Рішення

від 16.01.2024 по справі 908/2453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/207/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 Справа № 908/2453/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2665/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМ КОМПАНІ (17452, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Новий Биків, вул. Промислова, 2А)

до відповідача: Приватного підприємства АДАТТО (72310, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Інтеркультурна, будинок 145, кв. 40)

про стягнення 161191,80грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АДАМ КОМПАНІ до Приватного підприємства АДАТТО про стягнення 161191,80 грн безпідставно отриманих коштів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.08.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2453/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо надання послуг по проведенню модернізації пакувальної машини, за які позивачем була сплачена попередня оплату на підставі виставленого відповідачем рахунку № АД.1383 від 02.12.2021 на суму 161191,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2453/23, присвоєно справі номер провадження 24/207/23, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.09.2023 об 11 год. 00 хв.

05.09.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справа без участі представника позивача.

06.09.2023 на електронну пошту суду з КЕП ПП АДАТТО подано відзив, в якому відповідач зазначає, що з урахуванням погодженого позивачем та відповідачем строку надання послуг з проведення модернізації пакувальної машини, кінцевим терміном надання цих послуг є 11.03.2022. Відповідачем було розпочато надання послуг, а саме: здійснено приїзд спеціаліста Відповідача для зняття необхідних розмірів та розроблено модернізацію шафи управління. Проте, 24.02.2022, у зв`язку з воєнною агресією російської федерації, на території України запроваджено воєнний стан, який на теперішній час не припинено. Для відповідача завершення надання послуг стало неможливим у зв`язку з його знаходженням у місті Мелітополі, яке було повністю окуповане військами рф з 25.02.2023. Таким чином, відповідач був позбавлений об`єктивної можливості завершити надання послуг позивачеві в силу загальновідомого факту - повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України. Таким чином, відповідач, беручи зобов`язання надати позивачеві послуги з проведення модернізації пакувальної машини на протязі 60 робочих днів, не міг передбачити повномасштабне російське вторгнення та наслідки такого вторгнення для відповідача, що суттєво вплинуло на терміни завершення надання ним повного обсягу послуг позивачеві. Відповідно до положень ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України обстави щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності. Оскільки надання послуг з проведення модернізації пакувальної машини здійснювалось саме за місцем знаходження позивача - у Чернігівській області, Бобровицького району, с. Новий Биків, вул. Промислова, 2А, то відповідач, який як до моменту окупації міста Мелітополя війська рф, так і після окупації міста, знаходиться у місті Мелітополь, до моменту деокупації міста Мелітополь не має жодної можливості завершити надання послуг позивачеві. Такими чином, наявність вказаних вище форс-мажорних є підставою для звільнення від відповідальності відповідача порушення строку надання послуг позивачеві. Крім того, відповідач не відмовляється від здійснення завершення повного обсягу надання послуг після завершення дії обставин непереборної сили. Також звертаємо увагу, що позивач не повідомляв відповідача про відмову від надання йому послуг відповідачем, які вже частково надані ним. Крім того, звертає увагу, що в даному випадку має місце спір щодо повернення попередньої оплати, здійсненої за договором, укладеним у спрощений спосіб, що в свою чергу виключає стягнення безпідставно набутих коштів. Відповідач, перебуваючи в м. Мелітополі, тільки 29.08.2023 отримав доступ до мережі Інтернет та дізнався про наявність вказаного позову та після його опрацювання отримав можливість підготувати цей відзив, у зв`язку з чим відповідач просить суд визначити поважною причину пропуску строку на подання до суду цього відзиву. На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Відзив прийнятий судом

Ухвалою суду від 06.09.2023 вирішено справу № 908/2453/23 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 11.10.2023 о 12 год. 00 хв.

28.09.2023 на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив, аналогічний за змістом, який 06.09.2023 надійшов на поштову адресу суду.

10.10.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 11.10.2023 відкладено підготовче засідання на 06.11.2023.

01.11.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано суду клопотання про уточнення відомостей, а саме електронну адресу позивача.

Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2453/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2023 о 12 год. 50 хв.

В судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2023 та до 16.01.2024.

09.01.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи №908/2453/23 у якості доказів наступні документи: скріншот, який підтверджує направлення відповідачу вимоги (претензії) щодо повернення попередньо сплачених коштів; скан-копія Вимоги (претензії) щодо повернення попередньо сплачених коштів, яка була надіслана відповідачу.

15.01.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано суду клопотання про розгляд справу №908/2453/23 у судовому засіданні призначеному на 16.01.2024 о 12 год. 20 хв. за наявними в ній матеріалами без участі представника ТОВ «АДАМ КОМПАНІ». Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМ КОМПАНІ» підтримує правову позицію, викладену у позовній заяві в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 16.01.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

У судовому засіданні 16.01.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «АДАТТО» направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» рахунок № АД.1383 від 02.12.2021 на оплату послуг з проведення модернізації пакувальної машина на суму 161191,80 грн.

Згідно платіжного доручення № 1431 від 06.12.2021 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 161191,80 грн. В призначенні платежу значиться: «оплата за проведення модернізації пакувальної машини згідно рахунку № АД 1383 від 02.12.2021, в т.ч. ПДВ».

Проте, в порушення своїх зобов`язань Приватним підприємством «Адатто» не надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» оплачених послуг згідно з виставленим рахунком №АД. 1383 від 02.12.202 по проведенню модернізації пакувальної машини.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань по проведенню модернізації пакувальної машини стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням, відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №912/1883/17 наведена наступна правова позиція:

"32. Суд зазначає, що загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.

33. З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій."

Рахунок на оплату №АД.1383 від 02.12.2021, який наданий Приватним підприємством «АДАТТО» Товариству з обмеженою відповідальністю «Адам Компані» є пропозицією укласти договір на виконання робіт «проведення модернізації пакувальної машини» вартістю 161191,80 грн з ПДВ.

Цей рахунок на оплату містить назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст робіт, одиницю господарської операції, ціна, прізвище, ім`я, по-батькові та особистий підпис директора ПП «АДАТТО».

Платіжне доручення № 1431 від 06.02.2021 на суму 161191,80 грн., призначення платежу в якому повністю співпадає з отриманим від ПП «АДАТТО» рахунком на оплату №АД.1383 від 02.12.2021, свідчить про прийняття пропозиції на укладання договору проведення робіт у спрощений спосіб в порядку ч. 1 ст. 181 ГПК України.

Враховуючи зазначене, всі обов`язкові умови договору на виконання робіт були узгоджені сторонами, що вбачається як зі змісту рахунку на оплату та платіжного доручення, так і зі змісту конклюдентних дій, вчинених сторонами.

Отже, рахунок на оплату, який підтверджує наявність оферти та платіжне доручення, що підтверджує сплату грошових коштів за вказаною офертою, свідчить про акцепт оферти та укладання договору у спрощений спосіб в порядку ч. 1 ст. 181 ГК України та ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Отже, сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем обумовлених робіт.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено взяті на себе за договором підряду зобов`язання, позивач має право вимагати від відповідача як підрядника за договором оплату у розмірі 161191,80 грн, які перераховані позивачем відповідачеві згідно платіжного доручення № 1431 від 06.12.2021.

Відповідач вказує, з урахуванням погодженого позивачем та відповідачем строку надання послуг з проведення модернізації пакувальної машини, кінцевим терміном надання цих послуг є 11.03.2022.

Проте, ПП «АДАТТО» було позбавлено об`єктивної можливості завершити надання послуг позивачеві в силу загальновідомого факту повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України, внаслідок чого Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 було введено воєнний стан на всій території України.

Таким чином, відповідач, беручи зобов`язання надати Позивачеві послу і проведення модернізації пакувальної машини на протязі 60 робочих днів, не передбачити повномасштабне російське вторгнення та наслідки такого вторгнення для відповідача, що суттєво вплинуло на терміни завершення надання ним повного обсягу послуг позивачеві.

Крім того, відповідач не відмовляється від здійснення завершення повного обсягу надання послуг після завершення дії обставин непереборної сили.

З цього приводу суд зауважує, що посилаючись на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатньо.

Автоматично форс-мажор не застосовується. Між форс-мажорними обставинами і неможливістю виконати якесь конкретне договірне зобов`язання повинен існувати причинно-наслідковий зв`язок.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідач не надав доказів того, що наявні обставини, які перешкоджають суб`єкту господарювання взагалі здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

У матеріалах справи немає доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно звернувся до суду за захисту його майнових прав.

Щодо посилань позивача на те, що грошові кошти, перераховані згідно платіжного доручення №1431 від 06.12.2021 є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню на підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд зазначає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як уже зазначалося судом, позивач провів оплату відповідачу на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату послуг з проведення модернізації пакувальної машина на суму 161191,80 грн. Отже, рахунок на оплату, який підтверджує наявність оферти та платіжне доручення, що підтверджує сплату грошових коштів за вказаною офертою, свідчить про акцепт оферти та укладання договору у спрощений спосіб в порядку ч. 1 ст. 181 ГК України та ч. 2 ст. 642 ЦК України.

З огляду на викладене, застосування до правовідносин, які виникли між сторонами положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ст. 236 ГПУ України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2). Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.3.) Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи )п. 5).

З метою захисту порушеного права і законних інтересів позивача, судом застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства АДАТТО (72310, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Інтеркультурна, будинок 145, кв. 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМ КОМПАНІ (17452, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Новий Биків, вул. Промислова, 2А) 161191 (сто шістдесят одна тисяча сто дев`яносто одна) грн 80 коп. боргу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян