Ухвала

від 13.02.2024 по справі 320/5047/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову

13 лютого 2024 року Київ№ 320/5047/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР» до Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Шляхово експлуатаційне Управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР» до Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Шляхово експлуатаційне Управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- недопущення проведення демонтажу наступних тимчасових споруд: №06650-СЛ.11260.690; №06651-СЛ.11260.691; №06656-СЛ.11260.696; №06657-СЛ.11260.697; №06657-СЛ.11260.697; №06654-СЛ.11260.694; №06653-СЛ.11260.693; №06652-СЛ.11260.692 на просп. Берестейському, 57 (Перемоги) наступним структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): Департамент територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом`янська районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Шляхово експлуатаційне Управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва»;

- до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь яким способом у будь який спосіб вчиняти будь які дії щодо наступних тимчасових споруд: №06650-СЛ.11260.690; №06651-СЛ.11260.691; №06656-СЛ.11260.696; №06657-СЛ.11260.697; №06654-СЛ.11260.694; №06653-СЛ.11260.693; №06652-СЛ.11260.692; №06655-СЛ.11260.695 на просп. Берестейському, 57.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає те, що ТОВ «АРТУР» здійснює свою підприємницьку діяльність на просп. Берестейському, 57, на підставі оформлених Департаментом містобудування та архітектури паспортів прив`язки тимчасових споруд, строк дії яких встановлений був до 15.11.2023. У відповідь на звернення позивача йому було відмовлено у продовженні строку паспортів прив`язки тимчасових споруд. З огляду на що позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає неправомірною відмову Департаменту містобудування та архітектури щодо не продовження дії паспортів прив`язки тимчасових споруд.

З огляду на що, позивач припускає, що у зв`язку із закінченням строку дії вищезазначених портів прив`язки тимчасових споруд ТОВ «АРТУР» структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідності до рішення Київської міської ради №1051/1051 буде проведено демонтаж вищезазначених тимчасових споруд.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника (позивача) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

З наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того Верховний Суд у своїй постанові від 25.03.2020 у справі №240/9592/19 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому у своїй постанові від 23.06.2020 у справі №640/110/20 Верховний Суд зазначив, що викладені у постанові, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені висновки Верховного Суду враховані судом у спірних правовідносинах.

Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, які саме права, свободи та інтереси заявник вважає порушеними чи оспорюваними, які неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що забезпечення позову шляхом заборони до законної сили остаточним рішенням по справі №320/5047/24 структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які вказані в прохальній частині позову, будь яким способом у будь який спосіб вчиняти будь які дії щодо наступних тимчасових споруд: №06650-СЛ.11260.690; №06651-СЛ.11260.691; №06656-СЛ.11260.696; №06657-СЛ.11260.697; №06654-СЛ.11260.694; №06653-СЛ.11260.693; №06652-СЛ.11260.692; №06655-СЛ.11260.695 на просп. Берестейському, 57, призведе до очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до приписів частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТУР», у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР» до Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Шляхово експлуатаційне Управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова