнтовної вартості будівництва об`єкта інвестування, що розрахунково становить не менше 391 424 грн. 67 коп.

Згідно з п. 6.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 14.10.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором.

Додатковими угодами №1 від 09.10.2020, №2 від 13.07.2021, №3 від 13.01.2022 до договору сторони продовжували термін реалізації проекту та дію договору. Додатковою угодою №3 від 13.01.2022 термін дії договору встановлено до 14.01.2023.

Державна інспекція архітектури та містобудування України 05.10.2022 видала Сертифікат №ІУ12222093034 про готовність до експлуатації будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим торгівельно-побутовим блоком», місце розташування: м.Ковель, вулиця Кияна Володимира, 70Б.

Позивач Виконавчий Комітет Ковельської міської ради, наполягаючи на обов`язку Інвестора виконати умови п. 3.5.5 договору, просить суд стягнути з відповідача ТОВ «Житлобуд-2» 374 757 грн. 57 коп. коштів у розвиток інфраструкутри міста.

Пайова участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля розрахована в розмірі 1,5% від загальної кошторисної вартості будівництва станом на 08.02.2022, який встановлено експертним звітом філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Волинській області №210/03-0059/01-22 від 07.06.2022 в розмірі 24983,838 тис. грн.

Виконавчий Комітет Ковельської міської ради надіслав ТОВ «Житлобуд-2» лист-вимогу від 22.06.2023 №3318/25.05/2-23 з вимогою протягом 10 днів з моменту отримання листа виконати зобов`язання, що визначені п. 3.5.5 Інвестиційного договору №1 від 15.04.2019 щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля.

ТОВ «Житлобуд-2» в листі-відповіді від 20.07.2023 №92 зазначив, серед іншого, що договір про пайову участь сторонами інвестиційного договору укладений не був. Підстав для сплати коштів в якості пайової участі в розвитку інфраструктури міста Ковеля згідно з нормами ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» немає.

В даному випадку суду слід вирішити спір щодо того, чи порушено майнові права позивача ВК Ковельської МР відповідачем ТОВ «Житлобуд-2» шляхом невиконання пункту 3.5.5 інвестиційного договору №1 від 15.04.2019 та чи повинен ТОВ «Житлобуд-2» сплатити на користь ВК Ковельської МР кошти в розмірі 374 757 грн. 57 коп., як пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля з розрахунку 1,5% від загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва згідно з інвестиційним договором 24983,838 тис.грн.

Статтею 326 ГК України встановлено, що інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об`єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність провадиться на основі, зокрема, інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Між Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, як Організатором інвестиційного конкурсу, Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2», як Інвестором укладено інвестиційний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.5.5 інвестиційного договору Інвестор (відповідач) зобов`язався сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля в розмірі не менше 1,5% для житлових площ та 5% для інших (комерційних) площ від орієнтовної вартості будівництва об`єкта інвестування, що розрахунково становить не менше 391 424 грн. 67 коп.

Позивач в позовній заяві правову природу спірних коштів в розмірі 374 757 грн. 57 коп. також обґрунтовує як пайова участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля.

На час укладення між Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, як Організатором інвестиційного конкурсу, Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2», як Інвестором інвестиційного договору №1 стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2).

А частиною 4 ст. 40 цього Закону передбачалося, що До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

За змістом зазначеної статті Закону пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування відповідно до встановленого ним розміру (у межах встановленого законом граничного розміру) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, або на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена). Розмір пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення відповідного договору та доданих до нього документів, а договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації зазначеного звернення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічного висновку дійшов ВС у складі колегії суддів КГС в постанові від 07.09.2023 №916/2709/22.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 і від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Відповідно до п.4 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що ТОВ «Житлобуд-2» не є замовником в розумінні ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та не є за конкретних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі інвестиційного договору №1 від 15.04.20219 суб`єктом сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

ТОВ «Житлобуд-2» виступав Інвестором згідно з договором №1 від 15.04.2019, а предметом договору є реалізація інвестиційного проекту.

Крім того, Декларація про початок будівництва від 17.02.2014 №ВЛ083140480692 видана Замовникові Упралінню капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради.

В подальшому розпорядженням Волинської ОДА від 21.11.2014 №487 передано Відділу комунального господарства виконкому Ковельської міської ради функції замовника із завершення спорудження житлового будинку №70б на вул. Ватутіна у м.Ковель

15.04.2019 між Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, як Організатором інвестиційного конкурсу, Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2», як Інвестором укладено інвестиційний договір №1.

Згідно із Актом готовності об`єкта до експлуатації від 06.07.2022 та Сертифікату про відповідність закінченого будівництва об`єкта №ІУ122220930934 Замовником об`єкта є Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Судом також встановлено, що згідно з п. 3.5.1 інвестиційного договору відповідач зобов`язується користуватися правами «замовника будівництва», власними та/або залученими силами, з своїх матеріалів у встановлені терміни виконати весь комплекс робіт з проектування та будівництва об`єкту.

Передача інвестору обов`язків чи зобов`язання інвестора виконати саме обов`язки «замовника будівництва» в розумінні ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» інвестиційним договором не передбачено.

З огляду на досліджені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що обов`язок ТОВ «Житлобуд-2 за конкретних правовідносин щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету з норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не виник.

Одночасно, суд з огляду на обставини, що викладені у відзиві відповідача, вважає за необхідне звернути увагу ТОВ «Житлобуд-2» на висновки ВС у складі колегії суддів КГС в постанові від 07.09.2023 №916/2709/22 про те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Водночас у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо обов`язку ТОВ «Житлобуд-2» сплатити Виконавчому комітету Ковельської міської ради коштів в сумі 374 757 грн. 57 коп. як договірного зобов`язання на підставі інвестиційного договору №1 від 15.04.2019, а саме згідно з п. 3.5.5 договору відповідно до якого Інвестор (відповідач) зобов`язується сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля в розмірі не менше 1,5% для житлових площ та 5% для інших (комерційних) площ від орієнтовної вартості будівництва об`єкта інвестування, що розрахунково становить не менше 391 424 грн. 67 коп. суд зазначає таке:

Предметом договору є реалізація Інвестиційного проекту «Будівництво багатоквартирного 5-ти поверхового будинку з вбудованим торгівельно-побутовим блоком та пунктом первинної медичної допомоги», збудувати і ввести в експлуатацію житловий будинок згідно інвестиційного проекту за адресою м.Ковель по вул. Володимира Кияна, 70б та передати приміщення Об`єкту, визначені у п. 1.4.2 Договору.

У п. 1.4.2 визначено приміщення пункту первинної медичної допомоги на першому поверсі з окремим входом зі сторони вул. Володимира Кияна, площа якого повинна складати 12,498 % від загальної площі об`єкта, але не менше 302 кв.м., яке набуває у власність Замовник.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі від 02.01.2023 про передачу у власність Ковельської територіальної громади на баланс комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області амбулаторії загальної практики сімейної медицини загальною площею 302, 0 кв.м. за адресою вул. Володимира Кияна, 70б, м.Ковель.

В свою чергу, позивачем розраховано розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля в сумі 374 757 грн. 57 коп. або 1,5% від кошторисної вартості будівництва станом на 08.02.2022 24983,838 тис. грн.

До матеріалів справи долучено експертний висновок філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Волинській області від 07.06.2022. Згідно з висновком загальна кошторисна вартість об`єкта «нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим торгівельно-побутовим блоком, Волинська область, м.Ковель, вул. Ватутіна, 70б» становить 24983,838 тис. грн.

Судом досліджено, що кошторисна вартість будівництва включає вбудовані нежитлові приміщення, в тому числі, і амбулаторію ЗПСМ.

Натомість згідно з п. 3.5.5 договору Інвестор (відповідач) зобов`язується сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля в розмірі не менше 1,5% для житлових площ та 5% для інших (комерційних) площ від орієнтовної вартості будівництва об`єкта інвестування, що розрахунково становить не менше 391 424 грн. 67 коп.

Таке формулювання пункту договору взагалі не містить чіткого та конкретного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля.

Однак, навіть та обставина, що позивач розраховує суму пайової участі в найменшому розмірі 1,5% від відповідної суми, суд не може вважати такий розмір правомірним та законним, оскільки кошторисна вартість будівництва, яка взята за основу при розрахунках включає, в тому числі, вартість частини об`єкта будівництва (амбулаторія), договірні зобов`язання щодо сплати пайової участі з будівництва якого в п.3.5.5 договору взагалі відсутні.

Більше того, згідно з приписами ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент укладення інвестиційного договору) такий об`єкт будівництва як будівля медичного і оздоровчого призначення виключає сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Натомість, позивачем розрахунки здійснено з кошторисної вартості, в тому числі амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

Статтею 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського процесу, а саме суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуюче викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами також і договірне зобов`язання ТОВ «Житлобуд-2» сплатити ВК Ковельської міської ради 374 757 грн. 57 коп. пайової участі участь у розвитку інфраструктури міста Ковеля згідно з п. 3.5.5 інвестиційного договору №1 від 15.04.2019.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано необґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ. С. Шум