Рішення

від 18.10.2023 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 р. Справа № 911/378/17 (911/1831/23)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства, Київська область, м. Славутич

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-ТРИ, Київська область,

м. Славутич

про стягнення 27044,79 грн.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

16.06.2023 р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-ТРИ заборгованості за договором постачання теплової енергії від 01.11.2019 р. № 35-19-Т, в загальному розмірі 27044,79 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 19.07.2023 р.

10.07.2023 р. на поштову адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2024 р. розгляд справи по суті в судовому засіданні відкладено на 18.10.2023 р.

У судове засідання уповноважені представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини дев`ятої ст. 165, частини другої ст. 178 та частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача і відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.11.2019 р. між Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-ТРИ (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 35-19-Т, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних обсягах на об`єкт, розташований за адресою: м. Славутич, Центральна площа, 3 (БПО "Люкс"), загальною площею 147,1 кв.м., а споживач зобов`язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими відповідними органами влади тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води для опалення. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.7., 5.8 договору акт є документом, що підтверджує факт отримання Споживачем теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписати) акт та повернути один примірник акту Теплопостачальній організації протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту Споживачем протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою Споживачем в кількості, вказаній в акті.

Споживач підтверджує, що підписаний (погоджений) сторонами акт за розрахунковий місяць означає повне виконання Теплопостачальною організацією своїх зобов`язань за цим Договором у відповідному місяці.

Вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії (п. 6.1. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами.

Згідно з п.п. 6.3., 6.4. договору розрахунковий період є календарний місяць. Споживач зобов`язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Теплопостачальної організації в термін:

-до 1-го числа місяця споживання попередню оплату в розмірі 70% відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів;

-остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводиться споживачем до 25 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Пунктами 7.3.4. та 7.3.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов`язання через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 12.2 та 12.3. договору всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Всі зміни та доповнення до цього договору являються невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір, додатки та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: рахунків-фактур, акту про використану теплову енергію та дублікатів актів про використану теплову енергію за період: за листопад 2022 року, за січень 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, за поставлену позивачем у вказаний період теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього, як заявляє позивач, виникла заборгованість за наведений період в сумі 22 677,28 грн.

Як свідчать матеріали справи, вказані акти та рахунки-фактури було направлено на адресу відповідача, однак відповідачем було підписано та скріплено відтиском печатки лише акт за листопад 2022 року, інші акти не було підписано та повернено позивачу.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 05.05.2023 р. № 01.07-13/735 про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії (копії вказаної претензії та доказів її направлення долучено до матеріалів справи).

Виходячи з вищенаведених обставин, у зв`язку з непогашенням відповідачем вказаної заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 35-19-Т від 01.11.2019 р. у загальному розмірі 27 044,79, з яких: 22 677,28 грн. основного боргу; 540,65 грн. інфляційних втрат; 216,62 грн. 3 % річних та 3 610,24 грн. пені.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Згідно з положеннями частини першої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини другої ст. 712 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини першої ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини другої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із частиною першою ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання теплової енергії від 01.11.2019 р. № 35-19-Т позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується копіями рахунків-фактур та актів, дублікатів актів про використану теплову енергію за період: за листопад 2022 року, за січень 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року на суму 22 677,28 грн. (копії міститься в матеріалах справи).

Судом враховано, що виходячи із умов договору, визначених сторонами на власний розсуд, акт є документом, що підтверджує факт отримання споживачем теплової енергії у відповідному місяці; у випадку неповернення належним чином засвідченого та направленого теплопостачальною організацією на адресу відповідача акту споживачем протягом визначеного договором строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою споживачем в кількості, вказаній в акті.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача заборгованість відповідача за наведеним договором станом на 04.05.2023 р. становить 22 677,28 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, згідно наданих позивачем доказів борг відповідача перед позивачем за поставлену на виконання наведеного договору теплову енергію на суму 22 677,28 грн. підтверджено наданими позивачем доказами.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на боржника.

Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).

Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 22 677,28 грн. боргу за договором про постачання теплової енергії від 01.11.2019 р. № 35-19-Т є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 540,65 грн. інфляційних втрат; 216,62 грн. 3% річних та 3 610,24 грн. пені, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у період з 26.12.2022 р. по 12.06.2023 р. на загальну суму боргу 22 677,28 грн., суд зазначає таке:

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною шостою ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 7.3.4. та 7.3.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється за прострочення виконання грошового зобов`язання через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно.

Водночас, відповідно до розрахунку суду, інфляційні втрати та пеня за період прострочення виконання грошового зобов`язання в межах періоду нарахування позивачем, становлять більшу суму, ніж заявлено до стягнення позивачем, а відтак, з урахуванням приписів ст. 14 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та пені в межах заявлених позовних вимог, а саме, 540,65 грн. інфляційних втрат та 3 610,24 грн. пені.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних, з урахуванням наведеного періоду нарахування, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено вірно, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 216,62 грн. 3% річних.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов повністю та стягує з відповідача на користь позивача 22 677,28 основного боргу; 540,65 інфляційних втрат; 216,62 грн. 3 % річних; 3 610,24 пені.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-ТРИ (07101, Київська область, м. Славутич, Добринінський квартал, буд. 11, кв. 95; код ЄДРПОУ 41942017) на користь Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) 22 677 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 28 копійок основного боргу; 540 (п`ятсот сорок) гривень 65 копійок інфляційних втрат; 216 (двісті шістнадцять) гривень 62 копійок 3 % річних; 3 610 (три тисячі шістсот десять) гривень 24 копійок пені; 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.

3.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 14.02.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін