Рішення

від 12.02.2024 по справі 922/5013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5013/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-груп Компані" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 66; ідент. код 41012274)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегетус Україна" (61105, м. Харків, пров. Зерновий, буд. 1-А; ідент код 38382436)

про стягнення 24441,24 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-груп Компані", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегетус Україна", про стягнення заборгованості у загальному розмірі 24441,24 грн, з яких: 11 197,08 грн - сума основного боргу (заборгованості) за поставлений позивачем товар; 8 551,49 грн - пеня; 588,08 грн - сума 3% річних; 3 104,59 грн інфляційних втрат. Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 0012/21 від 01 грудня 2021 р. укладеного між сторонами. Крім того, позивач повідомляє, що ним понесені судові витрати у сумі 2684,00 грн, а також він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2023 було залишено позовну заяву без руху.

11.12.2023 до суду надійшла заява позивача (вх. № 34094) про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано відповідь № 340691 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС щодо юридичної особі: ТОВ "Він-груп Компані" код 41012274.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "Він-груп Компані" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/5013/23, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.12.2023, була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61105, м. Харків, пров. Зерновий, 1-А, однак, була повернута до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причин невручення ухвали: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання повідомити суду свою правову позицію щодо суті спору. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення відповідача про факт розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що ненадання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-ГРУП КОМПАНІ" (постачальник, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕГЕТУС УКРАЇНА" (покупцем, відповідачем) було укладено Договір поставки № 0112/21, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в Специфікації разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари і оплачувати їх.

Відповідно до п. 4.1.-4.2. договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в Замовленні (правила "ІНКОТОРМС" в редакції 2010 р.), тобто постачальник на підставі замовлення покупця, підтвердженого постачальником, здійснює поставку товару своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строки вказані в такому замовленні. Право власності, ризики випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання покупцем видаткової накладної та/або (транспортної накладної), яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки.

У пункті 5.1. договору сторонами узгоджено, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється до моменту підписання покупцем видаткової накладної та/або (транспортної накладної). Підставою для приймання товару покупцем є відповідність поставки замовленню покупця, підтвердженому постачальником. Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в порядку, передбаченому договором, а у випадках не врегульованих в договорі, сторони керуються чинним законодавством України.

Порядок здійснення оплат унормовані сторонами у розділі 6 договору, зокрема сторонами визначено, що покупець сплачує вартість товару, вказану у підтвердженні замовлення, наданому постачальником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної (транспортної накладної) щодо приймання відповідної партії товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем відповідної суми грошових коштів на рахунок постачальника відповідно до реквізитів, вказаних у цьому договорі. Датою здійснення оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника. (п. 6.1., 6.2. договору).

Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строків оплати товару за цим договором покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Нарахування пені здійснюється до моменту здійснення покупцем оплати товару.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року. У разі якщо жодна з сторін за 30 календарних днів до закінчення дії договору, не заявить про свій намір його розірвати, дія договору автоматично продовжується кожного наступного календарного року, і в такому разі договір дії до моменту розірвання договору однією з сторін на умовах передбачених п. 9.4 договору (п. 9.1., 9.3 договору).

Як зазначає позивач та вбачається з первинних документів (видаткових накладних, при цьому не спростовано відповідачем, на виконання умов договору № 0112/21 від 01.12.2021 позивачем 16.02.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 11 197,08 грн, що підтверджується видатковими накладними, скріпленими печатками відповідача, а саме:

- за видатковою накладною № 789 від 16.02.2022 на суму 1 235,28 грн;

- за видатковою накладною № 790 від 16.02.2022 на суму 2 394,36 грн;

- за видатковою накладною № 791 від 16.02.2022 на суму 2 958,78 грн;

- за видатковою накладною № 792 від 16.02.2022 на суму 1 734,78 грн;

- за видатковою накладною № 793 від 16.02.2022 на суму 1 632,54 грн;

- за видатковою накладною № 794 від 16.02.2022 на суму 1 241,34 грн.

Позивач наполягає, що відповідач не оплатив поставлений та отриманий 16.02.2022 року товар за договором № 0112/21 від 01.12.2021 у строки узгоджені у договорі, тобто до 23.02.2022 року

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором № 0112/21 від 01.12.2021 на загальну суму 11 197,08 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 11 197,08 грн, у зв`язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов`язань за договором № 0112/21 від 01.12.2021 й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано на суму заборгованості і заявлено до стягнення 8 551,49 грн пені, нарахованої за період з 23.02.2022 по 23.11.2023 з посиланням на п. 8.2 договору; 3104,59 грн інфляційного збільшення заборгованості, нарахованого за період з 01.03.2022 по 31.10.2023; 588,08 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 23.02.2022 по 23.11.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у договорі поставки № 0112/21 від 01.12.2021 порядок розрахунків за договором визначено у п. 6.1. договору, яким унормовано, що покупець сплачує вартість товару, вказану у підтвердженні замовлення, наданому постачальником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної (транспортної накладної) щодо приймання відповідної партії товару

Доказів своєчасного здійснення покупцем всіх платежів у строки визначені сторонами у п. 6.1 договору до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати товару у строки визначені сторонами у договорі, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, взятого на себе за договором поставки № 0112/21 від 01.12.2021 з оплати поставленого 16.02.2022 р. ТОВ "ВІН-ГРУП КОМПАНІ" товару, з 24.02.2022 року.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 11197,08 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві невірно визначено граничний строк оплати поставленого товару.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахування пені, інфляційних та 3% річних здійснені за товар, поставлений 16.02.2022, за період з 23.02.2022. За умови, що договором визначено можливість оплати отриманого товару протягом семи календарних днів.

За приписами ст. 252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, оскільки визначений п. 6.1. договору 7 денний строк оплати повинен обраховуватись з наступного дня після поставки товару, то відповідач правомірно мав можливість оплатити товар до 23.02.2022 року включно. А відтак відповідача визнано таким, що прострочив грошове зобов`язання за спірним договором з 24.02.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3104,59 грн інфляційного збільшення заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 та 588,08 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 23.02.2022 по 23.11.2023.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем та здійснивши власний розрахунок 3% річних за прострочення оплати товару за період з 24.02.2022 року по 23.11.23, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3104,59 грн. інфляційних втрат та 587,16 грн 3% річних за прострочення оплати товару на загальну суму 11197,08 грн. В іншій частині заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 0,92 грн, правові підстави для її стягнення у суду відсутні.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені у сумі 8 551,49 грн, нарахованої позивачем за період з 23.02.2022 по 23.11.2023 з посиланням на п. 8.2 договору, то суд уважає за необхідне зазначити таке.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Відповідно до пункту 8.2 договору, сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту здійснення покупцем оплати товару. Тобто сторонами було у договорі узгоджено, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання.

Позивач здійснив нарахування пені на суму 11197,08 грн за періоди з 23.02.2022 по 23.11.2023 у розмірі 8551,49 грн.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування пені, враховуючи встановлену сторонами відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у вигляді пені, обумовлені у договорі строки її нарахування (до моменту здійснення покупцем оплати товару) та граничний строк оплати (до 23.02.2022 року включно, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині щодо стягнення пені у сумі 8501,19 грн, нарахованих за суму 11197,08 грн за період з 24.02.2022 по 23.11.2023, а відтак вимоги про стягнення пені у сумі 8501,19 грн підлягають задоволенню.

В іншій частині заявленої до стягнення суми пені у розмірі 50,30 грн, правові підстави для її стягнення у суду відсутні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи в частині стягнення з відповідача основного боргу, частково пені та нарахувань здійснених позивачем в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються судом на відповідача у повному обсязі та не підлягають пропорційному розподілу, оскільки позивачем при подачі позову судовий збір було сплачено у мінімальному розмірі визначеному законом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-груп Компані" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 66; ідент. код 41012274) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегетус Україна" (61105, м. Харків, пров. Зерновий, буд. 1-А; ідент код 38382436) про стягнення 24441,24 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вегетус Україна" (61105, м. Харків, пров. Зерновий, буд. 1-А; ідент код 38382436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-груп Компані" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 66; ідент. код 41012274) 11197,08 грн. основного боргу, 8501,19 грн пені, 587,16 грн - 3% річних, 3104,59 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 0,92 грн та пені у сумі 50,30 грн - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "12" лютого 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков