Рішення

від 07.02.2024 по справі 694/941/23

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/941/23

провадження № 2/694/43/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

07.02.2024 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

Головуючої - судді Сакун Д.І.

за участі секретаря судового засідання - Литвин Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 ) про про визнання права власності в порядку спадкування за законом та поділ спадкового майна,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

14.04.2023 року до Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява в якій позивач, змінивши підставу позву,просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом та поділу спадкового майна на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,6784 га., кадастровий номер 3521980700:02:000:0483, розташована на території Долинської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, що належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР №099592 від 20.10.2004 року;

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом та поділу спадкового майна на будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_4 , що належав ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі договору купівлі-продажу серії АВВ №710917 від 19.01.2000 р.;

- визнати за ОСОБА_2 право в порядку спадкування за законом та поділу спадкового на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в АДРЕСА_4 , та одержання документів на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , надана їй згідно рішення виконавчого комітету Вільховецької сільської ради №38 від 22.07.1999 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача - ОСОБА_4 та після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно та права до складу якого входить житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_4 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в АДРЕСА_4 , земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,6784 га, кадастровий номер 3521980700:02:000:0483, розташована на території Долинської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, рухоме майно.

За життя Спадкодавець заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,6784 га, ОСОБА_3 , згідно заповіту від 18.01.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, який спадщину не прийняв, оскільки не подав заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та не проживав разом з нею.

Спадщину ОСОБА_4 прийняли її діти - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , оскільки позивач її доглядала та проживала разом з нею, а відповідач у встановлений законом шестимісячний строк подав заяву до Звенигородської державної нотаріальної контори.

Оформити свої спадкові права належним чином на зазначене вище майно та укласти договір про зміну часток у спадщині через нотаріальну контору сторони не можуть, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Постановою державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області №2463/02-31 від 12.09.2018 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час,дату там місце судового розгляду була повідомлена належним чином,від позивача надійшла заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився,про час,дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином,подав заяву про розгляд справи у його відсутність,проти задоволенні позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Проценко О. М. у судове засідання не з`явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заяви,клопотання,інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 18.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче судове засідання на 12.05.2023 року.

10.05.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 12.05.2023 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.05.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

11.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М.в якому вона просила закрити провадження у справі. Мотивуючи тим, що рішенням у справі №694/1352/18 вирішене питання про поділ спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом між тими самими сторонами, а тому суд повинен закрити провадження у справі, оскільки набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

25.05.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 31.05.2023 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.05.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

08.06.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 15.06.2023 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 08.06.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

15.06.2023 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву.

14.11.2023 року на адресу суду від адвоката Проценко О.М. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 14.11.2023 року клопотання адвоката Проценко О.М. про витребування доказів було задоволено частково.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно з ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд,з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності,вважає,що позов підлягає до задоволення.

У суді встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є її донька - позивач ОСОБА_1 , факт підтвердження родинних відносин доводиться свідоцтвом про народження від 23.03.1962 року серії НОМЕР_8 та свідоцтвом про укладення шлюбу від 20.10.1979 року, згідно якого позивач змінила прізвище « ОСОБА_1 » на ОСОБА_1 .

Також, спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є її син - відповідач ОСОБА_2 , (факт родинних відносин не заперечується сторонами) факт підтвердження родинних відносин доводиться свідоцтвом про народження від 23.03.1962 року серії НОМЕР_8 .

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно та права до складу якого входить:

- житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_4 , вартістю 170 000 гривень, що належав померлій згідно договору купівлі-продажу серії АВВ №710917 від 19.01.2000 р.;

- право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в АДРЕСА_4 , надана їй згідно рішення виконавчого комітету Вільховецької сільської ради №38 від 22.07.1999 р.;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,6784 га, кадастровий номер 3521980700:02:000:0483, розташована на території Долинської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишнє місцерозташування - Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області), вартістю 161342,40 гривень, що належала померлій згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР №099592 від 20.10.2004 року;

За життя ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,6784 га, ОСОБА_3 , згідно заповіту від 18.01.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області.

Спадщину ОСОБА_4 прийняли двоє спадкоємців першої черги за законом її син ОСОБА_2 , оскільки подав відповідну заяву про прийняття спадщини до Звенигородської державної нотаріальної контори, та її дочка ОСОБА_1 , оскільки проживала разом з нею, що підтверджується матеріалами спадкової справи та довідкою Вільховецької сільської ради №1347 від 13.08.2018 р.

Постановою державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області №2463/02-31 від 12.09.2018 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.11.2018 року у справі №694/1352/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про поділ спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на частину спадкового майна померлої ОСОБА_4 .

Позивач у позові зазначає, що оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно відсутні, вказана обставина не заперечувалася сторонами.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину ОСОБА_4 судом не встановлено.

Мотиви,з яких виходить суд,застосування норм права,оцінка аргументів сторін.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України встановлено,що завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.15 ЦК України передбачено,що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:визнання права;визнання правочину недійсним;припинення дії,яка порушує право;відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 2 ст.1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК).

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Згідно ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом права власності.

За приписом ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.

Згідно ст.380 ЦК України житловий будинок є об`єктом права власності.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТI, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту ст.118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після звернення громадянина до відповідно органу державної влади або місцевого самоврядування, який надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року N24-753/0/4-13 роз`яснено,- якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі №219/13376/17 зробив висновок про те, що закон не заперечує поділу майна в натурі між співвласниками та не обмежує їх можливістю лише отримання компенсації вартості частки.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до положень ч.1 ст.1267, ч.1 ст.1278 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (ч.2 ст.1278 ЦК України).

Спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної часткової власності (ч.4 ст.355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються передбачені в гл.26 ЦК України правила, що регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ проводиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців.

До схожих висновків дійшов ВС у справі №243/6275/16-ц у постанові від 22.01.2020.

Відповідно до чч.1, 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно з чч.1, 2 ст.367 ЦК майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З урахуванням наведеного, виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15.10.2008 у справі № 6-8108св08 та в постанові від 25.05.2016 у справі №6-692цс16.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є частковими співвласниками кількох різних самостійних об`єктів (будинку та земельної ділянки) і не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, а тому, у разі існування спору щодо поділу майна між співвласниками, вирішити питання про поділ та компенсацію одній із сторін вартості майна в натурі це обов`язок суду.

Як випливає з матеріалів справи ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті матері, яка складається з різних об`єктів. Також позивач є співвласником 1/2 частини спадкового майна на підставі рішення суду.

На час розгляду справи спадкоємці, як співвласники спадкового майна, що є у спільній частковій власності, не виділили (поділили) у натурі свою частку ані в добровільному, ані в судовому порядку.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 , як частковим співвласникам належить не конкретна частина кожного зі спірних об`єктів спадкового майна, а ідеальні частки прав власності на кожен об`єкт в цілому, тому виділ спадкоємцю його частки в натурі і є предметом цього спору.

Суд не погоджується доводами представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Проценко О. М. про те, що провадження у даній справі слід закрити з наступних підстав.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У справі №694/1352/18 вирішувалося питання про поділ спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, разом з тим ОСОБА_3 мав статус третьої особи, а не відповідача. Частина 1 ст. 42 ЦПК України чітко зазначає та розмежовує, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи, а умовою закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є тотожність саме сторін, а не складу учасників справи. В даному випадку ОСОБА_3 оспорює та не визнає право власності позивача на спадкове майно, а тому він є належним відповідачем у даній справі.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки відповідач ОСОБА_3 оспорює та не визнає право власності позивача на спадкове майно,згоди про поділ спадщини між спадкоємцями досягти не вдалося, а тому суд вважає, що вимоги позивача, з огляду на положення ст. 364 ЦК України, підлягають до задоволенню, а спадкове майно підлягає виділу (поділу) між спадкоємцями в натурі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1,ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,141,178,263-265,273,279,354,355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 ) про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі-задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_5 , право власності в порядку спадкування за законом та поділу спадкового майна на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,6784 га., кадастровий номер 3521980700:02:000:0483, розташована на території Долинської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, що належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР №099592 від 20.10.2004 року.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителем АДРЕСА_6 , право власності в порядку спадкування за законом та поділу спадкового майна на будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_4 , що належав ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі договору купівлі-продажу серії АВВ №710917 від 19.01.2000 р.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителем АДРЕСА_6 , право в порядку спадкування за законом та поділу спадкового на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в АДРЕСА_4 , та одержання документів на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , надана їй згідно рішення виконавчого комітету Вільховецької сільської ради №38 від 22.07.1999 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням,в електронній формі,сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2024 року

Суддя Д.І.Сакун