Ухвала

від 13.02.2024 по справі 320/1357/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 320/1357/23

адміністративне провадження № К/990/4133/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 320/1357/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Таєрс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК Таєрс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати 6 рішень відповідача про відповідність позивача критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку від 04 серпня 2022 року №171078, від 18 серпня 2022 року №175694, від 29 серпня 2022 року №177872, від 22 вересня 2022 року №184967, від 14 жовтня 2022 року №190363, від 02 листопада 2022 року №195824;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 листопада 2022 року №7571288/42430532 про не врахування таблиці даних платника податку;

- зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні згідно реєстру з 01 липня 2022 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 02 листопада 2022 року № 195824 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Таерс» критеріям ризиковості платника податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 10 листопада 2022 року № 7571288/42430532 про не врахування таблиці даних платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС в м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК Таерс» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 11 грудня 2023 року та від 17 січня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

01 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 320/1357/23.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона дослівно повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року (провадження № К/990/574/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій втретє касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 820/445/16, від 23 липня 2021 року у справі № 640/15649/19, від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14, від 20 серпня 2020 року у справі № 826/5743/21, від 17 квітня 2020 року у справі № 826/4721/15.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Верховний Суд наголошував, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Верховний Суд в ухвалі від 17 січня 2024 року про повернення раніше поданої касаційної скарги зауважував, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. До того ж, Суд касаційної інстанції, не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Водночас звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 320/1357/23 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов