Рішення

від 05.02.2024 по справі 906/1511/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1511/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткач Д.М. - ордер серія АР №1149648 від 17.11.2023

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖБУДСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ"

про стягнення 173645,59 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖБУДСЕРВІС" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ" 173645, 59 грн, з яких: 162285,60 грн основного боргу, 11359,99 грн пені.

Ухвалою від 24.11.2023 суд залишив позовну заяву без руху та надав час позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 04.01.2024.

06.12.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь представника позивача Ткача Дениса Миколайовича ІНФОРМАЦІЯ_1; НОМЕР_1) у судовому засіданні 04.01.2024 о 12:40 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 07.12.2023 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка 06.12.2023 надійшла через систему "Електронний суд" .

Представник позивача в судове засідання 04.01.2024 не з`явився. До відеоконференцзв`язку в програмному забезпеченні (vkz.court.gov.ua) на запрошення суду не під`єднався, на телефонні дзвінки не відповідав.

Представник відповідача в засідання суду 04.01.2024 не з`явився.

Ухвалою від 04.01.2024 суд відклав розгляд справи, призначив наступне судове засідання на 05.02.2024.

08.01.2024 до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, повернулася копія ухвали від 04.12.2023, яка направлялася на адресу відповідача.

11.01.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь представника позивача Ткача Дениса Миколайовича ІНФОРМАЦІЯ_1; НОМЕР_1) у судовому засіданні 05.02.2024 о 12:40 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 11.01.2024 суд задовольнив вказану заяву.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що відповідач не виходить на зв`язок після отримання передоплати, кореспонденція, що направляється на його юридичну адресу, повертається без вручення.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав. 18.01.2024 до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, повернулася копія ухвали від 04.01.2024, яка направлялася на адресу відповідача.

Суд здійснив запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримав витяг, згідно якого юридична адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвал суду від 04.12.2023 та від 04.01.2024, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Водночас суд враховує, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖБУДСЕРВІС" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ" (постачальник, відповідач) укладено договір про поставку та купівлю товару N 12/10/1 (а.с.9-11).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору здійснив попередню оплату товару в розмірі 30% - 162285,60 грн, однак відповідач всупереч умовам укладеного договору не здійснив поставку товару в обумовлені строки - до 03.11.2023.

Так як відповідач позивачу товар не поставив, останній звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 162285,60 грн.

Крім суми попередньої оплати позивач заявив до стягнення з відповідача 11359,99 грн пені за порушення строків поставки товару.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору про поставку та купівлю товару №12/10/1 від 12.10.2023.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар/продукцію, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, в комплектності, асортименті та за ціною згідно з даним договором, та кількості, зазначеній у специфікації до цього договору, що є невід`ємною його частиною.

Згідно з п.1.3 договору, постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність товар, а саме: навантажувач Bobcat S160, 2006 рік, напрацювання, 1340 мото/год, гарантія 180 днів на основні агрегати згідно з умовами цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору (специфікації №1) від 12.10.2023 під товаром у цьому договорі розуміється: навантажувач Bobcat S160, 2006 рік, напрацювання, 1340 мото/год, гарантія 180 днів на основні агрегати. Загальна вартість партії - 540 952,00 грн. Загальна кількість партії - 1 шт. Термін поставки партії - 14 (чотирнадцять) робочих днів після оплати на розрахунковий рахунок продавця (а.с.11-12).

Оплата товару відбувається після отримання покупцем відповідного рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку (п.1.6 договору).

Приймання товару здійснюється на умовах, вказаних покупцем, а саме протягом 14 (чотирнадцяти) днів після отримання передоплати на розрахунковий рахунок продавця (п.2.2 договору).

Загальна вартість товару складає 540952,00 грн (п.3.3 договору).

Згідно з п.4.3 договору, оплата здійснюється в розмірі 30% - 162 285,60 грн передоплати на поточний рахунок продавця, решта - 70% - 378 666,40 гри оплачується після доставки товару.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару (дата поставки товару), видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (п.5.1 договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в місці призначення поставки (п.5.3 договору).

За умовами пп.6.3.1 п.6.3 договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.7.2 договору, при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.11.1. цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 12.10.2024, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №26 від 12.10.2023 на підставі договору №12/10/1 від 12.10.2023 за навантажувач Bobcat S160, 2006 рік на загальну суму 540952,00 грн (а.с.19).

16.10.2023 позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 30% від вартості товару - 162285,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №63 (а.с.21).

З урахуванням визначеного у специфікації №1 від 12.10.2023 (додатку №1 до договору) строку поставки товару - 14 (чотирнадцять) робочих днів після оплати на розрахунковий рахунок продавця, строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару є таким, що настав 03.11.2023. Тобто 04.11.2023 є першим днем прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова ВП ВС від 22.09.2020 у справі 918/631/19).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Суд враховує, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що:

- можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору;

- обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист;

- обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відсутність дій відповідача щодо передачі товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Доказів поставки відповідачем позивачу товару, а також доказів повернення суми попередньої оплати матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 162285,60 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 11359,99 грн пені за період з 03.11.2023 по 17.11.2023 (розрахунок - а.с.5), суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, у Господарському кодексі України поняття пені (поряд з неустойкою і штрафом) визначено як господарську санкцію у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, в розумінні статей 173, 230, 231 ГК України, пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати не тільки в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), але й в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо (негрошове зобов`язання).

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно з п.7.2 договору, при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару за кожний день прострочення.

Водночас суд враховує, що заявлення до стягнення пені, згідно п. 7.2 договору, нарахування якої у розмірі 0,5% за кожний день прострочення здійснено лише на суму перерахованої відповідачу вартості непоставленого товару, а не від усієї його вартості, є правом позивача.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.5), суд встановив, що він є обґрунтованим, відповідає умовам договору та чинному законодавству, а тому вимога про стягнення 11359,99 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 162285,60 грн основного боргу та 11359,99 грн пені.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога позивачу у цій справі надавалась адвокатом Ткачем Д.М., який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1149648 від 17.11.2023 (а.с.33) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №644 від 02.11.2007 (а.с.7).

Суд встановив, що між адвокатом Ткачем Д.М. та ТОВ "ДОРОЖБУДСЕРВІС" був укладений договір про надання правової допомоги від 16.11.2023 (а.с.14), відповідно до п.1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п.3.1 договору за правову допомогу, передбачену п.1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору.

Згідно з замовленням №1 від 16.11.2023 на надання правової допомоги (додаток №1) (а.с.15) адвокат Ткач Д.М. сторонами погоджено наступні умови надання правової допомоги та їх оплат:

- ознайомлення з документами по господарським взаємовідносинам між ТОВ "ДОРОЖБУДСЕРВІС" та ТОВ "ХЕЙДЕР ТРАСТ" за договором поставки та купівлі товару №12/10/1 від 12.10.2023, консультування замовника - 3000,00 грн;

- підготовка та подача позову про стягнення заборгованості, представлення інтересів замовника в суді першої інстанції - 7000,00 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Проаналізувавши в сукупності все вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Повне рішення виготовлено з урахуванням перебування судді Вельмакіної Т.М. з 07.02.2024 по 12.02 2024 на лікарняному.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ" (10020, Житомирська область, м.Житомир, вул. Вільський шлях, буд. 14, оф. 17, ід. код 44128341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖБУДСЕРВІС" (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 7, ід. код 43738480):

- 162285,60 грн основного боргу;

- 11359,99 грн пені;

- 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.02.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу (через електронний суд);

2 - відповідачу (рек. з пов.)