Постанова

від 13.02.2024 по справі 395/1346/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 395/1346/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2023 року в адміністративній справі №395/1346/23 (головуючий суддя І першої інстанції Забуранний Р.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області; Відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області; третя особа: Інспектор СПД №1 (м. Новомиргород) ВП №1 Мала Виска Новоукраїнського РВ ГУНП в Кіровоградській області капітан поліції Резніченко Володимир Сергійович про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (відповідач-1); Відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (відповідач-2); третя особа: Інспектор СПД №1 (м. Новомиргород) ВП №1 Мала Виска Новоукраїнського РВ ГУНП в Кіровоградській області капітан поліції Резніченко Володимир Сергійович (далі Інспектор СПД №1 Резніченко В.С.), в якому просив визнати незаконними та противоправними дії Інспектора СПД №1 Резніченка В.С.; скасувати постанову від 17.10.2023 року серія №7959902, що винесена Інспектором СПД №1 Резніченком В.С.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення за ст.126 ч.1 КУпАП в розмірі 425,00 грн. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративного порушення позивач не вчиняв та надав співробітнику поліції усі наявні документи на автомобіль та на право його керування.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи позивача. При оформленні адміністративних матеріалів Інспектором СПД №1 Резніченком В.С. у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вказувалось, що маються докази з фіксації скоєного правопорушення.

При цьому, зауважено, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), у зв`язку з відсутністю допустимих доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Разом з тим, в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції при винесенні рішення не дотримано вимог КАС України, щодо визначення строків на оскарження судового рішення, так замість 30 днів суд першої інстанції без жодних правових підстав скоротив позивачу строк для оскарження на 10 днів чим порушив права позивача.

Відповідачі 1 та 2 не надали суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАТ №7959902 від 17 жовтня 2023 року, прийнятою інспектором СПД №1 (м. Новомиргород) ВП №1 Мала Виска Новоукраїнського РВ ГУНП в Кіровоградській області капітан поліції Резніченком В.С., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Зі змісту постанови вбачається, що 17.10.2023 року о 16 год 13 хв. в м. Новомиргород, по вул Соборності, 134 водій керуючи транспортним засобом автомобілем марки Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.п. 2.4.«а» ПДР України. (а.с.38-39)

Згідно наданого Відповідачем-2 відеозапису подій викладених у постанові серії ЕАТ №7959902 від 17 жовтня 2023 року вбачається, що зупинка здійснена у зв`язку з переобладнанням транспортного засобу з порушенням вимог п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушено вимоги п. 31.4.3 ПДР України, що послугувало підставою для зупинки транспортного засобу з подальшою законною вимогою працівника поліції надати посвідчення водія відповідної категорії (а.с.55-56).

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху (далі ПДР) особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідність технічного стану автомобіля, перевіряється згідно з ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

Відповідно до Національного стандарту України, п. 6.1.5 визначає кількість, колір та наявність зовнішніх світлових приладів на колісних транспортних засобах, а саме визначено, що обов`язково на всіх автомобілях та автобусах покажчик повороту передній, боковий та задній мають бути автожовтого кольору.

Стандартом передбачено, що вносити зміни у конструкцію автомобілів, а також застосовувати додаткове обладнання без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком не дозволяється. Тобто, стандартом прямо забороняється використання покажчиків повороту червоного кольору.

Пунктом 31.1 ПДР унормовано, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та правил технічної експлуатації.

Згідно п. 31.4 «а» ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за невідповідності вимогам 31.4.3 ПДР України, зокрема, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Пунктом 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 передбачено чіткі вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме передні та задні повинні бути жовтими. Ця вимога введена в дію з 2017 року.

Відповідно до пп. 9.1 «а» ПДР, покажчики поворотів є попереджувальними сигналами.

У відповідності до п. 2 частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Так, у відповідності до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху .

За приписами п. 2.4. «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно до вимог п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Подія та обставини, зазначені у постанові серія ЕАТ №7959902 від 17.10.2023 року, повністю підтверджуються відеозаписом зробленим працівниками поліції подій 17.10.2023 року, що знаходиться на 2 (двох) ДВД-дисках.

Пунктом 3 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана норма передбачає можливість (що не є тотожним обов`язку) закріплення, монтування та розміщення технічних приладів та технічних засобів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, тобто не виключає можливість використання таких приладів та засобів в ручному режимі.

Також апеляційний суд зазначає на твердження позивача про недотримання судом першої інстанції у винесеному рішенні строків на апеляційне оскарження, що частиною четвертою статті 286 КАС України: «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності» вказано Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2023 року в адміністративній справі №395/1346/23 залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2023 року в адміністративній справі №395/1346/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області; Відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області; третя особа: Інспектор СПД №1 (м. Новомиргород) ВП №1 Мала Виска Новоукраїнського РВ ГУНП в Кіровоградській області капітан поліції Резніченко Володимир Сергійович про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяТ.І. Ясенова