Ухвала

від 14.02.2024 по справі 922/427/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"14" лютого 2024 р. Справа № 922/427/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши матеріали

позовної заяви Фермерського господарства "Тест-Агро" (адреса: 63717, Харківська обл., Куп`янський р.-н, с. Петропавлівка, вул. Молоданівська, буд. 65; код ЄДРПОУ 41609409) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання трудових відносин припиненими

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Тест-Агро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством "Тест-Агро" (адреса: 63717, Харківська обл., Куп`янський р.-н, с. Петропавлівка, вул. Молоданівська, буд. 65; код ЄДРПОУ 41609409) у зв`язку зі звільненням за ініціативою засновника Фермерського господарства "Тест-Агро" через відсутність на роботі понад 4 місяці поспіль на підставі ч. 1 п. 3-8 ст. 36 Кодексу законів про працю України з 06.07.2023 та здійснити уповноваженим державним органом (державним реєстратором) відповідних реєстраційних дій в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, передбачених ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Позовні вимоги обгрунтовано з посиланням на те, що з 09.09.2022 відповідач відсутній на роботі, а Фермерське господарство "Тест-Агро" не може існувати без голови, тому прийнято рішення № 2/2023 від 26.07.2023 про звільнення голови Фермерського господарства "Тест-Агро" та наказ № 9-К від 26.07.2023 про його звільнення, однак вчинити відповідні реєстраційні дії Фермерське господарство "Тест-Агро" не може через перебування засновника названого товариства під вартою.

Розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї матеріалів господарський суд зазначає.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи, зокрема, у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Стаття 89 Господарського кодексу України визначає, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша, третя статті 167 Господарського кодексу України). Таким чином, корпоративні права - це сукупність прав учасника юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою та установчими документами, корпоративні права (в тому числі майнові права та обов`язки учасника товариства) є об`єктами цивільних прав (майном), а тому підлягають захисту у встановленому чинним законодавством порядку.

Спір, що виник з корпоративних правовідносин, тобто пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, підлягає розгляду господарським судом.

Сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув, а також учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

До корпоративних спорів також відносяться: спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них; спори про ліквідацію юридичної особи чи скасування її державної реєстрації за позовами учасників (засновників, акціонерів, членів) до цієї юридичної особи; спори за позовами акціонерів приватних акціонерних товариств про переведення на них прав та обов`язків покупця акцій у зв`язку з порушенням їхнього переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства; спори за позовами акціонерів публічних акціонерних товариств та акціонерів - власників привілейованих акцій про переведення на них прав і обов`язків покупця акцій у зв`язку з порушенням їхнього переважного права на придбання акцій додаткової емісії, що розповсюджуються шляхом приватного розміщення; справи за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю або учасника товариства з додатковою відповідальністю про переведення на учасника прав та обов`язків покупця у зв`язку з порушенням його переважного права на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства; спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Разом з тим, за своєю правовою природою, трудові спори - це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У даному випадку, спір про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Тест-Агро" та внесення відповідних відомостей до реєстру не носить характеру корпоративного, а є трудовим.

При цьому, пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України прямо передбачено, що трудові спори не підлягають розгляду господарськими судами.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Таким чином, переданий позивачем на розгляд спір, не підлягає розгляду господарськими судами, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства відповідним місцевим загальним судом згідно зі встановленою нормами ЦПК України підсудністю.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 21, 173, п. 2 ч. 5 ст. 174, 175, ст. ст. 232-236 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Фермерського господарства "Тест-Агро" до ОСОБА_1 визнання трудових відносин припиненими.

Роз`яснити Фермерському господарству "Тест-Агро", що вирішення даного спору належить до юрисдикції місцевого загального суду згідно зі встановленою нормами ЦПК України підсудністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України з урахуванням вимог пп. 17.5 п.17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак