Рішення

від 01.02.2024 по справі 923/1378/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 923/1378/21Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідачів: не з`явились,

від третіх осіб: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: ОСОБА_2 , відповідача-2: ОСОБА_3 , відповідача-3: ОСОБА_4 , відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Інвест", відповідача-5: ОСОБА_5 , третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бургунське", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало Ольга Анатоліївна, про визнання недійсними довіреності, договору комісії та договору купівлі-продажу цінних паперів, застосування наслідків недійсності правочину,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , Відповідач 2), ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 , Відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Інвест" (далі ТОВ "Нафта-Інвест", Відповідач 4) та ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 , Відповідач 5), в якій просить:

- визнати недійсною з моменту посвідчення довіреність, видану ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало О.А. 20 квітня 2019 р. за реєстровим номером 474, бланк ННТ 767716;

- визнати недійсним договір комісії за № БК/1911/020519/1 від 02.05.2020 р., укладений між ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Інвест»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 03.05.2019 р. за № БВ/1911/030519/1, укладений між ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ «Нафта-Інвест» (Продавець), в інтересах ОСОБА_2 (Клієнт Продавця), в особі ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 20 квітня 2019 року.

- витребувати від ОСОБА_5 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 75% часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургунське», що у грошовому еквіваленті становить 3228399,50 грн.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду ОСОБА_1 посилається на те, що з 23.07.2011 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , яким 26.12.2016 р. придбано за спільні кошти подружжя 12913600,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (загальною номінальною вартістю 3228400,00 грн). В подальшому, 20.04.2019 р. ОСОБА_2 після усних домовленостей із ОСОБА_3 видано на ім`я останнього довіреність, якою серед іншого передбачено можливість укладання від імені повіреного договору купівлі-продажу та переоформлення права власності на цінні папери, у той же час ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності якої також перебувають придбані акції ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», письмової або в іншій формі згоди на укладання договорів купівлі-продажу ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не надавала.

02.05.2019 р. ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 укладено із ТОВ "Нафта-Інвест" (як особою, яка має право на здійснення брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами) договір комісії за № БК/1911/020519/1 про надання посередницьких послуг з продажу 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ».

03.05.2019 р. ОСОБА_4 укладено із ТОВ "Нафта-Інвест" в інтересах ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 договір № БВ/1911/030519/1 купівлі-продажу цінних паперів, за яким придбано у власність 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ».

07.05.2019 р. ОСОБА_3 укладено із ТОВ "Нафта-Інвест" та ОСОБА_4 договір № БВ/1911/070519/1 купівлі-продажу цінних паперів, за яким придбано у власність 6456799,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ».

27.06.2019 р. проведено загальні збори акціонерів ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», якими прийнято рішення про реорганізацію ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» шляхом перетворення в ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» та затверджено порядок обміну акцій учасників ПРАТ на частки у статутному капіталі ТОВ, за яким розмір часток в гривнях у статутному капіталі, якими кожний володітиме, не змінюється в порівнянні до складу акціонерів та номінальної вартості належних їм акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ».

12.09.2019 р. проведено позачергові загальні збори ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», на яких присутні представники акціонерів власники 12913598,00 штук ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), якими затверджено передавальний акт, а 12.09.2019 р. проведено установчі збори ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» про створення юридичної особи. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як учасники володіють по 37,500285% часток статутного капіталу кожний. В подальшому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено зміну складу учасників ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», відповідно до якої кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_5 , відсоток частки статутного капіталу якої становить 75%.

Враховуючи відсутність згоди одного із подружжя на відчуження акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», а відчуження простих іменних акцій у кількості 12913598,00 штук виходь за межі дрібного побутового правочину, ОСОБА_1 просить визнати довіреність та укладені договори недійсними, а також витребувати від кінцевого набувача акції у спільну власність подружжя, які після їх незаконного відчуження трансформовано у частку статутного капіталу ТОВ, як такі, що вибули із спільної сумісної власності подружжя у поза законний спосіб.

Додатково повідомляє про звернення із позовною заявою до Каховського міськрайонного суду Херсонської області (справа № 658/3727/20) про визнання недійсною довіреності, договору комісії та договору купівлі-продажу цінних паперів (вимоги аналогічні заявленим у цій справі, як і коло учасників справи), проте ухвалою від 06.10.2021 р. закрито провадження у справі та встановлено, що справа із відповідними позовними вимогами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 р. позовній заяві ОСОБА_1 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 923/1378/21 та визначено суддю Господарського суду Херсонської області Сулімовську М.Б. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.10.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

08.11.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Херсонської області із заявами про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідачів, та про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.11.2021 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/1378/21, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.12.2021 р.; залучено до участі у справі, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Бургунське" (далі ТОВ "Бургунське", Третя особа 1) та Приватного нотаріуса Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало Ольгу Анатоліївну (далі Приватний нотаріус, Третя особа 2).

Іншою ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.11.2021 р. витребувано від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради копію реєстраційної справи ТОВ "Бургунське".

29.11.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Херсонської області із клопотанням про долучення до матеріалів справи рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області та постанови Херсонського апеляційного суду у справі № 658/778/21, якою зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 оригінал довіреності, яка посвідчена Приватним нотаріусом 20.04.2019 р. за реєстрованим номером 474, бланк 767716.

Ухвалами Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 р. задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано докази у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ "Бургунське"; прийнято до розгляду подані ОСОБА_1 рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області та постанову Херсонського апеляційного суду у справі № 658/778/21.

02.12.2021 р. від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради до Господарського суду Херсонської області надійшли витребувані докази.

02.12.2021 р. ТОВ "Бургунське" представлено відповідь на письмове опитування, яку ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.12.2021 р. долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.12.2021 р. відкладено підготовче засідання на 28.12.2021 р.

13.12.2021 р. від ОСОБА_2 до Господарського суду Херсонської області надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку для їх долучення, клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

14.12.2021 р. від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилаються на те, що Позивачем не доведено та не представлено належних доказів, які підтверджують її позицію, для видачі довіреності не потрібна згода третьої особи, відсутність необхідності у наданні згоди іншого з подружжя на відчуження цінних паперів, ОСОБА_4 діяв добросовісно та не міг знати про відсутність згоди іншого з подружжя.

Вказаний відзив ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.12.2021 р. залишено без руху.

Іншою ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.12.2021 р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 разом із представленими доказами.

28.12.2021 р. від ОСОБА_1 до Господарського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.12.2021 р. відкладено підготовче засідання на 12.01.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.01.2022 р. прийнято відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до розгляду.

04.01.2022 р. від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла заява про долучення доказів, яку ухвалою Господарського суду Херсонської області залишено без задоволення, долучені докази не прийнято до розгляду.

12.01.2022 р. від ОСОБА_5 до Господарського суду Херсонської області надійшли письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовної заяви посилаючись на те, що Позивач намагається витребувати майно від добросовісного набувача.

12.01.2022 р. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Херсонської області із клопотанням про долучення до матеріалів справи копії постанови Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 923/788/20, та окремо клопоче про поновлення строку для подачі доказів.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.01.2022 р. поновлено строк ОСОБА_2 для подачі доказів, долучено докази додані до клопотання, яке отримано судом 12.01.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.01.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.01.2022 р.

Відповідно до складеного Господарським судом Херсонської області 27.01.2022 р. акту з 10:35 до 16:00 адміністративна будівля суду була відключена від електропостачання.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.01.2022 р. призначено судове засідання на 11.02.2022 р.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді у період з 31.01.2022 р. по 11.02.2022 р. призначене на 11.02.2022 р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.02.2022 р. призначено судове засідання на 09.03.2022 р.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.

Згідно розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 р. №11/0/9-22 відповідно до частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями Господарського суду Одеської області від 14.06.2023 р. визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи № 923/1378/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 р. суддею Гутом С.Ф. прийнято справу № 923/1378/21 до свого провадження, ухвалено повторно провести підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 18.07.2023 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.09.2023 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 р. відкладено підготовче засідання на 28.09.2023 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 р. відкладено підготовче засідання на 24.10.2023 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2023 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 р. відкладено розгляд справи на 21.12.2023 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 р. відкладено розгляд справи на 16.01.2024 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

11.01.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із заявою про розгляд справи за відсутності її представника.

Призначене на 16.01.2024 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із перебування судді на лікарняному з 15.01.2024 р. по 17.01.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 р. призначено судове засідання на 01.02.2024 р.

Враховуючи місцезнаходження частини Відповідачів на тимчасово окупованій території господарським судом розміщено оголошення про судовий розгляд на офіційному сайті судової влади України.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості Відповідачам реалізувати права на викладення позиції у справі та на участь в судовому засіданні, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

У призначене на 01.02.2024 р. судове засідання представники сторін не з`явились. Від ОСОБА_1 надійшло клопотанням про розгляд справи без участі її представника. Сформовані за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідки свідчать про доставку ОСОБА_2 кожної із ухвал у справі.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Надіслані ТОВ "Нафта-Інвест", ОСОБА_5 та ТОВ "Бургунське" ухвали суду на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиному державному демографічному реєстрі адреси, повертались неврученими із відмітками поштової установи про відсутність адресатів за адресою місцезнаходження.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались ТОВ "Нафта-Інвест", ОСОБА_5 та ТОВ "Бургунське" на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиному державному демографічному реєстрі адреси, проте отримання їх Відповідачами знаходитись поза межами повноважень господарського суду, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідачі обізнаними про призначенні судові засідання.

Відповідно до 21 пункту розділу ХІ Перехідні положення ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.

Приписами статті 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (частина 1). Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків (частина 3).

Частиною 3 статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004, вся територія Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 р. перебуває в тимчасовій окупації Російської Федерації.

Враховуючи викладене ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Приватний нотаріус вважаються належним чином повідомленими про призначені засідання суду. При цьому, господарським судом додаткового надсилалась ухвали суду на наявні в матеріалах справи адреси електронної пошти її учасників, зазначені у представлених останніми заявах та клопотаннях.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

01.02.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії 1-кг № 063129, виданого 23.07.2011 р., відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Каховка Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу Хомінець.

26.12.2016 р. між ОСОБА_2 (Комітент) та ТОВ "Нафта-Інвест" як особою, яка має право на здійснення брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами (Комісіонер) укладено договір комісії № БК/1911/261216/1, за яким Комісіонер зобов`язується від свого імені, але за рахунок та в інтересах Комітента за обумовлену винагороду надавати посередницькі послуги з купівлі цінних паперів шляхом укладання з третіми особами, поза фондовою біржею, договорів купівлі-продажу на умовах: 12913600,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

27.12.2016 р. між ТОВ "Нафта-Інвест" як Комісіонером та ОСОБА_2 як Комітентом укладено звіт № 1/41, за яким останнім прийнято 12913600 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316).

Відповідно до виписок про стан рахунку в цінних паперах станом на 01.01.2017 р. та станом на 29.03.2019 р. ОСОБА_2 є власником 12913600 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316), номінальною вартістю 0,25 грн кожна, загальною номінальною вартістю 3228400,00 грн, що становить 75% статутного капіталу.

20.04.2019 р. ОСОБА_2 видано на ім`я ОСОБА_3 довіреність, яка надає останньому, в т.ч. право на укладання договору купівлі-продажу та переоформлення права власності на цінні папери. Довіреність видана строком на 2 роки, посвідчена Приватним нотаріусом та зареєстрована в реєстрі за № 474. Із змісту вбачається, що підставою видачі довіреності є досягнуті 20.04.2019 р. усні домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

02.05.2019 р. між ОСОБА_2 (Комітент), в особі ОСОБА_3 , та ТОВ "Нафта-Інвест" як особою, яка має право на здійснення брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами (Комісіонер) укладено договір комісії № БК/1911/020519/1, за яким Комісіонер зобов`язується від свого імені, але за рахунок та в інтересах Комітента за обумовлену винагороду надавати посередницькі послуги з купівлі цінних паперів шляхом укладання з третіми особами, поза фондовою біржею, договорів купівлі-продажу на умовах: 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

03.05.2019 р. між ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ "Нафта-Інвест" як особою, яка має право на здійснення брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БК/1911/030519/1, за яким Продавець зобов`язується передати від Клієнта Продавця у власність Покупця, без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати» поза фондовою біржею, а Покупець прийняти у власність та оплатити зазначені цінні папери: 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

08.05.2019 р. між ТОВ "Нафта-Інвест" як Комісіонером та ОСОБА_2 як Комітентом, в особі ОСОБА_3 , укладено звіт № 1/8, за яким Комісіонером 03.05.2019 р. укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/1911/030519/1 (12913598 штук акцій на суму 90000,00 грн) з ОСОБА_4

08.05.2019 р. між ТОВ "Нафта-Інвест" як Продавцем та ОСОБА_4 як Покупцем укладено акт виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу № БК/1911/030519/1, за яким ТОВ "Нафта-Інвест" забезпечено передачу ОСОБА_4 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

06.05.2019 р. між ОСОБА_4 (Комітент) та ТОВ "Нафта-Інвест" як особою, яка має право на здійснення брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами (Комісіонер) укладено договір комісії № БК/1911/060519/1, за яким Комісіонер зобов`язується від свого імені, але за рахунок та в інтересах Комітента за обумовлену винагороду надавати посередницькі послуги з купівлі цінних паперів шляхом укладання з третіми особами, поза фондовою біржею, договорів купівлі-продажу на умовах: 6456799 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

07.05.2019 р. між ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Нафта-Інвест" як особою, яка має право на здійснення брокерської діяльності з торгівлі цінними паперами (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БК/1911/070519/1, за яким Продавець зобов`язується передати від Клієнта Продавця у власність Покупця, без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати» поза фондовою біржею, а Покупець прийняти у власність та оплатити зазначені цінні папери: 6456799 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

13.05.2019 р. між ТОВ "Нафта-Інвест" як Комісіонером та ОСОБА_4 як Комітентом укладено звіт № 1/9, за яким Комісіонером 07.05.2019 р. укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/1911/070519/1 (6456799 штук акцій на суму 45000,00 грн) з ОСОБА_3

13.05.2019 р. між ТОВ "Нафта-Інвест" як Продавцем та ОСОБА_3 як Покупцем укладено акт виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу № БК/1911/070519/1, за яким ТОВ "Нафта-Інвест" забезпечено передачу ОСОБА_3 . 6456799 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн.

Відповідно до виписок про стан рахунку в цінних паперах станом на 21.06.2019 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками 6456799 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) кожний, номінальною вартістю 0,25 грн кожна, загальною номінальною вартістю 1614199,75 грн, що становить 37,5003% статутного капіталу у кожного.

Відповідно до виписок про стан рахунку в цінних паперах станом на 26.06.2019 р. та на 27.06.2019 р. ОСОБА_2 є власником 2 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316), номінальною вартістю 0,25 грн кожна, загальною номінальною вартістю 0,50 грн, що становить 0,0000 статутного капіталу.

Річними загальними зборами ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», оформленими протоколом від 27.06.2019 р., серед іншого прийнято рішення про реорганізацію ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» шляхом перетворення на ТОВ «БУРГУНСЬКЕ».

29.07.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до Приватного нотаріуса із заявою про припинення дії виданої на ім`я ОСОБА_3 довіреності. Заява зареєстрована в реєстрі за № 891.

20.08.2019 р. ОСОБА_2 складено до ОСОБА_3 повідомлення про скасування довіреності, а 22.08.2019 р. надіслано до останнього.

20.08.2019 р. ОСОБА_2 складено до ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» повідомлення про скасування виданої на ім`я ОСОБА_3 довіреності, а 22.08.2019 р. надіслано до ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ».

Позачерговими загальними зборами ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», оформленими протоколом від 12.09.2019 р., серед іншого прийнято рішення про затвердження передавального акту ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ».

Установчими зборами ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», оформленими протоколом від 12.09.2019 р., прийнято рішення про створення ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» шляхом перетворення ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», про затвердження статуту ТОВ «БУРГУНСЬКЕ». На установчих зборах приймали участь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в особі уповноваженої особи ОСОБА_7 , які володіють по 37,500285% часток в статутному капіталі (1614199,75 грн) кожний, а також ОСОБА_8 , який володіє 0,000976% в статутному капіталі.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.11.2019 р. стосовно ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) ОСОБА_2 є його кінцевим бенефіціарним власником, проте юридична особа припинена за рішенням засновників, правонаступником визначено ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316), засновниками, якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із розміром внеску до статутного фонду 1614199,75 грн кожний.

13.07.2020 р. ОСОБА_2 складено до ОСОБА_3 вимогу про негайне виконання обов`язків повіреного, а саме повернення виданої на його ім`я довіреності; просить повідомити про дату проведення загальних зборів ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ»; просить повідомити яким чином здійснено обмін акції ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», що на праві власності належали ОСОБА_2 , на частку у статутному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ»; просить повідомити підстави не набуття останнім відповідної частки у статутному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ»; просить повідомити про інші дії вчинені повіреним на підставі виданої довіреності. Вказану вимогу 13.07.2020 р. надіслано до ОСОБА_3 .

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25.11.2020 р. відкрито провадження у справі № 658/3727/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Нафта-Інвест" про визнання недійсним довіреності, договору комісії та договору купівлі-продажу цінних паперів.

12.02.2021 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись у справі № 658/3727/20 із заявами свідків.

ОСОБА_3 повідомляє про отримання від ОСОБА_2 доручення на представництво інтересів як акціонера ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» з метою відчуження належних останньому цінних паперів та реорганізацією з ПРАТ на ТОВ «БУРГУНСЬКЕ»; на момент укладання договору доручення був обізнаний про стан здоров`я ОСОБА_2 та про спільне проживання із ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 повідомлено, що укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів та переоформлення права власності відповідає волі та інтересам його сім`ї; ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали дружні стосунки та були бізнес-партнерами, останній був покупцем цінних паперів за усною домовленістю із ОСОБА_2 ; усі подальші дії стосовно відчуження цінних паперів та реорганізації юридичної особи вчинено за вказівкою ОСОБА_2

ОСОБА_4 повідомляє про існування як дружних стосунків, так і бізнес відносин із ОСОБА_2 ; станом на момент укладання договору комісії від 02.05.2019 р. та договору купівлі-продажу цінних паперів від 03.05.2019 р. знав про спільне проживання з ОСОБА_1 ; усі подальші дії стосовно відчуження цінних паперів та реорганізації юридичної особи вчинено за вказівкою ОСОБА_2 .

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06.10.2021 р. закрито провадження у справі № 658/3727/20, роз`яснено, позивачу про право звернення з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

15.04.2021 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», за яким на виконання договору дарування ОСОБА_3 передано ОСОБА_5 , а останньої прийнято, 37,5% частки у статутному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», що у гривневому еквіваленті становить 1614199,75 грн.

15.04.2021 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», за яким на виконання договору дарування ОСОБА_4 передано ОСОБА_5 , а останньої прийнято, 37,5% частки у статутному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», що у гривневому еквіваленті становить 1614199,75 грн.

Зборами учасників ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», оформлених протоколом від 21.04.2021 р. № 2, прийнято рішення про призначення на посаду директора ОСОБА_5 . На зборах присутній учасник, який володіє 75% голосів ОСОБА_5 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.04.2021 р. стосовно ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) учасником (засновником) є ОСОБА_5 із 75% відсотками частки у статутному капіталі.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03.08.2021 р. у справі № 658/778/21 зобов`язано ОСОБА_3 надати звіт про виконання доручення, яке видано ОСОБА_2 20 квітня 2019 року за реєстровим номером 474 на ім`я ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Тоткало А.О.; зобов`язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_2 документи, які підписувались ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 на виконання доручення від 20 квітня 2019 року за реєстровим номером 474.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11.11.2021 р. у справі № 658/778/21 встановлено, що протягом дії довіреності відповідачем ( ОСОБА_3 ) вчинялися певні дії на виконання доручення, зокрема була відчужена частина акцій ПрАТ «Бургунське», що належали ОСОБА_2 , проведені загальні збори ПрАТ «Бургунське». При цьому всупереч вимог статті 1006 ЦК України повірений, на вимогу довірителя не повідомляв останнього про хід виконання його доручення, у зв`язку із чим довіреність була скасована. Скасовано рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання повернути оригінал довіреності, ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 оригінал відповідної довіреності. В решті рішення залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.08.2021 р. у справі № 923/788/20 встановлено, що ПРАТ "Бургунське" (Код ЄДР 31494316) здійснено випуск таких цінних паперів: акції іменні прості; свідоцтво про реєстрацію випуску акцій в бездокументарній формі № 25/21/1/01, зареєстроване Херсонським ТУДКЦПФР 31.08.2001 року, видане Південно-Українським ТУ НКЦПФР 10.04.2017 року; код випуску UA4000166672; номінальна вартість акції 0,25 грн.; кількість 17218000 шт.; загальна номінальна вартість 4304500,00 грн; 27.12.2016 р. ОСОБА_2 укладено відповідний договір, за яким придбано цінні папери ПРАТ "Бургунське" (прості іменні акції), відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на 12913600 шт. голосуючих акцій ПРАТ "Бургунське", номінальна вартість акції 0,25 грн., загальна вартість акцій ПРАТ "Бургунське" становить 3228400,00 грн.

У подальшому, ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цінні папери (акції ПРАТ "Бургунське", у відповідності до законодавства про депозитарну систему, наслідком чого є включення ПАТ "Національний депозитарій України" ОСОБА_2 до Переліку власників іменних цінних паперів ПРАТ "Бургунське" (переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено усний договір доручення, відповідно до якого Позивач уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси як акціонера (учасника) в ПРАТ "Бургунське" (код ЄДР 31494316), в усіх банківських установах, організаціях, державних та недержавних установах, підприємствах усіх форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в органах нотаріату, громадських установах та організаціях, в депозитарних установах по всіх питаннях, що стосуються прав ОСОБА_2 як власника цінних паперів, в тому числі по питаннях прийняття участі у загальних зборах вказаного товариства з усіма правами акціонера, купівлі-продажу та переоформлення права власності на цінні папери.

За наслідком домовленостей, Позивачем складено довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало О.А. 20 квітня 2019 року за реєстровим номером 474; бланк ННТ 767716.

У подальшому, Позивачем скасовано вище вказану довіреність, про що 29 липня 2019 року складено відповідну заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало O.A. 29.07.2019 року за номером 891; бланк ННЕ 651262, про що відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру довіреностей.

Так, скориставшись своїм правом, Позивачем 22 серпня 2019 року повідомлено про скасування довіреності повіреного ОСОБА_3 , а також відомих третіх осіб (ПРАТ "Бургунське"), що підтверджується відповідними описами вкладення до цінного листа, накладними, фіскальними чеками відділення поштового зв`язку та ТОВ "Нова пошта", а також скріншотами з офіційних сайтів АТ "Укрпошта" та ТОВ "Нова пошта" про доставку та отримання адресатами повідомлення про скасування довіреності.

Проте, станом на 13 липня 2020 року повіреним ОСОБА_3 не повернуто Позивачу оригінал довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало O.A. 20 квітня 2019 року за реєстровим номером 474; бланк ННТ 767716, а також не повідомлено Позивача про усі вчинені повіреним дії, що стосуються виконання доручення.

27 червня 2019 року ПРАТ "Бургунське" проведено річні загальні збори акціонерів, за наслідком чого оформлено відповідний протокол, відповідно до якого прийняття рішення про реорганізацію ПРАТ "Бургунське" шляхом перетворення в ТОВ "Бургунське", затвердження порядку та умов перетворення.

Затвердження порядку обміну акцій ПРАТ "Бургунське" на частки у статутному капіталі ТОВ "Бургунське".

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПРАТ "Бургунське" затверджено такий порядок обміну акцій ПРАТ "Бургунське" на частки у статутному капіталі ТОВ "Бургунське": акції ПРАТ "Бургунське" конвертуються в частки ТОВ "Бургунське" та розподіляються серед його учасників. Розподіл часток між учасників ТОВ "Бургунське" відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі ПРАТ "Бургунське", а саме, - за кожну акцію ПРАТ "Бургунське" номінальною вартістю 0,25грн. власник акцій отримує частку в статутному капіталі ТОВ "Бургунське" на суму 0,25грн. Коефіцієнт конвертації акцій дорівнює 1 (одиниці); склад учасників ТОВ "Бургунське", розмір часток в гривнях у статутному капіталі, якими кожний володітиме, не змінюється в порівнянні до складу акціонерів та номінальної вартості належних їм ПРАТ "Бургунське", станом на день затвердження установчих документів створюваного ТОВ "Бургунське"; розмір статутного капіталу ТОВ "Бургунське" на дату його державної реєстрації дорівнюватиме розміру статутного капіталу ПРАТ "Бургунське" на дату прийняття рішення про припинення шляхом його реорганізації - 4304500,00грн.; видача документів про підтвердження права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Бургунське" (свідоцтва ТОВ "Бургунське") його учасниками здійснюється після його державної реєстрації у приміщенні ТОВ "Бургунське" або поштою.

21 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 14811120041000048) внесено відомості про припинення ПРАТ "Бургунське".

12 вересня 2019 року проведено установчі збори засновників ТОВ "Бургунське", внаслідок чого оформлено відповідний протокол, за змістом якого вбачається, що зареєтрувались та приймають участь у зборах засновники з правом голосу: ОСОБА_4 , якому належить 37,500285% часток в статутному капіталі (1614199,75 грн), в особі уповноваженої особи ОСОБА_7 ; ОСОБА_3 , якому належить 37,500285% часток в статутному капіталі (1614199,75 грн); ОСОБА_8 , якому належить 0,000976% часток в статутному капіталі (42,00 грн).

Усього для участі в зборах зареєстровані учасники з загальною належною їм часткою в статутному капіталі 75,001546%.

Крім того судом встановлено, що Позивач у період з січня 2019 року по червень 2019 року (включно) проходив курс лікування в іншій країні, про що наданні відповідні докази, а саме, - важкого онкологічного захворювання (аденокарценома шлунку), у вигляді діагностування (проведення медичних досліджень), операції по видаленню злоякісної пухлини, курсів хіміотерапії та курсів радіотерапії.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.08.2021 р. у справі № 923/788/20 визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПРАТ "Бургунське", яке оформлене протоколом від 27 червня 2019 року; скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи припинення юридичної особи в результаті реорганізації ПРАТ "Бургунське" (дата запису: 02.07.2019; номер запису: 14811270040000048); визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів ПРАТ "Бургунське", яке оформлене протоколом від 12 вересня 2019 року; скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПРАТ "Бургунське" (дата запису: 21.11.2019; номер запису: 14811120041000048); визнано недійсним рішення установчих зборів засновників ТОВ "Бургунське", яке оформлене протоколом від 12 вересня 2019 року; визнано недійсним статуту ТОВ "Бургунське", який затверджений установчими зборами засновників ТОВ "Бургунське", що оформлено протоколом від 12 вересня 2019 року; скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ "Бургунське", яка утворена в результаті перетворення (дата запису: 21.11.2019; номер запису: 14811450000001114); стягнуто з відповідача ТОВ "Бургунське" на користь позивача - ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 14 714 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 60 000 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 р. рішення Господарського суду Херсонської області від 05.08.2021 р. у справі № 923/788/20 залишено без змін.

07.12.2021 р. ОСОБА_2 складено посвідчену нотаріально заяву свідка, в якій повідомляє про укладання усних домовленостей із ОСОБА_3 стосовно перетворення ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» на ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», після чого останньому видано довіреність, однак у зв`язку із погіршення стану здоров`я, був змушений покинути території України для лікування в Ізраїлі. Після отримання ОСОБА_3 довіреності останнім припинено спілкування. Повідомляє про відсутність згоди дружини на відчуження частки у статутному капіталі ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», додатково зазначає, що дружина ОСОБА_1 не була обізнана про видачу довіреності на ім`я ОСОБА_3 .

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до статей 15 та 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Великою Палою Верховного Суду у справі № 916/2813/18 зауважено, що справа в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці 5 пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства юридичної особи або майно приватного підприємства єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Відповідних правових висновків притримується Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/2813/18.

Приписами статті 177 ЦК України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до статті 194 ЦК України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 197 ЦК України, до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Закон України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Як зазначено та не спростовується учасниками справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 23.07.2011 р., що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб. Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 придбано у власність 12913600,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) номінальною вартістю 0,25 грн, що підтверджується відповідним договором комісії № БК/1911/261216/1 та виписками про стан рахунку в цінних паперах станом на 01.01.2017 р. та станом на 29.03.2019 р. стосовно ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316).

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить стаття 368 ЦК України.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відтак, господарський суд доходить до висновку, що придбані ОСОБА_2 у власність 12913600,00 простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316) перебувають у спільній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які станом на час придбання акцій перебувають у шлюбі.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Відповідно до пунктів а та д частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/2813/18 звернуто увагу, що в пункті а статті 10 Закону України «Про господарські товариства» перелік відповідних випадків обмежений саме положеннями цього конкретного Закону, натомість в пункті д, який визначає право учасника здійснити відчуження часток в статутному капіталі товариства, законодавець вжив поняття закон в широкому розумінні, що включає в себе, зокрема, положення ЦК України та СК України, які встановлюють особливості розпорядження об`єктами спільної сумісної власності.

За вимогами частин 2, 3 та 4 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 та 3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦК України та частини 2 статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Водночас Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/2813/18 зауважено, що для визнання договору недійсним суду слід також встановити недобросовісність того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна. Велика Палата Верховного Суду зауважено, що положення частини 2 статті 369 ЦК України та частини 2 статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.

Як зазначено, 20.04.2019 р. ОСОБА_2 видано на ім`я ОСОБА_3 довіреність із змісту якої вбачається, що підставою видачі довіреності є досягнуті 20.04.2019 р. усні домовленості.

Частиною 1 статті 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Приписи статті 238 ЦК України передбачають, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Частиною 1 статті 1000 ЦК України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Згідно ж із частиною 1 статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Як зазначено вище, частина 3 статті 65 СК України передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Видана 20.04.2019 р. ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 довіреність посвідчена Приватним нотаріусом та зареєстрована в реєстрі за № 474. Видана довіреність наділяє ОСОБА_3 правами на укладення від імені ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу та переоформлення права власності на цінні папери, у той же час із змісту вказаної довіреності не вбачається ані обізнаність ОСОБА_1 із виданою довіреністю, ані іншої окремої заяви, яка передбачає погодження останньої із можливістю укладання від імені її чоловіка ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу та переоформлення права власності на цінні папери, які перебувають у спільній сумісній власності подружжя.

Після отримання ОСОБА_3 довіреність ним від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності укладено 02.05.2020 р. з ТОВ «Нафта-Інвест» договір комісії за № БК/1911/020519/1, у той же час ОСОБА_4 03.05.2019 р. укладено із ТОВ «Нафта-Інвест» відповідний договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/1911/030519/1, за наслідками укладання яких ОСОБА_4 придбано у власність 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316), які належали ОСОБА_2 .

Поряд із цим, 29.07.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до Приватного нотаріуса із заявою про припинення дії виданої на ім`я ОСОБА_3 довіреності (заява зареєстрована в реєстрі за № 891), а 22.08.2019 р. надіслано до ОСОБА_3 та ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» повідомлення від 20.08.2019 р. про скасування виданої на ім`я ОСОБА_3 довіреності.

Після чого ОСОБА_2 , яким до цього видано довіреність на ім`я ОСОБА_3 ініційовано судове провадження у справі № 658/778/21, за наслідками якого зобов`язано ОСОБА_3 надати звіт про виконання доручення, яке видано ОСОБА_2 20 квітня 2019 року за реєстровим номером 474 на ім`я ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Тоткало А.О.; зобов`язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_2 документи, які підписувались ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 на виконання доручення від 20 квітня 2019 року за реєстровим номером 474, та окрім того, зобов`язано ОСОБА_3 повернути оригінал довіреності ОСОБА_2 .

При цьому із змісту представлених до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається обізнаність про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, поряд із цим останнім представлено, оформлену у відповідності до вимог ГПК України заяву свідка, тобто він обізнаний із кримінальною відповідальністю за надання неправдивих показань, про відсутність отриманої від жінки ОСОБА_1 згоди на укладання правочинів з продажу та переоформленням права власності на цінні папери, так само як і відсутність згоди на видачу ОСОБА_3 довіреності із можливістю подальшого продажу останнім акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», при цьому остання не була обізнана із намірами реорганізації ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» в ТОВ «БУРГУНСЬКЕ».

Приписи частини 2 статті 65 СК України передбачають, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

В контексті наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд доходить до висновку, що розпорядження простими іменними акціями ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (Код ЄДРПОУ 31494316), які в сукупному розмірі становлять 75% статутного капіталу товариства, виходить за межі дрібного правочину, а відтак потребують згоди іншого подружжя, однак відповідної згоди матеріали справи не містять.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. у справі № 430/1281/14-ц зазначив, що при розгляді спорів про відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя слід передусім визначитись з об`єктом, тобто з тим, що відчужується. Предмет правочину є іншою категорією, а саме об`єктом, а не його частиною. Відчуження спільного майна відбувається за згодою співвласників, а відчуження частки - лише за її наявності (після зміни правового режиму спільного майна подружжя зі спільної сумісної на спільну часткову). В такому разі, співвласник вправі самостійно розпорядитися своєю часткою, але з додержанням вимог статті 362 Цивільного кодексу України про переважне право купівлі частки (якщо відчуження часки відбувається на підставі договору купівлі - продажу). Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак, передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Договір відчуження спільного сумісного майна подружжя, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним в цілому.

Приписи статті 241 ЦК України передбачають, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

В контексті наведеного та статті 241 ЦК України, господарський суд зазначає, що ОСОБА_2 вчинено дій, які не направлені на схвалення відповідного правочину укладеного ОСОБА_3 на підставі отриманої довіреності, а навпаки, скасовано видану довіреність, надіслано про це повідомлення повіреному та ініційовано окреме судове провадження стосовно повернення оригіналу та надання повіреним звіту стосовно підписаних на підставі доручення документів.

Відповідно до приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2).

Як встановлено частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 , яким видано довіреністю ОСОБА_3 , не мав відповідного обсягу цивільної дієздатності у зв`язку із відсутністю згоди іншої з подружжя ОСОБА_1 на відчуження 12913598,00 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» (сукупний розмір яких становить 75% статутного капіталу), а відтак ОСОБА_3 укладено договір комісії № БК/1911/020519/1 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, у зв`язку із чим наявні правові підстави для визнання недійсним відповідного договору, як і договору купівлі-продажу цінних паперів від 03.05.2019 р. за № БВ/1911/030519/1, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Нафта-Інвест» (Продавець), в інтересах ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , який укладено останнім за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Як зазначає ОСОБА_1 та встановленого на підставі наявних в матеріалах справи доказів, після того як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали власниками по 6456799 штук простих іменних акцій ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» загальною номінальною вартістю 1614199,75 грн, що становить по 37,5003% статутного капіталу у кожного, проведено загальні збори акціонерів ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», якими прийнято рішення про реорганізацію ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ» шляхом перетворення в ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», а пізніше установчі збори, за наслідками яких прийнято рішення про реєстрацію ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» як юридичної особи, яка є правонаступником ПРАТ «БУРГУНСЬКЕ», при цьому як ОСОБА_3 , так ОСОБА_4 володіють по 37,500285% часток статутного капіталу.

Пізніше власником 75% часток статутного капіталу ТОВ «БУРГУНСЬКЕ» стала ОСОБА_5 , що відображено як у дослідженому судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.04.2021 р. стосовно ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», так і наявних матеріалах реєстраційної справи, отриманої на ухвалу суду про витребування доказів, а саме актів приймання-передачі частки у статному капіталі ТОВ «БУРГУНСЬКЕ», за якими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано ОСОБА_5 по 35,5% своїх часток статутного капіталу, які у гривневому еквіваленті становлять по 1614199,75 грн кожна.

Приписами статті 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 ЦК України).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 р., Щокін проти України від 14.10.2010 р., Сєрков проти України від 07.07.2011 р., Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 р., Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р., Трегубенко проти України від 02.11.2004 р., East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 р. у справі Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.01.2004 р. в справі Трегубенко проти України).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 р. у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14.09.2021 р. у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16.09.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 05.10.2021 р. у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

В контексті наведених вище приписів законодавства, встановлених в описовій частині рішення обставин, те, що ОСОБА_2 ініційовано окремі судові провадження (справа № 923/788/20 та № 658/778/21) стосовно вчинених повіреним дій, те, що господарським судом встановлено факт відсутності волевиявлення іншою з подружжя ОСОБА_1 на укладання оспорюваних правочинів, те, що після їх укладення юридичну особу, 75% у статутного капіталу якої володів ОСОБА_2 , відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перетворено із приватного акціонерного товариства на товариство з обмеженою відповідальністю, в якому частка учасників у статутному капіталі не змінилась у порівнянні із приватним акціонерним товариством, господарський суд оцінюючи у сукупності представлені до матеріалів справи докази, доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині витребування від ОСОБА_5 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 75% часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургунське», як особи яка є правонаступником ПРАТ «Бургунське», що у грошовому еквіваленті становить 3228399,50 грн, оскільки вказана вимога спрямована на відновлення порушених прав та інтересів. При цьому до матеріалів справи не представлено доказів придбання ОСОБА_5 часток статутного капіталу за відплатним договором, а на підставі встановлених судом обставин, господарський суд доходить до висновку про вибуття акцій, які пізніше конвертовано у частку в статутному капіталі, поза волею ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У той же час, враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, господарський суд відмовляє у задоволенні решти позовних вимог, оскільки визнання недійсними довіреності та договорів в даному випадку не є належним та ефективним способом захисту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до правової конструкції частини 9 статті 129 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне покласти судові витрати на ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідача-1: ОСОБА_2 , відповідача-2: ОСОБА_3 , відповідача-3: ОСОБА_4 , відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Інвест", відповідача-5: ОСОБА_5 , третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бургунське", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало Ольга Анатоліївна, про визнання недійсними довіреності, договору комісії та договору купівлі-продажу цінних паперів, застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у спільну сумісну власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 75% часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургунське» (73000, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 78, код ЄДРПОУ 31494316), що у грошовому еквіваленті становить 3228399,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 48426,00 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 12 лютого 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут