Постанова
від 13.02.2024 по справі 420/24333/23
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24333/23

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Лук`янчук О.В.,

суддів: Бітова А.І.,

Ступакової І.Г.

при секретарі Аргірової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці та просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000145/2 від 30.08.2023 року та № UA500020/2023/000149/2 від 04.09.2023 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000536, № UA500020/2023/000542.

В обґрунтування позову зазначалось, що прийняті відповідачем рішення є протиправними, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Одеська митниця надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Крім того апелянт зазначає, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, на думку Одеської митниці, оскільки в документах, які надані позивачем разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2023 року між фірмою NINGBO ISOLA NEW ENERGY CO., LTD (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» (Покупець) укладено Контракт на поставку товарів № ISCE23027.

Згідно з п.1.1. та п.1.2. Контракту, Постачальник зобов`язується поставляти товари у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується подавати замовлення на Товар, приймати та оплачувати поставлені товари відповідно до умов цього Контракту..

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що поставка Товарів будуть здійснюватися за цим Контрактом на умовах СРТ Одеса (редакції Інкотермс 2020). При цьому всі митні платежі сплачує Покупець.

Відповідно до п. 4.1 Контракту, загальна вартість Контракту складається із суми всіх виставлених інвойсів. Вартість зазначається в інвойсах на кожну партію Товара і включає в себе: вартість Товару, вартість упаковки і маркування Товару, оформлення всіх необхідних супровідних документів.

Пункт 5.2. Контракту визначає, що оплата за цим Контрактом може здійснюватися одним із таких способів:

- передоплата 100% суми замовленого Товару Покупець оплачує на підставі Рахунку Продавця.

- передоплата не потрібна, Покупець зобов`язується сплатити 100% від суми замовленого Товару протягом 180 днів з дати поставки товару.

Продавець зобов`язується зробити поставку товару не пізніше 180 днів із моменту отримання передоплати.

Покупець має право здійснювати оплату будь-яким із перерахованих вище способів на свій вибір.

Дата поставки Товару вважається дата приходу Товару до пункту призначення, зазначеного в коносаменті.

Пунктом 7 Контракту передбачено, що Товари мають бути запаковані у відповідності з вимогами до кожного виду Товару.

Зовнішня і внутрішня упаковка мають забезпечувати захист від пошкодження і атмосферних дій. Коробки, в яких запакований Товар мають бути від марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Всі супровідні документи (упаковочні листи, специфікації) також, як і маркування і технічна документація мають бути складені на англійській мові.

Крім іншого, Постачальник зобов`язаний укомплектувати кожну одиницю Товару презентацією, інструкцією та гарантійним талоном.

01.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» (довіритель) та ПП «КАМІОН» (повірений) укладено Договір доручення № 005/22 про надання послуг, за яким сторони узгодили питання щодо надання послуг, пов`язаних з транспортно-експедиторським обслуговуванням, декларуванням експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів та майна довірителя.

30.08.2023 року декларантом позивача ПП «КАМІОН» з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за Контрактом № ISCE23027 від 15.06.2023 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 23UA500020011218U4.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CPT Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.1 Контракту, зазначено, що вартість товара включає в себе: вартість товара, вартість упаковки і маркування. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) в інвойсі умови оплати зазначені (90 днів від дати імпорту на територію Укрїни), що не відповідає умовам оплати, які визначені п.5.2 контракту (покупець зобов`язаний сплатити 100% від суми замовленого товару протягом 180 днів з дати поставки товару).

На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: договір; рахунки; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ «ГРІНПІС» 30.08.2023 року митним органам було надано лист, яким декларант повідомив що всі документи які стосуються вантажу вже надані та інші документи надаватися не будуть.

30.08.2023 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500020/2023/000145/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000536.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Також судом встановлено, що 04.09.2023 року декларантом позивача ПП «КАМІОН» з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за Контрактом № ISCE23027 від 15.06.2023 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 23UA500020011386U5.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CPT Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.1 Контракту, зазначено, що вартість товара включає в себе: вартість товара, вартість упаковки і маркування. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) в інвойсі умови оплати зазначені (90 днів від дати імпорту на територію Укрїни), що не відповідає умовам оплати, які визначені п.5.2 контракту (покупець зобов`язаний сплатити 100% від суми замовленого товару протягом 180 днів з дати поставки товару).

На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: договір; рахунки; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ «ГРІНПІС» 04.09.2023 року митним органам було надано лист, яким декларант повідомив що всі документи які стосуються вантажу вже надані та інші документи надаватися не будуть.

04.09.2023 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500020/2023/000149/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000542.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями Одеської митниці позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Судом встановлено, що поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № ISCE23027 від 15.06.2023 року, укладеного між фірмою NINGBO ISOLA NEW ENERGY CO., LTD (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНПІС» (Покупець).

В свою чергу в апеляційній скарзі Одеська митниця зазначає, що відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CPT Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару, однак у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.1. Контракту та інвойсів поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса, згідно з Інкотермс-2020.

Умова поставки CPT Інкотермс-2020 (Carriage Paid To) перекладається як «фрахт/ перевезення оплачено до» та означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по зовнішньоекономічному контракту, коли передав в розпорядження перевізника продукцію, випущену митницею в рамках процедури експорту (також сплачуються вивізні мита і збори, якщо це необхідно).

При цьому транспортування до призначеного пункту, можливі витрати, пов`язані з транзитом по території іноземної держави і оплатою митних складів в разі затримок оформлення, оплачуються продавцем, а імпортне митне оформлення і розвантаження при прибутті залишається обов`язком покупця.

Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування, при цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися, оскільки термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Таким чином колегія суддів зазначає, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Враховуючи те, що контрактом № ISCE23027 від 15.06.2023 року не передбачалися умови щодо обов`язку однієї із сторін щодо страхування товару, а відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що сторонами вказаного контракту здійснювалось страхування товару, відсутність інформації щодо страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, що спростовує доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі.

Також в апеляційній скарзі Одеська митниця звертає увагу, що у п.4.1 Контракту, зазначено, що вартість товара включає в себе: вартість товара, вартість упаковки і маркування, однак у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З цього приводу слід зазначити, що п. 7 Контракту передбачено, що Товари мають бути запаковані у відповідності з вимогами до кожного виду Товару. Зовнішня і внутрішня упаковка мають забезпечувати захист від пошкодження і атмосферних дій. Коробки, в яких запакований Товар мають бути від марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Всі супровідні документи (упаковочні листи, специфікації) також, як і маркування і технічна документація мають бути складені на англійській мові. Крім іншого, Постачальник зобов`язаний укомплектувати кожну одиницю Товару презентацією, інструкцією та гарантійним талоном.

Також, відповідно до п. 4.1 Контракту, загальна вартість Контракту складається із суми всіх виставлених інвойсів. Вартість зазначається в інвойсах на кожну партію Товара і включає в себе: вартість Товару, вартість упаковки і маркування Товару, оформлення всіх необхідних супровідних документів.

Таким чином за умовами контракту № ISCE23027 від 15.06.2023 року ціна товару включає в себе вартість упаковки та пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 815/6794/17 та від 18.12.2019 року у справі № 160/8775/18.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими фірмою NINGBO ISOLA NEW ENERGY CO., LTD не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в інвойсі умови оплати зазначені (90 днів від дати імпорту на територію України), що не відповідає умовам оплати, які визначені п.5.2 контракту (покупець зобов`язаний сплатити 100% від суми замовленого товару протягом 180 днів з дати поставки товару).

Колегія суддів з цього приводу становила, що в п. 5.2. Контракту № ISCE23027 від 15.06.2023 року прямо передбачено, що оплата за цим Контрактом може здійснюватися одним із таких способів:

- передоплата 100% суми замовленого Товару Покупець оплачує на підставі Рахунку Продавця.

- передоплата не потрібна. Покупець зобов`язується сплатити 100% від суми замовленого Товару протягом 180 днів з дати поставки товару.

Отже, з огляду на викладене встановлено, що сторонами в п. 5.2. Контракту фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.

При цьому, умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, після сплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Разом з тим, вказуючи в оскаржуваних рішеннях про те, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в який відсутні умови поставки, відповідач, суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлене митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, для митного оформлення з метою підтвердження митної вартості товару позивачем були надані всі необхідні документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, апелянтом не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Судова колегія зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. справа № 2040/6019/18.

Крім того, застосовані відповідачем для порівняльного аналізу митні декларації щодо подібних товарів також є скоригованими за резервним методом та містять митну вартість в іншій валюті. Тобто, відповідач посилається на митниці декларації, за якими вартість була скорегована та підвищена митними органами.

Слід урахувати, що в САІС відсутня інформація щодо оскарження рішень про корегування митної вартості товарів, методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, застосовані відповідачем для порівняльного аналізу митні декларації щодо подібних товарів також є скоригованими за резервним методом та містять митну вартість в іншій валюті. Тобто, відповідач посилається на митниці декларації, за якими вартість була скорегована та підвищена митними органами.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що могли розмитнюватися у попередніх періодах, та за інших умов поставки, інших постачальників, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані апелянтом.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Колегія суддів вважає, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах, однак апелянт в апеляційній скарзі та під час розгляду справи не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митним органом безпідставно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000145/2 від 30.08.2023 року та № UA500020/2023/000149/2 від 04.09.2023 року та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000536, UA500020/2023/000542 є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2024 року.

Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова

Дата ухвалення рішення13.02.2024
Оприлюднено15.02.2024
Номер документу116962773
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —420/24333/23

Постанова від 13.02.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Постанова від 13.02.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 15.01.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 15.01.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Ухвала від 11.12.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Лук'янчук О.В.

Рішення від 13.11.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бутенко А.В.

Рішення від 07.11.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бутенко А.В.

Ухвала від 09.10.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бутенко А.В.

Ухвала від 18.09.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бутенко А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні