Рішення

від 12.02.2024 по справі 127/9384/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/9384/23

Провадження № 2/127/1138/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС» про стягнення заборгованості по не виплаченій заробітній платі, стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку,

вимоги позивача:

1.стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по не виплаченій заробітній платі за період з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року в розмірі 101940 грн. 03 коп.;

2.стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 15705 грн. 80 коп.;

3.стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 32640 грн. 93 коп.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС» (далі ТОВ «РЕЙСІ-ТРАНС») про стягнення заборгованості по не виплаченій заробітній платі, стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку.

Вимоги позову мотивовано тим, що позивач з 26 травня 2021 року на підставі наказу № 4-к від 26 травня 2021 року, працювала у відповідача на посаді бухгалтера.

Так, за період з 01 червня 2022 року по 20 березня 23 року позивачу нараховано, але не виплачена заробітну плату в розмірі 101940 грн. 03 коп.

У зв`язку з порушенням відповідачем вимог законодавства про працю, позивачем було подано заяву про звільнення від 20 березня 2023 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідач наказом №1 про припинення трудового договору від 20 березня 23 року звільнив позивача з посади бухгалтера на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки позивач був звільнений па підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу, у відповідності до cт. 44 КЗпП України, вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 32640 грн. 93 коп.

Окрім того, відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», в день звільнення позивача, відповідач зобов`язаний був виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 15705 грн. 80 коп.

Однак, відповідачем заробітна плата, грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу позивачу ОСОБА_1 виплачена не була і станом на день подання даного позову відповідач вказані кошти не сплатив.

З підстав наведених вище, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 10 квітня 2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача, який обізнаний про розгляд даної справи, про що свідчить розписка про отримання представником ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, відзив на позовну заяву не надходив (а.с. 48).

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

З огляду на це, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами у справі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 26 травня 2021 року, на підставі наказу №4-к від 26 травня 2021 року, працювала на посаді бухгалтера в ТОВ «РЕЙСІ-ТРАНС», що підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с. 21).

Починаючи з червня 2022 року відповідач перестав виплачувати позивачу заробітну плату.

Так, за період з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року позивачу нараховано, але не виплачено заробітну плату в розмірі 101940 грн. 03 коп., підтверджується довідками Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7 (а.с. 22-27).

У зв`язку із невиплатою з червня 2022 року заробітної плати, позивачем 20 березня 2023 року подано заяву до відповідача про звільнення з 20 березня 2023 року за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 28).

Наказом ТОВ «РЕЙСІ-ТРАНС» № 1 від 20 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 30). Вказаним наказом передбачено виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Отже, як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року становить 101940 грн. 03 коп.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем вимог законодавства про працю, а саме невиплату заробітної плати за червень-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року позивачем було подано Заяву про звільнення від 20 березня 2023 року на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ч.3 ст.38 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Таким чином, внаслідок звільнення позивача па підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачу, у відповідності до ст. 44 КЗпП України, вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 32 640,93 грн.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, в день звільнення позивача, відповідач зобов`язаний був виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 15705 грн. 80 коп.

У відповідності до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак. відповідачем заробітна плата, грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу позивачу ОСОБА_1 виплачена не була і станом на день подання позову відповідач вказані кошти не сплатив.

В ході судового розгляду відповідачем не спростовано вказані вище обставини.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Суд вважає обґрунтованим розрахунок вихідної допомоги в розмірі трьох місячного середнього заробітку, здійсненого представником позивача, розмір якого складає 32640 грн. 93 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 5).

Відповідно до встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стягуючи з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату, грошову компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, суд вважає за необхідне наголосити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано надані позивачем розрахунки та доводи викладені у позовній заяві.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., оскільки позивач при зверненні до суду із даним позовом була звільнена від його сплати.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 03 квітня 2023 року між адвокатом Колісник Б.О. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 03/04 (а.с. 10, 11).

Відповідно до п. 3.1. даного договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додаткової угоди до вказаного вище договору, а саме п. 1., сторони погодили, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 20000 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягненні заборгованості (заборгованість по заробітній платі, вихідна допомога, компенсація невикористаної відпустки) з ТОВ «РЕЙС-ТРАНС» (а.с. 12).

У п. 3. додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості т ТОВ «РЕЙС-ТРАНС».

Верховний Суд у постанові №509/6250/20 від 14 вересня 2022 року наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У позовній заяві представником позивача зазначено, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції складає 20000 грн..

Від представника відповідача, яким отримано позовну заяву із додатками (а.с. 48), в тому числі вказаний вище договір про правничу допомогу з додатковою угодою, заяв щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав не співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, до суду не надходило.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., які передбачені

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 49, 81, 82, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС» на користь ОСОБА_1 :

1. заборгованість по не виплаченій заробітній платі за період з 01 червня 2022 року по 20 березня 2023 року в розмірі 101 940 (сто одна тисяча дев`ятсот сорок) грн. 03 коп.;

2. грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 15 705 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ять) грн. 80 коп.;

3. вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 32640 (тридцять дві тисячі шістсот сорок) грн. 93 коп.;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду, в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у межах стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙСІ-ТРАНС», місцезнаходження: Україна, 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 17Г, кабінет 5 ідентифікаційний код 43939687.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК