Ухвала

від 13.02.2024 по справі 120/1424/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

13 лютого 2024 р.Справа № 120/1424/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Іллінецького аграрного фахового коледжу про зобов"язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Іллінецького аграрного фахового коледжу про зобов"язання вчинити певні дії.

Згідно з заявленими позовними вимогами, позивач просить зобов"язати Іллінецький аграрний фаховий коледж здійснити нарахування та виплату середньомісячного заробітку за період з 20.07.2022 по 31.12 2022 року педагогічному працівнику, викладачу ОСОБА_1 , призваному на військову службу за призовом під час мобілізації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання про належність даного спору до юрисдикції адміністративного суду зазначаю таке.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, згідно з положеннями ст. 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб`єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а цей суб`єкт, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише на ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Суд звертає увагу, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №815/6096/17 (К/9901/49528/18) від 27.02.2019 року, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Наведене свідчить, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».

Відповідно до Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апарату (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України «Про державну службу» та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; ґ) пов`язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.

Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.

Суд зауважує, що посада, яку займає позивач, не є посадою державної служби, не є державною політичною посадою, не є посадою у державному колегіальному органі, посадою іншої державної служби, патронатної служби в державних органах, служби в органах місцевого самоврядування, а тому вона не відноситься до публічної служби.

Тобто, така посада не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Зазначене свідчить про відсутність в даному випадку публічно-правового спору, зокрема, спору з приводу проходження публічної служби. Відповідач у цьому випадку не є суб`єктом владних повноважень, а є роботодавцем.

В свою чергу предметом спору відповідно до заявлених позовних вимог є правомірність невиплати позивачу, який є педагогічним працівником ( викладачем ) середнього заробітку, як працівнику, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Суд зауважує, що спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України, а також Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136-ІХ в редакції Закону України №2352-IX від 01.07.2022Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин , Законом України « Про освіту».

Відтак, спірні правовідносини стосуються трудових правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 - педагогічним працівником (викладачем ) та відповідачем - Іллінецьким аграрним фаховим коледжем, який є роботодавцем.

В той же час, як вже зазначено вище, спірні правовідносини не є публічно правовими, оскільки безпосередньо не стосуються проходження позивачем військової служби під час мобілізації. При цьому, суд наголошує, що з заявлених позовних вимог та обгрунтування позову не вбачається спору щодо виплати позивачу грошового забезпечення відповідно до Закону Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, як особі, призваній на військову службу під час мобілізації, що могло б свідчити про наявність публічно правового спору.

Таким чином, суд констатує, що позов в цій справі мотивований порушенням трудових прав позивач і не стосуються проходження публічної служби.

Суд додатково звертає увагу представника позивача, що постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року в справі №718/209/23, на яку представник посилається як на судову практику в аналогічних правовідносинах, прийнята Верховним Судом за наслідком розгляду справи саме в порядку цивільного судочинства. При цьому, дійсно, предметом спору в тій справі була невиплата середнього заробітку особі, яка є педагогічним працівником, та проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак, дана справа не може бути розглянути у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд роз`яснює позивачеві, що даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням територіальної підсудності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч. 5 ст. 170 КАС України).

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Іллінецького аграрного фахового коледжу про зобов"язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна