Рішення

від 14.02.2024 по справі 904/6342/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6342/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» м. Київ

до Приватного підприємства «Тиферет Амацот» м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 32388грн83коп, пені в розмірі 8163грн76коп, 3%річних в розмірі 1051грн53коп, інфляційних втрат в розмірі 3487грн07коп

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Приватного підприємства «Тиферет Амацот» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 32388грн83коп, пені в розмірі 8163грн76коп, 3% річних в розмірі 1051грн53коп, інфляційних втрат в розмірі 3487грн07коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Позивач зазначив, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС №ТОВВИХ-23-14835 від 18.10.2022; інформацією щодо споживача, зареєстрованого в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10).

Позивач стверджував про поставку відповідачу з 01.06.2022 по 08.06.2022 природного газу в обсязі 1007м.куб. на загальну суму 32388грн83коп (з урахуванням вартості транспортування).

Позивач повідомив про відсутність оплати поставленого природного газу та наявність суми боргу в розмірі 32388грн83коп.

На підставі пункту 4.5 договору за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 8163грн76коп за період з 02.08.2022 по 01.02.2023.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1051грн53коп за період з 02.08.2022 по 31.08.2023 та інфляційні втрати в розмірі 3487грн07коп за період вересень 2022 року - червень 2023 року.

Також позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, задовольнив клопотання позивача та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд звернув увагу відповідача, що статтею 6 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок юридичних осіб зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 11.12.2023 направлялась з повідомленням про вручення поштового відправлення №0600238285914 на адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідач 21.12.2023 отримав ухвалу суду від 11.12.2023 та мав право подати відзив до суду в строк до 05.01.2024 включно.

На адресу суду 05.01.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача.

Відповідач вказав про визнання суми боргу в розмірі 32388грн83коп та повідомив про здійснення оплати в повному обсязі.

Відповідач не погодився із вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки не отримував від позивача договір, акт виконаних робіт, рахунок на оплату щодо постачання природного газу.

Відповідач пояснив, що не знав про постачання природного газу позивачем. На адресу відповідача не надходили листи, повідомлення, рахунки.

На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу типового договору та рахунку на оплату на суму 32388грн83коп. Реєстр згрупованих відправлень від 19.07.2022 не містить інформації про зміст направлень, фіскальний чек не дає можливості розібрати його зміст. Зміст фіскального чеку за 15.06.2023 не дає можливості ідентифікувати направлення переліку згрупованих відправлень від 11.06.2023. Відсутній опис, що дає змогу ідентифікувати вкладення відправлення.

Також відповідач звернув увагу, що відправлення (ймовірно з рахунком) було направлено позивачем лише 20.07.2022. Позивач порушив строк направлення рахунку. Відсутність у відповідача інформації про суму та строк оплати унеможливлювала своєчасну сплату за рахунком. Відсутні дані щодо отримання відповідачем рахунку. За відсутності доказів надання рахунку постачальником, у відповідача відсутній обов`язок з оплати.

Відповідач наполягав на недотриманні позивачем зобов`язань з направлення відповідачу договору і рахунку, відсутності підстав для накладення на відповідача стягнення за несвоєчасну сплату за поставлений газ.

Відповідач вважав, що заявлені до стягненні штрафні санкції є надмірними та непропорційними, та просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, якщо суд вбачатиме за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач також просив продовжити строк надання відзиву.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку надання відзиву, суд відмовляє у його задоволенні.

Згідно з частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як зазначалось раніше, 21.12.2023 відповідач отримав ухвалу суду від 11.12.2023 та мав право подати відзив до суду в строк до 05.01.2024 включно. Відзив був сформований в системі «Електронний суд» 05.01.2024 та надійшов до суду 05.01.2024. Оскільки відзив був наданий в строк, визначений судом, відсутні підстави для продовження строку надання відзиву.

На адресу суду 08.01.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь позивача на відзив.

Позивач повідомив про оплату 04.01.2024 відповідачем суми боргу в розмірі 32388грн83коп та наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

Позивач послався на пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, та вказав, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач повідомив, що Оператор ГРМ (АТ «Дніпрогаз») автоматично зареєстрував відповідача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з 01.06.2022 на інформаційній платформі, у зв`язку з відсутністю інформації на інформаційній платформі про реєстрацію відповідача в Реєстрі іншого постачальника.

Позивач зазначив, що рахунок на оплату (природний газ) №19636 від 11.07.2022 на суму 32388грн83коп направлявся відповідачу засобами поштового зв`язку 19.07.2022.

Позивач послався на пункт 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та вказав про обов`язок споживача оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

На думку позивача, визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунку наступного (місячного) строку, впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Також позивач повідомив про направлення 14.03.2023 на адресу відповідача претензії.

Позивач не погодився із наявністю підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та вказав, що відповідач не надав доказів на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, фінансової/балансової звітності тощо.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015 постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №793-р від 12.09.2023 на підставі абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Пунктом 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін`юст України, 06.11.2015 за №1378/27823) (далі Кодекс ГТС) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику останньої надії перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії.

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

В листі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-23-14835 від 18.10.2023 зазначено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XО0000W7Т3І007 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у період з 01.06.2022 по 08.06.2022. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XО0000W7Т3І007 у вказаний період, внесені до алокації постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до матеріалів справи споживачем з ЕІС-кодом 56XО0000W7Т3І007 є Приватне підприємство «Тиферет Амацот».

Згідно з пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін`юст України, 06.11.2015 за №1382/27827) (далі Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 2 Правил за договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

В пункті 9 Правил вказано, якщо споживач уклав договір з іншим постачальником, то такий постачальник зобов`язаний вчинити дії, необхідні для початку постачання такому споживачу згідно з Кодексом газотранспортної системи. У такому випадку договір постачання з постачальником «останньої надії» достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником.

Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін`юст України, 06.11.2015 за №1387/27832) затверджений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

З огляду на матеріали справи протягом спірного періоду між сторонами діяв типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі договір), укладений між Приватним підприємством «Тиферет Амацот» (далі споживач) та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі постачальник «останньої надії»).

Згідно з пунктом 1.3 договору цей Договір є договором приєднання.

При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктами 3.1, 3.3 договору визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктами 4.1 4.4 договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3 договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику «останньої надії» за цим договором.

Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).

Згідно з матеріалами справи 15.06.2022 позивач направив на адресу відповідача текст типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», підписаний позивачем. Таким чином позивач проінформував відповідача про здійснення постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»).

З урахуванням оприлюднених показників вартості природного газу та обсягу поставленого природного газу позивач визначив вартість поставленого природного газу за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 та направив 20.07.2022 на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого природного газу №19636 від 11.07.2022 на суму 32388грн83коп.

Позивач також направляв на адресу відповідача вимогу №119/4.3-7145-2023 від 13.03.2023 про сплату суми боргу в розмірі 32388грн83коп.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є 49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 169.

Відповідно до списків згрупованих відправлень «рекомендований лист» від 11.06.2022, від 19.07.2022, від 14.03.2023 позивач направляв поштову кореспонденцію на адресу відповідача - 49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 169.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20 та від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (в редакції до 14.10.2023).

Адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладений обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Відповідач не надав доказів отримання природного газу протягом періоду 01.06.2022 - 08.06.2022 від іншого постачальника. Також відповідач не довів отримання від позивача інших документів, що направлялись на його адресу в червні та липні 2022року, березні 2023року.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на необізнаність постачання природного газу позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 4.4 договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за червень 2022року в строк до 31.07.2022.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Під час розгляду справи платіжною інструкцією №1762 від 04.01.2024 відповідач сплатив суму боргу в розмірі 32388грн83коп.

Тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 32388грн83коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 8163грн76коп за період з 02.08.2022 по 01.02.2023.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення пені за період з 02.08.2022 по 01.02.2023 у розмірі 8163грн76коп є правомірними.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат.

Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.

Суд залишає без задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, оскільки в матеріалах справи відсутні докази неможливості своєчасного виконання зобов`язання, та які спростували б тривалість невиконання зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 1051грн53коп за період з 02.08.2022 по 31.08.2023 та інфляційні втрати в розмірі 3487грн07коп за період вересень 2022 року - червень 2023 року.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3%річних. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1051грн53коп за період з 02.08.2022 по 31.08.2023 підлягають задоволенню.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової. Розрахунок містить арифметичну помилку. Тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 3487грн05коп за період вересень 2022 - червень 2023 року. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової в розмірі 0грн02коп слід відмовити.

У відповіді на відзив позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 32388грн83коп та винести ухвалу про повернення судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи положення статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) та правову позицією, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22, належний розмір судового збору в даній справі становить 2147грн20коп. (2684грн х 0,8).

Платіжною інструкцією №0000000805 від 01.12.2023 позивач сплатив судовий збір в розмірі 2147грн20коп.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Тому клопотання позивача щодо повернення судового збору внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 32388грн83коп розглядатиметься судом окремо.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення суми боргу та часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 604грн87коп.

Керуючись нормами Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін`юст України, 06.11.2015 за №1382/27827), Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (зареєстровано Мін`юст України, 06.11.2015 за №1378/27823), Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 231, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Приватного підприємства «Тиферет Амацот» про стягнення суми боргу в розмірі 32388грн83коп, пені в розмірі 8163грн76коп, 3% річних в розмірі 1051грн53коп, інфляційних втрат в розмірі 3487грн07коп - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 32388грн83коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Приватного підприємства "Тиферет Амацот" (ідентифікаційний код: 32281126; місцезнаходження: 49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (ідентифікаційний код: 40121452; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) пеню в розмірі 8163грн76коп, 3% річних в розмірі 1051грн53коп, інфляційні втрати в розмірі 3487грн05коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 604грн87коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової в розмірі 0грн02коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова