Рішення

від 13.02.2024 по справі 912/2389/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокуСправа № 912/2389/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/2389/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116

до відповідача Приватного підприємства "БМЗ БЕТОН", вул. Молодіжна, буд. 57, смт Власівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27552

про стягнення 176 757,15 грн

Представники:

від позивача - Бернацька О.В., адвокат, довіреність №29/12-2023/1 від 29.12.2023, свідоцтво серії РН №14117 від 27.07.2018 (режим відеоконференції)4

від відповідача - Бовконюк С.А. , адвокат, ордер серії ВІ № 1123190 від 19.01.2024 (режим відеоконференції)

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ") до Приватного підприємства "БМЗ БЕТОН" (далі - ПП "БМЗ БЕТОН") з вимогами про стягнення 176 757,15 грн, з яких: 75 228,53 грн пені, 12 066,93 грн 3% річних, 89 461,69 грн інфляційних втрат, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу (рамковий) №101/ПГ-2655-П від 25.08.2021 в частині своєчасної оплати використаного газу.

Ухвалою від 21.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2389/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 23.01.2024 о 14:00 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті.

05.01.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заявлено про пропуск позивачем позовної давності по зверненню до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача пені за період з 21.12.2021 року по 19.06.2022 року. У зв`язку з чим, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період з 21.12.2021 року по 19.06.2022 року. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами у розумінні положень ст. ст. 73, 74, 76, 80 ГПК України прострочення виконання грошового зобов`язання, тому в задоволенні вимог по стягненню індексу інфляції та 3 % річних, слід відмовити.

09.01.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, відповідно до якої вважає, що останнім не пропущено строк позовної давності для стягнення неустойки у вигляді пені, з огляду на положення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, на строк його дії. Крім того, позивач наголошує, що оплату за переданий газ відповідач не виконав у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання. На підтвердження цієї обставини позивачем надано інформацію Ощадбанку про надходження коштів.

18.01.2024 відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру пені на 90% до розміру 7 522,85 грн.

19.01.2024 відповідач подав суду заяву про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 23.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.02.2024 о 14:00 год.

06.02.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення пені.

В засіданні позивач підтримав позов, відповідач підтримав клопотання про зменшення пені, щодо інших нарахувань та їх розміру не заперечив.

Також відповідач керуючись пунктом 10.1 договору, зазначив що строк для нарахувань штрафних санкцій не визначено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

25.08.2021 між ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Постачальник) та ПП "БМЗ БЕТОН" (Споживач, ЕІС-код 56XO0000V9W4900E) укладено договір постачання природного газу (рамковий) №101/ПГ-2655-П (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що постачання газу Споживачу здійснюється протягом періоду дії цього Договору на підставі підписаних Сторонами додаткових угод до Договору, які є його невід`ємними частинами. В додаткових угодах зазначаються період та обсяг постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків.

У пункті 2.5. Договору передбачено, що перехід права власності на газ від Постачальника до Споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно з п. 2.6. Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання - передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (пункт 2.7. Договору).

Постачальник направляє Споживачу два примірники підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (пункт 2.8. Договору).

У п. 2.9. Договору погоджено, що Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою (за наявності) або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмового обґрунтування заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше (пункт 2.10. Договору).

За умовами п. 3.1., 3.2. Договору ціна за 1 тис. куб м. газу, що постачається Постачальником Споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначаються в окремих додаткових угодах до даного Договору, які є невід`ємними чистинами даного Договору. Ціна газу під час дії даного Договору може змінюватись.

До ціни газу, визначеної додатковими угодами до Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, яка встановлюється відповідними постановами НКРЕКП та зазначається у додаткових угодах до даного договору, згідно з якими Споживач замовляє обсяг газу на відповідний газовий місяць (п. 3.3. Договору).

Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені умовами, що визначаються в окремих додаткових угодах до даного Договору (пункт 3.4. Договору).

Положеннями п. 3.5. Договору визначено, що додатково до ціни газу, розрахованої та сплаченої згідно з п. 3.4 Договору, Споживач зобов`язується оплатити Постачальнику витрати, що виникли внаслідок перевищення або недобору Споживачем запланованих обсягів постачання газу на відповідний розрахунковий період згідно з п. 2.1 Договору більше ніж на 10%. До зазначених витрат відносяться вартість місячного небалансу та вартість відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу (пункт 3.6. Договору).

Датою оплати за цим Договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 3.9. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони погодили, що при порушенні умов договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. В разі порушення Споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений Постачальником газ/інші платежі Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У п. 9.1. Договору передбачено застосування електронного цифрового підпису. Сторони на підставі ч. 3 статті 207 та статті 627 ЦК України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного Договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

За положеннями п. 10.1., 10.2. Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31 грудня 2021 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою Сторін Договір може бути припинено достроково. При цьому, Сторона, яка має намір розірвати Договір письмово попереджає про це іншу Сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодного зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

ПП "БМЗ БЕТОН" присвоєно ЕІС - код 56XO0000V9W4900E (персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу), про що зазначено у Договорі.

В період з серпня 2021 року по березень 2023 року до Договору між сторонами укладені додаткові угоди №1 від 25.08.2021, №2 від 29.09.2021, №3 від 27.10.2021, №4 від 30.11.2021, №5 від 29.12.2021, №6 від 26.01.2022, №7 від 28.02.2022, №8 від 28.03.2022, №9 від 19.05.2022, №10 від 17.03.2023, якими узгоджувалися обсяги газу, ціна, вартість тощо.

Договір та додаткові угоди до нього підписано сторонами.

На виконання умов Договору Постачальником поставлено Споживачу природний газ згідно наступних актів приймання - передачі природного газу: акт №13611 від 30.09.2021 за вересень 2021 в обсязі 10,721 тис. м. куб. на суму 294 646,46 грн, в тому числі вартість місячного небалансу; акт №14637 від 31.10.2021 за жовтень 2021 в обсязі 11,25800 тис. м. куб. на суму 395 920,12 грн; акт №16420 від 30.11.2021 за листопад 2021 в обсязі 6,87700 тис. м. куб. на суму 253 575,89 грн, в тому числі вартість місячного небалансу; акт №31945 від 31.12.2021 за грудень 2021 в обсязі 5,45500 тис. м. куб. газу на суму 230 843,57 грн; акт №2068 від 31.01.2022 за січень 2022 в обсязі 6,74800 тис. куб. м. газу на суму 336 544,27 грн, в тому числі вартість місячного небалансу; акт №3750 від 28.02.2022 за лютий 2022 в обсязі 2,78200 тис. м. куб. газу на суму 120 838,64 грн; акт №5594 від 31.03.2022 за березень 2022 в обсязі 0,40700 тис. м. куб. газу на суму 18 731,00 грн; акт №7243 від 30.04.2022 за квітень 2022 в обсязі 0,11800 тис. м. куб газу на суму 6 224,03 грн; акт №8458 від 31.05.2022 за травень 2022 в обсязі 0,12900 тис. м. куб. газу на суму 5 009,30 грн.

Вказані у актах приймання-передачі природного газу обсяги газу відповідають обсягам зазначеним у листі Оператора ГТС від 12.10.2022 №ТОВВИХ-22-10914.

Як вказує позивач, зазначені акти приймання-передачі природного газу направлені відповідачу на електронну адресу через систему 1С, а також із застосуванням відповідно до пункту 9. Договору електронного цифрового підпису, Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу не повернув Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою, не надав у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (пункт 2.9.) до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору, дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін (пункт 2.10.).

28.10.2022 позивач направив відповідачу вимогу №119/4.3-18237-2022 про сплату суми основного боргу за Договором.

За розрахунком позивача, підтвердженим інформацією АТ "Ощадбанк" про надходження коштів, оплата поставленого природного газу проведена ПП "БМЗ БЕТОН" повністю, однак з порушенням строків оплати.

Тому, за порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Закон України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) встановлює, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч. 1 ст. 12 Закону).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону).

Згідно з ст. 13 Закону, споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника, та зобов`язаний укласти договір про постачання природного газу і забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України одним із принципів належного виконання зобов`язання, є його виконання у встановлений договором строк (термін). Так, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ч. 2 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Окрім того, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, ПП "БМЗ БЕТОН" порушено зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем природного газу в частині дотримання строку проведення кінцевого розрахунку.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що спростовує доводи відповідача про невстановлення терміну дії договору в частині нарахувань штрафних санкцій.

Як встановлено, в пункті 6.2. Договору сторони погодили відповідальність Споживача за порушення ним строків остаточного розрахунку за поставлений газ у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача щодо пені в розмірі 75 228,53 грн та 89 461,69 грн інфляційних нарахувань, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення, з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим з розрахунку 3% річних вбачається, що за жовтень 2021 року позивач здійснив розрахунок з 10.11.2021, в той час як додатковою угодою №2 від 29.09.2021 погоджено оплату до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (а.с. 21), та за листопад 2021 року позивач здійснив розрахунок з 10.12.2021, в той час як додатковою угодою №3 від 27.10.2021 погоджено оплату до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (а.с. 21 з обороту).

За таких підстав, здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд встановив що за жовтень 2021 року 3% річних становить 117,94 грн та за листопад 2021 року - 222,80 грн.

Тому в загальному розмірі 3% річних становить 12 013,54 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 12 013,54 грн. У задоволенні позову в іншій частини суд відмовляє у зв`язку з неправильним розрахунком 3% річних позивача.

Щодо позовної давності, про застосування якої до спірних правовідносин заявляє відповідач, слід вказати таке.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Статтею 259 ЦК України передбачено можливість змінити тривалість позовної давності. Так, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За доводами відповідача строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за період з 21.12.2021 року по 19.06.2022 року сплив.

Поряд з цим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжувався та тривав до липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан, який триває і наразі.

Таким чином, з огляду на вищезазначені приписи законодавства та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 19.12.2023 та заявлені позивачем періоди нарахування пені (починаючи з 21.12.2021), суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом щодо стягнення пені, позивачем не пропущено.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

При цьому, оцінивши в сукупності доводи сторін, розрахунок суми пені та періоди прострочення, суд вирішив зменшити суму нарахованої позивачем пені на 50 %, тобто до 37614,26 грн, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, дає суду підстави вважати, що збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена відсутністю замовлень на продукцію відповідача, який є виробником залізобетонних виробів для будівництва швидкомонтованих будівель (складські, виробничі, офісні та житлові приміщення) у зв`язку з епідемією захворювання на СОVID-19 та введенням в Україні воєнного стану.

За доводами відповідача, вказані обставини зумовили зупинення будівництва цивільних об`єктів, призупинення трудових договорів з працівниками, складнощів по оплаті за оренду землі під промисловими об`єктами відповідача та по оплаті за електроенергію, сплаті податків.

Судом також враховано, що з працівниками ПП "БМЗ БЕТОН" призупинялись трудові договори, що призвело до відсутності в робочому процесі працівників, для функціонування підприємства та надходження прибутків.

На підтвердження погіршення фінансового стану відповідача, що призвело до прострочення зобов`язань перед позивачем, надано фінансові звіти ПП "БМЗ БЕТОН" за період 2021, 2022 та 9 місяців 2023 року, а також накази про призупинення трудових договорів з працівниками.

Крім того, судом також враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Більше того, суд бере до уваги сплату відповідачем основної заборгованості.

В розрізі зазначеного вище, суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

При цьому, суд також враховує, що окрім пені позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% до 37614,27 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2147,20 грн (із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "БМЗ БЕТОН" (вул. Молодіжна, буд. 57, смт Власівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27552, ідентифікаційний код 31356153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 37614,27 грн пені, 12 013,54 грн 3% річних, 89 461,69 грн інфляційних втрат, а також 2147,20 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів.

Повне рішення складено 14.02.2024.

Суддя В.Г. Кабакова