Ухвала

від 31.01.2024 по справі 753/10361/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 31 січня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року,

за участі:

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на готель загальною площею 2303,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000), який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Заборонено власнику, іншим особам, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває готель загальною площею 2303,4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000) розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності/користування.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без участі власника майна чи його представника, а копію оскаржуваної ухвали отримано 29 грудня 2023 року; апеляційну скаргу сформовано в системі «Електронний суд» 03 січня 2024 року та зареєстровано 04 січня 2024 року.

Вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною з огляду на наступне.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зауважує, що, як вбачається з ухвали слідчого судді, власник майна ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а отже, на думку представника, не є суб`єктом ст. 170 КПК України, у зв`язку з чим правових підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває в її власності, немає.

Стверджує, що ОСОБА_5 понад 10 років є законним власником готелю, який на момент проведення будівництва та введення в подальшому його в експлуатацію не підпадав під об`єкти, з яких сплачується пайовий внесок згідно з чинним на той час законодавством.

Зауважує, що всі документи щодо права власності як на земельну ділянку, так і на готель, оформлені ОСОБА_5 відповідно до вимог чинного на той момент законодавства і до цього часу жодних претензій зі сторони контролюючих органів не виникало.

Окрім того, як зазначає, на підставі договору оренди на базі готелю розташована клініка «РАЙЕРИНГ», яка здійснює господарську діяльність у галузі охорони здоров`я, надає кваліфіковану медичну допомогу пацієнтам. У своєму розпорядженні має палати інтенсивної терапії (реанімація), де наразі перебувають пацієнти, а тому відповідно оскаржуване рішення слідчого судді ставить під загрозу життя та здоров`я людей, оскільки правоохоронні структури вимагають звільнити приміщення та вивести пацієнтів.

На переконання представника, немає жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що готель зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або іншим чином відповідає критеріям ст.98 КПК України.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості, про яке 28 вересня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022100020003239, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ст. 356, ч. 3 ст. 358 КК України.

Як зазначено у клопотанні прокурора, в ході досудового розслідування виявлено, що невстановленими досудовим розслідуванням особами, які діють на території м. Києва та Київської області, протягом 2015-2023 років організовано схему з виготовлення технічної документації від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію, до яких внесені неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості (технічного стану, часу, в який вони побудовані, їх введення в експлуатацію, відповідність будівельним вимогам та іншим нормам законодавства тощо), чим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, що має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.

Так, встановлено факт підробки технічної документації на об`єкти нерухомого майна, які у подальшому стали підставою для проведення реєстраційних дій відносно ряду земельних ділянок і об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках, зокрема і нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

За ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: готель загальною площею 2303,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000).

Прокурор у клопотанні вказує, що з аналізу технічного паспорту на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 вбачається, що невстановленими досудовим розслідуванням особами виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою, який має ознаки підробки.

Таким чином ОСОБА_5 під час проведення реєстраційних дій на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 використано технічний паспорт, який містив ознаки підроблення.

Поряд із цим під час перевірки відомостей, що стосуються проведення будівництва на земельній ділянці встановлено, що ОСОБА_5 вчинено ряд дій, пов`язаних з реєстрацією права власності на об`єкт нерухомого майна, а також користування вказаним майно, які містять ознаки порушень.

Зокрема, ОСОБА_5 умисно порушила вимоги як законодавства, що стосується цільового використання земельної ділянки, так і містобудівні умови та обмеження, які не надавали їй право на будівництво готелю, а лише на будівництво житлового будинку. Проте, ввівши в експлуатацію готель по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 не звернулась до Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), з метою укладання договору про пайову участь у соціальному розвитку інфраструктури міста Києва, таким чином уникнувши обов`язку сплатити до бюджету міста Києва грошові кошти як пайову участь.

12 жовтня 2023 року постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 майно, зокрема нежитлове приміщення - готель, загальною площею 2303,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022100020003239.

18 жовтня 2023 року прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся дослідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказаний готель.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12022100020003239 про накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомого майна, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави арешту майна відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт об`єкту нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 , належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

З витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100020003239 від 28 вересня 2022 року убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ст. 356, ч. 5 ст. 190 КК України. Обставини щодо вчинення зазначених кримінальних правопорушень безпосередньо і підлягають з`ясуванню під час здійснення кримінального провадження та встановлення об`єктивної істини.

Однак, готель загальною площею 2303,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який прокурор просив накласти арешт не відповідає критеріям речових доказів щодо здійснення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ст. 356, ч. 5 ст. 190 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказаний об`єкт нерухомого майна у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об`єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

Як вбачається з витягу, долученого до матеріалів клопотання, підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, стало звернення депутата Київської міської ради ОСОБА_8 про підроблення документів невстановленими особами по об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, матеріали судової справи не містять вказаного депутатського звернення, відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також відсутні будь-які процесуальні чи інші документи, на підставі яких встановлено особу заявника.

На переконання колегії суддів, при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею не перевірено достовірність фактичних даних, викладених у зверненні депутата, зокрема, звідки йому стало відомо про існування факту підробки технічного паспорту.

Крім цього, слід зауважити, що згідно з витягом ЄРДР за № 12022100020003239 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ст. 356, ч. 5 ст. 190 КК України, у ньому не міститься інформації щодо вчинення порушень стосовно об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме готелю загальною площею 2303,4 кв. м, а також даних щодо причетності безпосередньо ОСОБА_5 до цих обставин, в тому числі ця інформація відсутня у відомостях, внесених безпосередньо за зверненням депутата.

Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на вказане нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 ,не доведено, що воно є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв`язку із чим винесена постанова в частині визнання нежитлового приміщення - готелю загальною площею 2303,4 кв. м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , речовим доказом є формальною, невмотивованою та необґрунтованою в цій частині.

Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

У даному випадку накладення арешту на майно: готель загальною площею 2303,4 кв. м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між його інтересами, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на готель, загальною площею 2303,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000), який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ; заборонено власнику, іншим особам, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває готель загальною площею 2303,4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000) розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності/користування, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на готель загальною площею 2303,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 916753780000), який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Єдиний унікальний № 753/10361/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Провадження № 11-сс/824/1327/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК