Рішення

від 12.02.2024 по справі 504/2303/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2303/23

Провадження № 2/504/754/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Садівничого масиву «Тилигульський-1» (67531, Одеська область, Одеський район, с. Мар?янівка, код ЄДРПОУ: 33871649) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Садівничого масиву «Тилигульський-1» матеріальну шкоду в розмірі 13344,77грн. та моральну шкоду в розмірі 70000,00гривень.

Заявниця на обгрунтування свого позову вказує на те, що внаслідок протиправного відключення електропостачання до її садового будинку їй було завдано матеріальних збитків та моральної шкоди.

Матеріальну шкоду заявниця обгрунтовує тим, що внаслідок відключення електропостачання, стан її здоров`я сильно погіршився, на ґрунті нервового стресу, який виник в результаті відключення позивачки від електроенергії з 01 жовтня 2017 року, з`явилася хвороба Паркінсона.

Також, як вказує заявниця, їй було завдано моральну шкоду у зв`язку із погіршенням здоров`я, порушенням нормального способу життя, постійним лікуванням у закладах охорони здоров`я та постійних душевних стражданнях.

Сторони сповіщені про дату час та місце проведення судового розгляду не з`явились.

Голова СМ «Тилігульський -1» подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Заявниця є власником земельної ділянки та садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

01 жовтня 2017 року будинок, що належить заявниці був відключений від постачання електричної енергії.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.06.2020р. (справа № 504/4433/17) визнано незаконним відключення електричної енергії до будинку заявниці, та зобов`язано відповідача поновити подання електроенергії в садовий будинок.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Суд враховує правову позицію, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, згідно з якою причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У справі відсутні докази того, що захворювання, яке має заявниця утворилось та продовжується внаслідок протиправних дій відповідача.

Відповідно відсутні докази того, що грошові кошти, які витрачені заявницею на придбання ліків, витрачені на подолання негативних наслідків протиправної поведінки відповідача.

Таким чином на думку суду підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальних збитків відсутні.

Щодо моральної шкоди:

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, поміркованості і справедливості, з урахуванням обставин справи та наслідків, що наступили для позивача, яка зазнала душевних страждань унаслідок протиправного відключення електропостачання до належного їй садового будинку.

Суд враховує, що протиправні дії відповідач призвели до втрати заявницею нормальних життєвих зв`язків і потребувало від неї додаткових зусиль для захисту її порушених прав, що завдало моральної шкоди та значних душевних страждань.

Частиною 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Факт спричинення заявниці моральної шкоди, на переконання суду, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в судовому порядку.

Факт протиправних дій відповідача також знайшов своє підтвердження, що повністю доведено наданими письмовими доказами, та, серед іншого, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.06.2020 року.

Суд, з урахуванням тривалості страждань заявниці, їх характеру, об`єму зусиль відновлення втрат немайнового характеру, вважає, що розмір суми на відшкодування моральної шкоди позивачем істотно завищений, тому справедливою, виваженою та помірною буде сатисфакція в сумі 35 000 грн.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір в сумі 450,80 грн. з відповідача слід стягнути на користь держави пропорційно задоволеним вимогам позову.

Позивачка була звільнена законом від сплати судового збору, тому решта судового збору відноситься на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Садівничого масиву «Тилигульський-1» (67531, Одеська область, Одеський район, с. Мар?янівка, код ЄДРПОУ: 33871649) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 35000,00 (тридцять п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Садівничого масиву «Тилигульський-1» (67531, Одеська область, Одеський район, с. Мар?янівка, код ЄДРПОУ: 33871649) на користь держави судовий збір в сумі 450,80 грн.

Решту судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко