Ухвала

від 18.01.2024 по справі 759/2701/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 задоволено частково клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12021111140000595 від 20.10.2021 та накладено арешт на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

- 3222487000:04:002:5025 загальною площею 0,08 га;

- 3222487000:04:002:0200 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:5453 загальною площею 0,2388 га;

- 3222487000:04:002:5125 загальною площею 0,0882 га;

- 3222487000:04:002:0205;

- 3222487000:04:002:0207 загальною площею 0,25 га;

- 3222487000:04:002:0114 загальною площею 0,0565 га;

- 3222487000:04:002:0085 загальною площею 0,1192 га;

- 3222487000:04:002:0064 загальною площею 0,1149 га;

- 3222487000:04:002:0248;

- 3222487000:04:002:0039 загальною площею 0,0998 га;

- 3222487000:04:002:0312;

- 3222487000:04:002:0080 загальною площею 0,1128 га;

- 3222487000:04:002:0079;

- 3222487000:04:002:0232 загальною площею 0,0976 га;

---

Справа 759/2701/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/191/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- 3222487000:04:002:0050 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0089 загальною площею 0,1123 га;

- 3222487000:04:002:0091 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0081 загальною площею 0,1178 га;

- 3222487000:04:002:0082 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0088 загальною площею 0,1001 га;

- 3222487000:04:002:0160;

- 3222487000:04:002:0161 загальною площею 0,1162 га;

- 3222487000:04:002:0219 загальною площею 0,2419 га;

- 3222487000:04:002:0218 загальною площею 0,2497 га;

- 3222487000:04:002:0236 загальною площею 0,109 га;

- 3222487000:00:000:4444;

- 3222487000:04:002:0217 загальною площею 0,2499 га;

- 3222487000:04:002:0458 загальною площею 0,1467 га;

- 3222487000:04:002:5102 загальною площею 0,2 га;

- 3222487000:04:002:0215;

- 3222487000:04:002:0307;

- 3222487000:04:002:0274;

- 3222487000:04:002:0296;

- 3222487000:04:002:5106 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0093 загальною площею 0,1038 га;

- 3222487000:04:002:0174 загальною площею 0,1032 га;

- 3222487000:04:002:0173 загальною площею 0,1005 га;

- 3222487000:04:002:5471 загальною площею 0,0552 га;

- 3222487000:04:002:5544;

- 3222487001:99:999:9999;

- 3222487000:04:002:0309;

- 3222487000:04:002:5128 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0245;

- 3222487000:04:002:5002;

- 3222487000:04:002:0132;

- 3222487000:04:002:5072 загальною площею 0,0666 га;

- 3222487000:04:002:5071 загальною площею 0,0667 га;

- 3222487000:04:002:0165 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0137 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0138 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0053 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0087 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0141 загальною площею 0,1 га;

- 3222487000:04:002:0235;

- 3222487000:04:002:0168;

- 3222487000:04:002:0170;

- 3222487000:04:002:5044;

- 3222487000:04:002:0042;

- 3222487000:04:002:0095;

- 3222487001:01:006:0232;

- 3222487001:01:006:5088 загальною площею 0,0482 га;

- 3222487001:01:006:0341;

- 3222487000:04:002:0146;

- 3222487001:04:002:0286;

- 3222487000:04:002:5286, із забороною їх відчуження.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 та 3222487000:04:002:0079, із забороною їх відчуження.

В апеляційній скарзі власник майна вказував на те, що при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов невірного висновку про можливість використання земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 та 3222487000:04:002:0079 як речових доказів, оскільки в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Ні прокурор, ні слідчий суддя жодним чином не довели необхідності заборони користувачу майна можливості розпоряджатись ним.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 та 3222487000:04:002:0079, вони не відносяться до земель лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», а мають цільове призначення за кодом 01.06 «для колективного садівництва», відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення і мають вид використання - для ведення садівництва.

Ухвалами слідчих суддів Обухівського районного суду Київської області скасовано арешт частини земельних ділянок у даному провадженні.

Крім того, апелянт посилався на порушення правил підсудності при розгляді клопотання, оскільки орган досудового розслідування - Головне управління Національної поліції в Київській області знаходиться в Шевченківському районі міста Києва та зареєстрований за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, тобто в межах юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.

Також, апелянт зазначав, що розгляд клопотання проведено з порушенням права ОСОБА_7 на захист, оскільки останнього не повідомлено про судове засідання, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення. Копію оскаржуваної ухвали ним отримано 30.11.2023.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна, який не прибув в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власників майна.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначив апелянт, та підтверджується даними наявної у справі розписки, копію ухвали слідчого судді ОСОБА_7 отримав 30.10.2023 під час ознайомлення з матеріалами справи у Святошинському районному суді міста Києва, тоді як подав апеляційну скаргу 02.11.2023, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді оскаржена в частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 загальною площею 0,1128 га та 3222487000:04:002:0079, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаних земельних ділянок. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інші земельні ділянки колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111140000595 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Федосіївської територіальної громади, за попередньою змовою із службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, шляхом зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, виділили земельні ділянки лісового фонду, які знаходяться в с. Ходосівка, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави.

Відповідно до даних публічної кадастрової карти стало відомо про те, що частина земельних ділянок лісогосподарського призначення передані у приватну власність, які накладаються на землі лісового фонду, а саме: 3222487000:04:002:5025 загальною площею 0,08 га; 3222487000:04:002:0200 загальною площею 0,25 га; 3222487000:04:002:5453 загальною площею 0,2388 га; 3222487000:04:002:5125 загальною площею 0,0882 га; 3222487000:04:002:0205; 3222487000:04:002:0207 загальною площею 0,25 га; 3222487000:04:002:0114 загальною площею 0,0565 га; 3222487000:04:002:0085 загальною площею 0,1192 га; 3222487000:04:002:0064 загальною площею 0,1149 га; 3222487000:04:002:0248; 3222487000:04:002:0039 загальною площею 0,0998 га; 3222487000:04:002:0312; 3222487000:04:002:0080 загальною площею 0,1128 га; 3222487000:04:002:0079; 3222487000:04:002:0232 загальною площею 0,0976 га; 3222487000:04:002:0050 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0089 загальною площею 0,1123 га; 3222487000:04:002:0091 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0081 загальною площею 0,1178 га; 3222487000:04:002:0082 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0088 загальною площею 0,1001 га; 3222487000:04:002:0160; 3222487000:04:002:0161 загальною площею 0,1162 га; 3222487000:04:002:0219 загальною площею 0,2419 га; 3222487000:04:002:0218 загальною площею 0,2497 га; 3222487000:04:002:0236 загальною площею 0,109 га; 3222487000:00:000:4444; 3222487000:04:002:0217 загальною площею 0,2499 га; 3222487000:04:002:0458 загальною площею 0,1467 га; 3222487000:04:002:5102 загальною площею 0,2 га; 3222487000:04:002:0215; 3222487000:04:002:0307; 3222487000:04:002:0274; 3222487000:04:002:0296; 3222487000:04:002:5106 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0093 загальною площею 0,1038 га; 3222487000:04:002:0174 загальною площею 0,1032 га; 3222487000:04:002:0173 загальною площею 0,1005 га; 3222487000:04:002:5471 загальною площею 0,0552 га; 3222487000:04:002:5544; 3222487001:99:999:9999; 3222487000:04:002:0309; 3222487000:04:002:5128 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0245; 3222487000:04:002:5002; 3222487000:04:002:0132; 3222487000:04:002:5072 загальною площею 0,0666 га; 3222487000:04:002:5071 загальною площею 0,0667 га; 3222487000:04:002:0165 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0137 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0138 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0053 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0087 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0141 загальною площею 0,1 га; 3222487000:04:002:0235; 3222487000:04:002:0168; 3222487000:04:002:0170; 3222487000:04:002:5044; 3222487000:04:002:0042; 3222487000:04:002:0095; 3222487001:01:006:0232; 3222487001:01:006:5088 загальною площею 0,0482 га; 3222487001:01:006:0341; 3222487000:04:002:0146; 3222487001:04:002:0286; 3222487000:04:002:5286.

На запит слідчого ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» надано відповідь, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:002:5025; 3222487000:04:002:0200; 3222487000:04:002:5453; 3222487000:04:002:5125; 3222487000:04:002:0205; 3222487000:04:002:0207; 3222487000:04:002:0114; 3222487000:04:002:0085; 3222487000:04:002:0064; 3222487000:04:002:0248; 3222487000:04:002:0039; 3222487000:04:002:0312; 3222487000:04:002:0080; 3222487000:04:002:0079; 3222487000:04:002:0232; 3222487000:04:002:0050; 3222487000:04:002:0089; 3222487000:04:002:0091; 3222487000:04:002:0081; 3222487000:04:002:0082; 3222487000:04:002:0088;; 3222487000:04:002:0160; 3222487000:04:002:0161; 3222487000:04:002:0219; 3222487000:04:002:0218; 3222487000:04:002:0236; 3222487000:00:000:4444; 3222487000:04:002:0217; 3222487000:04:002:0458; 3222487000:04:002:5102; 3222487000:04:002:0215; 3222487000:04:002:0307; 3222487000:04:002:0274; 3222487000:04:002:0296; 3222487000:04:002:5106; 3222487000:04:002:0093; 3222487000:04:002:0174; 3222487000:04:002:0173; 3222487000:04:002:5471; 3222487000:04:002:5544; 3222487001:99:999:9999; 3222487000:04:002:0309; 3222487000:04:002:5128; 3222487000:04:002:0245; 3222487000:04:002:5002; 3222487000:04:002:0132; 3222487000:04:002:5072; 3222487000:04:002:5071; 3222487000:04:002:0165; 3222487000:04:002:0137; 3222487000:04:002:0138; 3222487000:04:002:0053; 3222487000:04:002:0087;; 3222487000:04:002:0141; 3222487000:04:002:0235; 3222487000:04:002:0168; 3222487000:04:002:0170; 3222487000:04:002:5044; 3222487000:04:002:0042; 3222487000:04:002:0095; 3222487001:01:006:0232; 3222487001:01:006:5088; 3222487001:01:006:0341; 3222487000:04:002:0146; 3222487001:04:002:0286; 3222487000:04:002:5286, накладаються на землі лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Насадження кварталу №32 знаходяться на балансі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Однак, зазначені земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, рішення про припинення право користування на вказані земельні ділянки, в порядку передбаченого ст. ст. 83, 84, 150 Земельного кодексу України, не приймалися.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученої до клопотання прокурора, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0080 являється ОСОБА_7 /т. 2 а.с. 53/. Інформація щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0079 відсутня /т. 2 а.с.35/.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 від 13.07.2022 вищевказані земельні ділянки, у тому числі з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 та 3222487000:04:002:0079, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021111140000595 від 20.10.2021.

14.02.2023 прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на земельні ділянки, серед яких земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 загальною площею 0,1128 га та 3222487000:04:002:0079, із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об`єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт на земельні ділянки, серед яких земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 загальною площею 0,1128 га та 3222487000:04:002:0079, із забороною їх відчуження.

В іншій частині клопотання відмовлено.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 загальною площею 0,1128 га та 3222487000:04:002:0079, із забороною їх відчуження, з тих підстав, що вказані земельні ділянки у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 12021111140000595 від 20.10.2021, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності арештованих земельних ділянок речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може бути предметом кримінального правопорушення, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про те, що арештовані земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», а мають цільове призначення за кодом 01.06 «для колективного садівництва», відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення і мають вид використання - для ведення садівництва, на даному етапі досудового розслідування є передчасними, та підлягають встановленню та перевірці під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Крім того, як убачається із даних оскаржуваної ухвали, слідчим суддею у відповідності до положень ч. 4 ст. 173 КПК України, накладено найменш обтяжливий спосіб арешту земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0080 та 3222487000:04:002:0079, та будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є надуманими.

Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання апелянта на те, що клопотання подане та розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності.

Так, у відповідності до п. а) ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, серед іншого, слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Як убачається із матеріалів судового провадження, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 № 2124 від 28.12.2020 «Про визначення місць дислокації слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області» /т.1 а.с. 17/ визначено місцем розташування та проведення досудового розслідування працівниками слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області службові приміщення в адміністративних будівлях, за адресами в м. Києві: вул. Дегтярівська, 15А (Шевченківський район), вул. Воздвиженська, 2 (Подільський район) та вул. Святошинська, 2А (Святошинський район).

При цьому, постановою заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 від 14.11.2022 /т. 1 а.с. 16/ визначено місце проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № №12021111140000595 за місцем знаходження слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, а саме: м. Київ, вул. Святошинська, 2А .

З наведеного убачається, що клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12021111140000595, підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва, а тому доводи апелянта у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання апелянта на те, що ухвалами слідчих суддів Обухівського районного суду Київської області скасовано арешт з частини земельних ділянок у даному провадженні, не впливають на правильність висновків суду, оскільки вказані ухвали не є предметом даного судового розгляду.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не повідомлено власника майна про розгляд клопотання прокурора, не є безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3