Рішення

від 13.02.2024 по справі 904/6276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024р. Справа № 904/6276/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Золотий дракон», с. Лозуватка

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод», м. Дніпро

Про: визнання договору недійсним

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «ВК «Золотий дракон» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» (відповідач) про визнання недійсним договору поставки №В/ЗД/2703/2020-1 від 27.03.20р., укладеного між сторонами на підставі ст.230 ЦК України внаслідок навмисного введення відповідачем позивача в оману щодо обставин ,які мають істотне значення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини : рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.21р. по справі №160/15514/20, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 05.05.23р., було встановлено, що первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «ВК «Золотий дракон» з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» за договором поставки №В/ЗД/2703/2020-1 від 27.03.20р. …Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товару (насіння соняшника), та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ «ВК «Золотий дракон». Укладений між позивачем та вказаним вище контрагентом договір не опосередковується реальним виконанням операції , що становить його предмет.

За твердженням позивача, відповідачем введено його в оману щодо обставин можливості виконання спірного правочину, в результаті недобросовісної поведінки відповідача позивачу завдано збитків у вигляді сплати нарахованого йому податковим органом грошового зобов`язання і штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 06.12.23р. відкрито провадження у справі №904/6276/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджуючи про безпідставність висновків адміністративних судів про безтоварність оспорюваної позивачем угоди. Вказує, що рішення в адміністративній справі №160/15514/20 приймалося без його участі, а тому він не мав змоги довести в установленому законом порядку наявність у нього необхідних можливостей та ресурсів для поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва - зерна соняшника . Стверджує , що ним належним чином були виконані зобов`язання за спірним договором та поставлено товар, та що він жодним чином не вводив позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.21р. по справі №160/15514/20 яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 05.05.23 р.) встановлено (поміж іншим) наступні обставини : 27.03.20р. між ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» (продавець) та ТОВ «ВК «Золотий дракон» (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва №В/ЗД/2703/2020-1. За умовами цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва - зерно соняшника (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1). Оплата товару, що поставляється продавцем відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок продавця на умовах: 80% оплата вартості партії товару по факту вивантаження на складі покупця та надання рахунку, видаткової накладної та ТТН; 20% вартості партії товару - після отримання товару та реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п.2.1) У п.3 договору зазначено, що кількість товару повинна відповідати кількості товару, вказаної в накладній. Якість товару, який передається, повинна відповідати встановленим в Україні нормам. Мінімальна масова частка олії в перерахунку на суху речовину повинна бути не менш 46%, волога не більше 8%, сміттєва домішка не більше 3%, волога 10%, сор 8%.

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах: склад покупця за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична 3/24. Вивезення продукції з території складу продавця здійснюється автотранспортом продавця за адресою: Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул.. Польова, буд. 1В. Строки отримання товару покупцем від продавця визначаються Сторонами за попередньою домовленістю.

В п.4.8 договору зазначено, що продавець несе відповідальність перед покупцем, у разі якщо державними органами (шляхом складання повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань в особовий рахунок покупця як платника податку, іншим способом) та/або рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит покупця з ПДВ по податкових накладних покупця, зменшено валові витрати покупця на вартість товарів, придбаних у продавця, донараховано покупцеві податки, збори, обов`язкові платежі, нараховані покупцю штрафні санкції за порушення податкового або іншого законодавства, і/або судом буде прийнято рішення про стягнення в дохід держави отриманого за договором, який визнаний недійсним.

На виконання умов договору було складено видаткові накладні у кількості 20шт. До перевірки надано прибуткові накладні на кожну поставку підписані посадовою особою отримувача - директором ОСОБА_1 та начальником маслопресового цеху ОСОБА_2. У квітні, червні 2020 року ТОВ «ТК «Золотий Дракон» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним виписаним та зареєстрованим в ЄРПН підприємством ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» на виконання умов договору.Також до перевірки надавалися товарно-транспортні накладні у кількості 147шт.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» суд зазначає наступне.

Між ТОВ «ТК «Золотий Дракон» (покупець) та ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» (продавець) укладено договір поставки від 27.03.2020 року №В/ЗД/2703/2020-1.

… Таким чином, позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» транспортних послуг від ФОП ОСОБА_4.

Відповідно до п.10 «Правила приймання» ДСТУ 4694:2006: «Приймання соняшнику можливе тільки на підставі документа, що засвідчує його якість і безпеку, в якому додатково зазначають клас за кислотним числом олії, клас за натурою, а також ураженість соняшнику білою або сірою гниллю».

Відповідно до п.11.7 та 11.9 «Методи контролювання» ДСТУ 4694:2006: «ураженість соняшнику білою або сірою гниллю визначають за результатами попереднього оцінювання рослин соняшнику у полі перед збиранням. Визначення вмісту токсичних елементів (ртуті, миш`яку, міді, свинцю, кадмію, цинку) повинно здійснюватися згідно ГОСТ 26927-26934 окремо для кожного елементу».

Суд зазначає, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи, позивачем не надано сертифікатів якості та/ або якісних посвідчень безпосередньо від виробника соняшнику, які б засвідчували його якість та безпеку, що суперечить нормам ДСТУ. Крім того, відсутність даних документів унеможливлює встановлення походження соняшника (його виробника), що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, аналізуючи первинні документи, податкової та фінансової звітності ТОВ «Торгова компанія «Золотий Дракон» суд погоджується з податковим органом про недоведеність позивачем можливості постачання насіння соняшника на адресу ТОВ «ТК «Золотий Дракон» внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «ТК «Золотий Дракон» з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод». Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товару (насіння соняшника), та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ «ТК «Золотий Дракон». Укладений між позивачем та вказаним вище контрагентом договір не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет.

Фактично ТОВ «ТК «Золотий Дракон» здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» …з постачання товару (насіння соняшника) і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

…Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, адже сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку (а.с.15-28).

Отже , адміністративний суд дійшов до висновку про фіктивність оспорюваного у цій справі правочину, оскільки він був вчинений без наміру створення правових наслідків , які обумовлюються цим правочином; а виключно для мінімізації податкових зобов`язань ТОВ «ТК «Золотий Дракон».

Посилаючись на обставини, встановлені вищенаведеним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.21р. по справі №160/15514/20, позивач стверджує , що укладений між ним та ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» оговір поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва №В/ЗД/2703/2020-1 від 27.03.20р. є недійсними, оскільки вчинений під впливом обману та посилаючись на приписи ст.230 ЦК України , просить суд визнати його недійсним з цихпідстав.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів , а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, які порушують права та інтереси особи, що оспорює такий правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Так, з наведених вище норм чинного законодавства, можна дійти висновку, що для визнання недійсним правочину, як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст.230 ЦК України.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

У разі якщо сторона спірного правочину до та на момент вчинення цього правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

У постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №910/18295/19, від 29.04.2020 у справі №909/685/18, від 25.07.2019 у справі №910/9879/18 наведено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними, а саме приписів ст. 230 ЦК України: «Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину». Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

Відповідно до вимог ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.74).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 цього Кодексу).

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78).

Згідно до вимог ст.79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що порушення, які встановлені податковим органом ( та з наявністю яких погодився адміністративний суд ) в діяльності контрагента позивача, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг), в тому числі і договору поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва №В/ЗД/2703/2020-1 від 27.03.20р. Окрім того , адміністративний суд дійшов до висновку про фіктивність оспорюваного у цій справі договору , а отже наявність вини ( умислу ) обох сторін договору на вчинення його без наміру створення правових наслідків , які обумовлені цим правочином; та його укладання виключно з метою мінімізації податкових зобов`язань ТОВ «ТК «Золотий Дракон». За викладених вище обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.02.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.