Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/12720/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/12720/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 90 872,10 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач) про стягнення 90 872,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №53-121-08-21-10982 від 10.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12720/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

25.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що у нього, як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов Договору та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача.

06.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, які звільняють відповідача від виконання зобов`язань за укладеним між сторонами Договором в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 53-121-08-21-10982, за яким постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар, зазначений у п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, строк поставки товару: 7 днів з дати оплати 50 % авансу від загальної суми коштів з ПДВ згідно п. 1.1. цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 181 744,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11 від 06.01.2022 на суму 137 661,12 грн. та видатковою накладною № 1216 від 29.12.2021 на суму 44 083,08 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість товару за договором складає 151 453,50 грн., крім того ПДВ 20 % 30 290,70 грн., загальна вартість складає 181 744,20 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом 50 % авансу від фактичного об`єму поставки на підставі комерційної пропозиції, наданої постачальником згідно з п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Сума авансу складає 90 872,10 грн., в тому числі сума ПДВ 15 145,35 грн. та 50 % за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки остаточного обсягу товару, визначеного в п.1.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі, а саме сплатив позивачу за поставлений товар лише 90 872,10 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 90 872,10 грн. (181 744,20 грн. - 90 872,10 грн.).

Враховуючи вказану заборгованість, позивач направив відповідачу вимогу від 24.05.2023 про сплату боргу, яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що внаслідок укладення Договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 181 744,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11 від 06.01.2022 на суму 137 661,12 грн. та видатковою накладною № 1216 від 29.12.2021 на суму 44 083,08 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленої продукції на суму 90 872,10 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов п. 9.2., 9.3., виконання яких могло б слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання за Договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, враховуючи, що виконання обов`язку позивача з поставки товару підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором в частині повної оплати отриманого товару по усім накладним є таким що настав.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов`язання з повної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 90 872,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 90 872,10 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» (69083, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Музична, будинок 2, ідентифікаційний код 41016389) 90 872 (дев`яносто тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 10 коп. заборгованості, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 13.02.2024.

Суддя С. В. Стасюк