Рішення

від 06.02.2024 по справі 161/1827/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1827/23

Провадження № 2/161/1102/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,

представника позивача Бордюженко Е.Р.,

представника відповідача Андріяш Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Любарт» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання недійсним договору та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Любарт» (далі позивач, ТОВ «Фірма Любарт») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович (далі третя особа), про визнання недійсним договору та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 лютого 2020 року позивачем, від імені якого діяв директор ОСОБА_2 , уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 нежитлу будівлю приміщення інструментального цеху Б-1 загальною площею 198 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2626 га., кадастровий номер 0710100000:31:131:0016.

Вказаний договір позивач вважає фіктивним, а саме таким, що не був спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки таке нерухоме майно не існувало на час його продажу.

Посилаючись на вищевикладене та приписи ст.234 ЦК України, позивач просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі приміщення інструментального цеху Б-1, загальною площею 198 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що був укладений 11 лютого 2020 року між ТОВ «Фірма Любарт» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В. та зареєстрований в реєстрі за №360, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51084143 від 11 лютого 2020 року державного реєстратора приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Веремчука С.В. на нежитлову будівлю приміщення інструментального цеху Б-1, загальною площею 198 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а.с.1-4).

Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги заперечила. Вказує, що на момент укладення спірного правочину відомості про право власності позивача на об`єкт нерухомого майна були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також сторони повністю виконали умови договору, оскільки позивач отримав оплату за приміщення, а відповідач зареєструвала за собою право власності на нього (а.с.153-155).

В судовому засіданні представник позивача заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача позов заперечила, надала пояснення аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позов.

Приватний нотаріус ЛМНО Веремчук С.В. в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, при вирішення справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з таких міркувань.

Судом встановлено, що 11.02.2020 року між ТзОВ Фірма Любарт (ідентифікаційний код юридичної особи - 36064488) та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір) (а.с.50-52).

Предметом укладеного між ТОВ ТзОВ Фірма Любарт (ідентифікаційний код юридичної особи - 36064488) та фізичною особою ОСОБА_1 договору купівлі-продажу стала нежитлова будівля приміщення інструментального цеху Б-1 загальною площею 198,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками укладеного між сторонами договору купівлі-продажу державним реєстратором - приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51084143 від 11.02.2020 року.

Згідно з пункту 2.1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна купівлю-продаж зазначеного майна сторони за договором здійснюють за 99 400 грн.

Судом встановлено, що між сторонами проведено розрахунки за об`єкт нерухомого майна шляхом внесення покупцем ОСОБА_1 на рахунок продавця ТОВ Фірма Любарт грошових коштів у визначеному в пункті 2.1. Договору розмірі - 99 400, 00 грн.

Суд встановив, що станом на 11.02.2020 року посаду Директора ТОВ Фірма Любарт обіймав ОСОБА_2 , котрий діяв як представник ТзОВ Фірма Любарт при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача про фіктивність цього правочину з тих підстав, що на час його укладання не існувало спірної будівлі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року №6-1873цс16.

В даному випадку в основу своїх доводів про фіктивність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу позивач покладає висновок експертів за результатом проведення комплексної земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження Українського незалежного інституту судових експертиз від 14 жовтня 2022 року №240/08-2022, який був здійснений на замовлення позивача до звернення із цим позовом.

Однак суд не може прийнятий цей доказ як допустимий, адже відповідно до ч.5 ст.106 ЦПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Хоча у вступній частині висновку зазначено, що експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, однак у тексті висновку ніде не зазначено, що він підготовлений саме для подання до суду. Вказане зумовлює визнання висновку судової експертизи, яка здійснення позивачем на власне замовлення, як недопустимого доказу, адже він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Правильність підходудо саметакої оцінкивисновку судовоїекспертизи,в якомуне зазначенопро йогопідготовки длясуду,підтверджена впостановах ВерховногоСуду від20грудня 2023року № 172/313/21, від 09 березня 2023 року №127/31157/19, від 25 жовтня 2022 року №307/2175/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Клопотань про призначення додаткової чи повторної судової експертизи від сторін не надходило.

Крім того, звертаючись до суду позивач не обґрунтував, яким саме чином вказаний правочин порушує його права та законні інтереси. Позиція позивача фактично зводиться до того, що він продав неіснуюче, на його думку, майно, та отримав за це грошові кошти, тобто для нього настав відповідний економічний ефект, а для відповідача ні. Позивач не вказує, чому в такому випадку спірний правочин порушує саме його права та законні інтереси, що також є підставою для відмови у позові.

Всі доводи сторони позивача про зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною (ст.232 ЦК України) були оцінені судом під час розгляду справи №161/18608/20, в якій позивач, на стадії апеляційного розгляду, відмовився від позову, а провадження у справі було закрито. Тому усні посилання представника позивача на нібито наявність такої домовленості судом відхиляються, адже звертатися до суду з цих підстав позивач вже права не має.

Беручи до увагу той факт, що спірне нежитлове нерухоме майно на час укладення правочину було належним чином відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, сторони провели повний розрахунок за правочином, що ними не заперечується, а сам правочин призвів до реальних правових наслідків у вигляді реєстрації права власності на майно за відповідачем, враховуючи, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами фізичну відсутність спірного нерухомого майна на час укладення правочину, суд дійшов висновку, що спірний договір не є фіктивним, що зумовлює відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Любарт» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання недійсним договору та скасування рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сил після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 14 лютого 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк