Рішення

від 13.02.2024 по справі 541/3532/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3532/23

Номер провадження 2-о/541/9/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 лютого 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., представника заявника адвоката Ольшанської О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради. В обґрунтування заяви зазначає, що він має брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом першої Б груби безстроково з 2014 року та потребує стороннього догляду. Заявник вказує, що проживає разом із братом, піклується про нього та здійснює постійний догляд, забезпечує продуктами харчування та ліками, готує їжу, прибирає оселю. Зазначив, що мають батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за станом свого здоров`я не мають можливості доглядати за братом, а інші родичів , дружини чи дітей ОСОБА_2 не має.

Оскільки встановлення факту здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 необхідне заявнику для можливості офіційного підтвердження такого догляду в державних органах, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за братом ОСОБА_2 .

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.10.2023 року було відкрито провадження по даній справі.

Згідно розпорядження керівника апарату Миргородського міськрайонного суду від 15.11.2023 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 із займаної посади протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 року дану справу розподілено судді Шатіловій Л.Г.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Ольшанська О.Б. заяву підтримала, просила її задовольнити з підстав вказаних в ній.

Представник заінтересованої особи, виконавчий комітет Миргородської міської ради надав суду заяву в якій зазначив, що ОСОБА_1 просить встановити факт здійснення постійного догляду за братом ОСОБА_2 , згідно висновку № 2 від 04.10.2023 року, згідно якого останній потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Для подання та оформлення документів, призначення виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, входять до повноважень Управління соціального захисту населення за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказали, що ОСОБА_1 за оформленням компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі не звертався. 15.12.2024 року надав заяву, в якій просив справу слухати за відсутності представника, при ухваленні рішення покладалися на розсуд суду.

Суд, заслухавши представника заявника, розглянувши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , 1989 року народження, та ОСОБА_1 , 1984 року народження, є рідними братами, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.7,8).

Згідно копії висновку № 2 про наявність порушень функцій організму через невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.13). Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.06.2014, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи загального захворювання і потребує стороннього догляду (а.с.16). Батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи по зору безтерміново з 2019 року, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером ,перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: стабільна стенокардія напруги рівня ІІ, дифузний кардіосклероз СН І ст. (а.с.14,15, 17, 18).

Встановлення факту постійного догляду за ОСОБА_2 необхідне заявнику для можливості офіційного підтвердження такого догляду в державних органах.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Під юридичними фактами слід розуміти обставини, з наявністю чи відсутністю яких діюче законодавство пов`язує певні правові наслідки.

Таким чином, обов`язковою умовою для встановлення певного факту є встановлення його юридичного значення, тобто доведення, що від його встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб і якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 2 цієї Постанови містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність.

Пунктом шостим частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Висновком про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Пунктом 3 частини 6 статті 13 Законом України «Про соціальні послуги» для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.

Проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування реєстру, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону, здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99.

Тобто, законом визначено інший, позасудовий, порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою яка потребує постійного догляду.

Так, чинне законодавство передбачає порядок встановлення факту постійного надання соціальних послуг (догляду).

Положення статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» визначають, що підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг (ч. 4 ст. 19 цього Закону).

Згідно з п. 25 Порядку організації надання соціальних послуг затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01червня 2020 року № 587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/ зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Перелік документів для призначення соціальних послуг встановлено п. 28 вищевказаного порядку.

Норми чинного законодавства не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, встановлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, з когнітивними порушеннями або інвалідом. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

З вказаного вбачається, що законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду.

Положеннями Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку визначено, що обов`язковою передумовою встановлення юридичного факту догляду за особою, яка має інвалідність першої групи, є наявність постійного і безперервного догляду. При цьому нездатність особи до самообслуговування передбачає постійну потребу особи в сторонній допомозі, а не час від часу, з одночасним оформленням такого догляду в органах соціального захисту населення.

Отже, для встановлення факту постійного догляду за особою, заявник має довести, що він звертався до відповідних уповноважених органів системи надання соціальних послуг з заявою щодо оформлення такого догляду та набув статус надавача соціальних послуг.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 566/732/16-ц.

Крім цього, заявником у заяві про встановлення юридичного факту не зазначено, яке саме офіційне підтвердження такого догляду та в які державні органи необхідне надання відомостей про встановлення факту.

Відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України, разом із заявою про встановлення факту заявник зобов`язаний надати докази про те, що він не може іншим шляхом, ніж судовий, довести вказаний факт, а судовий порядок встановлення такого факту є єдиним способом усунення перешкод у реалізації його прав.

У цьому випадку заявником не виконані вимоги ст. 318 ЦПК України.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених доказів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що фактично надання соціальних послуг у вигляді постійного догляду за особою з інвалідністю здійснюється в порядку встановленому чинним законодавством і оформлюється рішенням відповідного органу, а тому даний факт не може бути встановлений в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 81, 293, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Представник заявника адвокат Ольшанська Оксана Борисівна, свідоцтво на прав на заняття адвокатською діяльністю №1165 від 24 лютого 2016 року видане Радою адвокатів Полтавської області на підставі Рішення №4 від 08 лютого 2012 р. , адреса 39351 Полтавська область, Полтавський район, с.Драбинівка, вул. Братів Кибкало,67.

Заінтересована особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради, адреса 37600 Полтавська область, м.Миргород, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 04057468.

Повний текст рішення виготовлений 14.02.2024.

Суддя: Л. Г. Шатілова