Рішення

від 14.02.2024 по справі 910/19093/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024Справа № 910/19093/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» (03056, місто Київ, вул.Борщагівська, будинок 152-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 37226740) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» (03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРУЖКІВСЬКА, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 36852105) стягнення заборгованості у розмірі 29 964 грн. 31 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 29 964 грн. 31 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором №2020/V-011 від 11.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі №910/19093/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.01.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2023 року була надіслана до електронного кабінету Позивача, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, та направлена на адресу Відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 11.01.2024 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сьогодні Мультимедіа» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» (Покупець) було укладено Договір №2020/V-011, відповідно до умов якого Продавець зобов?язується передати Покупцю у власність тиражі журналу «VOGUE UA» (далі - «Товар»), а Покупець прийняти його та оплатити в термін та у порядку, визначеному цим Договором. (а.с.10-11)

Згідно з п.2.6 Договору здача-прийом Товару здійснюється на підставі супровідних документів, відповідно до Правил поширення періодичних видань, затверджених наказом Держкомзв?язку, Мінінформу, Мінтрансу України №9169/81/492 від 10.12.1998 р., при цьому представник Покупця засвідчує одержання тиражу своїм підписом, завіреним відбитком печатки (штампа) з розшифровкою П.І.Б. і вказівкою номера і дати видачі доручення на одержання, номери тиражу, кількості місць і загальної кількості примірників на відповідній накладній, що залишається у Продавця.

Пунктом 2.8Договору визначено, що право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент його одержання в порядку, зазначеному в п. 2.6. даного Договору.

Відповідно до п. п.3.2 Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах 100% (стовідсоткової) оплати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше, ніж до 10 (десятого) числа другого місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №2020/V-011 від 11.11.2019 року Продавець передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 41 100 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №Се000000012/27 від 25.08.2021 року на суму 8 400 грн. 00 коп., №Се000000015/28 від 20.09.2021 року на суму 8 700 грн. 00 коп., №Се000000017/26 від 04.10.2021 року на суму 4 800 грн. 00 коп., №Се000000018/27 від 25.10.2021 року на суму 8 400 грн. 00 коп., №Се000000019/27 від 29.11.2021 року на суму 10 400 грн. 00 коп., та здійснив часткову оплату за отриманий товар у загальному розмірі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №3272 від 28.01.2022 року на суму 6 000 грн., №3307 від 11.02.2022 року на суму 2 000 грн., №3604 від 17.02.2022 року на суму 2 000 грн., №3335 від 18.02.2022 року на суму 2 000 грн., №3642 від 24.03.2023 року на суму 3 000 грн. (а.с.12-17)

19.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сьогодні Мультимедіа» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №МГУ-142958/2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор отримує право вимоги, що належить Первісному кредиторові за Договором 2020/ 011 від 11.11.2019 року (надалі - Основний договір) та ДУ №1 від 11 листопада 2019 року і стає кредитором в частині отримання платежів, передбачених пунктами 3.1, 3.2 Основного договору, та інших платежів, що випливають з Основного договору. (а.с.18)

Згідно з п.1.2 Договору за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Покупця за Основним договором належного виконання зобов?язань по сплаті платежів, передбачених пунктами 3.1, 3.2 Основного договору у загальному розмірі 19 380, 00 гривень, а також виконання всіх та будь-яких інших зобов?язань Покупця, що випливають з Основного договору.

За відступлення права вимоги за цим Договором, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору плату у розмірі 19 380,00 гривень шляхом перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора. (п.2.1 Договору)

Первісний кредитор на момент підписання цього Договору, передав Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим Договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором. (п.3.1 Договору)

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги №МГУ-142958/2023 від 19.06.2023 року Первісний кредитор передав, а Новий кредитор в свою чергу прийняв права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» за Договором 2020/ 011 від 11.11.2019 року, що підтверджується Актом приймання - передавання документів від 19.06.2023 року. (а.с.19)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» становить 19 380 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» 3% річних у розмірі 1 923 грн. 63 коп., інфляційні у розмірі 8 660 грн. 68 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що на підставі ч.2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Позивач не надав доказів про належне повідомлення боржника про перехід права вимоги до нового кредитора за договором №2020/V-011 від 11.11.2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору Договору №2020/V-011 від 11.11.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №2020/V-011 від 11.11.2019 року Продавець передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму в розмірі 41 100 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №Се000000012/27 від 25.08.2021 року на суму 8 400 грн. 00 коп., №Се000000015/28 від 20.09.2021 року на суму 8 700 грн. 00 коп., №Се000000017/26 від 04.10.2021 року на суму 4 800 грн. 00 коп., №Се000000018/27 від 25.10.2021 року на суму 8 400 грн. 00 коп., №Се000000019/27 від 29.11.2021 року на суму 10 400 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та здійснив часткову оплату за отриманий товар у загальному розмірі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №3272 від 28.01.2022 року на суму 6 000 грн., №3307 від 11.02.2022 року на суму 2 000 грн., №3604 від 17.02.2022 року на суму 2 000 грн., №3335 від 18.02.2022 року на суму 2 000 грн., №3642 від 24.03.2023 року на суму 3 000 грн. (а.с.12-17)

Згідно з п.2.6 Договору здача-прийом Товару здійснюється на підставі супровідних документів, відповідно до Правил поширення періодичних видань, затверджених наказом Держкомзв?язку, Мінінформу, Мінтрансу України №9169/81/492 від 10.12.1998 р., при цьому представник Покупця засвідчує одержання тиражу своїм підписом, завіреним відбитком печатки (штампа) з розшифровкою П.І.Б. і вказівкою номера і дати видачі доручення на одержання, номери тиражу, кількості місць і загальної кількості примірників на відповідній накладній, що залишається у Продавця.

Пунктом 2.8 Договору визначено, що право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент його одержання в порядку, зазначеному в п. 2.6. даного Договору.

Відповідно до п. п.3.2 Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах 100% (стовідсоткової) оплати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше, ніж до 10 (десятого) числа другого місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору №2020/V-011 від 11.11.2019 року обов`язок Відповідача по оплаті отриманого товару у розмірі 41 100 грн. 00 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сьогодні Мультимедіа» за Договором №2020/V-011 від 11.11.2019 року становить 19 380 грн. 00 коп. з урахуванням повернення товару на загальну суму в розмірі 6 720 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 19.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сьогодні Мультимедіа» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №МГУ-142958/2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор отримує право вимоги, що належить Первісному кредиторові за Договором 2020/ 011 від 11.11.2019 року (надалі - Основний договір) та ДУ №1 від 11 листопада 2019 року і стає кредитором в частині отримання платежів, передбачених пунктами 3.1, 3.2 Основного договору, та інших платежів, що випливають з Основного договору. (а.с.18)

Згідно з п.1.2 Договору за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Покупця за Основним договором належного виконання зобов?язань по сплаті платежів, передбачених пунктами 3.1, 3.2 Основного договору у загальному розмірі 19 380, 00 гривень, а також виконання всіх та будь-яких інших зобов?язань Покупця, що випливають з Основного договору.

За відступлення права вимоги за цим Договором, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору плату у розмірі 19 380,00 гривень шляхом перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора. (п.2.1 Договору)

Первісний кредитор на момент підписання цього Договору, передав Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим Договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором. (п.3.1 Договору)

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги №МГУ-142958/2023 від 19.06.2023 року Первісний кредитор передав, а Новий кредитор в свою чергу прийняв права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» за Договором 2020/ 011 від 11.11.2019 року, що підтверджується Актом приймання - передавання документів від 19.06.2023 року. (а.с.19)

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання цілком і повністю зберігається, а відбувається зміна лише суб`єктивного складу кредиторів.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач не надав доказів про належне повідомлення боржника про перехід права вимоги до нового кредитора за договором №2020/V-011 від 11.11.2019 року.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року по справі №6-979цс15.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 р. у справі № 910/10963/19 зазначено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов`язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором. Ні положення ст. 512 ЦКУ, ні положення ст. 517 цього ж Кодексу не пов`язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов`язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов`язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати заборгованості за Договором №2020/V-011 від 11.11.2019 року у розмірі 19 380 грн. 00 коп. на користь Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» або на користь Нового кредитора. Суд звертає увагу, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості взагалі.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 19 380 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.12.2020 р. по 01.12.2023 р. у розмірі 1 923 грн. 63 коп. та інфляційні у розмірі 8 660 грн. 68 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати заборгованості за загальний період прострочки з 11.12.2020 р. по 01.12.2023 р. у розмірі 1 923 грн. 63 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача. Так, відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 11.12.2020 р. по 01.12.2023 р. у розмірі 1 911 грн. 51 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 11.12.2020 р. по 01.12.2023 р. у розмірі 8 660 грн. 68 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19 380 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 911 грн. 51 коп., інфляційні у розмірі 8 660 грн. 68 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як зазначає Позивач, 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Еквіта» (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва №02-10-МГУ. Проте, вказаний витяг з договору не підписаний уповноваженими представниками Сторін та не скріплений їх печатками. Крім того, він підписаний без використання електронного цифрового підпису.

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ч.1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.3 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Стаття 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначає, що електронний підпис це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва №02-10-МГУ від 02.10.2023 року не скріплений електронними цифровими підписами Сторін, а отже він не підписаний уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, оскільки договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва №02-10-МГУ від 02.10.2023 року всупереч вимог чинного законодавства України не укладений в письмовій формі, вимоги Позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТОЧКА» (03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРУЖКІВСЬКА, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 36852105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА» (03056, місто Київ, вул.Борщагівська, будинок 152-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 37226740) заборгованість у розмірі 19 380 (дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) грн. 51 коп., інфляційні у розмірі 8 660 (вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 лютого 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин