Вирок

від 12.02.2024 по справі 501/436/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12 лютого 2024 року Єдиний унікальний № 501/436/24 Провадження № 1-кп/501/76/24

ВИРОК

Іменем України

12 лютого 2024 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одескьої області

у складі: головуючого - ОСОБА_1 секретаря судового засідання - ОСОБА_2

номер справи 501/436/24 провадження 1-кп/501/76/24

розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст.ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження, що надійшов 07 лютого 2024 року від Чорноморської окружної прокуратури, номер кримінального провадження 12024163160000010 від 15 січня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорноморську (колишня назва Іллічівськ) Одеської області, має неповну середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 Кримінального кодексу України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст обвинувачення та встановлені обставини.

ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням, у межах кримінального провадження № 12024163160000010 від 15 січня 2024 року обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, ОСОБА_3 , 14 січня 2024 року, приблизно о 23:40 годині, знаходячись біля будинку №4-А, по вул. Корабельній, в м. Чорноморську Одеської області під лавочкою біля будинку знайшов згорток обмотаний клейкою лентою синього кольору, в якому був замотаний 1 прозорий полімерний пакет, всередині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, та поклав його собі до кишені штанів, чим незаконно придбав шляхом присвоєння знайденого особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яку продовжив умисно, без мети збуту, з метою особистого вживання, незаконно зберігати при собі до моменту, коли 15 січня 2024 року о 00:05 годині за адресою: АДРЕСА_1,

м. Чорноморську Одеської області його було зупинено працівниками поліції.

15 січня 2024 року о 00:50 годині в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_3 виявлено та вилучено одну металеву трубку чорного кольору для куріння з нашаруванням речовини невідомо походження темного кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2- піроолідин-1-ілпентан-1-он), кількісний вміст PVP становить 0,00046 г та 1 прозорий полімерний пакет з кристалічною речовиною білого кольору, що містить особливо небезпечну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2- піроолідин-1-ілпентан-1-он), кількісний вміст PVP становить 0,380 г.

Відповідно до Таблиці 1, Списку 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, PVP віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Згідно Таблиці 2 невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речових, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року №188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29 липня 2010 року №634), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за №513/4734 встановлено, що виявлені та вилучені у ОСОБА_3 психотропні речовини перевищують невеликі розміри (до 0,15г).

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, за ознаками: незаконного придбання, зберігання психотропних речовин, без мети збуту.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 309 ч. 1 Кримінального кодексу України, повністю згодний із встановленими органом дізнання обставинами вчиненого ним, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до ст. 394 ч.1 Кримінального процесуального кодексу України, у присутності захисника ОСОБА_4 ,

подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту стосовно нього у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні, за його відсутності.

Ухвалою суду від 8 лютого 2024 року 024, за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст.ст. 381-382 Кримінального процесуального кодепксу України, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 призначено до розгляду у спрощеному провадженні за відсутності учасників кримінального провадження.

На підставі ч. 2 ст. 381 Кримінального процесуального кодексу України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, а обвинувачений ОСОБА_3 , захисником якого є адвокат ОСОБА_4 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги Кримінального процесуального кодексу України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст. 381 -382 Кримінального процесуального кодексу України.

Мотивувальна частина та правові норми застосовані судом.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 ч. Кримінальногоь кодексу України.

Встановлені органом дізнання обставини вчинення кримінального проступку, підтверджуються обставинами, встановленими судом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч.ю1 ст. 309 Криміналоьного кодексу України, оскільки він незаконно придбав та зберігав психотропну речовину, без мети збуту.

Згідно з приписами ст.8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також ,має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання ,виправлення засудженого.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України відноситься до проступків та призначає покарання достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога в КНП «Чорноморська лікарня» з 1996 року у зв`язку з вживання наркоречовин, офіційно не працює.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 в порядку ч. 1 п. 1, 2 ст. 66 Кримінального кодексу України - є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 в порядку ст. 67 Кримінального кодексу України - судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його щире каяття в скоєному, тобто пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин вважає, що до обвинуваченого слід застосувати вид покарання - обмеження волі.

При цьому суд зазначає, що з огляду на те, що офіційно не працевлаштований, це унеможливлює призначення йому покарання у вигляді штрафу та виправних робіт, а також суд вважає недоцільним призначення покарання у вигляді арешту.

Висновок суду.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від його дій не настало, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 Кримінального кодексу України.

Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Судові витрати, за проведення судової експертизи № СЕ-19/116-23/551-НЗПРАП від 19 січня 2024 року слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

По справі маються речові докази, долю яких суд, вирішує відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорноморськ (колишня назва Іллічівськ) Одеської області, має неповну середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 5300,96 грн.

Речові докази: психотрону речовину - PVP та металеву трубку - знищити.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та ст. 382 Кримінального процесуального кодексу України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Іллічівського міського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінального процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий