Рішення

від 13.02.2024 по справі 904/6428/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6428/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034)

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №22" Дніпровської міської ради (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 29; ідентифікаційний код 32616714)

про стягнення 32 138 грн. 40 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6044/23 від 08.12.2023) про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №22" Дніпровської міської ради 32 138 грн. 40 коп. - заборгованості за активну електроенергію, спожиту у 2017-2018 за договором від 01.09.2006 №5720.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 684 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 29, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачеві (а.с. 79).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 13.12.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" від 22.01.2024 (а.с. 83-87).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна суд вважає, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 13.12.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 13.02.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", як постачальником, та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №22, правонаступником якого є відповідач - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство №22" Дніпровської міської ради, як споживачем, було укладено договір від 01.09.2006 №5720 про постачання електричної енергії (надалі - Договір) (а.с. 7-13).

Розділом 1 Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 28,7 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії визначається (визначаються) за додатком "Загальна схема електропостачання", який є невід`ємною частиною даного договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.3.3 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно з пунктом 4 додатку 3 "Порядок розрахунків" (надалі - Додаток 3) споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за наступною системою платежів: - поточним платежем, що дорівнює 100- відсотковій вартості обсягу електроенергії, заявленого на поточний розрахунковий період, який здійснюється споживачем не пізніше 5-го операційного банківського дня з початку цього розрахункового періоду, на підставі рахунку, отриманого від постачальника у день підписання Акту про використану електричну енергію за минулий розрахунковий період. Вартість заявленого обсягу електроенергії розраховується за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду за який здійснюється поточний платіж; - остаточним розрахунком на підставі Акту про використану електричну енергію, згідно п.2.2 цього додатку, за весь розрахунковий період за остаточним рахунком, який споживач повинен отримати у день надання постачальнику цього Акту або за остаточним рахунком нарахованим згідно п.2.3 цього додатку. Остаточний розрахунок споживач повинен здійснити протягом 5 операційних банківських днів з дати отримання рахунку. У разі несвоєчасного подання Акту про використану електричну енергію споживач забезпечує остаточний розрахунок за спожиту електроенергію протягом 5/10 операційних банківських днів з дня закінчення розрахункового періоду. Споживач протягом 5 операційних банківських днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії.

Споживач зобов`язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії виключно коштами (пункт 3 Додатку 3).

Пунктом 3.1 Додатку 3 визначено, що оплата вартості електроенергії що використовується, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється до уповноваженого банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відомості про який наведені у розділі 10 Договору. Вартість фактично використаної у розрахунковому періоді електроенергії розраховується в такому порядку: - як добуток обсягу електричної енергії, визначеного у відповідності з умовами, наведеними у пунктах 2-2.3 цього додатку, на роздрібний тариф, що є чинним протягом розрахункового періоду; - для споживачів, що розраховуються за роздрібними тарифами диференційованими за зонами діб, як сума добутків величин обсягів використаної електричної енергії, визначених за даними автоматизованої системи обліку по кожній діб розрахункового періоду, на величини відповідних диференційованих тарифів.

У платіжному дорученні або реєстрі централізованої оплати у графі призначення платежу споживач після слів "за споживання активної електроенергії", повинен зазначати таку інформацію: період, за який проводиться розрахунок; № рахунку на сплату за спожиту електроенергію; № особового рахунку; дата складення та № договору про постачання електричної енергії; сума податку на додану вартість. У разі, коли платіжний документ не має зазначеної вище інформації чи якоїсь її частини або наведена інформація не відповідає даним особового рахунку, або період за який здійснюється оплата не відповідає умовам пункт 4 цього додатку, або сума платежу перевищує необхідну для вказаного в платіжному дорученні періоду, постачальник самостійно виконує коригування наданої інформації (пункт 3.2 Додатку 3).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 (пункт 9.8 Договору).

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.8.1 Договору).

Позивач стверджує, що протягом квітня 2017 - серпня 2017, жовтня 2017 - січня 2018, березня 2018 - липня 2018, вересня 2018, листопада 2018 - грудня 2018 належним чином виконав свої зобов`язання з постачання електричної енергії відповідачу.

У 2023 позивачем здійснена ревізія наявної дебіторської заборгованості споживачів за спожиту електричну енергію.

Позивач листом від 17.11.2023 №57729/1001 "Щодо розрахунків за спожиту електроенергію" (а.с.14, 66) повідомив відповідача, що за підприємством рахується заборгованість у розмірі 32 138 грн. 40 коп. за Договором та повторно надіслав на адресу відповідача у двох примірниках акти прийняття-передавання товарної продукції за періоди квітень 2017 - серпень 2017, жовтень 2017 - січень 2018, березень 2018 - липень 2018, вересень 2018, листопад 2018 - грудень 2018 на загальну суму 32 138 грн. 40 коп., а саме:

- від 30.04.2017 №111/65-552/5пр56/05-17 (за квітень 2017) на 3 429 кВт*год вартістю 5 760 грн. 72 коп. (а.с. 15);

- від 31.05.2017 №111/65-552/5/1ав (за травень 2017) на 853 кВт*год вартістю 1 433 грн. 04 коп. (а.с. 16);

- від 30.06.2017 №111/65-552/6/1ав (за червень 2017) на 151 кВт*год вартістю 253 грн. 68 коп. (а.с. 17);

- від 31.07.2017 №111/65-552/7/1у-4 (за липень 2017) на 213 кВт*год вартістю 357 грн. 84 коп. (а.с. 18);

- від 31.08.2017 №111/65-552/8/1 (за серпень 2017) на 1 782 кВт*год вартістю 2 993 грн. 76 коп. (а.с. 19);

- від 31.10.2017 №111/65-552/10/1 ав (за жовтень 2017) на 2 579 кВт*год вартістю 4 332 грн. 72 коп. (а.с. 20);

- від 30.11.2017 №111/65-552/11/1 (за листопад 2017) на 2 533 кВт*год вартістю 4 255 грн. 44 коп. (а.с. 21);

- від 31.12.2017 №111/65-552/12/1ав (за грудень 2017) на 1 116 кВт*год вартістю 1 874 грн. 88 коп. (а.с.22);

- від 31.01.2018 №111/65-552/1/1у-4 (за січень 2018) на 1 984 кВт*год вартістю 3 333 грн. 12 коп. (а.с. 23);

- від 31.03.2018 №111/65-552/3/1 (за березень 2018) на 300 кВт*год вартістю 504 грн. 00 коп. (а.с. 24);

- від 30.04.2018 №111/65-552/4/1 (за квітень 2018) на 1 496 кВт*год вартістю 2 513 грн. 28 коп. (а.с. 25);

- від 31.05.2018 №111/65-552/5/1 (за травень 2018) на 4 кВт*год вартістю 6 грн. 72 коп. (а.с. 26);

- від 30.06.2018 №111/65-552/6/1 (за червень 2018) на 6 кВт*год вартістю 10 грн. 08 коп. (а.с. 27);

- від 31.07.2018 №111/65-552/7/1 (за липень 2018) на 871 кВт*год вартістю 1 463 грн. 28 коп. (а.с. 28);

- від 30.09.2018 №111/65-552/9/1 (за вересень 2018) на 193 кВт*год вартістю 324 грн. 24 коп. (а.с. 29);

- від 30.11.2018 №111/65-552/11/1 (за листопад 2018) на 4 кВт*год вартістю 6 грн. 72 коп. (а.с. 30);

- від 31.12.2018 №111/65-552/12/1 (за грудень 2018) на 1 616 кВт*год вартістю 2 714 грн. 88 коп. (а.с. 31).

Також відповідно до вказаного листа на адресу відповідача повторно було направлено відповідні рахунки, а саме:

- від 24.05.2017 №111/65-552/5пр56/05-17 (на суму 5 760 грн. 72 коп.) за активну електроенергію, спожиту у квітні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.05.2017 №111/65-552/5пр5б/05-17 на суму 5 760 грн. 72 коп. (а.с. 32-33);

- від 24.05.2017 №111/65-552/5/1ав (на суму 1 433 грн. 04 коп.) за активну електроенергію, спожиту у травні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.05.2017 №111/65-552/5/1ав на суму 1 433 грн. 04 коп. (а.с. 34-35);

- від 30.06.2017 №111/65-552/6/1ав (на суму 253 грн. 68 коп.) за активну електроенергію, спожиту у червні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 30.06.2017 №111/65-552/6/1ав на суму 253 грн. 68 коп. (а.с. 36-37);

- від 24.07.2017 №111/65-552/7/1у-4 (на суму 357 грн. 84 коп.) за активну електроенергію, спожиту у липні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.07.2017 №111/65-552/7/1у-4 на суму 357 грн. 84 коп. (а.с. 38-39);

- від 24.08.2017 №111/65-552/8/1 (на суму 2 993 грн. 76 коп.) за активну електроенергію, спожиту у серпні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.08.2017 №111/65-552/8/1 на суму 2 993 грн. 76 коп. (а.с. 40-41);

- від 24.10.2017 №111/65-552/10/1ав (на суму 4 332 грн. 72 коп.) за активну електроенергію, спожиту у жовтні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.10.2017 №111/65-552/10/1ав на суму 4 332 грн. 72 коп. (а.с. 42-43);

- від 24.11.2017 №111/65-552/11/1 (на суму 4 255 грн. 44 коп.) за активну електроенергію, спожиту у листопаді 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.11.2017 №111/65-552/11/1 на суму 4 255 грн. 44 коп. (а.с. 44-45);

- від 24.12.2017 №111/65-552/12/1ав (на суму 1 874 грн. 88 коп.) за активну електроенергію, спожиту у грудні 2017, разом з рахунком-розшифровкою від 24.12.2017 №111/65-552/12/1ав на суму 1 874 грн. 88 коп. (а.с. 46-47);

- від 24.01.2018 №111/65-552/1/1у-4 (на суму 3 333 грн. 12 коп.) за активну електроенергію, спожиту у січні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.01.2018 №111/65-552/1/1у-4 на суму 3 333 грн. 12 коп. (а.с. 48-49);

- від 24.03.2018 №111/65-552/3/1 (на суму 504 грн. 00 коп.) за активну електроенергію, спожиту у березні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.03.2018 №111/65-552/3/1 на суму 504 грн. 00 коп. (а.с. 50-51);

- від 24.04.2018 №111/65-552/4/1 (на суму 2 513 грн. 28 коп.) за активну електроенергію, спожиту у квітні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.04.2018 №111/65-552/4/1 на суму 2 5 13 грн. 28 коп. (а.с. 52-53);

- від 24.05.2018 №111/65-552/5/1 (на суму 6 грн. 72 коп.) за активну електроенергію, спожиту у травні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.05.2018 №111/65-552/5/1 на суму 6 грн. 72 коп. (а.с. 54-55);

- від 24.06.2018 №111/65-552/6/1 (на суму 10 грн. 08 коп.) за активну електроенергію, спожиту у червні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.06.2018 №111/65-552/6/1 на суму 10 грн. 08 коп. (а.с. 56-57);

- від 24.07.2018 №111/65-552/7/1 (на суму 1 463 грн. 28 коп.) за активну електроенергію, спожиту у липні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.07.2018 №111/65-552/7/1 на суму 1 463 грн. 28 коп. (а.с. 58-59);

- від 24.09.2018 №111/65-552/9/1 (на суму 324 грн. 24 коп.) за активну електроенергію, спожиту у вересні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.09.2018 №111/65-552/9/1 на суму 324 грн. 24 коп. (а.с. 60-61);

- від 24.11.2018 №111/65-552/11/1 (на суму 6 грн. 72 коп.), за активну електроенергію, спожиту у листопаді 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.11.2018 №111/65-552/11/1 на суму 6 грн. 72 коп. (а.с. 62-63);

- від 24.12.2018 №111/65-552/12/1 (на суму 2 714 грн. 88 коп.) за активну електроенергію, спожиту у грудні 2018, разом з рахунком-розшифровкою від 24.12.2018 №111/65-552/12/1 на суму 2 714 грн. 88 коп. (а.с. 64-65).

Позивач стверджує, що вказані акти прийняття-передавання товарної продукції відповідач не підписав і не повернув позивачу, також відповідач не виклав заперечень проти змісту направлених актів і не сплатив у повному обсязі за електричну енергію, спожиту відповідачем у спірному періоді: квітень 2017 - серпень 2017, жовтень 2017 - січень 2018, березень 2018 - липень 2018, вересень 2018, листопад 2018 - грудень 2018; вартість електроенергії, спожитої відповідачем у спірному періоді, становить 32 138 грн. 40 коп., що і стало причиною спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за спожиту електричну енергію є таким, що настав.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Враховуючи, що сплата за спожиту електричну енергію у спірний період: квітень 2017 - серпень 2017, жовтень 2017 - січень 2018, березень 2018 - липень 2018, вересень 2018, листопад 2018 - грудень 2018 відповідачем не проведена, сума заборгованості за спожиту електричну енергію у вказаний період складає 32 138 грн. 40 коп.

Доказів на спростування тверджень позивача про те, що сплата за електроенергію, спожиту у спірний період не проведена, відповідачем не надано, матеріали справи не містять,

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Як вбачається, позивач зазначає, що з 01.01.2019 ліцензію на постачання електроенергії за регульованим тарифом, видану Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" було анульовано, оскільки з 01.01.2019 позивач припинив здійснювати господарську діяльність з постачання електроенергії за регульованим тарифом і став здійснювати господарську діяльність з розподілу електричної енергії споживачам, які знаходяться на території Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 6 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 14.03.2018 №312 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Отже, станом на 01.01.2019 Договір від 01.09.2006 №5720 про постачання електричної енергії припинив свою дію в частині постачання електричної енергії споживачу, проте продовжує діяти в частині оплати споживачем заборгованості за спожиту за цим Договором електроенергії.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 684 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034) до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №22" Дніпровської міської ради (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 29; ідентифікаційний код 32616714) про стягнення 32 138 грн. 40 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №22" Дніпровської міської ради (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 29; ідентифікаційний код 32616714) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034) 32 138 (тридцять дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 40 коп. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

13.02.2024