Рішення

від 12.02.2024 по справі 140/33584/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/33584/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» (відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022; зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.04.2008 по 06.10.2023 позивач проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме в державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони. 06.10.2023 наказом начальника відповідача №57/ОС-23 від 05.10.2023 «Про особовий склад» позивача звільнено зі служби на підставі ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Позивач вказує, що відповідачем на виконання Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» (далі - Постанова № 168) за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 їй виплачено додаткову винагороду пропорційно відрацьованому часу несенню служби, розрахованого у годинах з березня по травень у загальному розмірі 22043, 07 грн. Водночас, виплата додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови №168, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах не узгоджується ані з Постановою №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ані з положеннями Порядку № 925.

Виплата додаткової винагороди за березень-травень 2022 року пропорційно відпрацьованому часу (тобто в зменшеному розмірі) є протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила позовні вимоги. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що у період з 24.02.2022 позивач дійсно набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Волинська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Разом з тим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 (яка застосовується з 01.06.2022) положення Постанови № 168 зазнали змін відносно осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, щодо території, в межах якої виплачується така винагорода (в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)) та порядку нарахування додаткової винагороди (така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Дана редакція пункту 2 Постанови № 168 діяла до 01.09.2022 (внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168»).

Позивач звільнилася зі служби 06.10.2023, отже до спірних правовідносин у період проходження нею служби слід застосовувати пункт 2 Постанови № 168 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «...додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць...», яка застосовується з 24.02.2022, тобто за весь час права позивача на отримання такої додаткової винагороди по день її звільнення, оскільки саме право на її отримання для позивача не скасовувалось і не порушувалось. Представник відповідача також вважає, що позивач пропустила місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст. 122 КАС України.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення на підставі наведених доказів учасників справи, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 01.04.2008 по 06.10.2023 старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме в державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони, що підтверджується довідкою № Сі/428/8 від 06.10.2023, записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , послужним списком позивача (а.с.9-15).

З 06.10.2023 наказом начальника відповідача №57/ОС-23 від 05.10.2023 «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с.16).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем виплачено позивачу додаткову винагороду згідно з Постановою №168 у загальному розмірі 22043,07 грн, в тому числі: за березень 2022 року 8629,09 грн (214 год); за квітень 8333,33 грн (200 год); за травень 2022 року 5080, 65 грн (126 год) (а.с.18).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно доКонституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною першоюстатті 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженонаказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5(далі - Порядок №925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та триває до теперішнього часу.

На виконанняУказів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

В подальшому до пункту 1 вказаноїпостановивносилися зміни, зокрема, згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350внесено зміни до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350вказанапостанованабрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 Волинська область була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках ПрограмиєПідтримка.

Отже, з викладеного вбачається, що Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Спірним питанням у цій справі є розмір додаткової винагороди, який підлягає виплаті позивачеві за кожен місяць. Так, на думку відповідача, розмір додаткової винагороди має бути виплачений пропорційно до фактично відпрацьованого часу. В той же час, на думку позивача, розмір виплат за кожен місяць носить сталий характер30000 грн.

Суд надаючи оцінку спірним відносинам зазначає таке.

Так, у первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови № 168, внесенихКабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в обох зазначенихпостановах Кабінету Міністрів України(№168 та №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Однак, суд зауважує, що зміст внесенихпостановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивачки на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції.

Таке тлумачення змісту постанов КМУ №168 та №793 наведене, зокрема, впостанові Верховного Судуу зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.

Відповідно до вимогстатті 6 КАС Україниадміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби, передбачене постановою КМУ № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є підставні та такі, що підлягають до задоволення.

Окрім того, суд вважає безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки позивач звільнилася зі служби 06.10.2023, а позов подала до Волинського окружного адміністративного суду 06.11.2023 (штамп на конверті (а.с.20), тобто з дотриманням місячного строку передбаченого ч.5 ст.122 КАС України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами оскаржуваної у даній справі бездіяльності, щодо невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди передбаченої Постановою 168, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Зобов`язати Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державна установа «Луцький слідчий ізолятор» (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Нестора Бурчака,3, код ЄДРПОУ 08562683)

Суддя Т.М. Димарчук