Рішення

від 18.12.2023 по справі 160/19963/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року Справа № 160/19963/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суді:Царікової О.В.,

секретаря судового засідання:Осуховської Ж.С.,

за участі:

представника позивача:Бойка П.Ю.,

представника відповідача:Матухова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19963/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» (49000, м. Дніпро, вул. Кам`янська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 44655052) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.06.2023 №17902;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» з переліку ризикових платників податків.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо позивача прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17902 від 13.06.2023. Вказаним рішенням позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. Позивач не погоджується з означеним рішенням та вважає його таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, порушує права позивача, а отже, підлягає скасуванню, як протиправне. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №160/19963/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №75003/23), в обґрунтування якого останній зазначив, що позивач обліковується як платник податків за основним місцем обліку (стан: 0) в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Новокодацький р-н, м. Дніпро). Позивача включено до переліку ризикових платників рішенням від 13.06.2023 №17902 (з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів). Відповідач відзначив, що в ході аналізу поданих документів встановлено, що ТОВ «УКРШЛЯХ ЛТД» не в повному обсязі подано документи, а саме: банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по розрахунках 361 та 281, первинні документи з основними покупцями та постачальниками: ТОВ «Технооптторг-Трейд» (31497076), ТОВ «ГП Євротех» (43440562), ПАТ «Завод «Фрегат» (14312387), ТОВ «Агропромисловий комплекс Докучаєвські чорноземи» (37845209) та інші. Разом з тим, встановлено наявність господарських відносин позивача з контрагентами, які віднесені до переліку ризикових платників податку. Зазначає, що наказом ДПС України від 11.01.2023 №17 затверджено Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Коди податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку: 12 постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку; 13 придбання товарів (послуг) у платників податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Інформація передається на розгляд Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН про відмову в такій реєстрації, для прийняття рішення щодо відповідності/невідповідності критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу ПН/РК встановлено, що відображена операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких ПН/РК зупиняється. Відповідач наголошує на тому, що внесення суб`єктом владних повноважень позивача до переліку ризикових не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення судових витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/19963/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31.10.2023. Останнє судове засідання у справі відбулось 18.12.2023.

31.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №26294/23), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

01.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи (вх. №26444/23) повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості.

07.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №30785/23) щодо виключення певних контрагентів позивача з переліку ризикових.

У судовому засіданні, призначеному на 18.12.2023, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові та просив останній задовольнити повністю, а також надав суду заяву про компенсацію судових витрат, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 18.12.2023, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у заявах, поданих останнім по суті справи, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, а також заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи 44655052, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.11.2021, номер запису 1002241020000099125, та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Основним видом господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» за КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

З матеріалів справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» було укладено наступні правочини з контрагентами, по яким, як зазначає Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, зокрема, з: Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Євротех» (ЄДРПОУ 42793755): договір №18-1 постачання товару від 04.01.2022; Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Тайерс» (ЄДРПОУ 42807736): договір №22-1 постачання товару від 04.01.2022, договір поставки №Ш159 від 10.05.2022; Товариством з обмеженою відповідальністю «Форца Форвардинг» (ЄДРПОУ 41972785): договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних вантажів №2022-02/01 між ТОВ «Форца Форвардинг» та «Укршлях ЛТД» від 01.02.2022; Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Євротех» (ЄДРПОУ 43440562): договір №19-1 постачання товару від 04.01.2022; Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансбудмеханік» (ЄДРПОУ 42045630): договір поставки №06/12/21 УКР ЛТД від 06.12.2021.

Господарські взаємовідносини позивача із зазначеними вище контрагентами підтверджуються видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, заявками, актами про надання послуг, платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.06.2023 №17902, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» визнано таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі «підстава (зазначається відповідний пункт Критеріїв ризиковості платника податку, що визначені у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165)» зазначено: «п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку».

У графі «податкова інформація» вказаного рішення зазначено, що підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку є:

12 постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку;

13 придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

У вказаному рішенні зазначено інформацію, за якою встановлена відповідність платника податку п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: господарські операції з придбання/постачання:

- постачання за період з 14.01.2022 по 26.01.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 040110, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 20476578;

- постачання за період з 23.02.2022 по 23.02.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 4011100090, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 43440562;

- постачання за період з 24.01.2022 по 24.01.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 4011209000, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 42045630;

- придбання за період з 13.01.2022 по 28.06.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 040110, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції:42793755;

- придбання за період з 14.01.2022 по 24.06.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 4011209000, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції:42807736;

- придбання за період з 15.03.2022 по 18.07.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 040110, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 43440562;

- придбання за період з 08.02.2022 по 08.02.2022, код операції згідно ДКПП, визначеної як ризикова, 52.29, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 41972785;

- придбання за період з 01.02.2022 по 01.02.2022, код операції згідно УКТЗЕД, визначеної як ризикова, 4011100090, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 44246226.

Разом з тим, у спірному рішенні зазначено щодо ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

Позивач, не погодившись з рішенням контролюючого органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 62.1.2 п. 62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пунктів 74.1, 74.3 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 (у редакції, чинній з 31.12.2017) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 №2245-VIII (далі Закон №2245-VIII) змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2245-VIII, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, в Реєстрі (далі комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово - господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком № 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

У додатку 4 до Порядку №1165 зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку

Отже, Порядок №1165 прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, від 16.12.2020 у справі №340/474/20, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20, які враховуються судом.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не надав у повному обсязі документів на підтвердження реальності господарських операцій, оскільки, контролюючий орган має обмежитись таким обсягом документального підтвердження господарської операції, який в достатній мірі доводить її реальність та законність.

Крім того, суд зазначає, що віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є окремою підставою для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

З огляду на правову конструкцію п. 8 Критеріїв та форму Бланку у Додатку №4 суд зазначає, що при вирішенні спорів, який розглядається судом, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України податковий орган повинен довести наявність на час прийняття оскарженого рішення певної сукупності обставин:

- існування у податкового органу податкової інформації відносно позивача, відповідно до якої існує ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній;

- зазначена інформація стала відома контролюючому органу під час провадження ним поточної діяльності. При цьому, відомості про таку інформацію повинні зазначатись у рішенні податкового органу.

Суд наголошує на тому, що пунктом 8 Додатку 1 до Порядку №1165 встановлено наступний Критерій ризиковості платника податку на додану вартість: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, підставами для встановлення відповідності платника податку п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку є наявна податкова інформація що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

З огляду на затверджену Порядком №1165 форму рішення, не передбачено конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 7 критеріїв ризиковості платника податку.

Однак, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: «у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності», або, «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів».

У формі рішення вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

За вимогами Порядку № 1165 Комісія у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, розглядає питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Суд зазначає, що платник податків може надати інформацію та копії документів, необхідних для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Крім того, законодавством не встановлено обов`язок платника податків при розгляді цього питання надати копії документів разом з інформацією. Вищезазначений перелік документів не є обов`язковим, а передбачає можливість їх надання.

При цьому, за вимогами пункту 6 Порядку, за результатами розгляду пояснень платника податку, Комісія регіонального рівня кожного разу приймає рішення про відповідність або невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника.

Суд зазначає, що Порядком встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Вирішенню Комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/ розрахунку коригування. Встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі №340/474/20, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20 та від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, від 19.11.2021 у справі №140/17441/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною 2 статті 77 КАС України.

Суд зазначає, що Комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації Комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №340/1098/20.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за формою та змістом оспорюване рішення контролюючого органу відповідає вимогам Додатку №4 до Порядку №1165.

Зокрема, у спірному рішенні зазначено про відповідність платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Бланк оскарженого рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле: Податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку), яке заповнене відповідною інформацією, вже дослідженою судом вище.

Однак, суд наголошує на тому, що оспорюване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи. Тобто, відповідачем не розшифровано, яка саме податкова інформація стала підставою для визначення вказаного Критерію ризиковості платника податків. Відповідачем не деталізовано податкову інформацію, визначену у п.8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за №1165, на підставі якої прийнято спірне рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Як вже зазначалося, пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку вимагає наявність податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту наявності вищезазначеної податкової інформації, може слугувати підставою для відповідності платника пункту 8 Критеріїв. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначає жодних поданих для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, що містили податкову інформацію, що визначає ризиковість здійснення господарської операції.

Відповідач посилається на здійснення господарських операцій з платниками податків з ознаками ризиковості, щодо яких прийнято рішення про включення до переліку ризикових платників податків. Проте, відповідачем не зазначено інформації, яка свідчить про ризиковість здійснення господарської операції за податковими накладними, передбаченої відповідним пунктом Порядку. Також, відповідачем не наведено вичерпну інформацію, яка може надати змогу їх ідентифікувати, які саме податкові накладні складені за господарськими операціями, що відповідають Критеріям ризиковості здійснення операцій. Отже, відповідачем не конкретизовано операції, щодо яких наявний сумнів в їх реальності, що не надає змогу їх ідентифікувати, та відповідно надати пояснення позивачу.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №340/474/20 підкреслено, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що товариство ймовірно є учасником формування схемного податкового кредиту згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Проте, у даній справі Комісія не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Отже, суд зазначає, що висновки Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ґрунтується лише на припущеннях, без зазначення конкретних доказів (податкової інформації), які досліджувались комісією та які вказують на ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених в поданих для реєстрації податкових накладних/розрахунках коригування. Пояснення відповідача містять лише посилання на аналіз даних ЄРПН та АІС «Податковий блок» без зазначення конкретних даних та показників (дані щодо накладних, постачальників, показників, господарських операції тощо).

Суд зазначає, що Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Суд також зазначає, що твердження контролюючого органу у відзиві на позовну заяву про ризиковість контрагентів саме по собі не може слугувати підставою для настання негативних наслідків платника податків. Податкова інформація, яка наявна у контролюючого органу щодо встановлення операцій з реалізації товарів платникам податків, а також з придбання товарів у платників податків з ознаками ризиковості, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення позивачем порушень та не підтверджує ризиковість останнього як платника податків.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №640/10988/20, від 19.11.2021 у справі №140/17441/20, у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.01.2021 у справі №640/11321/20.

Окрім того, відповідачем не враховано, що певні контрагенти позивача були виключені з переліку платників податків, що відповідають Критеріям ризиковості платника податку, зокрема, ТОВ «Топ Тайерс» на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №320/3589/23.

Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що відповідач не надав належних доказів, які б досліджувались в ході засідання комісії, і які слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Однак, відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який би слугував підставою для прийняття оспорюваного рішення та був покладений в основу їх прийняття.

Суд звертає увагу на те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону. Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 у справі №160/93/19, від 04.06.2020 у справі №340/422/19 та від 16.04.2021 у справі №813/1301/15.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу на те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Суд наголошує на тому, що відповідач у спірному рішенні не наводить господарські операції, які підпадають під ризиковість (договори, номера накладних тощо), за якими операціями зупинено реєстрація накладних, документи первинного обліку, які позивач має надати для прийняття відповідного рішення за конкретними операціями. Без наведення конкретних господарських операцій ризиковість яких встановив контролюючий орган, позивач позбавлений можливості подати документи для виключення його з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Також, відповідачем під час розгляду справи не зазначено, яким чином діяльність контрагентів позивача, та віднесення їх до переліку ризикових, впливає на позивача при реалізації або придбанні продукції. Контролюючим органом не наводяться норми чинного законодавства, які забороняють здійснення господарської діяльності з підприємством, ґрунтуючись на основній діяльності такого підприємства та віднесення його до переліку ризикових.

Таким чином, судом не встановлено наявність у відповідача підстав для віднесення позивача до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржене рішення не містить обґрунтування підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Так, віднесення позивача до ризикових платників з тих підстав, що підприємство мало господарські відносини з платниками податків, по відношенню до яких податковим органом прийнято рішення про відповідність останніх критеріям ризиковості, є неспроможним аргументом, адже поширення на позивача ризиковості через відносини з іншими ризиковими платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства, принципу індивідуальної відповідальності. Зокрема, настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків.

Вказаний підхід застосовано також і Європейським Судом з прав людини, який у справах Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарі ї (2010 рік, заява №6689/03), Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97), Полторацький проти України від 29.04.2003 (заява №38812/97), дійшов висновку про правило індивідуальної юридичної відповідальності, тобто платник податків не повинен нести відповідальності за порушення, допущені його контрагентами.

Отже, Європейський Суд з прав людини однозначно вказав на правило індивідуальної відповідальності платника податків. Це означає, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відтак, віднесення позивача до ризикових платників, зокрема, з тих підстав, що підприємство мало господарські правовідносини із платниками податків, по відношенню до яких податковим органом прийнято рішення про відповідність останніх критеріям ризиковості, суд оцінює критично.

Поширення на позивача ризиковості через стосунки з іншим ризиковими платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства. Зокрема, настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків, якого притягнуто до відповідальності.

Водночас, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника (Постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №810/1541/13-а).

Термін добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку про порушення відповідачем порядку прийняття спірного рішення, а також вимог щодо його обґрунтованості.

Покладені в основу відзиву на позовну заяву твердження відповідача щодо причин, які слугували підставами для прийняття спірного рішення, неможливо перевірити за наданими в обґрунтування цього доказами.

Відповідачем не надано доказів аналізу показників податкової звітності позивача, не надано доказів відповідності показників його господарської діяльності вказаним вище критеріям. Рішення про віднесення контрагентів позивача до ризикових можуть бути вихідними даними для відповідного аналізу, проте, конкретно складеного документу, в якому відображено безпосередньо виклад обставин, їх аналіз та відповідні висновки, виходячи з матеріалів справи, контролюючим органом не створено. Натомість, відповідачем здійснено спробу підмінити такий результат моніторингу та рішення комісії обґрунтуванням у відзиві на даний позов, зазначивши ризикових контрагентів, проте, без роз`яснення змісту цих господарських відносин. Суд критично оцінює викладені у відзиві доводи відповідача, оскільки, як зазначено вище, про те, що саме ці обставини слугували підставою для прийняття спірного рішення, не свідчить жоден офіційний документ контролюючого органу.

При цьому, в адміністративному судочинстві суб`єкт владних повноважень має доводити недобросовісність позивача, якщо він заперечує проти позову.

В свою чергу, доказів, на підставі яких можна дійти висновку про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідач в оскарженому рішенні не вказав та до суду не надав.

Окрім того, всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, а не шляхом визнання його ризиковим та фактично припинення господарської діяльності у зв`язку з неможливістю здійснювати реєстрацію податкових накладних та гарантування виконання своїх зобов`язань перед контрагентами (зокрема в частині реєстрації податкових накладних).

Отже, відповідачем в оскарженому рішенні не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками для позивача у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Суд підкреслює, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для прийняття спірного рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «УКРШЛЯХ ЛТД» критеріям ризиковості платника податку, а саме: пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Таким чином, відповідачем не доведено існування підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим, рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.06.2023 №17902 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» визнано таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Окрім того, приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також, слід зазначити, що за приписами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії, заява №58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії, заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача виключити ТОВ «УКРШЛЯХ ЛТД» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскарженого у даній справі рішення про віднесення позивача до цього переліку.

Саме зобов`язання виключити його з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення неможливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке було предметом у межах цієї справи.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача щодо виключення позивача із переліку ризикових платників податків не створюють жодних правових наслідків, так як спростовуються змістом ч. 2 ст. 55 Конституції України, якою кожному гарантовано право самостійно визначати, які рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади підлягають оскарженню в суді і кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних дій, що узгоджується із вищенаведеним рішенням Конституційного Суду України, зміст якого не забороняє звернення до суду з позовами про оскарження актів індивідуальної дії, що, у даному випадку, і є предметом цього спору.

Положеннями пункту 6 Порядку №1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

За таких обставин, зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права. Крім цього, застосування такого способу захисту є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Тому, позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені у ході судового розгляду справи обставини та проаналізовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, відповідач діяв всупереч Конституції України та чинному законодавству України.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн суд зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що ст. 132 КАС України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано копії наступних документів: ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1150910 від 07.08.2023; договору №б/н про надання правничої допомоги від 20.07.2022; додаткової угоди №4 від 07.07.2023 до договору №б/н про надання правничої допомоги від 20.07.2022; акта №4 приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3324 від 28.04.2017 на ім`я ОСОБА_1 ; банківської виписки щодо руху коштів по рахункам позивача про сплату юридичних послуг 18.12.2023 на суму 5000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат суд зазначає, що згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, суд установив, що професійну правничу допомогу позивачу було надано за договором №б/н про надання правничої допомоги від 20.07.2022, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» та адвокатом Бойком Павлом Юрійовичем.

За цим договором клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно додаткової угоди №4 від 07.07.2023 до договору №б/н про надання правничої допомоги від 20.07.2022 сторони дійшли згоди про наступне.

Клієнт доручає адвокату здійснити всі необхідні дії щодо оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.06.2023 №17902 та здійснити усі дії направлені на зобов`язання контролюючих органів зареєструвати відповідну податкову накладну, а адвокат приймає дане доручення та зобов`язується вчинити усі належні дії з метою виконання доручення.

Сторони домовились узгодити розмір гонорару адвоката за виконання доручення, передбаченого п. 1 даної угоди, таким чином гонорар адвоката становить 5000,00 (п`ять тисяч) грн. До складу послуг входить: складання позовної заяви, збирання необхідних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та інші дії, пов`язані з представництвом та подальшим супроводженням позовної заяви/справи в окружному адміністративному суді з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення рішення судом першої інстанції, або врегулювання спору в інший спосіб.

Гонорар сплачується клієнтом протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Актом №4 приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023 адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничі послуги за Договором:

- збір та правовий аналіз інформації, що стосується предмету спору 1 год;

- огляд судової практики ВС, КАС ВС в аналогічних спорах. Розроблення стратегії захисту порушеного права та законних інтересів клієнта в найбільш ефективний спосіб 1 год;

- підготовка і складення від імені клієнта позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових доказів до позовної заяви 3 год.

Загальна кількість годин 5 год, вартість послуг 5000,00 грн.

Разом з тим, в акті сторони узгодили, що відповідно до Додаткової угоди №4 від 07.07.2023 до Договору за надання послуг щодо оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.06.2023 №17902 клієнт має сплатити гонорар у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн. Строк оплати: 7 (сім) робочих днів з дати підписання акту.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано банківську виписку щодо руху коштів по рахункам позивача про сплату юридичних послуг 18.12.2023 на суму 5000,00 грн.

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

Як зазначено вище, представник позивача просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Так, адвокатом позивача під час надання правової допомоги у даній справі складено змістовний адміністративний позов, до якого додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Поданий адвокатом адміністративний позов у даній справі відповідає вимогам, установленим КАС України.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, є витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. за підготовку і складення позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підготовку та оформлення письмових матеріалів, що додані до позовної заяви (3 год.), які і стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 94, 132, 134, 139, 143, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» (49000, м. Дніпро, вул. Кам`янська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 44655052) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.06.2023 №17902 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 44655052) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШЛЯХ ЛТД» (49000, м. Дніпро, вул. Кам`янська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 44655052) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27.12.2023.

Суддя О.В. Царікова