Постанова

від 13.02.2024 по справі 120/3549/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3549/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

13 лютого 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управлінням соціального захисту (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 15 лютого 2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Зобов`язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2023 року про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, апелянт зазначає, що в сукупності всі факти, а саме відповіді з ДФС, ДПС, ПФУ на запити Департаменту, відсутність доходу та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхвання протягом періоду, за який враховуються доходи, а саме за другий та третій квартали 2022 року, вказують на те, що ОСОБА_2 є непрацюючою особою, у зв`язку з чим, 15.02.2023 Департаментом було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги малозабезпеченим сімям з 01.01.2023 відповідно до пункту 10 Порядку №250.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.01.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, до якої додано декларацію про доходи та майновий стан сім`ї, довідку Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня" Центр матері та дитини" №25/39 про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді.

Однак, 15.02.2023 року Управлінням соціального захисту (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради прийнято рішення про відмову позивачу в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Із вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.01.2023 року на підставі пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року №250 Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким передбачено, що державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною. формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи. Державна соціальна допомога призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

Підставою для прийняття такого рішення слугувала інформація Державної фіскальної служби, що у чоловіка позивача відсутні доходи протягом періоду, за який враховуються доходи, а саме за другий та третій квартали.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, прийнято без дотримання нормативно-правових приписів Порядку № 250.

Оскільки, відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 від 15 лютого 2023 року про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї не були належним чином досліджені та взяті до уваги усі наявні документи, в тому числі дані з індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 15 лютого 2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям є передчасним, необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям здійснюється відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" №1768-III від 01.06.2000 рок (далі - Закон №1768-III).

Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України (ст. 3 Закону № 1768-III).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Статтею 4 Закону №1768-III передбачено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок №250).

Відповідно до пункту 5 Порядку №250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Згідно з підпунктом 1 пункту 10 Порядку №250 Державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 20 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про те, які документи у місячний строк потрібно подати додатково.

Відповідно до пункту 21 Порядку №250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).

Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що звернувшись до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, позивач у поданому пакеті документів, зокрема, надала декларацію про доходи та майновий стан сім`ї, довідку Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня" Центр матері та дитини" №25/39 про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді.

Підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні допомоги стало те, що у чоловіка позивача відсутні доходи протягом періоду, за який враховуються доходи, а саме за 2-й та 3-й квартали 2022 року.

Водночас, у матеріалах справи міститься витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 21.03.2023 року стосовно ОСОБА_2 /а.с. 33-34/.

У розділі "Відомості про страхувальників" страхувальником зазначено Релігійна організація "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ДМИТРІВСЬКОЇ ПАРАФІЇ С. СЕЛИЩЕ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)" код ЄДРПОУ 35782053, основне місце роботи, початок страхового періоду 04.04.2017 року.

При цьому, у даному витязі не зазначено про кінець періоду страхування, тому слід дійти висновку, що станом на момент звернення позивача із заявою про призначення допомоги і на момент прийняття рішення за наслідками розгляду такої заяви її чоловік працював у Релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ДМИТРІВСЬКОЇ ПАРАФІЇ С. СЕЛИЩЕ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)" та отримував заробітну плату.

Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що у чоловіка позивача відсутні доходи протягом періоду, за який враховуються доходи, а саме за 2-й та 3-й квартали 2022 року.

Крім того, встановлено, що відповідач звертався із запитом до органів ДФС щодо отримання інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми отриманих доходів фізичних осіб.

Згідно наданої інформацію відповідачем встановлено, що у чоловіка позивача відсутні доходи протягом періоду, за який враховуються доходи, а саме за другий та третій квартали 2022 року.

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідач для достеменного встановлення обставин щодо працевлаштування чоловіка позивача не був позбавлений можливості звернутися до Пенсійного фонду України, який веде реєстр застрахованих осіб, згідно витягів з якого вбачається, що ОСОБА_2 є працевлаштованим чи безпосередньо до Релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ДМИТРІВСЬКОЇ ПАРАФІЇ С. СЕЛИЩЕ ВІННИЦЬКО-ТУЛЬЧИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)", де з 04.04.2017 року працює чоловік позивача, з метою отримання інформації необхідної для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Разом з тим, відповідно до пункту 20 Порядку № 250 якщо до заяви про призначення державної соціальної допомоги не додано всіх необхідних документів, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про те, які документи у місячний строк потрібно подати додатково. Орган соціального захисту населення інформує уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про прийняття документів із зазначенням дати їх прийняття, а також документів, які необхідно у місячний строк подати додатково (шляхом надання/надсилання йому повідомлення у паперовому або електронному вигляді (за наявності електронної пошти).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем приписів пункту 20 Порядку № 250 - повідомлення позивача про необхідність надати додаткові документи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірне рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, прийнято без дотримання нормативно-правових приписів Порядку № 250.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за заявою від 19.01.2023 року, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Повноваження щодо вирішення питання про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченої сім`ям в даному випадку належать до дискреційних повноважень структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством,

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання прийняти рішення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям слід відмовити.

Отже, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9 та частиною 2 статті 245 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 січня 2023 року про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги в цілому не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішенні від 07 серпня 2023 року.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.