Ухвала

від 14.02.2024 по справі 731/85/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/85/24

Провадження №2-з/731/6/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року смт Варва

Суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Савенко А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування рішення, визнання поновленим договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява, разом із заявою про її забезпечення.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 зазначає, що ним заявлено позов до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради від 19 жовтня 2023 року №256 «Про припинення дії договору оренди землі» та визнання поновленим до 23 листопада 2024 року Договору оренди землі від 23 листопада 2016 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та позивачем, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 9.1411 га, кадастровий номер 7421182900:02:000:0564, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову до моменту прийняття судом рішення по суті справи може призвести до прийняття відповідачем рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у користування іншій особі, що у подальшому, значно ускладнить чи навіть унеможливить реалізацію рішення суду, у випадку його прийняття на користь позивача, та створить умови за яких позивач не зможе ефективного захистити належні йому права у межах зазначеного судового провадження, без необхідності повторного звернення до суду.

У зв`язку з цим, заявник просить суд:

- заборонити Варвинській селищній раді Прилуцького району Чернігівської області вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення з приводу відчуження або передачі в заставу, оренду, емфітевзис, користування іншим особам земельної ділянки з кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, площею 9.1411 га, у тому числі заборони вчиняти будь-які дії щодо припинення права оренди, виключення відомостей з державної реєстрації речового права оренди в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- заборонити проведення будь-яких реєстраційних дій усім органам, установам особам, які мають право здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (державним реєстратором) щодо припинення права оренди, виключення відомостей з державної реєстрації речового права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, площею 9.1411 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розгляд заяви про забезпечення позову суд проводить відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Як зазначено у п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Види забезпечення позову визначені у ч. 1 ст. 150 ЦПК України та до них належить, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

По суті забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у випадку задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Разом з цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Суд зважає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація/передачі у користування майна чи підготовчі дії до цього. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року по справі №183/5864/17-ц.

Аналізуючи вказану заяву про забезпечення позову у сукупності із відповідним процесуальним законодавством, суд приходить до висновку, що її зміст не містить посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження чи передачі Варвинською селищноюрадою Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті спірної земельної ділянки в користування чи власність на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Матеріали заяви про забезпечення позову не містять даних про те, що відповідач здійснює дії щодо відчуження земельної ділянки або її використання.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач зазначає про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що дана земельна ділянка без згоди позивача може бути передана в користування чи власність на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, однак вказані доводи представника позивача є безпідставними та недоведеними припущеннями, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Позивачем не наведено жодного аргументованого доводу та не надано жодного доказу, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Сама по собі підозра того, що відповідач вчинить певні дії із земельною ділянкою до вирішення спору не може братися до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Поза цим, суд бере до уваги, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову існує реальний ризик спричинення збитків відповідачу у разі, якщо позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Окрім того, на думку суду, задоволення заяви про забезпечення позову фактично призведе до вирішення справи по суті, оскільки позивач просить заборонити власнику здійснювати дії з приводу фактичного розпорядження належної їм земельної ділянки, а іншим уповноваженим особам здійснювати дії реєстраційного характеру, що у результаті фактично створить умови для можливості безперешкодного користуватися позивачем спірною земельною ділянкою, цим самим автоматично пролонгувавши дію договору оренди, що за змістом є тотожним цілі позивача та задоволенню позовних про визнання поновленим договору оренди землі без вирішення спору по суті, тому вжиття такого заходу суперечитиме вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Також слід наголосити, що відповідно до імперативної вимоги зазначеної ч. 11 статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, враховуючи усі наведені вище обставини та обґрунтування, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову не застосовується.

На підставі наведеного, керуючись ст. 149-153, 157, 260, 353-354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування рішення, визнання поновленим договору оренди землі, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.І. Савенко