Рішення

від 30.01.2024 по справі 906/385/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/385/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчук К.О., виписка з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб на стороні відповідача: не з`явилися;

за участю прокурора Житомирської обласної прокуратури: Тарасюк В.С., службове посвідчення №071188 від 01.03.2023,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІС-ВУД" (с.Федорівка Коростенського району Житомирської області)

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області) та ОСОБА_2 (м. Одеса)

про зобов`язати вчинити певні дії (з урахуванням заяви №53/3-1463вих23 від 02.06.2023 про зміну предмету позову),

з перервою в судовому засіданні з 18.12.2023 до 30.01.2024 згідно із ст.216 ГПК України.

Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви №53/3-1463вих23 від 02.06.2023 про зміну предмету позову), у якому просить:

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 площею 16 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, дата державної реєстрації - 23.10.2018, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіної Наталії Володимирівни - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 №28595399 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права ТОВ "ТАЛІС-ВУД" на земельну ділянку площею 16 га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 та припинити право власності ТОВ "ТАЛІС-ВУД" на неї;

- зобов`язати ТОВ "ТАЛІС-ВУД" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1822587000:05:000:0146 шляхом її повернення на користь держави в особі Житомирської військової державної адміністрації в координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_1 , згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.10.2018 №6-3939/14-18-СГ;

- зобов`язати ТОВ "ТАЛІС-ВУД" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1822587000:05:000:0140 шляхом її повернення на користь держави в особі Житомирської військової державної адміністрації в координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_2 , згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.08.2017 №6-5261/14-17-СГ.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області під час передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0146 та 1822587000:05:000:0140, які в подальшому були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу від 16.10.2018 на корить ТОВ "ТАЛІС-ВУД", перевищено власні повноваження та порушено вимоги земельного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення, на яких знаходяться пам`ятка археології - "Поселення І тис. до н.е. ХІІ-ХІІІст.за 250-300 м на південь від села Стрижівка Житомирського (Коростишівського) району Житомирської області, лівий берег річки Тетерева", охоронний номер 3359. Єдиним власником та розпорядником спірних земель, у відповідності до ст.122 Земельного кодексу України є Житомирська обласна військова адміністрація, яка не вжила заходів на захист інтересів держави, що полягають у протиправному заволодінні земельними ділянками історико-культурного призначення та які не можуть перебувати у приватній власності.

Ухвалою суду від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.05.2023.

Ухвалою суду від 08.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 25.06.2023 (включно); відкладено підготовче засідання на 05.06.2023.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 18.07.2023.

05.06.2023 на електронну адресу суду від Керівника Коростишівської окружної прокуратури надійшла заява №53/3-1463вих23 від 02.06.2023 про часткову зміну предмету позову шляхом його доповнення.

Ухвалою суду від 18.07.2023 постановлено прийняти до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову від 02.06.2023 №53/3-1463вих23 та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заявлених змін; відкладено підготовче засідання на 11.09.2023.

Ухвалою суду від 11.09.2023 відкладено підготовче засідання на 10.10.2023.

Ухвалою суду від 10.10.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; відкладено підготовче засідання на 13.11.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/385/23 до судового розгляду по суті на 18.12.2023.

В судовому засіданні 18.12.2023 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 30.01.2024.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях представника; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 27.03.2023, від 08.05.2023, від 05.06.2023, від 18.07.2023, від 11.09.2023, від 10.10.2023, від 13.11.2023 та від 18.12..2023, які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.08.2017 №6-5261/14-17 СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0140 для ведення особистого селянського господарства на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Стрижівської сільської ради (а.с.73).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.10.2018 №6-3939/14-18 СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0146 для ведення особистого селянського господарства на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Стрижівської сільської ради (а.с.72).

У подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146 на користь ТОВ «ТАЛІС-ВУД» (відповідач) (а.с.62-67).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 18.10.2018, розробленої ФОП Чайковський Ф.В. за заявою ТОВ "ТАЛІС-ВУД", шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146, утворено нову земельну ділянку площею 16га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 (а.с.23-30).

На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Сіліної Наталії Володимирівни Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2028 №2895399 за ТОВ "ТАЛІС-ВУД" зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 16га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 (а.с.31).

Прокурор доводить, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146, які були передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в подальшому відчужені на корить ТОВ "ТАЛІС-ВУД" знаходиться пам`ятка археології "Поселення І тис. до н.е. ХІІ-ХІІІ ст. за 250-300 м на південь від села Стрижівка Житомирського (Коростишівського) району Житомирської області, лівий беріг річки Тетерева", охоронний номер 3359, відтак спірні земельні ділянки в силу закону належать до земель історико-культурного призначення.

На думку прокурора, накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.08.2017 №6-5261/14-17 СГ та 01.10.2018 №6-3939/14-18 СГ (якими затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146) прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та земельних відносин, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення, які належать державі та не можуть передаватись у приватну власність.

У зв`язку з цим, порушені інтереси підлягають відновленню шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 площею 16га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 №28595399 та зобов`язання ТОВ "ТАЛІС-ВУД" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146 шляхом їх повернення на користь держави в особі Житомирської військової державної адміністрації.

Досліджуючи питання наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах позивача, господарським судом враховано наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст.53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатись до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у- справі №926/1111/15.

Згідно зі ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.ст.1, 3 ЗК України).

Згідно з ч.5 ст.122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Житомирська обласна державна адміністрація (Житомирська обласна військова адміністрація), являючись суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно преамбули до Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори. Отже, державний інтерес у цій справі, полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки історико-культурного призначення, що незаконно вибула з такої власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико - культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у комунальну чи приватну власність. Збереження культурної спадщини як одного з головних чинників формування національної ідентичності, невід`ємної складової всесвітнього культурного доробку людства є обов`язком держави, відповідальністю перед світовою спільнотою та прийдешніми поколіннями.

Відповідно до ст.ст.319, 386 ЦК України, власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У зв`язку з чим, керуючись ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Коростишівською окружною прокуратурою направлено лист від 05.01.2023 №53/3-43вих-23 про наявні підстави для вжиття заходів на захист інтересів держави та усунення порушень шляхом повернення у державну власність земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташований об`єкт культурної спадщини, пам`ятка археології місцевого значення - "Стрижівка-І. Поселення ХІІ-ХІІІ" (а.с.37-38).

У відповідь, Рівненська обласна державна (військова) адміністрація, листом від 17.03.2023 №1465/2-23/31, повідомила прокуратуру про те, що не заперечує щодо звернення органу прокуратури до суду із позовною заявою в інтересах держави (а.с.39).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 вказувала про те, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п.39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних. причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. 40 зазначеної постанови).

Отже, факт не звернення Житомирської обласної державної (військової) адміністрації до суду з позовом та невжиття заходів щодо повернення у державну власність земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташований об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології місцевого значення, свідчить про неналежне виконання нею своїх повноважень та нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, окружною прокуратурою дотримано порядок, передбачений ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та надано Житомирській обласній (військовій) державній адміністрації можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, чого останньою з моменту такого повідомлення, зроблено не було.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв (ч.6 ст. 17 зазначеного Закону).

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст.54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно ЗК України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст.ст.53, 54 ЗК України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Виходячи зі змісту абз.1 преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному вжитті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Статтею 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" визначено, що археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини.

За ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст.2 даного Закону визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до ст.34 вказаного Закону землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв (ч.6 ст.17 зазначеного Закону).

Таким чином діюче законодавство без альтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу.

Відповідно до розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 29.11.2001 №869 "Про взяття на державний облік і охорону нововиявлених пам`яток археології", взято під державну охорону і облік пам`ятку археології "Поселення І тис. до н.е.ХІІ-ХІІІ ст. за 250-300м на південь від села Стрижівка Житомирського (Коростишівського) району Житомирської області, лівий берег річки Тетерева", охоронний номер 3359.

Так, згідно акту обстеження пам`ятки археології та її території від 27.07.2022 встановлено, що об`єкт культурної спадщини "Стрижівка-1. Поселення ХІІ-ХІІІ" знаходиться в південно-західному куті земельної ділянки площею 16га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170. Дана земельна ділянка перебуває у власності ТОВ "ТАЛІС-ВУД" з 2018 року, сформована шляхом об`єднання восьми окремих земельних ділянок, переданих у власність громадянам України згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в період 2017-2018 рр. (а.с.42).

Вказані обставини також підтверджуються експертним висновком щодо об`єкту культурної спадщини від 05.03.2019, складеним фахівцями Київської обласної організації ГО "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" щодо наявності на земельній ділянці площею 16га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170, яка перебуває у приватній власності ТОВ "ТАЛІС-ВУД" та планувалась для відведення під розробку родовища пісків та суглинків в межах Стрижівської сільради Коростишівського району Житомирської області, об`єкту культурної спадщини - поселення ХІІ-ХІІІст. (пам`ятка археології місцевого значення, охоронний номер №3359). Для збереження об`єкту необхідно передбачити охоронні зони: зона охоронюваного ландшафту та зона регульованої господарської діяльності. Господарська діяльність може проводитися з урахуванням зони охорони пам`ятки археології (а.с.47-56).

Слід зазначити, що земельну ділянку площею 16,0га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 утворено шляхом об`єднання 8 раніше сформованих земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140, 1822587000:05:000:0146, що підтверджується технічною документацією із землеустрою, виготовленою на замовлення ТОВ "ТАЛІС-ВУД" (а.с.68-70).

Факт розташування вищевказаної пам`ятки археології місцевого значення в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140, 1822587000:05:000:0146, що були передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у 2018 році відчужили спірні земельні ділянки на користь відповідача - ТОВ "ТАЛІС-ВУД" також підтверджується технічною документацією із землеустрою.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 (№К/9901/43183/18) визначено, що зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч.1 ст.34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Оскільки на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146 знаходиться пам`ятка археології, то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц вказано, що за змістом ч.2 ст.178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Відтак земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області мало право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Житомирській області в порядку, визначеному законодавством.

Однак, землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель (ч.1 ст.150 ЗК України).

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст.96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п.39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (п.6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (п. 35), від 01.02:2020 у справі №922/614/19 (п.52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.109).

Враховуючи викладене, вимога про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.08.2017 №6-5261/14-17-СГ та від 01.10.2018 №6-3939/14-18-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Згідно правових висновків, викладених у п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування вказаних земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

У п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (п.71), від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (п.96), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п.81), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.97), від 07.04.2020 у справі №372/1684/14 (п.46), від 05.10.2022 у справі №557/303/21.

З огляду на те, що земельна ділянка площею 2,0га, кадастровий номер 1822587000:05:000:0140 та земельна ділянка площею 2,0га 1822587000:05:000:0146, розташовані в межах пам`ятки археології об`єкта культурної спадщини "Стрижівка-1. Поселення ХІІ-ХІІІ ст.", відносяться до земель історико-культурного призначення в силу ст.ст.17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", відтак не можуть перебувати у приватній власності.

Суд також зазначає, що втручання держави у мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, передбачуваним з питань застосування на наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблем, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення ( рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручанням у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідність балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини як із питань наявності "суспільного, публічного" інтересу визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні "Трегубенко проти України" від 01.11.2004р. вказав, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Крім того, Європейський суд з прав людини , оцінюючи можливість захисту прав особи за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбано незаконно. ( рішення на ухвали у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994 р., "Філіпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001 р. та інші).

Таким чином, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном, яке законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Отже, в даному випадку позбавлення ТОВ "ТАЛІС-ВУД" земельної ділянки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146 були отримані відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п.1 ч.7 ст.37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Як вже зазначалося, на підставі наказів Головного управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 30.08.2017 №6-5261/14-17-СГ та від 01.10.2018 №6-3939/14-18-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", які прийняті усупереч вимогам законодавства, передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0га (кадастровий номер 1822587000:05:000:0140) та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0га (кадастровий номер 1822587000:05:000:0146).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно договорів купівлі-продажу відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146 на користь ТОВ "ТАЛІС-ВУД".

В подальшому, на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 18.10.2018, розробленої на замовлення ТОВ "ТАЛІС-ВУД", утворено нову земельну ділянку площею 16,0га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0140 та 1822587000:05:000:0146.

На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Сіліної Наталії Володимирівни Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 №2895399 за ТОВ "ТАЛІС-ВУД" зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 16,0га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №917/553/17, досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

З огляду на те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не мало повноважень на розпорядження земельною ділянкою площею 2,0га, кадастровий номер 1822587000:05:000:0140 та площею 2,0га кадастровий номер 1822587000:05:000:0146, останні вибули з володіння її власника поза його волею, тому повернення у володіння держави земельних ділянок, незаконно переданих спочатку у власність фізичним особам, та в подальшому відповідачу органом виконавчої влади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення.

Оскільки, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку площею 16,0га, кадастровий номер 1822587000:05:000:0170 (землі історико-культурного призначення, на яких розташований об`єкт культурної спадщини) за відповідачем є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт, відповідно державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що встановлені судом.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, враховуючи, що в порушення вимог законодавства з державної у приватну власність незаконно вибули земельні ділянки історико-культурного призначення, суд дійшов висновку про задоволення позову керівника Коростишівської окружної прокуратури про скасування державної реєстрації, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельних ділянок у власність держави.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 площею 16 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, дата державної реєстрації - 23.10.2018, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

3. Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіної Наталії Володимирівни - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 №28595399 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права ТОВ "ТАЛІС-ВУД" на земельну ділянку площею 16,0га з кадастровим номером 1822587000:05:000:0170 та припинити право власності ТОВ "ТАЛІС-ВУД" на неї.

4. Зобов`язати ТОВ "ТАЛІС-ВУД" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1822587000:05:000:0146 шляхом її повернення на користь держави в особі Житомирської військової державної адміністрації в координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_1 , згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.10.2018 №6-3939/14-18-СГ.

5. Зобов`язати ТОВ "ТАЛІС-ВУД" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1822587000:05:000:0140 шляхом її повернення на користь держави в особі Житомирської військової державної адміністрації в координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_2 , згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.08.2017 №6-5261/14-17-СГ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІС-ВУД" (вул.Центральна, 18, с.Федорівка, Коростенський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 40908808) на користь Житомирської обласної прокуратури (вулиця Святослава Ріхтера, 11, Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 02909950) 10736грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.02.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

5 прим.

1 - у справу;

2- Коростишівській окружній прокуратурі "Електронний суд";

3 - Житомирській обласній прокуратурі "Електронний суд";

4 - позивачу через систему "Електронний суд";

5- відповідачу (код ЄДРПОУ 40908808) (рек. з повід) на адресу: 11690, Житомирська обл., Малинський р-н, село Федорівка, вулиця Центральна, будинок 18;

6-7 - третім особам на стороні відповідача (рек): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).