Рішення

від 12.02.2024 по справі 908/3603/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 Справа № 908/3603/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ-ТЕХНО К (вул. Кронштадська, 2А, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 41413762)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 375 813 грн 28 коп.

СУТЬ СПОРУ:

06.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ-ТЕХНО К звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 375 813 грн 28 коп. заборгованості за договором № 22069-2020/20-121-01-20-09360 від 29.04.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3603/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3603/23, присвоєно справі номер провадження 27/316/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09.01.2024.

26.12.2023 відповідач сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі. У відзиві зазначив наступне: постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин (який неодноразово продовжувався аж до відміни його дії з 24 год. 00 хв. 30.06.2023). Тобто, на державному рівні визначено введення карантину до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наслідки коронавірусу позначились на всіх галузях економіки, зокрема і на діяльності відповідача. Відповідач посилався на форс-мажорні обставини, які зумовлені веденням в Україні воєнного стану, 04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та ВП ЗАЕС були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації, у відповідача, як сторони за договірними відносинами,відсутній факт наявності будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача.

Судом з`ясовано, що частиною 1 статті 1 Закону України Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК Енергоатом) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України Про Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК Енергоатом із дня державної реєстрації товариства. НАЕК Енергоатом припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 Про утворення акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом постановлено утворити Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 Про утворення Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом відповідно до Закону України Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, яке є правонаступником Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що у графі Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи зазначено: Філія Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, код ЄДРПОУ ВП 19355964, Місцезнаходження: Україна, 71503, Запорізька обл., місто Енергодар, вул. Промислова, будинок 133.

Нормами ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Отже, судом встановлено, що позов у справі № 908/3603/23 правомірно був пред`явлений до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області, проте в ході розгляду судом справи № 908/3603/23 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області вибуло із спірних правовідносин, оскільки відбулася його реорганізація шляхом перетворення і його правонаступником є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Енергодар Запорізької області.

За таких обставин, суд вважає наявними законні підстави для залучення до участі у справі № 908/3603/23 правонаступника Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Енергодар Запорізької області.

Від позивача відповідь на відзив не надходила.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 12.02.2024.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

29.04.2020 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ-ТЕХНО К (Підрядник) укладено договір № 22069-2020/20-121-01-20-09360 на виконання робіт (договір), відповідно до якого замовник доручив, а підрядник прийняв та зобов`язався виконати наступні роботи на об`єкті ВП ЗАЕС: « Виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС. м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. «Розробка та реалізація систем проти димного захисту приміщень та евакуаційних коридорів РВ, які не мають обмежень щодо зв`язку з навколишнім середовищем. Доведення систем підпору повітря до вимог ДСТУ ЕN 12101-6:2015. Димовидалення».

Відповідно до п. 1.1 договору за даним договором Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконання робіт за темою: «Виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС, м. Енергодар, Промислова 133. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. «Розробка та реалізація системи протидимного захисту приміщень та евакуаційних коридорів РВ, які не мають обмежень щодо зв`язку з навколишнім середовищем. Доведення систем підпору повітря до вимог ДСТУ ЕN 12101-6:2015. Димовидалення».

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт згідно з цим договором складає 42 819 300,00грн., окрім того ПДВ 8 563 860,00 грн., разом 51 383 160,00грн.

Відповідно до п. 2.4 договору, оплата виконаних робіт Замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт, оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, протягом 45 календарних днів з дати підписання довідки замовником за фактично виконаний обсяг робіт протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що підрядник, щомісячно в строк до 20 числа місяця, надає Замовнику акт виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних робіт. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від прийняття робіт.

Позивач зазначив, що виконав усі взяті на себе за даним договором зобов`язання у повному обсязі, проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, здійснив лише часткову оплату наданих послуг, що підтверджується довідкою АКБ «Індустріалбанк» про надходження коштів на рахунок товариства, у зв`язку з чим, станом на 31.11.2023 заборгованість ДП відповідача перед позивачем склала 375 813 грн 28 коп.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт належного виконання обумовлених договором робіт підтверджується підписаним наступними документами, які підписані представниками обох сторін, без зауважень та скріплені печатками, а саме:

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 3 за березень 2021р., акт приймання виконаних будівельних робіт № 202/03 за березень 2021 року з підсумковою відомістю ресурсів та акт № 203/03 за березень 2021р. з підсумковими відомостями ресурсів, бухгалтерська довідка до актів № 202/03 та № 203/03 та розрахунок фактичних витрат на відрядження за березень 2021 року;

- довідка № 64 за березень 2021р., акт № 199/02 та акт 198/02 з підсумковими відомостями ресурсів за листопад 2021р. з підсумковими відомостями ресурсів бухгалтерська довідка до актів № 199/02 та 198/02 та розрахунок фактичних витрат на відрядження;

-довідка № 1 за квітень 2021р., акт № 12/04 з підсумковою відомістю ресурсів, акт

№ 14/04 з підсумковою відомістю ресурсів та акт №15/04 з підсумковою відомістю

ресурсів;

-довідка № 3 за травень 2021р., акт № 200/05 з підсумковою відомістю ресурсів та акт № 201/05 з підсумковою відомістю ресурсів;

- довідка № 217 за червень 2021р., акт № 24/06 за червень 2021р. з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 25/06 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 27/06 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 28/06 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 29/06 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 30/06 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 31/06 з підсумковою відомістю ресурсів та додатком до нього актом № 31/06-0 вартості устаткування, акт № 32/06 з підсумковою відомістю ресурсів та додатком до нього актом № 32/06-0 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, бухгалтерська довідка до актів № 27/06 та № 28/06 та розрахунком фактичних витрат на відрядження за червень 2021 року;

-довідка № 1237 за червень 2021 року, акт № 16/05 за червень 2021р. з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 17/05 за червень 2021р. з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 21/05 за червень 2021р. з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 22/05 за червень 2021р. з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 23/06;

-довідка № 345 за вересень 2021р., акт № 33/08 з підсумковою відомістю ресурсів,

акт № 34/08 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 35/08 з підсумковою відомістю

ресурсів, акт № 28/06 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 38/08 підсумковою

відомістю ресурсів, акт № 40/08 з підсумковою відомістю ресурсів, бухгалтерська довідка

за вересень 2021 року та розрахунком фактичних витрат на відрядження за липень-серпень 2021 року;

-довідка № 346 за вересень 2021р., акт 51/09 з підсумковою відомістю ресурсів, акт

№ 50/09 коригування акту № 32/06 за червень 2021р. з підсумковою відомістю ресурсів та

актом № 50/09-0 коригування акту № 32/06-0 за червень 2021 року, бухгалтерська довідка

за вересень 2021 року до актів № 51/09 та розрахунком фактичних витрат на відрядження

за червень-липень 2021 року;

-довідка №583 за грудень 2021р., акт № 60/12 з підсумковою відомістю ресурсів, акт

№ 61/12 з підсумковою відомістю ресурсів, акт № 73/11 з підсумковою відомістю ресурсів,

бухгалтерська довідка за листопад 2021 року до актів № 60/11 та № 61/11 та розрахунком

фактичних витрат на відрядження за червень-липень 2021 року.

Крім того, про факт виконання вищевказаних робіт та наявність заборгованості за укладеним між сторонами Договором, також свідчить Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, складений станом на 31.03.2023 року, з якого вбачається, що заборгованість ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» перед ТОВ «Захист-Техно К» за даним договором становить 375 813 грн. 28 коп.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2023, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача на суму заборгованості в розмірі 375 813 грн 28 коп.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

Наданими суду актами, засвідчено перелік виконаних робіт, засвідчено їх виконавця, яким є позивач, відображено відсутність зауважень до робіт та встановлено їх відповідність регламентам, вказані акти засвідчені уповноваженими на те особами.

30.11.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 30/11/1-23 від 30.11.2023 щодо оплати заборгованості в розмірі 375 813 грн 28 коп.

Відповіді на вимогу матеріали справи не місять.

Доводи відповідача з приводу впливу форс-мажорних обставин на стан відповідача, суд обґрунтованими визнати не може.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Крім того, заборгованість виникла ще до настання обставин, на які посилається відповідач, як на форс-мажорні обставини.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме виконав роботи, передбачені договором.

Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт.

Відповідачем не заперечувався факт належного виконання позивачем умов договору.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 375 813 грн 28 коп. заборгованості за договором № 22069-2020/20-121-01-20-09360 від 29.04.2020.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Крім того, господарський суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів,тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Господарський суд вказує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73,76-79,86 Господарського процесуального кодексу України доказів із обґрунтуванням відсутності вини у несплаті 375 813 грн 28 коп. заборгованості за виконані позивачем роботи.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Позивачем було враховано реалії воєнного стану, вимоги розумності та справедливості, адже додаткове стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат в рамках цієї справи позивачем не заявлено до стягнення.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 42, 46, 52, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Залучити до участі у справі № 908/3603/23 правонаступника Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Енергодар Запорізької області.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ-ТЕХНО К до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ-ТЕХНО К (вул. Кронштадська, 2А, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 41413762) 375 813 (триста сімдесят п`ять тисяч вісімсот тринадцять) грн 28 коп заборгованості, 5 637 (п`ять тисяч шістсот тридцять сім) грн 20 коп. судового збору.

Рішення оформлено і підписано 13.02.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.