Постанова

від 13.02.2024 по справі 260/6193/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6193/23 пров. № А/857/17844/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (суддя Калинич Я.М., м. Ужгород)у справі № 260/6193/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2022 року №1740924-2413-0704 ГУ ДПС в Закарпатській області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області за №1740924-2413-0704 від 27 грудня 2022 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, позивач є власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 за Договором купівлі-продажу будівель від 24.12.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 2120855100:03:004:0017, на якій знаходиться спірне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , має цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 0,5127 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 238763121208. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: літера «А», будівля, частина цеху №5, три поверхи; літера «Б», будівля, частина цеху №3, три поверхи. Загальна площа 1992,1 кв.м.

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1740924-2413-0704 від 27.12.2022 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 59763,00 грн.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника від обов`язку щодо нарахування та сплати, за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі та використання такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17 сформулював наступний висновок:

«На думку судової палати, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції».

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Вказане у повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 11.05.2023 року по справі №440/359/20.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підтвердженням використання будівель протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності є первинні документи бухгалтерського обліку. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинними документами, серед інших, можуть виступати: акт введення будівлі промисловості в експлуатацію; акт введення в експлуатацію основних засобів (обладнання), яке використовується у процесі промислового виробництва; акт приймання-передачі; розрахунки амортизації; товарно- транспортна накладна; касовий чек: накладна; платіжне доручення; внутрішні акти на переміщення сировини/товару між цехами (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996- XIV). Зазначеними документами, за умови ідентифікації їх з будівлею, підтверджується процес промислового виробництва у ній.

У рішенні суду відсутні посилання на досліджені судом докази чи первинні документи, які підтверджують та/або можуть підтверджувати використання об`єкту нерухомого майна у господарській діяльності платника.

Окрім того, такі докази чи документи не були доданими представником Позивача як додатки до позовної заяви.

Суд першої інстанції, скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення зазначив, що вказаний об`єкт нерухомого майна використовується позивачем у його господарській діяльності.

Проте, у заяві ОСОБА_1 від 24.10.2019 року про застосування спрощеної системи оподаткування (внесення змін), платником визначено наступні місця провадження господарської діяльності:

1. АДРЕСА_2 , вул. Шевченка.

2. АДРЕСА_3 .

Вказані відомості також зазначені у Витягу з реєстру платників єдиного податку, виданого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.10.2019 року. Відповідно до п.299.9 ст.299 ПКУ витяг діє до внесення змін до реєстру.

Внесення змін щодо місця провадження господарської діяльності проведено ОСОБА_1 11.05.2023 заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої місце провадження господарської діяльності змінено на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , та Перечинський район, с. Дубриничі.

Враховуючи зазначені зміни Позивач отримав новий Витяг з реєстру платників єдиного податку від 01.06.2023 року.

Відповідно до п.8.1 розд. УШ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому розд. УІІІ Порядку № 1588.

Повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність на об`єкт нерухомого майна - цех за адресою АДРЕСА_1 - подано ОСОБА_1 26.12.2022 року.

Тобто, вказаний об`єкт за адресою АДРЕСА_1 почав брати участь у господарській діяльності платника податку з кінця 2022 року.

Звертає увагу суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.12.2022 року декларує обов`язок платника податку сплатити суму грошового зобов`язання за податковий період 2021 рік, де вказаний об`єкт нерухомого майна не використовувався як місце здійснення господарської діяльності та щодо такого об`єкту нерухомого майна не було подано повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 станом на час спірних правовідносин зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , що Договором купівлі-продажу будівель від 24.12.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до договору купівлі-продажу будівель від 24.12.2013 року, ПАТ «ЕРСТЕД» «Продавець» та ОСОБА_1 «Покупець» було укладено договір щодо відчуження будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , що має наступні характеристики: літ. «А» - будівля, частина цеху №5, Загальною площею 1854,5 кв.м, літ. «Б» - будівля, частина цеху №3, Загальною площею 1992,1 кв.м.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 2120855100:03:004:0017, на якій знаходиться знаходиться спірне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , має цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 0,5127 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 238763121208. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: літера «А», будівля, частина цеху №5, три поверхи; літера «Б», будівля, частина цеху №3, три поверхи. Загальна площа 1992,1 кв.м.

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1740924-2413-0704 від 27.12.2022 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 59763,00 грн.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Тобто, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому, суд слушно зауважив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 по справі №820/3556/17.

Згідно приписів підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до зазначеного Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Судом першої інстанції з`ясовано, що позивачу належать на праві приватної власності промислова будівля в Закарпатській області, смт. Великий Березний, вул. Заводська, 14/4, а саме: будівля літера «А», частина цеху №5, три поверхи, 1854,8 кв.м.; будівля літера «Б», частина цеху №3, три поверхи, 1992,1 кв.м. Вказані приміщення використовуються ним для провадження господарської діяльності з виробництва хлібобулочних виробів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що належні позивачу об`єкти нерухомості, у спірний період використовувались ОСОБА_1 не за функціональним призначенням чи в будь-яких інших цілях, крім вищезазначеної промислової діяльності.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтва платника єдиного податку до видів діяльності позивача згідно КВЕД відносились: 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (основний); 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважне продуктами харчування, напоями і та тютюновими виробами; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів.

З огляд на викладене, колегія судів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що належні позивачу об`єкти нерухомості будівлі харчової промисловості за адресою АДРЕСА_1 , є будівлями промисловості, належать позивачу на праві власності, позивач використовував такі за функціональним призначенням, а саме для здійснення ним промислової діяльності (промисловості), (Код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (основний), н.в.і.у.), відтак вони не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу припису підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Тому суд першої інстанції дійшов підставного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №1740924-2413-0704 від 27.12.2022 року щодо визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 59763,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 рокуу справі № 260/6193/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13.02.2024