Рішення

від 13.02.2024 по справі 924/1225/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа № 924/1225/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єрсервіс" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області

про стягнення 63642,34 грн основного боргу, 6201,66 грн 3% річних, 30903,52 грн інфляційних втрат

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 28.11.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єрсервіс" про стягнення 63642,34 грн основного боргу, 6201,66 грн 3% річних, 30903,52 грн інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 10.07.2020 між сторонами укладено договір №10483, за умовами якого позивач зобов`язався поставити та передати, а відповідач прийняти і оплатити покриття для підлоги та аксесуари до нього. Згідно з п.5.1.1 договору відповідач мав здійснювати оплату вартості товару згідно рахунку на оплату, наданим позивачем, а за товар, що постачався відрізами - 100% передплатою шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позивача через установи банків. Позивач вказує, що він виконав всі умови договору, доказом чого є підписи сторін у видаткових накладних на отримання товару. Таким чином, за період з 10.07.2020 по 31.12.2020 відповідач отримав товар на загальну суму 63642, 34 грн. Проте, у встановлений договором строк в повному обсязі не розрахувався і в подальшому виниклу заборгованість погашав нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.11.2023 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 63642, 34 грн. Позивач зазначає, що проведені переговори з відповідачем щодо виконання умов договорів ні до чого не привели. Відповідач погоджується з сумою боргу та не відмовляється її сплатити, але фактично умови договору не виконує. У зв`язку із чим позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх прав із зазначеним позовом. Крім того, в зв`язку з невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 6201,66 грн та інфляційні втрати в розмірі 30903,52 грн.

Також позивач у позовній заяві зазначив про укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг від 05.07.2023, в тому числі, але не виключно: адвокатом надано правничу допомогу з опрацювання наданих документів, здійснення підготовки цього позову. Ціна правничої допомоги в частині опрацювання документів та підготовки позову складає 5 000,00 грн, витрати на яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою від 15.12.2023 (після усунення недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №924/1225/23 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надіслав відповідачу ухвалу від 15.12.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак конверт з ухвалою суду повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер`єрсервіс" (далі - покупець) 10 липня 2020 року укладено договір поставки №10483 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати, а покупець прийняти у власність і оплатити покриття для підлоги та аксесуари до нього (далі - товар).

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість, номенклатура (асортимент), ціна кожної партії товару є договірними та погоджується сторонами у замовлені покупця і/або рахунку на оплату.

Відповідно до п. 2.2 договору сума до оплати кожної партії товару дорівнює ціні партії, зазначеної у замовленні покупці і/або рахунку на оплату, і містить у собі суму цін усіх найменувань товару і суму ПДВ.

За умовами п. 4.1.4 договору дата поставки по місту - збігається з датою, визначеною у видатковій накладній; іногородньому покупцеві - в 3-х денний термін з дати, зазначеної у видатковій накладній.

Передача товару безпосередньо представнику покупця проводиться при наданні ним довіреності на одержання товарно - матеріальних цінностей, інших документів. Момент переходу від постачальника до покупця права власності на товар, витрат, пов`язаних з ним і ризиків випадкової загибелі і/або ушкодження товару збігається з моментом передачі товару відповідно до видаткової накладної (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити кожну партію товару на таких умовах: термін оплати - оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно рахунку на оплату, наданого постачальником; товар, що постачається відрізками - 100% передоплата (п. 5.1.1). Форма розрахунків: безготівковий переказ коштів на поточний рахунок постачальника через установи банку (п.5.1.2).

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих сторонами зобов`язань (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору поставки №10483 від 10.07.2020 позивач поставив відповідачу ламінат та підложку листову під ламінат на загальну суму 63642,34 грн з ПДВ,, що підтверджується видатковими накладними №7174 від 16.07.2020 на суму 61225,08 грн та №7177 від 16.07.2020 на суму 2417,26 грн.

Також позивач виставив відповідача рахунки на оплату №5760 від 13.07.2020 на суму 61225,08 грн та №5761 від 13.07.2020 на суму 2417,26 грн.

В зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звертався до останнього з претензією №51 від 25.10.2023, в якій просив про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 63642,34 грн протягом 7 днів з дати її отримання.

Надіслання рахунків та претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 27.10.2023, накладною №4912802772819 від 27.10.2023 та поштовим описом вкладення у цінний лист.

Крім того, матеріали справи містять статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" в новій редакції, затверджений рішенням учасника товариства №1 від 05.01.2023.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання юридичних послуг від 05.07.2023, акт виконаних робіт від 31.10.2023, платіжну інструкцію №13990 від 09.11.2023 на суму 5000,00 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки №10483 від 10.07.2020 позивач поставив відповідачу, а останній отримав ламінат та підложку листову під ламінат на загальну суму 63642,34 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №7174 та №7177 від 16.07.2020.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити кожну партію товару на таких умовах: термін оплати - оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно рахунку на оплату, наданого постачальником; товар, що постачається відрізками - 100% передоплата (п. 5.1.1).

За умовами п. 4.1.4 договору дата поставки по місту - збігається з датою, визначеною у видатковій накладній; іногородньому покупцеві - в 3-х денний термін з дати, зазначеної у видатковій накладній.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в ході розгляду справи не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості, що є предметом спору, а також на спростував факту отримання товаору.

За таких обставин позивач обґрунтовано заявив до стягнення 63642,34 грн заборгованості за поставлений товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, а також керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення 6201,66 грн 3% річних та 30903,52 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з 03.08.2020 по 01.11.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач правомірно визначив період нарахування та в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 6201,66 грн 3% річних та 30903,52 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 63642,34 грн основного боргу, 6201,66 грн 3% річних та 30903,52 грн інфляційних втрат.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві заявив до стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Суд встановив, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України Дзюба Богдан Вадимович є адвокатом, свідоцтво №4991 від 18.12.2020, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" (далі - замовник) та адвокатом Дзюбою Богданом Вадимовичем (далі - виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг від 05.07.2023 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору згідно з умовами цього договору та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-17 від 05.07.2012, виконавець надає замовнику наступні послуги, зокрема:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності замовника,

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору акт про надані послуги підписується сторонами до 01 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Пунктом 2.4 договору визначено, що замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 3-х днів з моменту підписання такого акту.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023.

Між сторонами 31.10.2023 підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі: опрацювання та ознайомлення з документами, вартість послуги - 1000,00 грн, складання позовної заяви до Господарського суду - 4000,00 грн. Всього: 5000,00 грн.

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №13990 від 09.11.2023, відповідно до якої ТОВ "Будкомплект" сплатило Дзюбі Б.В. 5000,00 грн за юридичні послуги згідно акта виконаних робіт від 31.10.2023.

Отже, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/1225/23 у Господарському суді Хмельницької області.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, надавши оцінку наданим позивачем доказам та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо задоволення заяви позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано визначено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову. При цьому враховується, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір судового збору, що підлягав сплаті у даній справі, становить 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єрсервіс" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області про стягнення 63642,34 грн основного боргу, 6201,66 грн 3% річних, 30903,52 грн інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер`єрсервіс" (Хмельницька обл., м.Кам`янець - Подільський, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 50, кв. 44, код 39070536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект" (м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 10, літ. 2А-3, код 25008540) 63642,34 грн (шістдесят три тисячі шістсот сорок дві гривні 34 коп.) основного боргу, 6201,66 грн (шість тисяч двісті одну гривню 66 коп.) 3% річних, 30903,52 грн (тридцять тисяч дев`ятсот три гривні 52 коп.) інфляційних втрат, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) витрат на оплату судового збору, 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

СуддяЛ.О. Субботіна

Виготовлено у 3 примірниках:

1 - до справи,

2 - позивачу до ел. кабінету,

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом.