Рішення

від 07.02.2024 по справі 925/26/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокум.Черкаси справа № 925/26/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького,36

до приватного підприємства "Сігірія", м.Черкаси, вул.Надпільна, 248А, к.410

про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 9435,99 грн,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Коломієць Т.В. - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Черкаська міська рада звернулась в Господарський суд Черкаської області із позовом до приватного підприємства "Сігірія" з вимогою про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 9435,99 грн за фактичне користування земельною ділянкою площею 166 кв.м кадастровий номер 7110136400:02:062:0015 в масиві ділянки комунальної власності площею 0,1574 га, розташованою за адресою: м.Черкаси, вул.Надпільна, 248А, без правовстановлюючих документів у період з 03.02.2023 до 04.12.2023, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позов (вх.суду №1142/24 від 22.01.2024) відповідач визнав вимоги з урахуванням вже внесених платежів: 2765 грн за платіжним дорученням №498 від 28.03.2023 та 2500 грн за платіжним дорученням №519 від 26.04.2023 з призначенням платежу земельний податок з юридичних осіб за 2023 рік, що не врахував позивач при зверненні з позовом. Стягненню на користь позивача підлягає 6170,99 грн. Надано докази проведених оплат та докази направлення відзиву позивачеві.

У відповіді на відзив (вх.суду №1816/24 від 30.01.2024) позивач підтвердив внесення оплати відповідачем та наполягає на повному задоволенні позову з мотивів, що відповідач не є платником податку за землю, а має вносити орендну плату.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав. Позивач підстави чи предмет спору не змінив; розмір позовних вимог не збільшив і не зменшив; доказів повного погашення боргу до суду не надав.

В позасудовому порядку спір сторонами не вирішено.

Інших доказів сторонами не надано.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України за результатами судового розгляду оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі взаємовідносини сторін та обставини:

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.10.2023 №352508748 (а.с.11-12) право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2608437971080 приміщення площею 226,4 кв.м в громадському будинку, розташоване за адресою: м.Черкаси, вул.Надпільна,248а, з 03.02.2023 зареєстровано за приватним підприємством "Сігірія".

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.10.2023 №НВ-0002135742023 (а.с.13) 09.08.2019 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:02:062:0015, розташованої за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Надпільна,248а, площею 0,1574 га у комунальну власність.

Відповідач приватне підприємство "Сігірія" не звертався до позивача Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 166 кв.м за адресою: м.Черкаси, вул.Надпільна,248а під частину громадського будинку (або окремого приміщення) на праві оренди.

За даними позивача станом на день звернення до суду із позовом договору оренди між сторонами укладено не було, речові права відповідача на земельну ділянку не оформлювалися, останній у період з 03.02.2023 до 04.12.2023 продовжував користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:02:062:0015 - без правовстановлюючих документів, не сплачуючи ні податку, ні орендної плати за таке користування. Площа ділянки в користуванні відповідача становить 166 кв.м пропорційно частки відповідача в загальній площі нежитлових приміщень на спірній земельній ділянці загальною площею 0,1574 га.

Вказані обставини стали підставою для звернення Черкаської міської ради в Господарський суд Черкаської області із позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Сігірія" 9435,99 грн безпідставно утриманих коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач вимоги визнав та надав докази часткової сплати грошових коштів за користування землею комунальної власності. Документи та докази відповідача не спростовані позивачем у належний спосіб.

Оцінюючи усні та письмові пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Між сторонами відсутній двосторонній оплатний письмовий договір на користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7110136400:02:062:0015 загальною площею 0,1574 га під комплексом громадських будівель та споруд, розташованих за адресою: м.Черкаси, вул.Надпільна,248А. Сторони перебувають в абсолютних правовідносинах з використання земельної ділянки під об`єктом нерухомості на підставі Закону.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:02:062:0015 загальною площею 166 кв.м в масиві 0,1574 га по вул.Надпільна,248А у м.Черкаси у період з 03.02.2023 до 04.12.2023 становить 9435,99 грн.

Згідно з витягом Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07.07.2023 №5709/42-23 (а.с.21) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:062:0015 3569076,48 грн.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 9435,99 грн безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідач позовні вимоги визнав та заявив про часткову сплату за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Конституції України як норми прямої дії, а також Земельного і Податкового кодексів України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", які з урахуванням предмету спору є спеціальними нормативними актами.

Застосування судом норм права до спірних відносин:

Згідно з Конституцією України:

ст.13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. /.../ Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом;

ст.14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до Земельного кодексу України:

ст.122. 1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб...

Згідно з ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з нормами Закону України "Про оцінку земель":

абз.5 ст.5. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

ст.18. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років;

абз.2 ст.20. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

ст.23. /.../ Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з п.п.289.1 - 282.2 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ст.1212. 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у період з 03.02.2023 до 04.12.2023 відповідач є власником окремого приміщення (кімната 410) в громадській будівлі, розташованій на земельній ділянці по вул.Надпільна, 248А, кадастровий номер 7110136400:02:062:0015 площею 0,1574 га, власником якої є позивач, однак між сторонами відсутні належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки.

Розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Черкаси, визначаються Положенням про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 №2-4690 (а.с. 23).

Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2019 року №2-4690, яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі, опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради та відповідно до ст.3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства.

Пунктом 10 таблиці 1 вказаного Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 року №2-4690, для земельних ділянок, яким згідно КВЦПЗ присвоєно класифікація інші землі - розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Черкаси встановлено у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07.07.2023 №5709/42-23 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 71101366400:02:062:0015 становить 3569076,48 грн. (а.с. 21).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 9435,99 грн безпідставно утриманих коштів за період з 03.02.2023 до 04.12.2023 пропорційно площі нерухомих споруд на спірній ділянці.

Відповідач належними первинними доказами довів часткову сплату заборгованості в сумі 3265 грн (з призначенням платежу "земельний податок з юридичних осіб за 2023 рік"), що враховано судом при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.3 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст.1212 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 03.02.2023 до 04.12.2023.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідачем не надано суду доказів повної сплати за користування землею за заявлений у позові період.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата відповідачем заборгованості під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду та позивачеві доказів про проведення повного розрахунку з позивачем.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти у сумі 6170,99 грн за фактичне користування земельною ділянкою у період з 03.02.2023 до 04.12.2023 - без правовстановлюючих документів - площею 166 кв.м кадастровий номер 7110136400:02:062:0015, що розташована за адресою: м.Черкаси, вул.Надпільна, 248А.

Провадження в частині стягнення 3265 грн заборгованості належить закрити за відсутністю предмету спору.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача з урахуванням визнання позову в розмірі 50% від сплаченої суми судових витрат. За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1342 грн. Решту 50% судового збору належить повернути з Державного бюджету позивачеві за заявою його представника (1342 грн).

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з приватного підприємства "Сігірія" (м.Черкаси, вул.Надпільна, 248А, к.410, код ЄДРПОУ 37610172, номер рахунку невідомий)

на користь Черкаської міської ради (м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького,36, код ЄДРПОУ 25212542; рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200)

6170,99 грн безпідставно збережених грошових коштів.

1.2. Стягнути з приватного підприємства "Сігірія" (м.Черкаси, вул.Надпільна, 248А, к.410, код ЄДРПОУ 37610172, номер рахунку невідомий)

на користь платника Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького,36, код ЄДРПОУ 38715770, номер рахунку невідомий)

1342,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення 3265 грн заборгованості закрити.

Повернути з Державного бюджет на користь платника 50% судового збору в сумі 1342 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №766 від 22.12.2023. Оригінал платіжної інструкції залишити у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 09.02.2024.

Суддя Г.М.Скиба