Рішення

від 14.02.2024 по справі 927/1473/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1473/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦВІТ+"

код ЄДРПОУ 42629500

вул. Мазепи Івана, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017

відповідач: Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ 00495214

вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

предмет спору: про стягнення 1619316,11 грн

За участю:

представника позивача: Заматова Р.В.

представника відповідача: Столяр О.П.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦВІТ+" подано позов до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 1619316,11 грн, з яких: 979526,11 грн основного боргу, 487240,00 грн пені, 30110,00 грн трьох відсотків річних, 122440,00 грн інфляційних. Також позивачем заявлено про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за даним позовом.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на постачання товару №30-05/2022 від 30 травня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29 листопада 2023 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу; зобов`язано відповідача зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у відповідності до положень ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали.

13 листопада 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій (пені) - 487240,44 грн, 3% річних - 30110,36 грн та інфляційних втрат - 122440,76 грн. Разом з цим відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту поставки позивачем товару та зазначає, що строк оплати товару для відповідача закінчувався через 90 днів, тобто 23.11.2022, а відповідно інфляційні втрати мали б нараховуватись з грудня 2022 року.

28 листопада 2023 року та 29 листопада 2023 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1101966,11 грн, з яких: 979526,11 грн основного боргу, 122440,00 грн інфляційних, а також про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за даним позовом. У вказаній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 29 листопада 2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 11 грудня 2023 року.

01 грудня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву.

01 грудня 2023 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1051031,11 грн, з яких: 979526,11 грн основного боргу та 71505,00 грн інфляційних, а також про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за даним позовом. У вказаній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

08 грудня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 11 грудня 2023 року суд задовольнив заяву позивача про зменшення позовних вимог; суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15 січня 2024 року.

У судовому засіданні 15 січня 2024 року суд перейшов до розгляду справи по суті; представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача заперечив стосовно стягнення інфляційних нарахувань; суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14 лютого 2024 року.

31 січня 2024 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить вважати вимоги позивача у наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 1263989,11 грн, з яких: 979526,11 грн основного боргу, 231758,00 грн пені, 25279,00 грн трьох відсотків річних, 27426,00 грн інфляційних, а також про нарахування відсотків річних органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення за даним позовом.

12 лютого 2024 року від відповідача надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, у якому відповідача просить суд залишити без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, як таку, що подана з пропущенням процесуального строку після закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті.

13 лютого 2024 року від позивача надійшла заява, у якій позивач відкликає заяву про збільшення позовних вимог та просить її не розглядати, а також перераховує інфляційні з квітня 2023 по жовтень 2023, який після перерахунку складає 27426,00 грн.

У судовому засіданні 14 лютого 2024 року суд залишив без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та заяву позивача, яка надійшла до суду 13 лютого 2024 року, оскільки приписами п.2 ч.2 ст.46 ГПК України передбачено право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання, разом з тим заяви подано позивачем після закінчення підготовчого засідання, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті 15 січня 2024 року.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

30 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦВІТ+" (постачальник) та Прилуцькою Дослідною Станцією Інституту Садівництва Національної Академії Аграрних Наук України (замовник), в результаті проведення спрощеної закупівлі через систему електронних торгів, було укладено договір №30-05/2022.

Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити на склад замовника, а замовник прийняти та оплатити засоби захисту рослин (товар), в кількості та за цінами, які вказані в Технічній специфікації - Додаток №1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна договору становить 979526,11 грн, у тому числі ПДВ - 163254,35 грн (п. 4.1. Договору).

Замовник здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 90-ти календарних днів на підставі наданого оригіналу рахунку, видаткової накладної та податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством (п.5.1. Договору).

Згідно п. 9.1. договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині обов`язків, що виникли в період даного договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки.

Додатковою угодою №1 від 28 грудня 2022 року до договору №30-05/2022 від 30 травня 2022 року, сторони дійшли згоди змінити п. 9.1. Договору та викласти його в наступній редакції: даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01 квітня 2023 року.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем 25.08.2022 було поставлено товар на загальну суму 979526,11 грн.

У підтвердження поставки відповідачу товару на суму 979526,11 грн, позивачем до позовної заяви додано: копії податкової накладної на суму 979526,11 грн, квитанції про реєстрацію 13.09.2022 податкової накладної від 25.08.2022 на суму 979526,11 грн. Факт поставки відповідачу товару на суму 979526,11 грн відповідачем не заперечується.

З наведеного вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, кошти за отриманий товар у розмірі 979526,11 грн позивачу не оплатив.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідача здійснити оплату товару за укладеним між сторонами по договором є документально підтвердженим, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на день прийняття рішення відповідач заборгованість у розмірі 979526,11 грн не сплатив.

На підставі викладеного вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 979526,11 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 01 грудня 2023 року, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 71505,00 грн інфляційних нарахувань за період: грудень 2022 року - листопад 2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача, приймаючи до уваги, що відповідач у порушення приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повному обсязі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за період: квітень 2023 року - листопад 2023 року, враховуючи наступне.

Додатковою угодою №1 від 28 грудня 2022 року до договору №30-05/2022 від 30 травня 2022 року, сторони дійшли згоди змінити п. 9.1. Договору та викласти його в наступній редакції: даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01 квітня 2023 року.

З наведеного вбачається, що відповідач повинен був розрахуватись з позивачам не пізніше 01 квітня 2023 року, а відповідно інфляційні збитки слід нараховувати з квітня 2023 року по листопад 2023 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вказаним вище критеріям. Розмір інфляційних втрат за період квітень 2023 року - листопад 2023 року, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства України, становить 12598,65грн. З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 12598,65грн за період квітень 2023 року - листопад 2023 року.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, позивач у відповідності до ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить нарахувати відсотки річних, органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити у рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11, 12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

На підставі вищенаведених приписів чинного законодавства, враховуючи те, що у даному рішенні не присуджуються до стягнення відсотки та/або пеня, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо нарахування відсотків річних, органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу.

Позивач у позовній заяві та заявах про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи містять копію договору №24/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.09.2023, укладеного між Адвокатом: Заматов Роман Валерійович та Клієнтом: Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦВІТ+"; акту виконаних послуг за договором №24/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.09.2023, розрахунку адвокатських послуг за договором №24/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.09.2023, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю « 2030 від 26.10.2005, довіреності №25/09 від 25.09.2023.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6126,81грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00495214, вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦВІТ+" (код ЄДРПОУ 42629500, вул. Мазепи Івана, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017) 979526,11грн основного боргу, 12598,65грн інфляційних втрат, 14881,87 грн судового збору та 6126,81грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 14 лютого 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/