Рішення

від 05.02.2024 по справі 947/24284/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/24284/23

Провадження № 2/947/469/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Коваленко О.Б.

за участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО»</a>, про визнання частково недійсним договору, розірвання договору, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО»</a>, про визнання частково недійсним договору, розірвання договору, стягнення грошових коштів.

Представник позивача посилається на те, що 25 жовтня 2019 року між позивачем та ТОВ «КРЕДО І КО» було укладено ДОГОВІР №3.11 купівлі-продажу майнових прав.

Пунктом 2.1.1. Договору встановлено, що Майнові права - безумовне майнове право на апартаменти під будівельним номером 3.11, загальною будівельною площею 37.74 кв.м, розташовану на 3 поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:001:0028).

Згідно з пунктами 2.1.2.-2.1.3. Договору, Об`єкт майнових прав - апартаменти під будівельним номером 3.11, загальною будівельною площею 37.74 кв.м, розташовану на З поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:001:0028), а Об`єкт будівництва - будівництво адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури відпочинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 », кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:001:0028.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти у власність Майнові права та оплатити їх вартість.

На виконанняцих обов`язківпозивачем всьогобуло сплачено 464658,00 гривень .

Пунктом 5.2. Договору Продавець гарантує, що Майнові права, що є предметом цього Договору, не обтяжені правами третіх осіб і/або не перебувають під забороною щодо передачі/відчуження Майнових прав Покупцю.

При цьому, як позивачу стало достеменно відомо з порталу «Судова влада України», щодо цього будівництва існували та існують судові спори, заборони та кримінальні провадження, а саме:

-Громадська організація Волонтерський рух Спільна мета звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕДО І КО про: - визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , №01-06/55 від 10.04.2018; - визнання протиправним та скасування дозволу на будівельні роботи ІУ113192411515 Нове будівництво адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури відпочинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Коригування; - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕДО І КО привести земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:35:001:0028) до попереднього стану.

Правоохоронними органами здійснюється розслідування кримінального провадження №42019162010000101 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 ч. 1 КК України;

-Південно-західний апеляційний господарський суд розглядає справу №916/3930/21 (Позивач в особі: Територіальна громада міста Одеси, Відповідач (Боржник): Одеська міська рада, Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо і Ко", Позивач (Заявник): Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, Позивач в особі: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки/ Справу призначено до судового розгляду 07.03.2023 11:00; інші справи та провадження.

З викладеного вбачається, що викладена в пункті 5.2. Договору інформація не відповідає дійсності.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що орієнтовні терміни введення в експлуатацію об`єкту будівництва: III квартал 2022 року.

Згідно з проектом заплановано будівництво 9 поверхів будинку.

Станом надень поданняцього позовубудівництво будинкуповністю зупинено на стадії другого поверху. Жодних будівельних робіт не здійснюється, техніка на об`єкті не працює

Позивач просить визнати недійсним пункт 4.6. ДОГОВОРУ №3.11 купівлі-продажу майнових прав, від «25» жовтня 2019 року, укладений між ним та ТОВ «КРЕДО І КО». Розірвати ДОГОВІР №3.11 купівлі-продажу майнових прав, укладений «25» жовтня 2019 року. Стягнути з ТОВ «КРЕДО І КО» на користь позивача 464658,00 грн., сплачених в рахунок оплати майнових прав.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128,131 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представникапозивача, що відповідає положеннямст. 280-282 ЦПК України, так якнадані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 25 жовтня 2019 року між позивачем та ТОВ «КРЕДО І КО» було укладено ДОГОВІР №3.11 купівлі-продажу майнових прав.

Пунктом 2.1.1. Договору встановлено, що Майнові права - безумовне майнове право на апартаменти під будівельним номером 3.11, загальною будівельною площею 37.74 кв.м, розташовану на 3 поверсі багатоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:001:0028).

Позивачем всьогобуло сплачено 464658,00 гривень .

Пунктом 3.4. Договору визначено, що орієнтовні терміни введення в експлуатацію об`єкту будівництва: III квартал 2022 року.

Згідно зпроектом запланованобудівництво 9поверхів будинку.Будівництво будинкуповністю зупинено на стадії другого поверху. Жодних будівельних робіт не здійснюється, техніка на об`єкті не працює.

Згідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 873 ЦК України, робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1). До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ч. 3).

Частина 1ст.10Закону України«Про захистправ споживачів»передбачає,що споживачмає правовідмовитися віддоговору провиконання робіт(наданняпослуг)і вимагативідшкодування збитків,якщо виконавецьсвоєчасно неприступив довиконання зобов`язаньза договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 10 ч.4 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно зст.651ЦК Українизміна аборозірвання договорудопускається лишеза згодоюсторін,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Договір можебути зміненоабо розірваноза рішеннямсуду навимогу однієїіз сторіну разіістотного порушеннядоговору другоюстороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки Відповідач як продавець по теперішній час не виконав зобов`язань по договору, то ОСОБА_1 обґрунтовано має право заявити вимогу про розірвання договору та поверненню коштів.

09.11.2022 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про розірвання договору та повернення коштів, яка була вручена Відповідачу 13.12.2022 року відповідачу .

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду наведеного вважає, що невиконання вищезазначених умов договору є істотним, що у відповідності до ст.651 ЦК України є підставою для його розірвання та вимагання повернення сплачених мною коштів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 № 15- рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Так,передбачені п.4.6.Договору санкціїв розмірі20%від розмірувартості майновихправ є міроювідповідальності забезпідставне розірваннядоговору з боку покупця та невиконання зобов`язань.

В даному випадку справжньою причиною ініціативи розірвання договору є невиконання продавцем умов договору в частині строків будівництва.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

У разіпорушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання;сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Тлумачення вказанихнорм свідчить,що посвоїй сутінеустойка -це конструкція,яка євидом забезпеченнявиконання зобов`язаннята правовимнаслідком йогопорушення (міроюцивільно-правовоївідповідальності).У статті549та в§ 2глави 49ЦК Українирегулювання неустойкивідбувається тількиз позиційзабезпечення виконаннязобов`язання.Неустойка (штрафчи пеня)може бутипередбачена длязабезпечення виконаннязобов`язання.При цьомунавіть визначеннянеустойки дозволяєконстатувати,що законодавецьпов`язуєїї стягнення самез порушенимизобов`язання. Цепідтверджується застосуваннямтаких понятьта словосполучень,як «забезпеченнязобов`язання»,«порушення зобов`язання». Яквбачається зтексту цієїпозовної заяви,не єпорушенням зобов`язанняініціювання розірваннядоговору зпричин невиконанняіншою стороною його умов.

У частинах третій і четвертій ст. 213 ЦК визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні правочину та втілюються в трьох рівнях тлумачення, зокрема шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину загалом.

У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Односторонню відмову від договору у випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19, провадження № 61-1280св21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19 (провадження № 61-1280св21) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61- 37390свп18) зроблено висновок, що «для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав.

Відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь- якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Аналогічний Правовий висновок зроблений в Постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2021 року № 552/6997/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно до ст.141 ЦПК України,стороні,на користьякої ухваленорішення,суд присуджуєз другоїсторони понесенінею ідокументально підтвердженісудові витрати.Отже,з відповідачана користьпозивача такожнеобхідно стягнутисплачений приподанні позовноїзаяви досуду судовийзбір урозмірі 2684,0 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО»</a>, про визнання частково недійсним договору, розірвання договору, стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Визнати недійсним пункт 4.6. ДОГОВОРУ № 3.11 купівлі-продажу майнових прав від 25 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО».

Розірвати ДОГОВОР № 3.11 купівлі-продажу майнових прав від 25 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО»</a>, ЄДРПОУ 35504008, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 464658,00 гривень, сплачених в рахунок оплати майнових прав.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо і КО»</a>, ЄДРПОУ 35504008, на користь держави судовий збір в сумі 4646,58 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 15.02.2024 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.