Рішення

від 14.02.2024 по справі 179/1960/23

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1960/23

2/179/138/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року смт Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

справа № 179/1960/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку.

Свої вимоги мотивує тим, що розпорядженням голови Магдалинівської районної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 263-р від 05.12.2001 року позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 20,000 га на території Гупалівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі даного розпорядження 29.12.2001 року позивач отримав державний акт на право постійного користування землею площею 20,000 га серія ДП, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 733 від 29.12.2001 року. З моменту отримання земельна ділянка використовується за цільовим призначенням у господарській діяльності фермерського господарства «ВЛАСТА АГРО», засновником і керівником якого є позивач.

25.11.2013 року була здійснена державна реєстрація земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1222381500:01:001:1177.

В жовтні 2023 року позивач звертався до реєстраційної служби Магдалинівської селищної ради із заявою про здійснення державної реєстрації речового права права користування земельною ділянкою, однак реєстратором винесена постанова про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з неможливістю встановити набуття, зміну або припинення речових прав.

Внести зміни в Державний земельний кадастр неможливо в зв`язку зі змінами в Земельному кодексі України (2002 року редакції) суб`єктного складу осіб, що мають право постійного користування. Саме тому єдиною можливістю врегулювання даного спору є судовий порядок, так як визнання за мною права постійного користування земельною ділянкою надасть можливість здійснити реєстрацію такого права у встановленому порядку із внесенням до Державного реєстру речових прав.

Позивач просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 20,000 га, розташованої на території Гупалівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства згідно державного акту на право постійного користування землею серія ДП, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 733 від 29.12.2001 року.

Ухвалою від 20 листопада 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та по ній було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25.01.2024 року закрито підготовче провадження та цивільна справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, пояснивши, що на даний час він бажає викупити земельну ділянку, оскільки фермера зараз мають можливість викупити земельні ділянки. Він звернувся до державного реєстратора, але йому було відмовлено, оскільки постало питання у не співвідношенні в кількості га, так як спочатку було 12 га, а потім стало 20 га. Дії державного реєстратора він не оскаржував. До суду він звертається як фізична особа. Відповідач визнає його право, спір у нього з державним реєстратором.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує.

Вислухавши думку позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Магдалинівської районної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 263-р від 05.12.2001 року позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 20,000 га на території Гупалівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі даного розпорядження 29.12.2001 року позивач отримав державний акт на право постійного користування землею площею 20,000 га серія ДП, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 733 від 29.12.2001 року. (а.с. 7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що 25.11.2013 року була здійснена державна реєстрація земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1222381500:01:001:1177. (а.с. 9-11).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 13.12.2002 року проведено державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА - АГРО». (а.с. 12).

Згідно п. 1.3 статуту селянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА - АГРО» для досягнення статутних цілей своєї діяльності селянське господарство на основі державного акту Мд № 733 має на правах постійного користування земельну ділянку загальною площею 20,00 га. (а.с. 14-18).

Згідно п. 1.4 статуту селянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА - АГРО» головою господарства є ОСОБА_1

06.10.2023 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 69748962 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а.с. 19)

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У частині третійстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першоюстатті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових,сімейних,житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ч. 2, ч. 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Предметом позову є спір про земельну ділянку, надану ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Отже, ОСОБА_1 звернувся за захистом права цивільного - права користування земельною ділянкою. За своїм предметом, вказаний позов може розглядатися як у порядку цивільного, так і у порядку господарського судочинства, у залежності від суб`єктного складу сторін. ОСОБА_1 є засновником та головоюселянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА АГРО», зареєстрованого 13 грудня 2002 року як юридична особа.

Тому вказані правовідносини урегульованіЗаконом України від 20 грудня 1991 року N 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство"(далі -Закон N 2009-XII), у статті 2 якого вказано, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності. З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

Устатті 4 Закону N 2009-XIIземельні ділянки громадянам України для ведення

селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

У справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (13 грудня 2002 року) після отримання позивачем прав на земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 2001 році, тому користувачем земельної ділянки єселянське (фермерське) господарство «ВЛАСТА АГРО».

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, у відносинах з іншими особами його представляє голова, яким у даному випадку є ОСОБА_1 .

Після отримання позивачем державного акта на право користування земельною ділянкою останнім засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Аналогічно врегульовані і правовідносини зі створення та діяльностіфермерського господарства Законом України "Про фермерське господарство"від 19 червня 2003 року N 937-IV (далі - Закон N 937-IV), у статті 1 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону N 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно ст.8Закону N937-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Зі змісту статті 12 Закону N 937-IV вбачається, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону N 937-IV можна зробити висновок, що фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі N 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі N 317/2520/15-ц та від 12 грудня 2018 року N 388/1103/16-ц.

У справі, яка розглядається ОСОБА_1 , як фізична особа звернувся до суду з цивільним позовом до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Разом з тим, ОСОБА_1 створивселянське (фермерське) господарство «ВЛАСТА АГРО»,ЄДРПОУ32152114, яке згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване 13 грудня 2002 року.

Можна зробити висновок, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Оскільки земельні спори пов`язані єдністю предмета, тому юрисдикційність спору має визначатися з урахуванням суб`єктного складу його сторін.

Оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача ОСОБА_1 перейшли доселянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА АГРО» ФГ "Шана"з дня його державної реєстрації, тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи:селянське (фермерське) господарство «ВЛАСТА АГРО», як користувач земельної ділянки, а не фізична особа ОСОБА_1 та Чернеччинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 є головою, керівникомселянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА АГРО»і його права та зобов`язання не є тотожними з правами та зобов`язаннямиселянського (фермерського) господарства «ВЛАСТА АГРО».

За таких обставин, у даних правовідносинах права ОСОБА_1 , як фізичної особи не порушено. Суб`єктом, якому належить право користування спірною земельною ділянкою є селянське (фермерське) господарство «ВЛАСТА АГРО».

За змістом ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, визначенням предмета і підстав позову є виключною прерогативою позивача.

Оскільки позов ОСОБА_1 заявив як фізична особа, разом з тим на час звернення з позовом та розгляду справи права на предмет позову належали не йому, а юридичній особіселянському (фермерському) господарству «ВЛАСТА АГРО» ФГ "Шана", яке не зверталося до суду з позовом, то відсутнє порушення прав саме фізичної особи ОСОБА_1 , тоді як у даних правовідносинах лишеселянське (фермерське) господарство «ВЛАСТА АГРО» може ставити вимоги про порушення його прав як постійного землекористувача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному спорі права ОСОБА_1 як фізичної особи не порушено, оскільки ним зареєстровано фермерське господарство, яке як юридична особа набуло право користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 п. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 785,65 грн., враховуючи приписи ч. 2 п. 2 ст. 141 ЦПК України та те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Чернеччинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20241361, юридична адреса: 51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Гупалівка, вул. Савченко Романа, 40А.

Суддя А.О. Чорна