Рішення

від 08.02.2024 по справі 757/33431/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33431/23-ц

Категорія 62

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-16"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-16" про усунення перешкод у користуванні майном,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року позивач звернулась до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В., що підтверджується інформаційною довідкою від 08.02.2021 року № 243516643. В даній квартирі позивач постійно проживає з часу придбання.

На час придбання квартири внутрішній двір прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 вже був огороджений парканом із автоматичними воротами, через який для мешканців будинку надавався доступ до внутрішнього двору будинку та внутрішнього входу (підїзду) до будинку. Дана огороджена територія також використовується мешканцями будинку як паркувальний майданчик для автотранспорту.

Хто і коли саме встановив дану огорожу із автоматичними воротами позивачу було невідомо, але знаходиться цей майданчик в управлінні ОСББ «НАШ ДІМ-16», представником якого на той час було надано позивачу доступ до вказаної території з початку її проживання.

Керування автоматичними воротами здійснювалося шляхом набору номеру мобільного номеру, після чого ворота відчинялися та автоматично через деякий час зачинялися.

З липня 2021 року позивачу скасовано доступ до внутрішньої прибудинкової території будинку, яка огороджена парканом та автоматичними воротами, управління якими здійснювалося шляхом набору мобільного номеру керування воротами з мобільного номеру позивача, внаслідок чого позивач також протиправно позбавлений можливості фізичного входу до під`їзду, який знаходиться у внутрішньому дворі будинку та який огороджений зазначеним парканом, чим порушуються його права як співвласника спільного майна багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, позивач просить зобов`язати поновити ОСОБА_1 доступ до внутрішньої прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , яка огороджена парканом та автоматичними воротами.

Ухвалою судді від 10 серпня 2023 року в справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

04 жовтня 2023 року представник відповідача Мусієнко О.П. отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, проте правом на подання відзиву не скористався.

08 лютого 2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Суд установив, що ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В., що підтверджується інформаційною довідкою від 08.02.2021 року № 243516643. В даній квартирі позивач постійно проживає з часу придбання.

Позивач вказує, що з липня 2021 року позивачу скасовано доступ до внутрішньої прибудинкової території будинку, яка огороджена парканом та автоматичними воротами, управління якими здійснювалося шляхом набору мобільного номеру керування воротами з мобільного номеру позивача, внаслідок чого позивач також протиправно позбавлений можливості фізичного входу до під`їзду, який знаходиться у внутрішньому дворі будинку та який огороджений зазначеним парканом, чим порушуються його права як співвласника спільного майна багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону. Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 10 цього Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна.

У Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначені особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, він регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а також визначені права співвласника.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

При цьому, як Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (частина четверта статті 14), так і Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (частина друга статті 6) визначено, що здійснення (реалізація) співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17).Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України визначено, що докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано відповідь Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, з якої вбачається, що з метою перевірки проектно-дозвільної документації працівниками відділу контролю за благоустроєм Печерської районної в м. Києві державної адміністрації винесено ОСББ «Наш дім-16» припис від 03 серпня 2021 року №2110500257.

Також, позивач двічі зверталась до Печерського УП ГУ НП у м. Києві, а саме 07 липня 2021 року із письмовою заявою та 18.05.2023 року телефоном на лінію 102 (зареєстроване в журналі ЕО Печерського УП ГУ НП у м. Києві за № 10 10815), проте жодної відповіді не отримала.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСББ «Наш дім-16» чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні прибудинковою територією, яка перебувають у спільній сумісній власності.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-16" про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-16" поновити ОСОБА_1 доступ до внутрішньої прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , яка огороджена парканом та автоматичними воротами.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-16" на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-16" (вул. Івана Мазепи, 16, м. Київ, 01010, ЄДРПОУ 36257610).

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2024 року.

Суддя О.Л. Бусик