Рішення

від 14.02.2024 по справі 910/17701/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2024Справа № 910/17701/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва"

до Фізичної особи-підприємця Розенберга Вадима Геннадійовича

про стягнення 8567,62 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Державне підприємство "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Розенберга Вадима Геннадійовича про стягнення 8567,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № П4500-КОМ від 02.12.2019.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 дану позовну заяву залишено без руху.

04.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.12.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/17701/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення умов договору № П4500-КОМ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.12.2029, не виконав взятих на себе зобов`язань в частині відшкодування понесених позивачем витрат за надання послуг, внаслідок чого у відповідача станом на 30.09.2022 виникла заборгованість у розмірі 8567,62 грн.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на таке:

- відповідач самостійно не може визначити остаточний відсоток витрат, які він зобов`язаний сплачувати на рахунок позивача, та остаточну вартість послуг, які повинні відшкодовуватись, а позивачем не надано додаток № 3 до Договору - "Щомісячний розрахунок платежів";

- відповідач належним чином виконував свої зобов`язання договором, своєчасно сплачував виставлені рахунки, що були підтверджені відповідними Актами, підписаними обома сторонами;

- заборгованості у відповідача перед позивачем за спірним договором немає;

- жодних вимог, рахунків від ДП "УКРІІНТР" ФОП Розенберг В.Г. не отримував, як не отримував та не підписував актів виконаних робіт (наданих послуг) по вказаному договору на заявлену суму. Розрахунку щомісячних платежів (кошторису витрат), як передбачено п. 2.1.1. вказаного договору ФОП Розенберг В.Г. не отримував, оскільки вони не направлялись йому, доказів їх отримання нема. Також договором не передбачено термін оплати вказаних у договорі витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, оскільки вказана плата не може бути розрахована самостійно, а вона розраховується ДП "УКРІІНТР";

- позивачем не було додано до позовної заяви належні докази понесених ним витрат на утримання будівлі та комунальних послуг за відповідний період із врахуванням орендованого приміщення;

- з серпня 2022 року ДП "Укркомунобслуговування" є балансоутримувачем майна, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (де знаходиться орендоване приміщення) на підставі відповідного наказу Міністерства розвитку громад та територій України "Про безоплатну передачу державного нерухомого майна".

- після припинення відносин з позивачем, останнім було подано до Господарського суду м. Києва заяву про видачу судового наказу. Відповідно до судового наказу від 01.11.2022 у справі № 910/11542/22 з відповідача на користь позивача було стягнуто наявну та той час (станом на дату припинення договірних відносин) заборгованість у розмірі 1 416,57 грн. Вказану заборгованість відповідачем було повністю сплачено, ніякої іншої заборгованості за договором не існує.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.12.2019 між Державним підприємством "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (далі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Розенбергом Вадимом Геннадійовичем укладено договір № П4500-КОМ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, (далі - будівля) кімната 8, загальною площею 33,8 кв. м. (Додаток №1 до договору), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі (розрахунок пропорції вказано в Додатку №2 до договору) в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар в обов`язковому порядку бере участь у компенсації: витрат обслуговуючої організації на водопостачання та водовідведення, за забруднення стічних вод, вивіз побутового сміття, обслуговування внутрішньо будинкової системи водопостачання, теплопостачання та водовідведення, обслуговування внутрішньо будинкової мережі електроживлення, дезінсекції та дератизації, технічного обслуговування ліфтів, утримання прибудинкової території, оплати за спожиту електроенергію та теплову енергію; витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку; відшкодування витрат балансоутримувача податку на нерухоме майно; компенсації витрат балансоутримувача за контроль входу; загальних корпоративних витрат балансоутримувача; відшкодування витрат балансоутримувача з амортизаційних відрахувань; відшкодування витрат обслуговуючої організації за матеріали при обслуговуванні, експлуатації та ремонті будівлі та ліфтів, утримання прибудинкової території; відшкодування витрат балансоутримувача з прибирання орендованого майна; відшкодування адміністративних витрат обслуговуючої організації, відшкодування 5% прибуткового податку обслуговуючої організації, з урахування ПДВ, пропорційно до зайнятої ним площі.

Процент займаної площі орендарем за цим договором складає 1,15%.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору балансоутримувач будівлі зобов`язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Також відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 договору балансоутримувач будівлі зобов`язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

В свою чергу, згідно з пп 2.2.3 п. 2.2 договору орендар зобов`язується не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Цей договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, що діє з 01 грудня 2019 по 31 серпня 2022 включно (п. 5.1 договору).

У п. 5.4 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, внаслідок чого у відповідача станом на 30.09.2022 утворилася заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 8567,62 грн.

23.02.2023 позивач направив відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого (за даними позивача) за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 10014,19 грн.

30.05.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.05.2023 № 29/05/23-01, у якій зазначив, що станом на 24.05.2023 заборгованість відповідача за спірним договором становить 8 567,62 грн. До вказаної претензії позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків відповідно до якого (за даними позивача) за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 8567,62 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 8567,62 грн.

При цьому, позовна заява не містить інформації про те, за які саме послуги, надані позивачем, у відповідача наявна заборгованість.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав позивачу, що для усунення недоліків позовної заяви необхідно зазначити, якими первинними документами підтверджується вказана сума заборгованості.

До заяви про усунення недоліків позивачем надані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень, серпент та вересень 2022, на зальну суму 8 567,62 грн за відшкодування комунальних послуг.

Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані зі сторони відповідача.

Суд зазначає, що за умови укладення сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар має відшкодувати балансоутримувачу суми фактичних витрат, які поніс останній у зв`язку з обслуговуванням та утриманням орендованого майна. Тягар доведення відповідності понесених балансоутримувачем фактичних витрат, необхідних для виконання договору, покладається на балансоутримувача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 916/770/19

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Умовами укладеного договору сторони погодили, що розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Таким чином, умовами договору не визначено конкретної суми, яку повинен сплачувати орендар не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, в тому числі і за комунальні послуги.

Умовами договору встановлено, що така сума визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) та розмір плати відповідача обраховується пропорційно до зайнятої ним площі.

Матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано розрахунків щомісячних платежів (кошторисів витрат) за липень, серпень вересень 2022, як і не надано жодних первинних документів, які б підтверджували розмір заборгованості відповідача .

Про вказані обставини відповідач також зазначив у відзиві на позовну заяву, який надсилався позивачу.

Однак, позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Необхідність у досліджені первинних документів обумовлюється також тим, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за відповідний період підписані лише зі сторони позивача, доказів направлення/виставлення відповідачу таких актів для підписання матеріали справи не містять.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження об`єму та вартості спожитих відповідачем у спірний період комунальних послуг або спожитих комунальних послуг по будівлі для можливості вирахувати суму, яку мав би сплатити відповідач пропорційно займаної ним площі.

Доказів виставлення (направлення) відповідачу рахунків на оплату у спірному періоді позивачем не надано, як і не надано доказів формування будь-яких рахунків, які б відображали належну до оплати суму відшкодування комунальних послуг.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення наявності у відповідача заборгованості з відшкодування комунальних витрат за липень-вересень 2022, суд зазначає, що матеріали позовної заяви не дають можливості перевірити яким чином позивачем розрахована заявлена до стягнення сума заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиними доказами на підтвердження позовних вимог, які долучені до матеріалів справи, є лист та претензія з долученими до ними актами звірки розрахунків.

При цьому, такі акти звірки розрахунків зі сторони відповідача не підписані.

Більше того, акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

У той же час, позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження інформації, зазначеної в наданих актах звірки розрахунків.

Також суд враховує, що у позовній заяві позивач зазначає, що у відповідача станом на 30.09.2022 виникла заборгованість за спірним договором у розмірі 8567,62 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, вже після 30.09.2022 позивач звертався до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за спірним договором, яка була задоволена судом 01.11.2022 та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 416,57 грн., що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №П4500-КОМ від 02.12.2019.

Однак, позовна заява вказаної інформації не містить, як і не містить доказів врахування позивачем вказаної суми при поданні позовної зави.

Викладене вище в сукупності свідчить про недоведення позивачем факту та розміру заборгованості відповідача з відшкодування комунальних втрат в період з липня по вересень 2022.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 8567,62 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 8567,62 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.02.2024.

Суддя С.О. Турчин