Рішення

від 13.02.2024 по справі 520/22513/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 лютого 2024 року № 520/22513/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (с. Подвірки, Харківський район, Харківська область. 62371, код ЄДРПОУ 05471230) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.08.2023 р. №35035000702, від 07.08.2023 р. №35135000702 повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.08.2023 р. №35035000702 було зменшено ПрАТ „Харківська ТЕЦ-5 суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 9862,00 грн та застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в розмірі 2465,42 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення ПМУ ДПС від 07.08.2023 р. №35135000702.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків поданого позову.

Через канцелярію 24.08.2023 року представником позивача надано заяву про усунення недоліків поданого позову.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що в ході позапланової виїзної документальної перевірки було встановлено що ПрАт «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» у 2022 році здійснювала як оподатковувані, так і неоподатковувані операції - реалізація металобрухту. За 2022 рік частка використання товарів/послуг та необоротних активів в неоподаткованих операцій, розрахована відповідно до показників декларацій з ПДВ за 2022 рік ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» становить 0,0197%. Обсяг операцій на який підприємство повинно було нарахувати податкові зобов`язання у відповідності із ст. 199.1, 199.2 ПІКУ, становить 49 308,44 грн. Таким чином, ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» в порушення п.п.199.1, 199.4, 199.5 ст.199 ПКУ не здійснено перерахунок частки сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення TMЦ/послуг, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, та не нараховані податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання на суму ПДВ за квітень 2023 року на суму ПДВ 9 861,69 грн. ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну відповідно до п.199.1 ст.199 ПКУ на загальну суму ПДВ 9861,69 грн. Таким чином, ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» порушено вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, п.201.1. ст.201, п.201.10. ст.201 ПКУ, що тягне за собою застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строків реєстрації податкових накладних відповідно до п. 120-1.2. ст. 120-1 ПКУ. Крім того, після отримання висновків акту перевірки віл 07.07.2023р. №6382/35-00-07/05471230, ПрАт «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» на виконання положень п.199.1, 199.4, 199.5 ст.199 ПКУ здійснено перерахунок, нараховані податкові зобов`язання на частку використаних товарів/послуг в неоподаткованих операціях, складено та зареєстровано зведену податкову накладну за квітень 2023 рік №67 на суму ПІДВ 9 861,69грн. В подальшому згідно даних ЄРПН, ПрАт «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» виписано та зареєстровано зведену податкову накладну вже у липні 2023 рік за №76 на суму ПДВ 10 435,036 грн. Відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких він зазначав, що відзив на позовну заяву повністю повторює інформацію, яка була викладена в акті від 07.07.2023 р. №382/35-00-07/05471230 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», і у зв`язку з такою обставиною, позивач відмовляється від процесуального права на подання відповіді на відзив.

Також, позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву наводиться нова інформація, яка не увійшла до Акту перевірки, щодо реєстрації податкових накладних з боку позивача на спірні суми ПДВ вже після проведення перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суддя Кухар М.Д. з 21.09.2023 по 22.09.2023, з 23.10.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 14.01.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Підставою для видання Повідомлень-рішень №35035000702 та №35135000702 були результати позапланової виїзної перевірки ТЕЦ-5 з боку ПМУ ДПС, на підставі яких був складений акт від 07.07.2023 р. №382/35-00-07/05471230 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», 05471230 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 07.08.2023 р. №35035000702 було зменшено ПрАТ „Харківська ТЕЦ-5 суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 9 862,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ПМУ ДПС від 07.08.2023 р. №35135000702 до ТЕЦ-5 був застосований штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в розмірі 2 465,42 грн.

На висновки Акту перевірки з боку ТЕЦ-5 були подані заперечення від 20.07.2023 р. №01-23/1081, які частково були враховані ПМУ ДПС, про що було зазначено у висновку від 01.08.2023 р. №2000/6/35-00-07-02.

У висновках Акту перевірки, з врахуванням висновку по запереченням зазначено наступне: Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень встановлено порушення платником податків:

1. п. 199.1, 199.4, 199.5 ст. 199, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 9 862,0 грн., у тому числі по періодах: квітень 2023 на суму 9 862,0 грн.

2. п.201.1. ст.201, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, порушено вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 9 861,69 грн.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих відповідачем рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до вимог п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки. На дату виникнення податкових зобов`язань, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку платник податку (продавець) зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у визначеному порядку, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін та надати покупцю за його вимогою. Така податкова накладна є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд враховує, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та складу витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі ст.75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.78.8. ст.78 ПК України).

За приписами пунктів 85.2, 85.4 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до наказу №396 від 01.06.2017 року «Про затвердження Зразка форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок», у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу доцільно скласти акт у довільній формі, що засвідчує факт такої відмови (із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, копії яких йому запропоновано подати). Факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки. Факт відмови посадових осіб платника податків надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо встановлених фактів порушень та (або) причин ненадання документів також відображається в акті.

У разі складання (отримання під час організації та проведення перевірки) до акта (довідки) перевірки додаються такі інформативні додатки: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.

В ході проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу не складались.

Згідно з п.44.7. ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Наслідки, передбачені п.44.6 ст.44 ПК України стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом за результатами документальної виїзної перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині порушення термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а саме складений акт від 07.07.2023р. №382/35-00-07/05471230, яким встановлені порушення:

- п. 199.1, 199.4, 199.5 ст. 199, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 259 862,0 грн., у тому числі по періодах: квітень 2023 на суму 259 862,0 грн.

- п.201.1. ст.201, п.201.10. ст.201 ПКУ, порушено вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 9 861,69 грн.

Керуючись п.86.7 ст.86 ПКУ від ПрАт «Харківська ТЕЦ-5» направлено заперечення №01-23/1081 від 20.07.2023 до акту перевірки віл 07.07.2023 №382/35-00-07/05471230. За результатами розгляду заперечень, Північним МУ висновки акту перевірки від 07.07.2023 №382/35-00-07/05471230 переглянуто, та викладено в наступній редакції:

- п. 199.1, 199.2, 199.4, 199.5 ст. 199, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 9 802,0 грн., у тому числі по періодах: - квітень 2023 на суму 9862,0 грн.

- п.201.1. ст.201, п.201.10. ст.201 ПКУ, порушено вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 9 861,62 грн.

Північним МУ на підставі акту перевірки від 07.07.2023 №382/35-00-07/05471230 винесено податкове повідомлення - рішення №35035000702 від 07.08.2023р. та №35135000702 від 07.08.2023 р.

Відповідно до абз.2 п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Господарські операції, за яким сформовано від`ємне значення є реальними та підтвердженими первинними документами. Також за вказаними операціями у встановленому законом порядку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Відповідно до п. 199.1. ст. 199 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

За таких обставин, умовою для застосування вказаної норми в поєднанні з нормою п. 199.5. ст. 199 ПКУ є встановлення факту часткового використання придбаних/ виготовлених товарів/послуг в оподатковуваних операціях та часткового їх невикористання.

При цьому алгоритм застосування норми п. 199.1. ст. 199 ПКУ передбачає, що товари/послуги в обов`язковому порядку придбавались/виготовлялись в оподатковуваних операціях (тобто підлягали обкладенню ПДВ), а потім почали частково використовуватись в неоподатковуваних операціях.

В той же час, в Акті перевірки робиться посилання тільки на ту обставину, що в декларації з ПДВ зазначений обсяг неоподатковуваних операцій за 2022 р. в розмірі 1092,5 тис. грн. Вочевидь, неоподатковувані операції з ПДВ не є тотожними частковому використанню придбаних/виготовлених товарів/послуг в неоподатковуваних операціях, оскільки в іншому випадку на будь-які неоподатковувані операції повинен бути нарахований ПДВ, що суперечить самому сенсу неоподатковуваних операцій.

Відтак, для застосування норми п. 199.1., п. 199.5. ст. 199 ПКУ ПМУ ДПС повинно було зробити наступне:

- встановити які конкретно товари/послуги, що були придбані/виготовлені ТЕЦ-5 з ПДВ, частково використовувались в оподаткованих операціях, а частково ні;

- в якому періоді відбувалось придбання/виготовлення товарів/послуг та в якому періоді відбувалось їх часткове використання в неоподатковуваних операціях;

- встановити частку такого невикористання в оподатковуваних операціях;

- на цій підставі робити висновок про необхідність сплати ПДВ.

Всі ці дії з боку контролюючого органу не були зроблені, таким чином є безпідставним висновок ПМУ ДПС про до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 9862,0 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №35135000702 від 07.08.2023р (форма «ПН») про застосування штрафних санкцій у сумі 2 456,42 грн. внаслідок нескладання та нереєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Враховуючи, що судом у даному рішенні встановлено відсутність підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність нарахування штрафної санкції, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №35135000702 від 07.08.2023 (форма «ПН») про застосування штрафних санкцій у сумі 2456,42 грн внаслідок нескладання та нереєстрації податкових накладних підлягає скасуванню, як таке, що є похідним від податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджується доказами та даними господарської діяльності позивача, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.10.2018 по справі № 822/1817/18.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (с. Подвірки, Харківський район, Харківська область. 62371, код ЄДРПОУ 05471230) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.08.2023 р. №35035000702, від 07.08.2023 р. №35135000702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (с. Подвірки, Харківський район, Харківська область. 62371, код ЄДРПОУ 05471230) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 лютого 2024 року.

Суддя Кухар М.Д.