Ухвала

від 14.02.2024 по справі 904/300/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

14.02.2024м. ДніпроСправа № 904/300/24

За заявою Підприємства з іноземними інвестиціями "Макдональдз Юкрейн ЛТД" (м. Київ)

про забезпечення позову

у справі

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Макдональдз Юкрейн ЛТД" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу №11410NKOCLSP016 від 01.01.2016 та договором на постачання природного газу №11410NKOCLКP016 від 01.01.2016 у загальному розмірі 1 963 205 грн. 40 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Макдональдз Юкрейн ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - відповідач) заборгованість за договором на постачання природного газу №11410NKOCLSP016 від 01.01.2016 та договором на постачання природного газу №11410NKOCLКP016 від 01.01.2016 у загальному розмірі 1 963 205 грн. 40 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

1) за договором на постачання природного газу № 11410NKOCLSP016 від 01.01.2016:

- 1 323 932 грн. 49 коп. - основний борг;

- 26 652 грн. 46 коп. - інфляційні втрати;

- 12 944 грн. 39 коп. - 3% річних.

2) за договором на постачання природного газу № 11410NKOCLКP016 від 01.01.2016:

- 593 523 грн. 44 коп. - основний борг;

- 4 154 грн. 66 коп. - інфляційні втрати;

- 1 997 грн. 96 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на постачання природного газу № 11410NKOCLSP016 від 01.01.2016 та договором на постачання природного газу № 11410NKOCLКP016 від 01.01.2016 в частині не повернення здійсненої позивачем переплати вартості газу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 917 455 грн. 93 коп. (1 323 932 грн. 49 коп. - за договором на постачання природного газу №11410NKOCLSP016 від 01.01.2016 та 593 523 грн. 44 коп. за договором на постачання природного газу №11410NKOCLКP016 від 01.01.2016). На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за договором на постачання природного газу №11410NKOCLSP016 від 01.01.2016, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року в сумі 26 652 грн. 46 коп., а також 3% річних за період прострочення з 20.09.2023 по 16.01.2024 у сумі 12 944 грн. 39 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за договором на постачання природного газу № 11410NKOCLКP016 від 01.01.2016, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за грудень 2023 року в сумі 4 154 грн. 66 коп., а також 3% річних за період прострочення з 07.12.2023 по 16.01.2024 у сумі 1 997 грн. 96 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 29 448 грн. 08 коп., а також, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2024.

У подальшому позивачем за допомогою системи "Електронний суд" подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. суду № 7258/24 від 12.02.2024), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (ідентифікаційний код 39572642), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову у розмірі 1 963 205 грн. 40 коп.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:

- даний позов потребує забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать відповідачу, та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову у розмірі 1 963 205 грн. 40 коп., оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;

- метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову;

- з урахуванням очевидної можливості відповідача в будь-який момент розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках, наявні підстави для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення по справі № 904/300/24, якщо воно буде ухвалене на користь позивача;

- з огляду на те, що позивачем заявлена вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 1 963 205 грн. 40 коп., заявник вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать відповідачу, та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову у розмірі 1 963 205 грн. 40 коп., є адекватним заходом забезпечення позову та цілком співмірним з заявленими позивачем вимогами;

- заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Від відповідача надійшли заперечення на клопотання про забезпечення позову (вх. суду № 7633/24), в яких він просить суд у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову;

- як вбачається з тексту заяви позивача про забезпечення позову, він лише цитує норми права, але жодними засобами доказування не наводить суду фактичні обставини про оцінці яких, останній зробив висновок про можливість відповідача в майбутньому, уникнути виконання рішення, тобто, жодних доказів не наводить. Поряд з цим, позивач не наводить того факту, що після направлення на адресу відповідача претензії про оплату заборгованості, відповідачем були надіслані листи на адресу позивача, в яких зазначалось про пропозицію погашення сум рівними частинами протягом 2024 року (листи від 19.12.2023, 15.01.2024) і не дочекавшись відповіді позивача, до подання ним позову та відкриття провадження, відповідачем в період з 22.01.2024 по 30.01.2024 було перераховано на користь позивача 159 787 грн. 98 коп. грн. (перший місячний платіж), така ж сума буде сплачена і в лютому, і в наступних подальших місяцях.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При цьому, суд відзначає, що заявником не надано доказів існування жодної з таких обставин, також заявником не зазначено, які саме обставини свідчать про можливе утруднення виконання рішення суду.

Отже, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У той же час саме лише посилання в заяві на істотний розмір заборгованості, невиконання боржником своїх договірних зобов`язань, а також на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви; доводи заявника у поданій заяві не підтверджені належними доказами, отже мають характер необґрунтованого припущення.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 та постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розцінюються судом критично, оскільки обставини, встановлені судом у вказаних справах, мають індивідуальний саме для цих правовідносин характер, а висновки суду зроблені за результатами оцінки саме цих конкретних обставин та правовідносин, та не можуть розповсюджуватись на інші правовідносини та справи.

Слід відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин справи, якими обумовлена необхідність вжиття відповідних заходів, а також оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Підприємству з іноземними інвестиціями "Макдональдз Юкрейн ЛТД" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.02.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 14.02.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко