Вирок

від 13.02.2024 по справі 159/2208/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/2208/23

Провадження № 1-кп/159/109/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12022030000000337 від 13.12.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України, заміжня, проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді лікаря-епідеміолога Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 , перебуваючи відповідно до Наказу №24-0с від 02.01.2013 на посаді завідувача Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», 25.01.2023 приблизно о 14 годині 55 хвилин перебуваючи у службовому кабінеті за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 17а, усвідомлюючи, що до її повноважень як завідувача відокремленого структурного підрозділу державної установи, не входить передача в користування третім особам державного майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, який виразився у створенні враження про можливості її посади, отримала від ОСОБА_7 плату за користування ним упродовж наступних трьох місяців гаражним приміщенням вказаної установи за цією ж адресою, в розмірі 600 доларів США, що становило 21941 гривень.

Так, у період з липня по грудень 2022 року, точної дати та часу не встановлено, в м. Ковелі, в приміщенні Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 17a, представник ТОВ «Оріон-Дукат» ОСОБА_7 звернувся до завідувача установи ОСОБА_5 з приводу отримання в оренду гаражного приміщення даної установи для зберігання автозапчастин з метою їх подальшого збуту.

ОСОБА_5 показала ОСОБА_7 гаражні приміщення поруч з установою і, обміркувавши пропозиції, ОСОБА_7 погодився орендувати одне з них площею 50 кв.м. за обумовленою з ОСОБА_5 платою в розмірі 200 дол США в місяць.

Створюючи оманливе враження законності своїх дій, ОСОБА_5 підписала, засвідчила печаткою і передала ОСОБА_7 бланк договору зберігання, пояснивши, що цей договір буде без дати та в разі будь-якої перевірки складського приміщення з боку контролювальних органів, на ньому відразу необхідно буде проставити відповідні реквізити.

16.01.2023 приблизно о 12 год під час чергової зустрічі в службовому кабінеті ОСОБА_5 підтвердила ОСОБА_7 бажання отримати суму оренди за три місяці наперед, тобто за січень, лютий, березень 2023 року, в розмірі 600 доларів США.

25.01.2023 о 14 годині 55 хвилин, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_7 обумовлену плату за майбутнє користування гаражем в розмірі 600 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.01.2023 становило 21 941 грн), після чого була викрита працівниками правоохоронного органу.

Зазначеними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, ОСОБА_5 вчинила шахрайство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України (стаття в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VII).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_4 наполягав на притягненні ОСОБА_5 до відповідальності за пред`явленим у даному кримінальному провадженні обвинуваченням в одержанні неправомірної вигоди для себе, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням такої вигоди, тобто у вчинені корупційного злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 заперечила свою вину в отриманні неправомірної вигоди і пояснила, що дійсно у липні 2022 року до неї звернувся громадянин ОСОБА_8 з проханням допомогти орендувати гаражне приміщення, пояснивши, що працює водієм, перевозить запчастини, активно співпрацює з військовими і як волонтер доставляє їм у разі потреби запчастини. Через встановлені під час комендантської години обмеження для переміщення, а також для зручності йому необхідно орендувати під склад приміщення.

Перейнявшись історією ОСОБА_7 і маючи намір йому допомогти, вона показала вільні гаражні приміщення поблизу установи, однак пояснила, що за своїми службовими повноваженнями не є розпорядником цього майна, тому їй необхідно порадитись з керівництвом щодо порядку оренди.

Поспілкувавшись згодом з генеральним директором ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_9 , яка пояснила неможливість передачі державного майна в оренду без згоди Фонду держмайна і через процедуру Prozorro, вона повідомила ОСОБА_10 , що не має можливості надати гараж в оренду офіційно, але розуміючи його потреби дозволяє користуватись гаражем на час війни. Крім того, приміщення Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», в якому працювали підлеглі працівники, перебувало у занедбаному стані, наближалася зима і з метою утеплення необхідно було замінити вікна. Під час розмови ОСОБА_8 запропонував спонсорську допомогу і висловив готовність сплачувати за кожен місяць користування гаражем кошти, необхідні для заміни одного вікна - це приблизно 200 дол США.

На думку обвинуваченої така угода мала характер взаємодопомоги, тому передала ОСОБА_10 ключі від гаража.

Згодом ОСОБА_8 повідомив, що його керівництво вимагає для внутрішньої звітності будь-який підтверджуючий документ щодо користування гаражем і наприкінці серпня 2022 року ОСОБА_8 передав ОСОБА_11 для підписання вже надрукований договір безоплатного зберігання. Наступного дня (01.09.2022), вона підписала цей договір, поставила печатку, і пояснила ОСОБА_10 , що цей договір не має юридичної сили.

Обвинувачена не пам`ятає, з якого часу ОСОБА_8 користувався гаражем, можливо з жовтня 2022 року, проте категорично стверджує, що коштів за користування він не сплачував.

10.12.2022 ОСОБА_8 зателефонував і запропонував зустрітись, однак вона разом із дитиною перебувала на той час на лікуванні в м.Києві в лікарні «Охматдит», тому відбулась лише телефонна розмова, у ході якої ОСОБА_8 запропонував заплатити за користування гаражем наперед за шість місяців 1200 дол, вона не погодилась, тоді ОСОБА_8 наполягав на передачі їй 600 дол США за наступні три місяці, оскільки хотів мати гарантії. Домовились зустрітись пізніше.

16.01.2023 ОСОБА_8 приїхав до неї на робоче місце без попередження, вони поспілкувались на різні побутові теми, він перепитав чи залишається в силі домовленість про користування гаражем і пояснив, що передасть кошти за першої нагоди.

Через кілька днів вони мали зустрітись в м.Луцьку, але у ОСОБА_7 змінилися плани.

25.01.2023 ОСОБА_8 приїхав без попередження, поклав 600 дол США на її робочий стіл, поспілкувався і вийшов.

ОСОБА_5 зазначає, що передані їй ОСОБА_12 кошти мала намір використати на придбання вікон для очолюваної нею установи, кошти наступного дня передала би бухгалтеру, однак не встигла через затримання за підозрою у вчиненні злочину.

Обвинувачена ОСОБА_5 вважає усі дії ОСОБА_7 спланованою правоохоронними органами провокацією і просила її виправдати.

Захисник ОСОБА_6 посилаючись на неконкретність пред`явленого обвинувачення та недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, також просив виправдати ОСОБА_5 .

Недопустимість доказів, отриманих під час огляду службового кабінету 25.01.2023 обґрунтовував тим, що:

- за змістом вчинених представниками влади дій, всупереч вимог ст.233 КПК України без дозволу слідчого судді, був проведений не огляд , а обшук службового кабінету, в ході якого перевірявся вміст особистих речей ОСОБА_5 ,

- під час обшуку службового кабінету ОСОБА_5 фактично була затриманою, однак їй не були роз`яснені права і не забезпечене право на захист,

Інші докази, зокрема дані наведені у протоколах за результатами НС (Р)Д і показання свідка ОСОБА_7 , захисник вважає недопустимими з мотивів використання правоохоронними органами заборонених методів розслідування у формі провокації злочину. На моделювання злочину вказує, на думку захисника, нелогічна поведінка і непослідовні показання свідка ОСОБА_7 , які суттєво різняться від змісту усіх процесуальних документів у цьому кримінальному провадженні, а також змісту повідомлення ОСОБА_7 про злочин, де йдеться про 1200 дол США неправомірної вигоди для ОСОБА_11 і ОСОБА_13 .

Мотиви суду.

Суд, перевіривши доводи сторони захисту і обвинувачення, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, достовірності і допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні шахрайства.

ОСОБА_5 відповідно до Наказу №24-ос від 02.01.2013 прийнята на посаду завідувача Ковельського міськрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Волинський ОЛЦ ДСЕСУ» (а.с.112).

За посадовою інструкцією завідувач цього відділу належить до професійної групи «Керівники»; здійснює керівництво діяльністю відділу відповідно до чинного законодавства України; організовує лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську, фінансову діяльність установи, взаємодію підрозділів закладу (пункти 1.1, 2.3, 2.4) (а.с.107-110).

У Статуті Державної установи «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», код ЄДРПОУ 38474592, серед іншого визначено, що центр користується закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління, має право укладати угоди (п.3, п.9 розділу IV). Керівництво господарською діяльністю Центром здійснює генеральний директор, який укладає договори в установленому законодавством порядку, укладає за згодою Уповноваженого органу управління договори оренди та інвестиційні договори лише у порядку, передбаченому законом (п. 2, п.8, п. 18 розділу VII). Уповноважений центральний орган управління надає згоду на відчуження, оренду, передачу та списання майна Центру і пропозиції щодо умов договору відчуження, оренди, передачі та списання з метою забезпечення ефективного використання майна (п.15 розділу VІІІ) (а.с.81-90).

Керівником Державної установи «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на момент вчинення дій, що ставляться у вину ОСОБА_5 , була ОСОБА_9 , що підтверджується Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.12.2021 №58-0 та контрактом про трудові відносини (а.с.80, 91-98).

Відповідно до Положення про відокремлений структурний підрозділ Ковельський районний відділ ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ» основною метою відділення є проведення державного обліку інфекційних захворювань та отруєнь, розслідувань причин і умов виникнення інфекційних захворювань та отруєнь (п.2.1 розділу 2). Відділ має право виконувати роботи, надавати послуги, що не відносяться до адміністративних та пов`язані з основним видом діяльності для юридичних осіб та громадян за плату, згідно з чинним законодавством України (п.2.4 розділу 2). Для виконання робіт (надання послуг), а також виконання інших функцій має право укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичними особами відповідно до виданої довіреності (п.2.51 розділу 2).

Відділу забороняється будь-яке відчуження майна, яким він користується. Відділ не має право передавати майно у заставу, іпотеку та вчиняти інші дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі виступати поручителем, гарантом за будь-якими правочинами. Рішення з цих питань приймається виключно ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ» (п.3.2 розділу 3). Відділ для здійснення своєї діяльності в межах, встановлених законодавством України, статутом ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ», цим положенням має правовід іменіДУ «ВолинськийОЦКПХ МОЗ»укладати договоризгідно здовіреністю, виданою директором ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ» керівнику відділу (п.4.6 розділу 4).

Відділ очолює завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ». Завідуючий відділом підписує договори від імені ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ» в межах наданих йому повноважень відповідно до цього положення та виданої йому довіреності (п.5.1, п.5.3. розділу 5) (а.с.99-106).

Відповідно до інформаційної довідки №319766230 від 09.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Волинська область, місто Ковель, вул. Незалежності, 17, земельні ділянки для розміщення адміністративно-лабораторного комплексу, гаражних боксів, а також адміністративно-лабораторний комплекс А-1, гаражний бокс Б-1, площею 357,1 кв.м., належать до держаної форми власності та перебувають в оперативному управлінні Державної Установи «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», код ЄДРПОУ 38474592 (а.с. 55-60).

Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на запит слідчого надано інформацію від 03.03.2023 про нормативні акти, які регулюють порядок надання державного майна в оренду, та зазначено, що відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендодавцями державного майна можуть бути зокрема Фонд держмайна України, його регіональні відділення, а також балансоутримувач щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 кв.м. Ініціатором оренди можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган (а.с.146-147).

Таким чином Ковельський районний відділ ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ» не здійснює управління майном відділу, вправі укладати угоди лише для виконання робіт, надання послуг щодо забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Право на розпорядження державним майном належить виключно керівнику ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ», зі згоди уповноваженого органу управління, Фонду держмайна і за встановленою процедурою Prozorro.

Протиправна діяльність ОСОБА_5 щодо надання в оренду державного майна і отримання орендної плати всупереч службових повноважень викрита в результаті контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи у рамках кримінального провадження №12022030000000337 від 13.12.2022, розпочатого за заявою ОСОБА_7 .

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що працює водієм ДВН «Транс», с. Підгайці Луцького району, у 2022 році тривалий час співпрацював з директором ТОВ «Оріон-Дукат» ОСОБА_14 , перевозив ізза кордону і продавав запчастини. Улітку 2022 року для зручного зберігання і подальшого переміщення запчастин меншими партіями підшукував в м.Ковелі приміщення під склад. Дізнавшись від знайомих про гаражі біля приміщення «санепідемстанції», зайшов до завідуючої ОСОБА_5 , яка після спілкування показала йому можливі варіанти. ОСОБА_15 приміщення його влаштувало.

Конкретні умови оренди ОСОБА_11 назвала через кілька днів в телефонній розмові, назвавши розмір плати 200 доларів США в місяць. На таку пропозицію він погодився, приїхав у м.Ковель і отримав від ОСОБА_5 ключі до гаража. Також ОСОБА_11 запропонувала укласти договір зберігання без дати. Керівник ТОВ «Оріон-Дукат» ОСОБА_14 підготував такий договір, а він як представник товариства та ОСОБА_11 його підписали, у кожного залишився свій примірник.

Користуватися гаражем він розпочав у вересні-жовтні 2022 року і щомісяця сплачував ОСОБА_11 200 дол США за оренду. Його не цікавило яким чином обліковуються кошти і як вони використовуються, були підозри на привласнення цих коштів ОСОБА_11 , проте головним для нього була можливість користуватися гаражем за помірну ціну.

У грудні 2022 року ОСОБА_11 попросила дати їй кошти за три місяці вперед (за січень, лютий, березень 2023 року), він не пам`ятає подробиць тієї розмови і коли саме вона відбувалась, знає тільки, що не розраховував на такі витрати і хвилювався через можливу втрату приміщення. Крім того, колега з ТОВ «Оріон-Дукат»попросив дати договір оренди гаражного приміщення, щоб прозвітувати у податкову. Не знайшовши свій примірник він попросив копію договору у ОСОБА_16 . Остання просила стороннім договір не показувати. Все це у сукупності переконало його у неправомірних діях ОСОБА_11 , яка використовує кошти за оренду у власних інтересах, і за місцем проживання в м.Луцьку звернувся в поліцію.

У відділку розповів про відомі йому обставини, про спілкування з ОСОБА_11 , про те, що вона ніби то консультувалася з керівництвом, коли запитали про розмір шкоди, то вказав 1200 дол США, тому що вже заплатив 600 дол США і ще мав заплатити 600 дол США. Письмово заяву оформив представник поліції. Також його попросили знайти і надати копію договору зберігання, що він і зробив. Пізніше він погодився на пропозицію співпрацювати з правоохоронними органами для викриття ОСОБА_16 . Один раз у січні 2023 року спілкування з ОСОБА_11 в службовому кабінеті було записано, а наступного разу він передав обумовлені 600 дол США, які перед врученням помітили спеціальною речовиною.

Свідок ОСОБА_8 під присягою заперечив будь-яку співпрацю з представниками правоохоронних органів до написання заяви про злочин, свої дії пояснив обуренням на ОСОБА_11 , яка виявила бажання отримати оренду за три місяці наперед.

Показання свідка ОСОБА_7 узгоджуються із письмовими доказами у справі.

Так, підставою для внесення відомостей до ЄРДР та відкриття кримінального провадження №12022030000000337 від 13.12.2022 за ч. 3 ст. 368 КК України стала заява ОСОБА_7 від 12.12.2022 (а.с. 43).

У протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, складеному 12.12.2022 старшим оперуповноваженим в ОВС Управління стратегічних розслідувань у Волинській області ДСР Національної поліції України ОСОБА_17 , ОСОБА_7 зазначив, що 10.12.2022 завідувач Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ» ОСОБА_5 поставила йому вимогу про надання їй неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США для передачі частини коштів головному директору ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ» ОСОБА_9 за сприяння у вирішенні питання про надання в оренду складських приміщень, належних цій установі, для використання у господарській діяльності ТОВ «Оріон-Дукат» (а.с. 37-38).

До протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення приєднано: договір зберігання без дати, із зазначенням місцезнаходження та реквізитів сторін: зберігач м. Ковель, вул. Незалежності, 17, підпис, ОСОБА_5 та відтиск печатки ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ»; поклажодавець без зазначення реквізитів відтиск печатки ТОВ «Оріон-Дукат»; та фотокопію довіреності директора ТОВ «Оріон-Дукат» від 04.10.2022 на ім`я ОСОБА_7 про право укладення договорів від імені товариства (а.с.39-42).

За результатами судової-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/103-22167-ПЧ від 08.03.2023 у вказаному договорі зберігання без дати - підпис в графі «зберігач» навпроти прізвища ОСОБА_5 , рукописний запис «м. Ковель, вул. Незалежності, 17а ОСОБА_5 » виконані ОСОБА_5 (а.с.161-167).

26.12.2022 постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 за письмовою згодою залучений до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні №12022030000000337 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. ОСОБА_7 попереджено про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, у зв`язку із залученням його до негласних слідчих (розшукових) дій, роз`яснено про заборону провокувати осіб до вчинення злочину, про що складений відповідний протокол (а.с.50-54).

Протиправна діяльність ОСОБА_5 викрита в результаті проведення 16.01.2023 негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи, і 25.01.2023 додатково контролю за вчиненням злочину.

Перелічені заходи є законними, відповідають вимогам статей 258, 260, 271 КПК України, проведені на підставі:

- ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 27.12.2022 ( а.с.196) про дозвіл на проведення у даному кримінальному провадженні НС(Р)Д щодо ОСОБА_5 в період з 27.12.2022 по 24.02.2023,

- постанови прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 19.01.2023 про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із залученням ОСОБА_7 і використанням грошових коштів останнього в сумі 600 дол США, купюрами по 100 дол США, які помічені спецхімпрепаратом «Світлячок М».

Результати НС(Р)Д щодо ОСОБА_5 задокументовані відповідно до вимог Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 і відображені у протоколах про результати аудіо контролю особи від 17.01.2023, 26.01.2023, протоколі про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 26.01.2023.

В судовому засіданні досліджені відеозаписи зафіксованих у протоколах подій, що є речовими доказами у справі, - зміст та суть розмов відповідають інформації, зазначеній у протоколах.

Згідно з протоколом про результати аудіо контролю особи від 17.01.2023 події відбувалися 16.01.2023 в службовому кабінеті обвинуваченої. ОСОБА_7 і ОСОБА_5 спочатку вели розмову на побутові теми, потім ОСОБА_7 попросив дати другий примірник договору, щоб представити його своєму роботодавцю як доказ того, що він орендує приміщення і за це потрібно сплатити. ОСОБА_5 відповіла, що він не може нікому показувати договір, бо такі угоди укладаються з державною установою, яку очолює ОСОБА_18 , а не відділом, яким керує вона. Далі ОСОБА_19 з`ясовував чи лишається чинною досягнута згода щодо оренди гаражів в наступні три місяці і сума оплати за січень, лютий, березень в розмірі шістсот (без назви грошової одиниці). ОСОБА_5 зазначені умови підтвердила. Також в розмові остання вказала, що у разі необхідності потрібно повідомляти про використання гаража для волонтерських потреб, а не для бізнесу (а.с.205-210).

У протоколі про результати аудіо,- відеоконтролю особи від 26.01.2023, протоколі про хід і результати слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 26.01.2023 зафіксована наступна зустріч ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , яка відбулась також в службовому кабінеті обвинуваченої в м.Ковелі в період з 14.51 по 14.55 год 25.01.2023. Зміст розмовиі перебігподії підтверджує існування попередньої домовленості між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про оренду гаража та щодо суми грошей, які останній повинен передати, а також саму передачу 600 доларів США: ОСОБА_7 витягнув з кишені складені 6 купюр по 100 доларів США, перерахував, назвав суму і протягнув ОСОБА_5 , та підняла зі столу папери, ОСОБА_7 поклав гроші на стіл, а ОСОБА_5 накрила їх паперами (а.с.211-217).

Передані ОСОБА_5 кошти були заздалегідь ідентифіковані, у присутності понятих оглянуті, з обох боків оброблені спецхімпрепаратом «Світлячок-М», внаслідок чого купюри при освітленні спеціальною лампою світяться світло-зеленим кольором та при дотику до них залишають сліди такого ж кольору, про що зазначено у протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 25.01.2023 (а.с.63-66).

За матеріалами справи після того, як ОСОБА_8 залишив службовий кабінет обвинуваченої і фактично була завершена негласна слідча (розшукова) дія контроль за вчиненням злочину, розпочалась відкрита фіксація виявлення слідів кримінального правопорушення із застосуванням відеокамери і залученням понятих.

З 15.05 год до 15.20 год на підставі постанови прокурора ( а.с.67) з урахуванням добровільної згоди проведено освідування ОСОБА_5 , при освічені спеціальною ультрафіолетовою лампою візуального світіння на руках і кишенях не виявлено, за допомогою марлевих тампонів відібрані змиви з обох рук ОСОБА_11 (а.с.69-70).

З 15.21 год розпочався огляд місця події. З протоколу огляду місця події від 25.01.2023 та долученого до нього відеозапису вказаної процесуальної дії встановлено, що в службовому кабінеті завідувача Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ», що за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 17а, ОСОБА_5 на запитання працівників поліції відповіла, що жодних грошових коштів ні від кого не отримувала, в кабінеті знаходяться речі, якими вона користується в роботі, сторонніх речей немає. Під час огляду на робочому столі під документами виявлено складені 600 доларів США (шість купюр, номіналом 100 доларів США кожна, серія і номер: НВ59018737E, АВ36427253P, КВ 99185530B, КВ66608839H, КВ83863151H, КL97353302A). Грошові кошти при освітленні спеціальною лампою світяться світло-зеленим кольором. Зачитано протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 25.01.2023. З місця події вилучені грошові кошти і мобільний телефон ОСОБА_5 ( а.с.71-73).

Згідно з висновками судових експертиз криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 17.03.2023 № 435-Е на поверхні марлевих тампонів із змивами з лівої, з правої рук ОСОБА_5 , що були отримані та вилучені у ході освідування особи від 25.01.2023, є нашарування спеціальної хімічної речовини «Світлячок-М»; 6 банкнот номіналом по 100 доларів США з серіями НВ59018737E, АВ36427253P, КВ99185530B, КВ66608839H, КВ83863151H, КL97353302A, що були вилучені у ході огляду місця події 25.01.2023, містять нашарування спеціальної хімічної речовини «Світлячок-М» (а.с.123-127).

Протоколом огляду від 28.02.2023, предметом якого був мобільний телефон ОСОБА_5 «Redmi» імей НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , стверджується наявність у мобільному додатку переписки між обвинуваченою ОСОБА_5 та директором ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ» ОСОБА_9 , переписки між обвинуваченою і ОСОБА_7 . Так, 19.09.2022 ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_9 про те, що має намір здати в оренду гараж, підприємець замість орендної плати встановить пластикові вікна в установі, по одному вікну у місяць; це буде не оренда, а взаємодопомога. У відповідь ОСОБА_9 повідомила, що це державне майно і процедура його оренди через Прозоро дуже складна. На цьому переписку на цю тему закінчено. У діалозі між обвинуваченою та ОСОБА_7 наявне повідомлення від 01.09.2022, у якому ОСОБА_5 відправила фото з реквізитами ДУ Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ» (код ЄРДПОУ, адреса, розрахунковий рахунок); наступне повідомлення від 25.01.2023, де ОСОБА_7 повідомляє про те, що їде у Ковель і з`ясовує, чи можлива зустріч з ОСОБА_11 (а.с. 132-143).

Наведені докази у своїй сукупності доводять умисел і корисливий мотив ОСОБА_5 на заволодіння коштами від фактичної передачі державного майна в користування.

ОСОБА_11 усвідомлює відсутність відповідних повноважень, але під час спілкування із ОСОБА_12 та підписання договору зберігання створює хибне враження про можливості своєї посади, вчиняючи таким чином шахрайство.

На переконання суду це єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність встановлених судом фактів.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_5 про намір використати отримані від ОСОБА_7 кошти як благодійні внески на потреби очолюваного нею відділу не підтверджені належними доказами, зокрема, які б стосувалися заміру, замовлення чи встановлення вікон. Сама лише переписка з ОСОБА_20 про можливість передати гараж в користування в обмін на вікна не доводить правомірність наступної поведінки ОСОБА_16 .

Допитана в суді свідок ОСОБА_20 пояснила, що отримання благодійної допомоги не заборонено, однак в ДУ «Волинськийобласний центрконтролю тапрофілактики хворобМіністерства охорониздоров`я України»відсутня практика отримання такої допомоги грошима, бажаючі можуть придбати необхідне для діяльності установи устаткування і передати на баланс державної установи.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих під час огляду місця події і освідування ОСОБА_5 .

Щодо допустимості доказів, отриманих при огляді в службовому кабінеті обвинуваченої.

Сторона захисту посилаючись на імперативні положення п.1 ч.2 ст.87 КПК України стверджує про незаконність проведеного 25.01.2023 огляду службового кабінету ОСОБА_5 без попереднього дозволу слідчого судді, як того вимагають статті 233,235,237 КПК України, оскільки фактично мав місце обшук, а не огляд. Крім того, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.01.2023 був легалізований огляд, а не обшук службового кабінету (а.с.117).

Суд погоджується із стороною захисту в тій частині, що слідча дія оформлена протоколом огляду місця події (а.с.71) фактично була обшуком в службовому кабінеті.

Гарантії, передбачені у статті 30 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статтях 13, 233, 235 КПК України забороняють проникнення до особистого житла або володіння особи без дозволу суду або добровільної згоди такої особи.

У цій справі обшук проведений не в житлі чи іншому приватному володінні особи, а в службовому кабінеті.

Європейський суд з прав людини у справі «Пеєв проти Болгарії» від 26.07.2007 зазначив, що Конвенція захищає особу від необґрунтованого втручання державними органами у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя.

Службове приміщення було надане ОСОБА_11 для виконання службових обов`язків, а не для проживання.

Як встановив суд при перегляді долученого до протоколу огляду місця події відеозапису слідча дія зводилась до огляду обвинуваченої, вилучення коштів і мобільного телефону, що знаходились на робочому столі. Обставин, які б свідчили про втручання в особисту (конфіденційну) сферу обвинуваченої при проведенні слідчої дії не встановлено.

За таких умов обшук в службовому кабінеті не вимагав дозволу чи наступного контролю слідчого судді.

Щодо доводів про порушення права на захист і їх вплив на допустимість доказів.

Сторона захисту стверджує, що освідуванню та огляду кабінету фактично передувало затримання ОСОБА_5 , яка змушена була підкоритися наказу слідчого і залишатися в службовому кабінеті. Однак всупереч вимогам законодавства їй не були роз`яснені процесуальні права, в тому числі право на захист, що в цілому робить слідчу дію незаконною, а здобуті докази недопустимими.

Суд не погоджується з такими доводами.

За обставинами цієї справи затримання ОСОБА_11 в розумінні статей 207,208 КПК України було законним. Існувало достатньо інформації про можливу причетність ОСОБА_11 до вчинення тяжкого злочину.

Частиною четвертою статті 208 КПК України передбачений обов`язок особи, яка здійснила затримання, роз`яснити затриманій особі право мати захисника, давати пояснення або не говорити нічого з підозри проти нього.

За матеріалами справи ОСОБА_11 в розумінні ст.209 КПК України фактично була затримана 25.01.2023 о 14.59 год. Права підозрюваної особи їй роз`яснені о 15.58, тобто вже після проведення освідування і огляду кабінету, протокол затримання складений о 18.12 год.

Суд погоджується з тим, що не роз`яснення прав затриманій особі є відповідно до пунктів 2,3 ч.2 ст.87 КПК України істотнім порушенням прав людини.

Однак не у всіх випадках порушення фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на допустимість доказів і на дотримання гарантій справедливого судового розгляду в цілому. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лишесам факттакого порушення,але йвстановити,що отриманнядоказів єрезультатом такогопорушення ( висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №756/10060/17).

Якщо не роз`яснення прав підозрюваному тягне безумовне визнання його показань під час слідчих дій недопустими, оскільки порушення права мовчати і не свідчити проти себе має прямий вплив на зміст показань, то такий підхід автоматично не застосовується до речових доказів, які існують незалежно від волі особи і незалежно від отриманої від затриманої особи інформації.

У суду немає підстав вважати, що виявлені в кабінеті обвинуваченої речові докази є наслідком порушення права особи зберігати мовчання чи мати захисника.

Що стосується отриманих в результаті освідування обвинуваченої змивів з рук, то ця слідча дія проведена під час затримання особи на підставі постанови прокурора відповідно до вимог ст.241 КПК України з добровільної згоди ОСОБА_16 .

Виходячи з встановлених фактичних обставин суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість покладених в основу обвинувального вироку доказів.

Перевірка заяви сторони захисту (а.с.1 т.2) щодо провокації зі сторони правоохоронних органів.

Суд відхиляє зазначені доводи сторони захисту з таких мотивів.

Гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд охоплює заборону використовувати для доведення винуватості особи доказів отриманих внаслідок провокації злочину.

Конвенційні гарантії закріплені в ст. 62 Конституції України, ч.1 ст.87 КПК України, які передбачають, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Визначення провокації наведене у п.55 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania), №74420/01 від 05.02.2008.

На думку ЄСПЛ, провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину.

Подібні дії співробітників поліції і використання їх результатів в кримінальному процесі призводять до того, що непоправно підривається принцип справедливості судового розгляду. Усе кримінальне переслідування в такому випадку є логічним продовженням провокації, підбурювання з боку співробітників правоохоронних органів, оскільки за відсутності провокації, не було б і кримінального переслідування. Ситуація, коли особа підштовхується представниками держави, покликаними не допускати вчинення злочинів, до скоєння злочину, а потім притягується до кримінальної відповідальності за це, не відповідає справедливому судовому розгляду.

Для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи був би взагалі вчинений злочин, якби не втручання правоохоронців, чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою ЄСПЛ у справах «Барк Хун проти Туреччини» №17570/04 від 15.12.2009, «Носко і Нєфьодов проти росії» № 5753/09 і №11789/10 від 30.10.2014 р, «Сепіл проти Туреччини» №17711/07 від 12.11.2013.

Сторона захисту аргументує заяву про провокацію злочину тим, що правоохоронні органи самостійно змоделювали усю операцію, використовуючи агента ОСОБА_7 . Останній не мав дійсної потреби у зберіганні запчастин, виступав ініціатором усіх зустрічей з ОСОБА_11 , самостійно запропонував кошти за оренду, а згодом під контролем поліції передав їх обвинуваченій.

На переконання суду твердження захисту не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд встановив, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 було розпочато 13.12.2022 за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання службовими особами неправомірної вигоди (а.с.43). Підставою для реєстрації кримінального провадження та внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_7 від 12.12.2022 (а.с.37-38).Уцій заявізазначалося,що угрудні 2022року завідувач Ковельського районного відділу ДУ ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ» ОСОБА_5 поставила йому вимогу про надання їй неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США за надання в оренду гаражного приміщення.

До конфіденційного співробітництва ОСОБА_7 був залучений лише 26.12.2022 (а.с. 50-52).

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_7 був заінтересований у даній справі, матеріали справи не містять; саме його повідомлення стало підставою для застосування відповідних заходів, які були санкціоновані Волинським апеляційним судом 27.12.2022 (а.с.196).

Тобто, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченої був ОСОБА_7 , який повідомив про це правоохоронний орган. Таке повідомлення містило конкретні фактичні дані, підлягало внесенню до ЄРДР та вимагало перевірки. Після звернення ОСОБА_7 у поліцію щодо неправомірних дій обвинуваченої, зустрічі між ними відбувалися під контролем правоохоронних органів.

Досліджені в судовому засіданні докази, в тому числі й передбачені в п. 1 ч. 2 ст. 99 КПК України, вказують, що ОСОБА_5 активно спілкувалася із ОСОБА_7 на тему оформлення оренди гаража, визначення розміру плати за таку оренду і була зацікавлена в отриманні грошей. Хоча ініціатива зустрічей виходила від ОСОБА_7 , проте зустрічі та подальше отримання грошей були можливими лише за згодою ОСОБА_5 , при цьому вона не запобігала спілкуванню з ОСОБА_7 на тему передачі в оренду гаража та отримання плати за це.

ОСОБА_11 ігнорує отримані від ОСОБА_20 у серпні 2022 року чіткі роз`яснення про неможливість надання гаража в оренду, не заперечує проти користування ОСОБА_12 гаражем і отримує від нього орендну плату.

В момент передачі коштів ОСОБА_7 витягнув з кишені складені 6 купюр по 100 доларів США, перерахував, назвав суму і протягнув ОСОБА_5 , а та підняла зі столу папери і накрила ними покладені на стіл гроші, що свідчить про наявність попередньої домовленості між цими особами щодо суми коштів та підстав їх вручення.

Незважаючи на лінгвістично складну побудову ОСОБА_12 своїх пояснень в судовому засіданні, він дав конкретні відповіді на поставлені запитання, зокрема повідомив, що сплатив ОСОБА_11 600 дол США оренди за користування гаражем з жовтня по грудень 2022 року і продовжував би так співпрацювати, якби не вимога сплатити кошти наперед, яка його обурила.

Крім того, у цій справі ОСОБА_5 заперечує факт вчинення кримінального правопорушення.

ЄСПЛ у справі «Берлізев проти України» від 08.07.2021 визнав непослідовними заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарг, що його спровокували. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованого йому діяння, але стверджує, що воно було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції.

Ураховуючи наведене відсутні підстави для задоволення заяви сторони захисту і виправдання ОСОБА_5 .

Мотиви зміни обвинувачення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувалася в одержанні неправомірної вигоди для себе, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням такої вигоди, тобто y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Кваліфікація діяння за ознаками одержання неправомірної вигоди (основний склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 368 КК) завжди потребує встановлення спеціального суб`єкта злочину службової особи, визначення якої дається у примітці до статті 364 КК, предмета злочину будь-якої матеріальної вигоди, способу одержання неправомірної вигоди, яка може бути будь-якою, причинного зв`язку між незаконною винагородою та згодою службової особи використати свої службові повноваження чи становище, залежності між оплаченою незаконною винагородою результатом та спроможністю і/або реальним застосуванням або ж незастосуванням службових повноважень чи можливостей суб`єкта злочину.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 368 КК України цього злочину об`єктивною стороною є одержання неправомірної вигоди у будь-якому вигляді.

Відповідальність за прийняття неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службоваособа одержалаїї завчинення чине вчиненняв інтересахтого,хто даєнеправомірну вигоду,або вінтересах третьоїособи будь-якоїдії звикористанням наданоїїй владичи службовогостановища. При цьому важливо, щоб вона прийняла (одержала) неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Якщо службоваособа,виконуючи будь-якідії,не використовуєможливості,пов`язані зїї посадою,то вїї діяхвідсутній складзлочину,передбачений ст.368КК України.

На цьому наголошено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» і послідовно застосовано у практиці Верховного Суду.

З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду завідувача Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», була наділена організаційно-розпорядчими функціями, у зв`язку з чим була відповідно до примітки 1 до статт 364 КК України службовою особою.

Однак наявні у матеріалах справи Статут ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», Положення про Ковельський відділ та посадова інструкція завідувача відділу вказують, що ОСОБА_5 за посадою не мала повноважень на передачу державного майна в оренду чи будь яке інше користування.

За встановленими судом обставинами ОСОБА_5 достовірно знала про відсутність у неї необхідного обсягу повноважень для надання в користування державного майна чи хоча би ініціювання про це питання перед уповноваженими органами.

Маючи корисливий мотив на отримання від ОСОБА_7 коштів за фактичне користування гаражем, ОСОБА_5 діяла шляхом обману і на користь цього свідчить її поведінка створення у ОСОБА_7 враження можливостей своєї посади, передача ключів від гаража, отримання коштів під виглядом спонсорської допомоги. У свою чергу ОСОБА_8 сплачував ОСОБА_11 кошти за фактичну оренду.

Таким чином, за встановлених судом обставин, дії ОСОБА_5 правильно кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК (в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VII на момент вчинення протиправних дій) як шахрайство.

Складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом правопорушення того, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Винний усвідомлює факт заволодіння чужим майном з метою безповоротного обернення на свою користь чи користь третіх осіб за відсутності законних підстав. За будь яких умов виникнення умислу передує заволодінню майном (постанова Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №712/10080/15).

Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача майна чи права на нього.

При прийнятті рішення про зміну правової кваліфікації дій обвинуваченої суд діяв в межах визначених ч.3 ст.337 КПК України повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд застосовує статтю 190 КК України в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VII, що була чинною на момент вчинення ОСОБА_5 протиправних дій відповідно до вимог ст.4 КК України.

Призначення покарання.

При призначенні покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких належить врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з наведеною у ст. 12 КК класифікацією ОСОБА_5 вчинила кримінальний проступок, має сім`ю, заміжня, виховує двох дітей, один син неповнолітній, є особою з інвалідністю та потребує постійного лікування. За місцем роботи ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно, як висококваліфікований, ініціативний, відповідальний спеціаліст та керівник, користується повагою серед підлеглих та колег, має нагороди. За місцем проживання на обвинувачену скарги не надходити, вона не судима, на обліку у психіатра і нарколога не перебувала (а.с. 220-236).

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні.

Враховуючи наведене, суд призначає винній покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде пропорційним вчиненому та необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України: 600 доларів США повертає ОСОБА_10 , мобільний телефон «Redmi» імей НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 повертає обвинуваченій, долучені до протоколів слідчих дій флеш накопичувачі та диски залишає при матеріалах справи, заяви з підписами ОСОБА_11 повернути в державну установу за місцем роботи.

Арешт речових доказів, накладений за ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2023, необхідно скасувати.

Судові витрати на залучення експерта: за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин (висновок експерта №435-Е від 17.03.2023) становить 8 364 гривень 30 копійок (а.с.128), за проведення судово-почеркознавчої експертизи (висновок експерта № CE-19/103-23/2167-ПЧ від 08.03.2023) становить 3020 гривень 48 копійок (а.с.168), в загальній сумі 11 385 гривень 18 копійок підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

На час ухвалення вироку запобіжний захід до обвинуваченої не застосований.

ОСОБА_5 перебувала під вартою з часу затримання, з 25.01.2023, до звільнення судом з-під варти та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - 27.01.2023 (а.с.113-114).

Частиною п`ятою статті 72 КК України не передбачена можливість зарахування попереднього ув`язнення для покарання у виді штрафу.

В задоволенні клопотання слідчого про відсторонення обвинуваченої ОСОБА_5 від посади завідувача Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗУ» відмовлено (а.с.131).

Керуючись статтями 374, 375, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VII), та призначити покарання у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 11 385 гривень 18 копійок судових витрат на залучення експерта: за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин (висновок експерта №435-Е від 17.03.2023) - 8 364 гривень 30 копійок, за проведення судово-почеркознавчої експертизи (висновок експерта № CE-19/103-23/2167-ПЧ від 08.03.2023) 3020 гривень 48 копійок.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2023 арешт на грошові кошти в сумі 600 доларів США та належний обвинуваченій мобільний телефон «Redmi» імей НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 600 доларів США (6 купюр номіналом 100 доларів США, серія і номер: НВ59018737E, АВ36427253P, КВ 99185530B, КВ66608839H, КВ83863151H, КL97353302A) повернути ОСОБА_7 ,

- мобільний телефон «Redmi» імей НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 , з сім-картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 повернути ОСОБА_5 ,

- 10 заяв ОСОБА_5 з вільними зразками підпису останньої повернути установі, в якої вони витребувані, а саме ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (а.с. 150-159),

- флешнакопичувачі та диски до протоколів слідчих дій залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після оголошення резолютивної частини вручити учасникам судового розгляду.

ГоловуючийОСОБА_1