Постанова

від 06.02.2024 по справі 916/1158/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1158/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Захандревич О. В. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 (суддя Погребна К. Ф.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (головуючий - Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Богатир К. В.)

та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 (суддя Погребна К. Ф.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (головуючий - Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Богатир К. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ"

до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,

2) ОСОБА_1

про визнання недійсними результату аукціону та договору купівлі-продажу.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" (далі -ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ", Товариство позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, Відділення, продавець, відповідач-1) і ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , покупець, відповідач-2) про:

1) визнання недійсними результатів аукціону № SPE001-UA-20221226-54453 (далі - спірний аукціон), що оформлені протоколом про результати електронного аукціону від 04.01.2023 № SPE001-UA-20221226-54453, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 11.01.2023 № 15;

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - об`єкта соціально-культурного призначення (табір праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами) від 02.02.2023 (далі - договір купівлі-продажу від 02.02.2023, оспорюваний договір), укладеного між ОСОБА_1 та РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, з посиланням на положення статей 203, 215, 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 2, 14, 21, 30 та абзаців 4, 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції, чинній з 01.11.2022) (далі - Закон України № 2269-VIII), пункту 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що спірний аукціон з продажу табору праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами за адресами: АДРЕСА_3 і АДРЕСА_1 (далі - об`єкт приватизації, спірний об`єкт) проведено з порушенням законодавства про приватизацію, чинного на період дії воєнного стану, що призвело до порушення прав Товариства на участь у аукціоні, зокрема права на повну та достовірну інформацію про об`єкт приватизації та на добросовісну конкуренцію, оскільки: 1) умови продажу об`єкта приватизації були розроблені за відсутності листа потенційного покупця про намір приватизації; 2) спірний аукціон відбувся з порушенням граничного строку (не пізніше шести робочих днів з дня оголошення повторного аукціону), передбаченого абзацом 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII; 3) інформаційне повідомлення про приватизацію державного майна не містить інформації щодо власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт приватизації, інформації щодо розміру місячної орендної плати, а також відповідачем-1 неправильно зазначено строк дії договору оренди; 4) Відділення в інформаційних повідомленнях надало недостовірну інформацію про електропостачання, водопостачання та наявність освітлення на об`єкті, що є порушенням принципу приватизації щодо повного та достовірного інформування про об`єкти приватизації.

На думку Товариства, відсутність зазначених порушень могла вплинути на кількість учасників спірного аукціону та на цінові пропозиції, що також призвело би до іншого результату і, не виключено, що за таких обставин його переможцем міг би стати позивач.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2023, якою було накладено арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, а саме: табір праці та відпочинку загальною площею 399 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2687204951100, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та будівлі їдальні з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 424,5 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2687222651100, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна.

4. Рішення та постанова мотивовані необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що: 1) приватизація спірного об`єкта шляхом продажу на аукціоні відбулася з дотриманням вимог чинного законодавства, а позивач не довів належними і допустимими доказами порушення своїх прав у результаті участі в спірному аукціоні, переможцем якого Товариство не стало; 2) аукціонні торги є правочином, а якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав у виді визнання недійсними результатів спірного аукціону є самостійною підставою для відмови в позові (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20); 3) позивач, обмежившись доводами про порушення законодавства під час проведення спірного аукціону, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким чином оспорюваний договір, стороною якого він не є, порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2023.

При цьому, враховуючи незначний пропуск Відділенням 15-денного строку на подання відзиву на позовну заяву (на 4 дні), суд першої інстанції під час підготовчого засідання 06.06.2023 протокольною ухвалою поновив строк на подачу вказаного відзиву та залучив його до розгляду, не взявши до уваги доводи позивача про необґрунтованість поновлення зазначеного процесуального строку, передбаченого частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відхиляючи доводи позивача про відсутність зазначення в інформаційному повідомленні про приватизацію державного майна повної інформації щодо договору оренди спірного об`єкта, зокрема, розміру місячної орендної плати, та неправильного визначення строку дії договору оренди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 30.12.2022 позивачем як учасником було подано заяву про ознайомлення з об`єктом приватизації з метою участі в аукціоні, тоді як з метою ознайомлення потенційних покупців з матеріалами, що стосуються об`єкта приватизації, органом приватизації створюється віртуальна кімната даних, до якої було завантажено укладений з орендарем (ПП "СІ РЕСТ") договір оренди від 28.09.2021 № 209840912107, в якому зазначено як термін дії договору оренди, так і розмір місячної орендної плати, а на промосторінці Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) https://privatization.gov.ua/ наявне посилання на віртуальні кімнати даних, створені для об`єктів приватизації, які відкриті для всіх бажаючих.

Водночас судами не взято до уваги аргументи Товариства про відсутність в інформаційному повідомленні про приватизацію державного майна інформації стосовно власника земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт приватизації, оскільки землевпорядна документація не розроблялася та земельна ділянка не виділялася в натурі, а, отже, не присвоювалися земельній ділянці ані адреса, ані кадастровий номер і не могло бути зареєстровано право власності на земельні ділянки під об`єктом приватизації, при цьому відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, зі змісту пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 02.02.2023 вбачається, що спірний об`єкт відчужувався без земельної ділянки, тому питання землекористування покупець має вирішувати самостійно в установленому чинним законодавством порядку, а саме після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Зважаючи на повну відмову в задоволенні позову Товариства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених частиною 9 статті 145 ГПК України підстав для скасування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно, вжитих раніше за заявою ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ".

5. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.06.2023 (вх. № 2-986/23) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 70 350 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення аргументоване положеннями статей 15, 60, 123, 129, 244, 269 ГПК України та статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", застосовуючи які місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність здійснення Куликом Сергієм Анатолійовичем (далі - Кулик С. А. ) адвокатської діяльності з метою представництва інтересів ОСОБА_1 в цій справі, оскільки доданий до вказаної заяви договір про надання правової допомоги від 04.04.2023 № 04/04/2023 не є доказом здійснення Куликом С. А. адвокатської діяльності, а долучений до заяви ордер серії КС № 700645 від 04.04.2023 є ордером старого зразка, який адвокатами з 01.01.2022 не використовується.

При цьому апеляційний суд уточнив, що наданий ОСОБА_1 та виданий на ім`я адвоката Кулик С. А. ордер від 04.04.2023 серії КС № 700645 виконано друкарським способом, тобто є ордером старого зразка, форма якого діяла до 01.01.2022, натомість його використання з 01.01.2022 не є дозволеним, позаяк єдиною формою ордера є та, яка згенерована у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та відповідає зразку згідно з додатком 1 до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 17.11.2020 № 118) (далі - Положення № 41).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" (далі - скаржник-1) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В свою чергу, не погоджуючись із додатковим рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 (далі - скаржник-2) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" на користь відповідача-2 судових витрат у розмірі 70 350 грн.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм абзаців 4, 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII в подібних правовідносинах, пов`язаних з урахуванням особливих умов проведення аукціонів з приватизації державного майна в період дії воєнного стану (в контексті розроблення умов продажу об`єкта приватизації лише за наявності листа від потенційного покупця та щодо строків проведення повторного аукціону);

2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 2 статті 2, частини 3 статті 21 Закону України № 2269-VIII та пункту 24 Порядку № 432 (в контексті дотримання принципу повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації);

3) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 118, 119, 165, 178 ГПК України в подібних правовідносинах (в контексті неможливості поновлення пропущеного 15-денного строку для подання відзиву на позов, який (строк) може лише продовжуватися судом за клопотанням учасника справи, а наслідком непродовження такого строку має бути залишення відзиву без розгляду);

4) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 8 статті 80, статей 118, 119 і частини 2 статті 207 ГПК України в подібних правовідносинах (в контексті правомірності/неправомірності відмови суду в поновленні строку на подання доказів та залишення без розгляду клопотання учасника справи про долучення доказів, якщо до початку розгляду справи по суті певні докази не могли бути подані заявником з незалежних від нього причин, позаяк заявник не знав і не міг знати про існування відповідних доказів);

5) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 26.07.2022) (в контексті обрання позивачем такого належного та ефективного способу захисту порушених прав та інтересів, як скасування результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами такого аукціону, оскільки, на думку скаржника-1, наслідком недійсності правочину є автоматичне повернення сторін у попередній стан шляхом державної реєстрації права власності на відчужене державне майно за органом приватизації).

8. В свою чергу, на обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 126, 129 ГПК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що в разі фактичного неприйняття адвокатом участі в судових засіданнях правнича допомога могла надаватися адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги шляхом сприяння клієнту в реалізації норм права - надання консультацій, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру згідно з переліком та вартістю, встановленими в протоколі погодження договірної ціни).

Крім того, скаржник-2 звертає увагу на те, що за домовленістю з відповідачем-2 адвокат Кулик С. А. не здійснював представництво в суді як один із видів правової допомоги, а ОСОБА_1 не проводив оплату послуг щодо участі в судових засіданнях, не компенсував адвокату пов`язані з цим витрати та не включав їх до судових витрат. Під час розгляду справи № 916/1158/23 адвокат Кулик С. А. фактично не приймав участі в засіданнях (не був представником), а тому не зобов`язаний надавати довіреність або ордер.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних додатковому рішенні та постанові.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 916/1158/23 та призначено її до розгляду на 06.02.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 916/1158/23 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 06.02.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (в частині вирішення спору по суті позовних вимог)

11. Згідно з наказом ФДМУ від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" (зі змінами, внесеними наказами від 03.02.2022 № 157 та від 07.12.2022 № 1519) об`єкт малої приватизації соціально-культурного призначення "Табір праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами" включено до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення що підлягають приватизації в 2022 році.

12. 18.02.2022 РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях видало наказ № 282 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта соціально-культурного призначення "Табір праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами" за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1.

31.10.2022 Державне підприємство "Прозорро.Продажі" на своєму веб-сайті за посиланням: :// prozorro.sale/news/prozorroprodazhi-rozrobili-onovleni-proceduri-dlya-provedennya-aukcюmv-z-prodazhu-obyeШv-maloyi-privatizaciyi-na-chas-voyennogo-stanu повідомило про те, що розробило оновлені процедури (програмне забезпечення) проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, які мають діяти під час воєнного стану та про те, що зміни до частин 8, 10, 11 статті 15 та абзаци 4, 8, 11 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII набирають чинності з 01.11.2022.

13. Згідно з наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 12.12.2022 № 1046 "Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації "Табір праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами" затверджено протокол засідання аукціонної комісії від 12.12.2022 № 1 та умови продажу об`єкта малої приватизації.

12.12.2022 в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" за посиланням: https://prozorro.sale/planning/JAS001-UA-20221212-74007, а також на сайті ФДМУ за посиланням: https://privatization.gov.ua/product/tabir-pratsi-ta-vidpochynku-razom-z-budMeyu-yidalm-z-gospodarchymy-budMyamy-ta-sporudamy-2/ було опубліковано інформаційне повідомлення про продаж об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - Табору праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_1.

Перший електронний аукціон (№ SPE001-UA-20221214-42519) з продажу спірного об`єкта мав відбутися 27.12.2022, однак не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників, про що 26.12.2022 о 20:00:04 було складено відповідний протокол.

14. 26.12.2022 о 20:00 було опубліковано оголошення про повторний аукціон № SPE001-UA-20221226-54453 з продажу об`єкта приватизації зі зниженням стартової ціни - англійський аукціон, зі знижкою 50 % від стартової ціни першого аукціону.

15. 04.01.2023 було проведено повторний аукціон № SPE001-UA-20221226-54453 зі зниженням стартової ціни, в якому брали участь 3 учасники: ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ", ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

16. За результатами спірного аукціону, оформленими протоколом про результати електронного аукціону від 04.01.2023 № SPE001-UA-20221226-54453, затвердженим наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 11.01.2023 №15, переможцем визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який 27.01.2023 повністю сплатив вартість придбаного об`єкта приватизації.

17. 02.02.2023 між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації соціально-культурного призначення - Табору праці та відпочинку разом з будівлею їдальні з господарчими будівлями та спорудами, який (договір) 02.02.2023 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А. та зареєстровано в реєстрі за № 283.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (в частині розподілу витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції)

18. 04.04.2023 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Куликом С. А. (Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги № 04/04/2023 (далі - договір № 04/04/2023), за умовами якого Адвокат зобов`язується надавати послуги правової (правничої, юридичної) допомоги при вирішенні питань, пов`язаних із захистом законних інтересів Клієнта під час розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/1158/23 щодо визнання недійсними результату спірного аукціону та договору купівлі-продажу від 02.02.2023, а Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату винагороду в розмірі, визначеному Протоколом погодження договірної ціни, наведеним у Додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.3 договору № 04/04/2023 передбачено, що крім оплати, визначеної у Протоколі погодження договірної ціни послуг у випадку винесення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Клієнта, яке відповідає його законним інтересам, Клієнт зобов`язується сплати Адвокату гонорар успіху у розмірі 0,5 % вартості нерухомого майна, придбаного відповідно до умов договору купівлі-продажу від 02.02.2023, що становить 15 600 грн, яку Клієнт сплачує протягом 3 банківських днів з моменту ухвалення відповідного рішення суду.

19. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції відповідач-2 надав до суду копію таких документів: 1) договір № 04/04/2023, 2) ордер від 04.04.2023 серії КС № 700645, 3) протокол погодження договірної ціни, 4) акти виконаних робіт/наданих послуг №№ 1, 2, 3, 4, платіжні інструкції про сплату послуг адвоката в сумі 54 750 грн та в сумі 15 600 грн відповідно.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а касаційну скаргу відповідача-2 - задовольнити частково з таких підстав.

Щодо касаційної скарги позивача (скаржника-1) на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023

21. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав позивача як учасника спірного аукціону, переможцем якого Товариство не стало, оскільки приватизація спірного об`єкта шляхом продажу на аукціоні відбулася з дотриманням вимог чинного законодавства про приватизацію, а в оприлюдненому інформаційному повідомленні про приватизацію державного майна зазначалися всі наявні у відповідача-1 відомості про спірний об`єкт. При цьому наявне обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав у виді визнання недійсними результатів спірного аукціону є самостійною підставою для відмови в позові (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Водночас, суди зазначили, що, обмежившись необґрунтованими доводами про порушення законодавства під час проведення спірного аукціону, позивач (заінтересована особа) не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким чином оспорюваний договір, стороною якого він не є, порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2023.

22. Дослідивши доводи касаційної скарги скаржника-1, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та водночас відхиляє доводи скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом висновків щодо застосування норм частини 2 статті 2, частини 3 статті 21, абзаців 4, 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII, статей 80, 118, 119, 165, 178, 207 ГПК України, статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 26.07.2022), пункту 24 Порядку № 432 в подібних правовідносинах з огляду на таке.

23. Відповідно до абзацу 4 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII, на відсутність висновку щодо застосування якого в подібних правовідносинах посилається скаржник, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану аукціонна комісія розробляє умови продажу об`єкта приватизації після отримання органом приватизації листа довільної форми про намір приватизації такого об`єкта від потенційного покупця, який, у тому числі, може вимагати переміщення виробничих потужностей з територій, на яких ведуться бойові дії та/або існує загроза бойових дій, на безпечну територію. Під час приватизації єдиного майнового комплексу підприємства складаються переліки об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів, які перебувають на балансі такого підприємства (за наявності). Аудит, екологічний аудит, інвентаризація, оцінка об`єкта приватизації (його складових) не здійснюються. Протягом трьох робочих днів після затвердження умов продажу об`єкта приватизації орган приватизації публікує інформаційне повідомлення про приватизацію об`єкта приватизації в електронній торговій системі та, за наявності технічної можливості, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України або відповідної територіальної громади.

24. Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що суди надали належну оцінку та достовірно встановили, а скаржник-1 не спростував того факту, що аукціонна комісія розробила умови продажу об`єкта приватизації з урахуванням листа потенційного покупця про намір приватизації такого об`єкта, зокрема, після отримання 31.08.2022 листа Приватного підприємства "СІ РЕСТ" (далі - ПП "СІ РЕСТ") від 30.08.2022, що зафіксовано в протоколі засідання аукціонної комісії від 12.12.2022 № 1, чим спростовуються твердження ТОВ "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" про зворотне та про те, що вказане підприємство не мало наміру приватизувати державне майно, позаяк законодавство не передбачає обов`язкової участі в аукціоні потенційного покупця, який надіслав лист про намір приватизації об`єкта на аукціоні, так само як закон не передбачає можливості скасування результатів аукціону в разі неподання потенційним покупцем заявки на участь в аукціоні.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як такі, що не відповідають обставинам справи, припущення позивача про недотримання відповідачем-1 абзацу 4 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII.

Наведеними фактичними обставинами також повністю спростовується передчасне твердження скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми абзацу 4 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII в подібних правовідносинах, пов`язаних з урахуванням особливих умов проведення аукціонів з приватизації державного майна в період дії воєнного стану (в контексті розроблення умов продажу об`єкта приватизації лише за наявності листа від потенційного покупця), позаяк у спірних правовідносинах орган приватизації розробив умови продажу об`єкта малої приватизації без порушення встановленої законом процедури.

25. Згідно з абзацом 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII, на відсутність висновку щодо застосування якого в подібних правовідносинах посилається скаржник, аукціони з продажу об`єктів малої приватизації проводяться не раніше п`яти робочих днів та не пізніше двадцяти робочих днів з дня опублікування інформаційного повідомлення про приватизацію об`єктів приватизації. У разі якщо об`єкт, який пропонувався для продажу на аукціоні, не продано, крім приватизації такого об`єкта шляхом викупу, оголошується повторний аукціон із зниженням стартової ціни на 50 відсотків протягом одного робочого дня з дати формування відповідного протоколу аукціону або з дати закінчення строку для оприлюднення рішення органу приватизації щодо викупу, який проводиться не раніше трьох робочих днів та не пізніше шести робочих днів з дня його оголошення. У разі якщо об`єкт не продано на аукціонах, передбачених вищезазначеними в цьому абзаці нормами, крім приватизації такого об`єкта шляхом викупу, оголошується аукціон за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій із зниженням стартової ціни, визначеної відповідно до цього пункту, на 50 відсотків протягом одного робочого дня з дати формування відповідного протоколу аукціону або з дати закінчення строку для оприлюднення рішення органу приватизації щодо викупу, який проводиться не раніше трьох робочих днів та не пізніше шести робочих днів з дня його оголошення. У разі якщо аукціон за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій визнано таким, що не відбувся, у випадках, передбачених абзацом 3 частини 6 статті 15 цього Закону, проводиться повторний аукціон за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій із зниженням стартової ціни, визначеної відповідно до цього пункту, на 50 відсотків. Такий аукціон оголошується та проводиться у строки, визначені цим абзацом.

26. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми абзацу 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII в подібних правовідносинах (в контексті дотримання строків проведення повторного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації в період дії воєнного стану), позаяк РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях позбавлене можливості визначати дату повторного аукціону зі зниженням стартової ціни на 50 %, оскільки відповідно до положень Порядку № 432 така дата формується електронною торговою системою автоматично, з урахуванням встановленого в інформаційному повідомленні періоду між аукціонами. Більше того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, яким чином проведення аукціону 04.01.2023 о 11:10, а не 03.01.2023, могло вплинути на результати аукціону та на права позивача як учасника, яким було внесено свою цінову пропозицію останнім серед учасників і найпізніше в часовому вимірі - 03.01.2023 о 19:18, тоді як ОСОБА_1 внесено цінову пропозицію 03.01.2023 о 15:32, що вбачається з протоколу про результати електронного аукціону від 04.01.2023 №-UA-20221226-54453.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено та скаржником-1 не спростовано тих істотних обставин, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, яким чином проведення аукціону саме 04.01.2023 після його оголошення 26.12.2022 (тобто з порушенням граничного шестиденного строку, передбаченого абзацом 8 пункту 74 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2269-VIII), а не днем раніше (03.01.2023), могло вплинути на результати аукціону та на права позивача як учасника, яким було внесено свою цінову пропозицію останнім серед учасників і найпізніше в часовому вимірі - 03.01.2023 о 19:18 (прийом цінових пропозицій завершився 03.01.2023 о 20:00), тоді як ОСОБА_1 внесено цінову пропозицію 03.01.2023 о 15:32, що вбачається з протоколу про результати електронного аукціону від 04.01.2023 №-UA-20221226-54453 (а.с.82, 127 том 1), позаяк у разі дотримання відповідачем-1 вказаного граничного строку та призначення повторного аукціону на 03.01.2023 позивач вочевидь (об`єктивно) взагалі не зміг би прийняти участь в аукціоні.

Адже особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

27. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України № 2269-VIII приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

28. Частиною 3 статті 21 Закону України № 2269-VIII, на відсутність висновку щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник, передбачено, що в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов`язково зазначаються: спосіб проведення аукціону; найменування об`єкта приватизації, його місцезнаходження; дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (за наявності); розмір статутного капіталу товариства та кількість акцій (розмір частки), запропонованих до продажу (у разі продажу пакета акцій (часток); стартова ціна об`єкта; розмір гарантійного внеску; розмір реєстраційного внеску; найменування установи банку, її адреса та номери рахунків, відкритих для внесення гарантійного внеску, реєстраційного внеску та проведення розрахунків за придбані об`єкти; умови продажу та/або експлуатації об`єкта приватизації (за наявності); інформація про договори оренди, укладені щодо об`єкта або його частини, із зазначенням за кожним таким договором найменування орендаря, орендованої площі, розміру місячної орендної плати, строку дії договору оренди; кінцевий строк подання заяви на участь в аукціоні; дата та час проведення аукціону; час і місце проведення огляду об`єкта; назва організатора аукціону, адреса, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону; адреса веб-сайту організатора аукціону; інші відомості (за рішенням державного органу приватизації). До інформаційного повідомлення про приватизацію окремо визначеного майна, об`єктів незавершеного будівництва та об`єктів соціально-культурного призначення включається інформація щодо балансоутримувача, а для об`єктів незавершеного будівництва - щодо рівня будівельної готовності.

Схожі за змістом положення містяться в пункті 24 Порядку № 432.

29. Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи врахували той факт, що в оприлюдненому інформаційному повідомленні про приватизацію державного майна зазначалися всі наявні у відповідача-1 відомості про об`єкт приватизації.

Так, в інформаційному повідомленні щодо об`єкта приватизації зазначалися його балансоутримувач (Державне підприємство "Управління справами Фонду державного майна України"), а також відомості про те, що до складу майна також входить водовідведення їдальні, електромережа табору, водопровід, пожежна металева ємність.

Верховий Суд відхиляє аргументи Товариства про недотримання Відділенням принципу своєчасного та достовірного інформування про об`єкт приватизації шляхом зазначення недостовірних відомостей про наявність водопостачання та електропостачання на спірному об`єкті, оскільки виходячи зі змісту положень частини 3 статті 21 Закону України № 2269-VIII вказані відомості щодо технічного стану будівель не входять до вичерпного переліку обов`язкової до оприлюднення інформації щодо об`єкта приватизації, а відтак само по собі їх недостовірне зазначення чи незазначення відповідачем-1 не може жодним чином свідчити про порушення прав скаржника-1 як учасника спірного аукціону, а відтак не може вважатися процедурним порушенням, достатнім для скасування результатів аукціонних торгів.

Відхиляючи доводи позивача з цього приводу, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з того, що 30.12.2022 позивачем як учасником було подано заяву про ознайомлення з об`єктом приватизації з метою участі в аукціоні, а з метою ознайомлення потенційних покупців з матеріалами, що стосуються об`єкта приватизації, органом приватизації відповідну інформацію було завантажено в електронну торгову систему "Прозорро.Продажі" та на сайт ФДМУ.

Колегія суддів зауважує, що за змістом статті 322 ЦК України тягар утримання спірного майна покладається на його власника, яким з 02.02.2023 є ОСОБА_1 як переможець аукціону, в зв`язку з чим Товариство належним чином не обґрунтувало порушення своїх прав щодо спірного об`єкта.

30. Водночас з урахуванням змісту положень частини 13 статті 14 та частин 1, 4 статті 23 Закону України № 2269-VIII, якими для покупця об`єкта приватизації в разі залучення позичених (кредитних) коштів передбачається додатковий обов`язок подати інформацію про відповідного кредитора та документальне підтвердження згоди такого кредитора надати відповідний обсяг фінансування, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно не брали до уваги припущення скаржника-1 про порушення відповідачем-2 такого обов`язку, аргументувавши це тим, що переможець аукціону надає інформацію про кредитора та документальне підтвердження виключно лише у разі придбання об`єкта приватизації за рахунок залучених (кредитних) коштів, і закон не містить приписів щодо обов`язкового надання інформації про підстави набуття грошових коштів, за які переможцем придбано об`єкт приватизації.

Адже позивач не довів наявності обставин придбання спірного об`єкта ОСОБА_1 виключно за рахунок позичених (кредитних) коштів.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що предметом позову є визнання недійсними результатів спірного аукціону, тоді як станом на час його проведення (04.01.2023) ОСОБА_1 як переможець аукціону не надавав і об`єктивно не міг завчасно надавати до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях інформацію про можливе залучення кредитних коштів для оплати вартості придбаного об`єкта, позаяк згідно з випискою з банківського рахунку на рахунок продавця кошти за придбаний об`єкт надійшли значно пізніше - 27.01.2023.

31. Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду щодо відхилення доводів позивача про відсутність зазначення в інформаційному повідомленні повної інформації щодо договору оренди спірного об`єкта, зокрема, розміру місячної орендної плати, та неправильного визначення строку дії договору оренди, оскільки при цьому суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з тих мотивів, що 30.12.2022 позивачем як учасником було подано заяву про ознайомлення з об`єктом приватизації з метою участі в аукціоні, а з метою ознайомлення потенційних покупців з матеріалами, що стосуються об`єкта приватизації, органом приватизації створюється віртуальна кімната даних, до якої було завантажено укладений з орендарем (ПП "СІ РЕСТ") договір оренди від 28.09.2021 № 209840912107, в якому чітко зазначено як термін дії договору оренди, так і розмір місячної орендної плати, а на вебсайті ФДМУ (https://privatization.gov.ua/) наявне посилання на віртуальні кімнати даних, створені для об`єктів приватизації, які відкриті для всіх бажаючих.

32. Із 01.01.2013 набув чинності Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон України № 5245-VI), за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

33. Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на час проведення спірного аукціону) у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

34. У постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 викладено такі висновки щодо застосування норм статті 83 ЗК України та пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VI):

1) з уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України. Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що з 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксовано в ЗК України;

2) правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

35. Враховуючи зазначений вище правовий висновок Верховного Суду та ті обставини, що земельні ділянки під об`єктами соціально-культурного призначення, які перебувають в межах населених пунктів, не відносяться до земель державної власності, визначених статтею 84 ЗК України, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника-1 про обов`язковість зазначення в інформаційному повідомленні передбачених абзацом 4 частини 3 статті 21 Закону України № 2269-VIII відомостей про земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (її місцезнаходження, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності), чого відповідачем-1 помилково вчинено не було.

За таких обставин суди безпідставно не взяли до уваги аргументи Товариства про відсутність зазначення в інформаційному повідомленні відомостей стосовно власника земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт приватизації, з тих лише мотивів, що землевпорядна документація не розроблялася та земельна ділянка не виділялася в натурі, отже, не присвоювалися земельній ділянці ані адреса, ані кадастровий номер і не могло бути зареєстровано право власності на земельні ділянки під об`єктом приватизації (відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а зі змісту пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 02.02.2023 вбачається, що спірний об`єкт відчужувався без земельної ділянки, тому питання землекористування покупець має вирішувати самостійно в установленому чинним законодавством порядку - після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

36. Разом з тим Верховний Суд наголошує на тому, що вказаний вище помилковий висновок судів попередніх інстанцій не призвів до ухвалення неправильних по суті судових рішень, позаяк у силу прямих вказівок закону (пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 5245-VІ) земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт приватизації (будівлі та споруди соціально-культурного призначення) та яка знаходиться у межах населеного пункту (с. Фонтанка Одеського району Одеський області), належить до комунальної власності Фонтанської сільської територіальної громади, що відтак є загальновідомою обставиною, натомість позивач не обґрунтував того, яким чином незазначення відповідних відомостей в інформаційному повідомленні вплинуло або порушило його права як учасника спірного аукціону.

Адже згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

37. З мотивів, наведених в пунктах 27- 29, 31- 36 цієї постанови колегія суддів відхиляє аргументи скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень частини 2 статті 2, частини 3 статті 21 Закону України № 2269-VIII та пункту 24 Порядку № 432 (в контексті дотримання принципу повного, своєчасного та достовірного інформування учасників аукціону про об`єкти приватизації).

38. Касаційна інстанція не бере до уваги доводи скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України та частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 26.07.2022) (в контексті обрання позивачем такого належного та ефективного способу захисту порушених прав та інтересів, як скасування результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами такого аукціону, оскільки, на думку скаржника-1, наслідком недійсності правочину є автоматичне повернення сторін у попередній стан шляхом державної реєстрації права власності на відчужене державне майно за органом приватизації) з огляду на таке.

39. Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

40. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

41. Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (такий висновок викладено в пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

42. З одного боку, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте, з іншого боку, згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

43. Таким чином, за змістом статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у виді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

44. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України та частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 26.07.2022) (в контексті обрання позивачем такого належного та ефективного способу захисту порушених прав та інтересів, як скасування результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами такого аукціону, оскільки, на думку скаржника-1, наслідком недійсності правочину є автоматичне повернення сторін у попередній стан шляхом державної реєстрації права власності на відчужене державне майно за органом приватизації), оскільки з матеріалів справи не вбачається заявлення Товариством вимоги про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.

45. З урахуванням наведеного вище колегія суддів зазначає, що саме по собі визнання недійсними результатів аукціонних торгів про визначення їх переможця та визнання недійсним укладеного за наслідками аукціону договору купівлі-продажу від 02.02.2023 без одночасного повернення майна на користь держави в особі РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, не призведе до поновлення майнових прав держави в особі ФДМУ, а відтак і не поновить права Товариства як учасника аукціону щодо приватизації спірного об`єкта.

Таким чином, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2023 виключно з підстав недоведеності порушення прав позивача (заінтересованої особи) внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору в процесі приватизації державного майна.

46. Водночас неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при визначенні підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2023 не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині, оскільки з урахуванням наведених вище та достовірно встановлених судами обставин проведення спірного аукціону без істотних порушень законодавства про приватизацію, оскаржувані судові рішення є законними та правильними по суті, а згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

47. Зокрема Верховний Суд зауважує на тому, що позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2023 є похідною від вимоги про визнання недійсними результатів спірного аукціону, а тому відсутність підстав для задоволення основної вимоги зумовлює відмову в задоволенні похідної позовної вимоги.

Адже за змістом положень абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону України № 5245-VІ договір купівлі-продажу об`єкта приватизації укладається між органом приватизації та переможцем електронного аукціону після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації та протягом 25 робочих днів - для об`єктів малої приватизації з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.

При цьому судами встановлено здійснення відповідачем-2 як переможцем аукціону повної оплати ціни об`єкта малої приватизації в установлений законом строк.

48. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника-1 про необхідність формування Верховним Судом як висновку щодо питання застосування норм статей 118, 119, 165, 178 ГПК України (в контексті неможливості поновлення пропущеного 15-денного строку для подання відзиву на позов, який (строк) може лише продовжуватися судом за клопотанням учасника справи, а наслідком непродовження такого строку має бути залишення відзиву без розгляду), так і висновку щодо питання застосування норм частини 8 статті 80, статей 118, 119 і частини 2 статті 207 ГПК України (в контексті правомірності/неправомірності відмови суду в поновленні строку на подання доказів та залишення без розгляду клопотання учасника справи про долучення доказів, якщо до початку розгляду справи по суті певні докази не могли бути подані заявником з незалежних від нього причин, позаяк заявник не знав і не міг знати про існування відповідних доказів), оскільки, по-перше, правові висновки щодо необхідності чіткого розмежування інститутів поновлення встановленого законом процесуального строку та продовження встановленого законом процесуального строку викладено в пунктах 20- 25 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

По-друге, заперечення скаржника-1 з приводу застосування судами попередніх інстанцій положень частини 8 статті 80, статей 118, 119 і частини 2 статті 207 ГПК України зводяться насамперед до незгоди з оцінкою судами наявних у цій господарській справі доказів в їх сукупності та з відхиленням додаткових доказів як таких, що, на думку позивача, не були подані своєчасно з незалежних від нього причин, тобто до посилань на необхідність переоцінки доказів у справі, проте згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, хоча такі повноваження не є необмеженими (такий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19).

49. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22).

50. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, загалом дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для відмови в їх задоволенні повністю.

Отже, оскаржувані рішення та постанову необхідно залишити без змін, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

51. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідачів, викладеними у відзивах на касаційну скаргу скаржника-1.

Щодо касаційної скарги відповідача-2 (скаржника-2) на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023

52. Скаржник-2 у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

53. Скаржник-2 зазначає, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 126, 129 ГПК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що в разі фактичного неприйняття адвокатом участі в судових засіданнях правнича допомога могла надаватися адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги шляхом сприяння клієнту в реалізації норм права - надання консультацій, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру згідно з переліком та вартістю, встановленими в протоколі погодження договірної ціни).

Крім того, на думку скаржника-2, за домовленістю з відповідачем-2 адвокат Кулик С. А. не здійснював представництво в суді як один із видів правової допомоги, а ОСОБА_1 не проводив оплату послуг щодо участі в судових засіданнях, не компенсував адвокату пов`язані з цим витрати та не включав їх до судових витрат. Під час розгляду справи № 916/1158/23 адвокат Кулик С. А. фактично не приймав участі в засіданнях (не був представником), а тому не зобов`язаний надавати довіреність або ордер.

54. Колегія суддів не бере до уваги передчасні доводи скаржника-2 в частині необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статей 126, 129 ГПК України (в контексті того, що в разі фактичного неприйняття адвокатом участі в судових засіданнях правнича допомога могла надаватися адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги шляхом сприяння клієнту в реалізації норм права - надання консультацій, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру згідно з переліком та вартістю, встановленими в протоколі погодження договірної ціни), оскільки зі змісту оскаржуваних додаткового рішення та постанови вбачається, що підставою відмови відповідачу-2 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката суди зазначили виключно недопустимість представництва адвокатом Куликом С. А. інтересів ОСОБА_1 в місцевому господарському суді на підставі ордера серії КС № 700645 від 04.04.2023 який є ордером старого зразка та адвокатами з 01.01.2022 не використовується, в зв`язку з чим і доданий до заяви про ухвалення додаткового рішення договір про надання правової допомоги від 04.04.2023 № 04/04/2023 не визнано доказом здійснення Куликом С. А. адвокатської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції не відмовляв в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з мотивів неприйняття адвокатом участі в судових засіданнях або з причин надання адвокатом Куликом С. А. своєму клієнту інших видів правової допомоги (надання консультацій, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо), передбачених пунктом 6 частини 1 статті 1, пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що наразі виключає формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статей 126, 129 ГПК України (в контексті можливості надання адвокатом різних передбачених цим Законом видів правової допомоги, а не лише у виді представництва інтересів клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, зокрема, шляхом участі адвоката в судових засіданнях).

55. Крім того, колегія суддів зауважує, що висновки щодо можливості здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта в суді та надання інших видів правової допомоги як окремо (тобто незалежно від участі адвоката в судовому засіданні), так і в їх сукупності та зумовленої цим наявності підстав для повного або часткового відшкодування учаснику справи понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 08.08.2023 у справі № 903/1959/22 та в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 904/1711/22, в яких зазначено про те, що, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

При цьому в пунктах 54, 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 сформульовано висновок про те, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

56. Разом з тим колегія суддів не погоджується з передчасним висновком суду першої інстанції щодо повної відмови відповідачу-2 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише з підстав представництва адвокатом Куликом С. А. інтересів ОСОБА_1 на підставі ордера серії КС № 700645 від 04.04.2023, який є ордером старого зразка та адвокатами з 01.01.2022 не використовується, та відхилення договору про надання правової допомоги від 04.04.2023 № 04/04/2023 як неналежного доказу, оскільки в пунктах 115- 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 сформульовано такі висновки щодо застосування норми статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в подібних процесуальних правовідносинах:

"Доводи заявника про зловживання правом шляхом представництва позивача на підставі недійсного ордера старого зразка є неприйнятними.

Цей довід відповідача був відсутній у апеляційній скарзі, він не був предметом перегляду та ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, а отже, відповідно, не може бути предметом касаційного перегляду справи.

Крім того, з огляду на частину першу статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Застосування цієї норми права у подібних правовідносинах уже було предметом перегляду Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/3874/22 (провадження № 61-900св23) міститься правовий висновок про те, що не є підставою для скасування законного судового рішення ордер, форма якого не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України, оскільки адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". В адвоката не зупинено право на заняття адвокатською діяльністю і він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

У справі, крім ордера, наявний договір про надання послуг між позивачем і адвокатом Прядкою В. М.".

57. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З огляду на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 офіційно оприлюднено 12.12.2023, тобто вже після подання відповідачем-2 касаційної скарги у цій справі (01.12.2023), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду в подібних процесуальних правовідносинах.

58. Таким чином, усупереч положень статей 126, 129 ГПК України суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, обмежившись лише посиланням на ненадання ОСОБА_1 належних доказів здійснення адвокатом Куликом С. А. адвокатської діяльності з метою представництва інтересів відповідача-2 в цій справі, фактично ухилився від вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виходити з критеріїв реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності таких витрат, розумності їх розміру, дійшов помилкового висновку про недоведеність ОСОБА_1 заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд не з`ясував фактичних обставин, пов`язаних з наданням адвокатом Куликом С. А. правової допомоги відповідно до договору № 04/04/2023, відповідність понесених скаржником-2 витрат наявним у матеріалах справи актам виконаних робіт/наданих послуг №№ 1, 2, 3, 4 і двом платіжних інструкціям про сплату послуг адвоката на загальну суму 70 350 грн (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 903/657/22).

59. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних додаткового рішення та постанови з передачею справи № 916/1158/23 до Господарського суду Одеської області для нового розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.06.2023 (вх. № 2-986/23) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

60. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено судами без порушень норм матеріального та процесуального права.

62. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. З огляду на те, що наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 916/1158/23.

64. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

65. Отже, незважаючи на те, що зазначена скаржником-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів, керуючись положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правового висновку в подібних процесуальних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, що, в свою чергу, зумовлює скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 і постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 916/1158/23 та передачі справи до суду першої інстанції для нового розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.06.2023 (вх. № 2-986/23) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі.

66. Під час нового розгляду заяви відповідача-2 місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне додаткове рішення.

Розподіл судових витрат

67. Судовий збір за подання касаційної скарги позивача в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

З огляду на те, що касаційна скарга відповідача-2 підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а за подання апеляційної та касаційної скарг на додаткове рішення, яке ухвалюється щодо судових витрат, судовий збір не сплачується, то у Верховного Суду немає підстав для розподілу відповідних судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ДЕЛЬ СОЛЬ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 916/1158/23 залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 916/1158/23 скасувати.

Справу № 916/1158/23 передати до Господарського суду Одеської області для нового розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.06.2023 (вх. № 2-986/23) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік