Рішення

від 29.01.2024 по справі 753/17955/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17955/23

провадження № 2/753/306/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Власенку Д.А.

за участю:

представника відповідача Босюка А.В.

третьої особи ОСОБА_1

інші учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 4»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 4»</a> (далі - ТОВ «Охорона-Київ 4», відповідач) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 квітня 2021 року сталась ДТП за участю транспортного засобу марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та мотоцикла марки «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням. У цій ДТП він зазнав тяжких тілесних ушкоджень, а саме комбінованої травми грудної клітки, хребта та живота. За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 753/19124/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до статті 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував транспортним засобом, виконуючи свої трудові обов`язки, що підтверджується наказом №33-к від 02 квітня 2020 року про прийняття на роботу, наказом № 1/1 від 01 лютого 2021 року та протоколом допиту водія ОСОБА_1 .

У постанові від 19 вересня 2023 року у справі №753/4163/22 за його позовом до ТОВ «Охорона і безпека плюс» Київський апеляційний суд встановив, що відповідно до наказу (розпорядження) № 33-к від 02 квітня 2020 року «Про прийняття на роботу», виданим ТОВ «Охорона - Київ 4» ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 03 квітня 2020 року у відділ безпеки, на посаду охоронника. Згідно з наказом №1/1 від 01 лютого 2021 року, виданим ТОВ «Охорона - Київ 4», автотранспорт «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , закріплено за охоронником ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію, транспортний засіб «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ТОВ «Охорона і безпека плюс». Натомість винна у ДТП особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Охорона-Київ 4» і саме ця юридична особа видала наказ, яким закріпила транспортний засіб за ОСОБА_1 , що свідчить про те, що саме ця юридична особа фактично володіла цим транспортним засобам. Проте, дані про правові підстави переходу права володіння від власника ТОВ «Охорона і безпека плюс» до ТОВ «Охорона - Київ 4» в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Охорона-Київ 4» мало бути залучено до участі у справі в якості співвідповідача, як юридична особа, що має обов`язок з відшкодування шкоди заподіяної її працівником або як юридична особа, що володіла джерелом підвищеної небезпеки, у разі наявності відповідних правових підстав, а тому має обов`язок з відшкодування шкоди заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 9624458.

03 листопада 2021 року між ним (позивачем) та страховиком укладено угоду, згідно з якої страховик погодив виплату страхового відшкодування у розмірі 44 003,54 грн та 24 листопада 2021 року виплатив страхове відшкодування в узгодженому розмірі.

Проте, сума відшкодування, які здійснив страховик, є значно меншою ніж фактична, яку йому завдано.

Враховуючи, що шкода завдана ушкодження здоров`я відшкодовуються незалежно від вини, вказуючи на заподіяння йому значних моральних страждань, а також на те, що водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок з відшкодуванню йому моральної шкоди, так як здійснена страхова виплата не компенсує усього обсягу моральних страждань, яких він зазнав.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 197 769,36 грн моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок ДТП, а також судові витрати.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити заявлений позивачем розмір моральної шкоди до 20 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву мотивований тим, що позивач належним чином не обґрунтував заявлений ним розмір моральної шкоди. ОСОБА_1 добровільно відшкодовував матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП. Вказане підтверджується розписками з особистим підписом матері позивача про те, що вона отримала грошові кошти у загальному розмірі 187 200,00 грн від ОСОБА_1 . Як наслідок, відповідач та ОСОБА_1 фактично взяли на себе зобов`язання з відшкодування майнової шкоди позивачу, що зменшило та фактично усунуло моральні страждання останнього, які полягали у пошуку відповідних медикаментів та пошуку додаткового фінансування для проведення оперативних втручань.

Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 148-21 від 31 січня 2022 року, в умовах цієї ДТП з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, не вбачається, оскільки він в умовах даної події, діючи відповідно до вимог п. 10.1 і п. 10.4 Правил дорожнього руху України, не мав технічну можливість запобігти цій ДТП. В умовах цієї ДТП з технічної точки зору дії водія мотоцикла «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1, п. 12.4, п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Швидкість руху мотоцикла «КТМ», водієм якого був позивач, становила 94,5 км/год, при обмежені швидкості у 50 км/год, тобто отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень спричинене перевищенням швидкості останнього майже удвічі.

За відсутності належних доказів щодо розміру завданої моральної шкоди, яка була б еквівалентна заявленому позивачем розміру, беручи до уваги добровільне відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 на користь позивача до набрання законної сили вироком Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року, враховуючи факт перевищення швидкості позивачем, який встановлено у висновку експерта № 148-21 від 31 січня 2022 року, а також дослідження цих обставин справи Дарницьким районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом у справі № 753/4163/22 в частині розміру моральної шкоди, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди, яка становить 197 769,36 грн, є значно завищеною та такою, що не є співрозмірною дійсній моральній шкоді.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи

Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

06 листопада 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 13 листопада 2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування

ОСОБА_1 , 20 квітня 2021 року близько 21 годині 00 хвилини, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Здолбунівська зі сторони пр. Григоренка в напрямку вул. Драгоманова у м. Києві, під час лівого повороту допустив порушення вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилось в тому, що останній, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання маневру повороту ліворуч неподалік будівлі №17, що по вул. Здолбунівська, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд в зустрічний напрямок руху, де вчинив зіткнення з іншим транспортним засобом мотоциклом марки «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в крайній лівій смузі зустрічного напрямку. Внаслідок зіткнення транспортних засобів потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжке тілесне ушкодження. Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, яке виразилось у вигляді комбінованої травми грудної клітки, хребта та живота: перелом передньої та задньої дуг тіла 1-го шийного хребця; компресійний перелом тіл 7-го шийного хребця; перелом дуги 6-го шийного хребця справа; переломи тіла 1 грудного хребця (остистого відростка); переломи тіла 2 грудного хребця (та поперечних відростків з обох сторін); перелом 3-го грудного хребця (з переходом на корінь дуг з обох сторін); перелом 4-го грудного хребця (з переходом на корінь дуг та поперечні відростки, тіла 4 грудного хребця, з клиновидною деформацією та зміщенням заднього відділу в спинномозковий канал, зі стисненням спинного мозку); перелом тіла 5 грудного хребця; крововиливи у речовину кісткового мозку тіла 1-го грудного хребця; крововиливи у порожнину грудної клітки (відомим об`ємом що найменш 150 мл); переломи обох сідничних, лонних кісток.

Вказані обставини встановлені в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 , а також вироком Дарницького районного суд м. Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 753/19124/21, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до статті 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано, та щиро розкаявся.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до наказу (розпорядження) від 02 квітня 2020 року № 33-к «Про прийняття на роботу», виданого ТОВ «Охорона - Київ 4», ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 03 квітня 2020 року у відділ безпеки, на посаду охоронника. Копія наказу містить відбиток печатки на якому вказаний ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Згідно з наказом від 01 лютого 2021 року№ 1/1, виданим ТОВ «Охорона - Київ 4», автотранспорт, реєстраційний номер НОМЕР_4 , закріплено за охоронником ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , транспортний засіб «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ТОВ «Охорона і безпека плюс».

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР-9624458, транспортний засіб «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є забезпечувальним транспортним засобом, в період з 10 лютого 2021 року по 09 лютого 2022 року, страхувальником визначено ТОВ «Охорона і безпека плюс».

Згідно з угодою про припинення зобов`язання переданням відступного від 03 листопада 2021 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» сплатило ОСОБА_2 розмір страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, тимчасовою втратою працездатності та моральної шкоди у розмірі 44 003,54 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 753/4163/22 позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Охорона і безпека плюс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП залишено без задоволення через неналежний суб`єктний склад, оскільки ТОВ «Охорона - Київ 4» мало бути залучено до участі у справі в якості співвідповідача, як юридична особа, що має обов`язок з відшкодування шкоди заподіяної її працівником або як юридична особа, що володіла джерелом підвищеної небезпеки, у разі наявності відповідних правових підстав, а тому має обов`язок з відшкодування шкоди заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки.

Вивчивши письмові докази, що наявні у справі, суд вважає за необхідне задовольнити частково позов з огляду на таке.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Суд вважає, що внаслідок отриманих у ДТП тяжких тілесних ушкоджень позивач зазнав моральних страждань.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Разом з тим, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 166/1292/20 (провадження № 61-7385св21), від 17 січня 2024 року у справі № 554/4401/22 (провадження № 61-7209св23) та інших.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 148-21 від 31 січня 2022 року, який наданий представником відповідача, в умовах цієї ДТП з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, не вбачається, оскільки він в умовах даної події, діючи відповідно до вимог п. 10.1 і п. 10.4 Правил дорожнього руху України, не мав технічну можливість запобігти цій ДТП. В умовах цієї ДТП з технічної точки зору дії водія мотоцикла «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1, п. 12.4, п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В умовах даної ДТП на ранній стадії її розвитку, водію мотоцикла «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 при русі в межах населеного пункту необхідно було здійснювати рух зі швидкістю, яка не перевищувала дозволену 50 км/год, що регламентовано вимогами п. 12.4 і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України (водій мотоцикла «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 рухався зі швидкістю 94,5 км/год). Перед зміною напрямку руху вправо водій мотоцикла «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був переконатися, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, тобто діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В умовах даної ДТП водій мотоцикла «КТМ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти цій події шляхом виконання вимог п. 12.4, п. 12.9 «б», п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Суд оцінує вказаний висновок експерта, як письмовий доказ та приймає його до уваги, оскільки він не спростований стороною позивача.

Таким чином, невиконання позивачем вимог п. 12.4, п. 12.9 «б», п. 10.1 Правил дорожнього руху України також перебуває у причинному зв`язку з виникнення ДТП та сприяло заподіянню йому шкоди, відтак сума моральної шкоди має бути зменшена від розміру заявленого позивачем.

Враховуючи час та зусилля, які потрібні для відновлення здоров`я, глибину душевних та психічних страждань позивача, пов`язаних із станом його здоров`я, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 75 000,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 750,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 4»</a> на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 75000гривень 00 копійок.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 4»</a> на користь держави судовий збір в сумі 750, 00 грн.

Позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач : товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-Київ 4»</a> (м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 9-В, кв. 255, код ЄДРПОУ 40579599).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.02.2024.

СУДДЯ: Ю.С.МИЦИК