Вирок

від 14.02.2024 по справі 489/7130/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/7130/23

Провадження № 1-кп/489/596/24

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

14 лютого 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12023152040000574 від 13.05.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця смт.Березнегувате Березнегуватськогорайону Миколаївськоїобласті,громадянина України,з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зі слів зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 07.12.2023 Березнегуватським районним судом Миколаївської області за статтями 289 ч. 1, 185 ч. 4, 70 КК України до п`яти років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

08.05.2023 близько 05:07 год. (більш точний час не встановлено) ОСОБА_3 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 2102-IX, який неодноразово продовжувався, останній раз - Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, знаходячись в приміщенні охорони ТОВ «Кафар-Україна» за адресою: вул. 8 Поздовжня, 33-Б, м. Миколаїв Миколаївської області, з корисливих мотивів, за раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з шухляди столу, умисно таємно викрав 51700 грн, які належали ТОВ «Кафар-Україна». Після того ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Кафар-Україна» матеріальну шкоду на суму 51700 грн.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що дійсно 08.05.2023 викрав 51700 грн з приміщення охорони ТОВ «Кафар-Україна» в м. Миколаєві, де він працював на той час охоронцем. Вказав, що вказані грошові кошти витратив на лікування хворої матері.

Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєному підтверджується також іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.05.2023 вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до поліції з приводу вчинення невідомою особою 08.05.2023 крадіжки грошових коштів в сумі 52000 грн з приміщення ТОВ «Кафар-Україна» по вул. 8 Поздовжня, 33-Б, м. Миколаєва.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 15.05.2023, слідчим був оглянутий цифровий носій CD-R-диск, на якому містяться відеозаписи з камери відеоспостереження з приміщення охорони ТОВ «Кафар-Україна» по вул. 8 Поздовжня, 33-Б, м. Миколаєва за 08.05.2023, на яких зафіксовано, як ОСОБА_3 близько 05.07 години 08.05.2023, перебуваючи в приміщенні охорони, викрадає з шухляди столу грошові кошти та виходить з приміщення.

Дані протоколу огляду предмету CD-R-диску підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами, на яких зафіксовано, що особа чоловічої статі, якою, за твердженням обвинуваченого, є саме він, близько 05.07 години 08.05.2023, перебуваючи в приміщенні охорони ТОВ «Кафар-Україна», викрадає з шухляди столу грошові кошти, кладе їх до свого рюкзаку та виходить із даного приміщення.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.65ККУкраїни враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, лікування у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не проходив, раніше судимий.

Обставин, які відповідно дост. 66 КК Українипом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено. Суд не визнає вказане в обвинувальному акті якості пом`якшуючої обставини щире каяття обвинуваченого, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому діянні. Також вказана обставина може бути визнана такою, що пом`якшує покарання лише в тому разі, коли щире каяття було дієвим і включає в себе активні дії. Натомість суд враховує, що обвинувачений жодного жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, не висловив, належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та її осуду не зробив, а також не відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.

Обставин, які згіднозі ст. 67 КК Україниобтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Ураховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не працює, характеризується посередньо, раніше судимий за вчинення ряду умисних тяжких корисливих злочинів, визнання ним своєї вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію державного обвинувача щодо виду та міри покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки інші види покарання є недостатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому остаточне покарання з урахуванням вироку Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07.12.2023, до ухвалення якого останній вчинив інкриміноване за даним вироком кримінальне правопорушення, призначивши останньому остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

До набрання вироком законної сили відсутні підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки останній на даний час фактично відбуває покарання за вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07.12.2023.

Керуючись статтями369-371,373,374,376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07.12.2023 у справі № 470/466/23 шляхомчасткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років п`ять місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 30 жовтня 2023 року.

Речовий доказ: цифровий носій CD-R-диск з відеозаписами з камер відеоспостереження приміщення охорони ТОВ «Кафар-Україна» - залишити в матеріалах судової справи.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1