Рішення

від 06.02.2024 по справі 520/2049/2020

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року Справа № 520/2049/2020 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняСватко Є.А. за участі: представника позивача: відповідача: Пономаренко В.І. Полякова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №520/2049/2020 за позовною заявою за позовною заявою позивача-1: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 21680000), позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про відшкодування шкоди, -

УСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для відшкодування на користь держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 у рівних долях 2867996601,97 - шкоду, нанесену державі, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позовна заява обґрунтована завданням відповідачем позивачу шкоди у заявленому до стягнення розмірі під час виконання організаційно-розпорядчих обов`язків військової служби. Так, 27.08.2008 року внаслідок попадання стороннього джерела запалювання відбулося загоряння несанкціонованого сміттєзвалища, яке знаходилось в забороненій зоні на адміністративно-господарській території військової частини НОМЕР_4 (правонаступником якої є позивач-2) вздовж зовнішньої огорожі технічної території. Сильними поривами вітру залишки горіння потрапили на технічну територію та спричинили загоряння нескошеної сухої трави та штатної тари, де зберігалися міни. В результаті відбулося займання додаткових порохових зарядів та послідуючі вибухи і детонацію боєприпасів на всіх об`єктах військової частини НОМЕР_4 у період з 27 по 30 серпня 2008 року. В результаті пожежею знищено та пошкоджено військове майно, чим нанесено збитки державі в особі позивачів, у сумі 2877127374,98 грн. відповідач з 18.11.2006 року перебував на посаді командира військової частини НОМЕР_4 (61 арсенал зберігання боєприпасів) та являвся військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків. Відповідач мав відповідну сферу відповідальності та обов`язку. Будучи ознайомленим та знаючи вимоги відповідного законодавства, маючи достатній професійний рівень знань і досвід, а також реальну можливість забезпечити належний стан пожежної та екологічної безпеки в очолюваній військовій частині, вважаючи роботи щодо нарощування живучості, забезпечення вибухопожежобезпеки частини та охорони навколишнього природного середовища другорядною у своїй службовій діяльності, злочинно недбало поставився до військової служби і безпосередньо до виконання покладених на нього службових обов`язків та вчинив злочин з 18.11.2006 року не лише не організував роботу з виконання та дотримання вимог пожежної безпеки у ввіреній йому військовій частині, тобто не вживав заходів до ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, яке знаходилось в забороненій зоні на адміністративно-господарській території військової частини вздовж зовнішньої огорожі технічної території, а навпаки потурав вивезенню до указаного місця пожежонебезпечних та лекозаймистих відходів у вигляді розбитої укупорки боєприпасів, сухих гілок, скошеної трави, чагарнику тощо. Злочинна недбалість відповідача призвела до збільшення розмірів смітника та створила реальну загрозу виникнення пожежі. Неналежно виконуючи свої службові обов`язку у сфері забезпечення пожежної безпеки відповідач, в порушення вимог законодавства, видав наказ від 25.04.2008 року №197, а також в червні 2008 року усний наказ про умовний розподіл технічної території військової частини на три сектори для облаштування об`єктів зберігання, якими зобов`язав службових осіб частини здійснювати заходи пожежобезпеки на незакріплених за ними об`єктах, чим дезорганізував роботу у цьому напрямку та сприяв порушенню вимог законодавства, в т.ч. на майданчику тимчасового зберігання №119. Внаслідок цього службові особи військової частини не мали можливості забезпечити належний протипожежний стан підзвітного вибухонебезпечного майна. У результаті таких дій не відповідача не були вжиті заходи щодо належного облаштування технічної території військової частини та забезпечення вибухопожежобезпеки місць зберігання боєприпасів, зокрема, своєчасно не було проведено викос трави, якою заросли ящики із мінами у остаточно спорядженому стані, та не облаштовано мінералізованою смугою шириною не менше 2 метрів територію майданчика тимчасового зберігання. Крім того, відповідач не забезпечив належного збереження мін, які знаходились на території майданчика тимчасового зберігання №119 в остаточно спорядженому стані у розбитих, трухлих ящиках, без накриття та підкладок. Також відповідач не визначив матеріально-відповідальну особу за дотримання правил пожежної безпеки на території майданчика тимчасового зберігання №119. За результатами неодноразових перевірок щодо дотримання у військовій частині пожежної охорони та вибухопожежобезпеки встановлено, що робота у цьому напрямку організується неналежно, виявлені під час попередніх порушень не усуваються. Відповідача звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з амністією, справу щодо нього закрито, а цивільний позов залишено без розгляду.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 520/12846/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Тітову О.М.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року по справі №520/12846/19 відкрито провадження в адміністративній справі №520/12846/19 за вищезазначеною позовною заявою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року роз`єднано у самостійні провадження вимоги, заявлені по справі №520/12846/19 та ухвалено, зокрема, у межах справи №520/12846/19 залишити вимогу Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача для відшкодування на користь держави в особі Міністерства оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 , 1 433 998 300, 99 грн. - шкоду, нанесену державі, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також ухвалено виділити в окреме провадження вимогу Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача для відшкодування на користь держави в особі Міністерства оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 , 1 433 998 300, 99 грн. - шкоду, нанесену державі, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Справі за даним позовом Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 520/2049/2020 та у зв`язку з автоматизованим розподілом справу передано для розгляду судді Тітову О.М.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №520/2049/2020 ухвалено адміністративну справу №520/2049/2020 за позовом Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 для відшкодування на користь держави в особі Міністерства оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 , 1 433 998 300, 99 грн. - шкоду, нанесену державі, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення передати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

19 березня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №520/2049/2020, яка за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №520/2049/2020 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 16 квітня 2020 року.

15 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що постановою Військового Апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26 листопада 2009 року його звільнено від кримінальної відповідальності та закрито провадження щодо нього. Вказує, що позивач посилається на невірний закон, яким до відповідача застосовано амністію. Вищим командуванням в зв`язку з відповідним інцидентом оголошено 8 особам, згідно Акту проведення службового розслідування від 10.10.2008 року неналежне виконання вимог законодавства встановлено щодо начальника 61-го арсеналу та інших посадових осіб, всього до керівного складу 61-го арсеналу віднесено 9 осіб. Вказує також, що направляв заявки вищому командуванню на виділення коштів для покращення рівня заходів живучості арсеналу, виготовлення тари під боєприпаси. Позивачами не доведено склад правопорушення та умисел, що є необхідним для застосування повною матеріальної відповідальності. Звертає увагу, що в ході аудиту встановлено в т.ч. порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат, а також виявлено розбіжності в обліку між фінансово-економічними та обліково-операційними відділами на 151162470,18 грн. В ході розгляду цивільної справи №2025/2-56/11 відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про проведення судово-економічної експертизи, справа двічі направлялася експерту, який двічі заявляв клопотання про надання необхідних первинних бухгалтерських документів, які у повному обсязі так і не були надані.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження в адміністративній справі №520/2049/2020 за позовною заявою Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року заяву представника Міністерства оборони України про поновлення провадження у справі №160/2049/2020 задоволено, поновлено провадження у справі №160/2049/2020 за позовною заявою позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 19 вересня 2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у задоволенні заяви представника Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №520/2049/2020 відмовлено.

Про дачу, час та місце судового засідання учасників справи було повідомлено належним чином, у зв`язку з надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 03 жовтня 2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року заяву представника Міністерства оборони України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №520/2049/2020 задоволено. Постановлено забезпечити участь представника Міністерства оборони України у судовому засіданні, призначеному на 03 жовтня 2023 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №520/2049/2020 відповідно до вимог розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судове засідання призначене на 03 жовтня 2023 року відкладено, в зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на 24 жовтня 2023 року.

19 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, повторює доводи раніше поданого відзиву та просить витребувати докази.

24 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано копії судових рішень у справі №520/12846/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року клопотання Міністерства оборони України та ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №520/2049/2020 задоволені частково. Витребувано від Лозівського міськрайонного суду Харківської області засвідчені належним чином копії окремих матеріалів цивільної справи №2025/2-56/11. У зв`язку з чим, судове засідання відкладено на 14 листопада 2023 року.

25 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про долучення доказів. При цьому відповідно до Акту відділу аналітики та судової статистики від 25.10.2023 року №320 у цій заяві виявлено відсутність усіх зазначених додатків, крім: копії відповіді Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.06.2021 №179/1/4388.

25 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли докази вручення відповідачу клопотання про долучення доказів, до якого додано копії судових рішень у справі №520/12846/19.

07 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшли оригінали матеріалів цивільної справи №2025/2-56/11 в повному обсязі.

14 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення. Зазначає, що на строк звернення суду в цій справі вплинула зміна юрисдикції спорів цієї категорії в зв`язку з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 13.03.2019 року у справі №723/18/17. В свою чергу позовна заява здана на пошту в межах трьох місяців з дня виникнення права на звернення. Також надає пояснення щодо матеріальної відповідальності відповідача. Зазначає, що постанова суду про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності підтверджує його вину у виникненні надзвичайної події та в заподіянні шкоди.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 14 листопада 2023 року, учасники справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05 грудня 2023 року.

05 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача-2 надійшли пояснення, в який позивач-2 повідомив, що підтримує в повному обсязі позовні вимоги позивача-1. Просить розглянути справу без його участі.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 05 грудня 2023 року, сторони були повідомлені належним чином. В зв`язку з технічними неполадками під час підключення представника позивача-1 до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання на 19 грудня 2023 року.

18 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача-2 надійшли пояснення, в який позивач-2 повідомив, що підтримує в повному обсязі позовні вимоги позивача-1. Просить розглянути справу без його участі

19 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача-1 надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження для долучення документів та залучення третьої особи.

В судове засідання, призначене на 19 грудня 2023 року з`явились представник позивача-1 та відповідач. Протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 11 січня 2024 року для надання часу відповідачу на ознайомлення з клопотанням представника позивача-1.

20 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача-1 надійшли документи на підтвердження його повноважень.

09 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло заперечення на клопотання позивача-1 про повернення до стадії підготовчого провадження.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 11 січня 2024 року, сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року клопотання Міністерства оборони України у справі №520/2049/2020 залишено без розгляду.

Наступне судове засідання призначено на 23 січня 2024 року.

Судове засідання, призначене на 23 січня 2024 року, не відбулося в зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога», наступне судове засідання призначено на 06 лютого 2024 року.

В судове засідання, призначене на 06 лютого 2024 року з`явились представник позивача-1 - відеоконференцзв"язок та відповідач, надали пояснення щодо долучення до матеріалів справи документів, наданих позивачем-1 та надали пояснення по суті позовних вимог, виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача-1 та відповідача, дослідивши матеріали справи та цивільної справи №2025/2-56/11, об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Відповідно до Акту прийому-передачі дебіторської заборгованості за розрахунками з відшкодування завданих збитків за номенклатурою забезпечуючих управлінь і служб, по військовій частини НОМЕР_4 станом на 24.12.2013 року позивачу-2 від військової частини передано заборгованість в загальному розмірі 3019621360,44 грн.

Довідкою Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України від 16.05.2015 року про результати внутрішнього аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків зафіксовано результати аудиторського дослідження регістрів бухгалтерського обліку станом на 14.04.2015 року.

07 листопада 2014 року складено Акт інвентаризації будівель, споруд, інженерних мереж та благоустрою військового містечка № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_3 .

Наказом начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків від 14.05.2015 року №76 наказано внести до книги нестач квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків виявлену нестачу будівель, споруд, інженерних мереж та об`єктів благоустрою військового містечка №2 АДРЕСА_3 , на загальну суму 9461288,00 грн.

Листом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.06.2021 року №179/1/4388 надано аркуш 257 наказу Міністра оборони України від 04.11.2008 року №532. На вказаному аркуші міститься інформація щодо обставин зберігання у 61 арсеналі боєприпасів.

Відповідачем також надано до суду копії судових рішень у справі №520/12846/19. У справі №520/12846/19 первинно позов було заявлено до відповідача та його співслужбовця як співвідповідачів, однак ухвалою від 17.02.2020 року у справі №520/12846/19 роз`єднано позовні вимоги до кожного з відповідачів, при цьому суму майнових вимог розділено навпіл, вимоги до відповідача виділено у справу 520/2049/2020. За результатом судового розгляду справи №520/12846/19 рішенням від 31 серпня 2020 року позов залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року вказане рішення суду залишено без змін.

Сторони в цій справі спільно вважали, що докази у справі перебувають в матеріалах іншої справи - №2025/2-56/11, яка розглядалася Лозівським міськрайонним судом Харківської області та в якій первинно і розглядався цей спір. В подальшому провадження у справі було закрито в зв`язку з належністю спору до юрисдикції адміністративного суду, а розгляд спору розпочато в рамках справи №520/12846/19.

Судом повністю досліджено оригінали справи №2025/2-56/11, з яких окрему увагу суд звертає на наступні докази.

Відповідно до посадової інструкції командира військової частини НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 7 справи №2025/2-56/11), затвердженої 26.11.2007 року командир в мирний і воєнний час відповідає, зокрема, за внутрішній порядок, за стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів, за стан фінансового господарства, за всебічне забезпечення частини, стан живучості та вибухопожежобезпеки безпеки.

Командир відповідає за: проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об`єктів держтехнагляду частини; планування, цільовий та якісний розподіл коштів щодо нарощування заходів живучості та вибухопожежобезпеки частини, організацію їх законного та своєчасного використання; організацію та виконання заходів щодо забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналу; вміле та чітке керівництво діями особового складу військової частини у разі виникнення пожежі та надзвичайної ситуації.

Командир частини зобов`язаний забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів частини, їх своєчасне поповнення до визначених норм; не менше ніж двічі на рік проводити огляд, планові та раптові перевірки наявності, стану, збереження і правильного використання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального, інших матеріальних засобів, їх бойової готовності з оголошенням результатів перевірок наказами по військовій частині; визначати заходи безпеки і здійснювати контроль за їх додержанням; забезпечувати правильне утримання й експлуатацію казарм, житлового фонду та інших спору на території військової частини, а також їх пожежну безпеку; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження.

Постановою Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26.11.2009 року (т. 1, а. с. 12 справи №2025/2-56/11) констатовано, що відповідач як командир Військової частини НОМЕР_4 обвинувачувався у недбалому ставленні до військової служби за ч. 2 ст. 425 КК України, а саме в тому, що недбало ставився до виконання службових обов`язків командира військової частини НОМЕР_4 по зберіганню боєприпасів, внаслідок чого виникла пожежа на місцях зберігання боєприпасів, вибухи боєзапасу арсеналу, травмування військовослужбовців військової частини та руйнацію і пошкодження майна Міністерства оборони України, фізичних та юридичних осіб. Також констатовано, що на відповідача поширюється п. «в», «д» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року №660-VI, в зв`язку з чим на підставі пунктів «в», «д» вказаного закону його звільнено від кримінальної відповідальності і кримінальну справу щодо нього закрито. Цивільний позов Міністерства оборони України про стягнення з відповідача 2893392,315 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної злочином залишено без розгляду, залишивши право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 30.07.2010 року №2946 (т. 1, а.с. 14 справи №2025/2-56/11) станом на 30 липня 2010 року обліковуються втрати, нанесені державі під час надзвичайної події 27.08.2008 року, на загальну суму 2867313826,83 грн.

Згідно Акту про пожежу, що сталася у військовій частині НОМЕР_4 від 08.09.2008 року №317/931 (т. 1 , а.с. 108 справи №2025/2-56/11) 27.08.2008 року о 15:00 год (орієнтовно) з північно-західного боку адміністративно-господарчої території Військової частини НОМЕР_4 сталася пожежа. Зокрема, зазначено, що керівництво гасінням пожежу здійснювали спочатку головний інженер ОСОБА_2 , в подальшому майор ОСОБА_3 , пожежею знищено та пошкоджено 62 майданчика відкритого зберігання, 30 цегляних сховищ, 1 металеве сховище, 17 майданчиків тимчасового зберігання, 8 вантажно-розвантажувальних майданчиків, 3 цеха, 5 автомобілів, 1 сховище для автомобілів. Найбільш ймовірними причинами пожежі є: 1. Необережне поводження з вогнем невстановленою особою. 2. Занесення відкритого джерела вогню із зовні невстановленою особою. Розвитку пожежі сприяла також висока температура повітря на протязі тривалого часу, сильні пориви вітру в день виникнення пожежі, наявність великої кількості сухої трави, чагарників, старої укупорки від боєприпасів. Згідно висновків акту надзвичайна подія виникла внаслідок невиконання вимог законодавства відповідачем та ще 3-ма посадовими особами. Також зазначено, що виникненню надзвичайної події сприяло те, що командуванням в ході гасіння пожежі в районі смітника не було розміщено особовий склад біля місць зберігання боєприпасів з метою спостереження за технічної територією та гасіння можливих осередків пожежі, несвоєчасний виклик всіх сил та засобів і тд.

Відповідно до Акту проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністра оборони України 10.10.2008 року (т. 1, а.с. 114 справи №2025/2-56/11) основними наслідками пожежі, в частині майнових втрат, є знищення понад 80 тис тон ракет і боєприпасів різних калібрів, з яких 52, 4 тисяч тон тих, що підлягали утилізації, загальною вартістю близько 2,5 млрд. грн, зруйновано три приватні одноповерхові житлові будинки у хуторі Горсіванівському, 62 майданчики відкритого зберігання, 30 цегляних сховищ, 1 металеве сховище, 17 майданчиків тимчасового зберігання, 8 навантажувально-розвантажувальних майданчика, 3 цехи ремонту і регламенту ракет і боєприпасів та інше майно. Основними причинами надзвичайної події визначено:

1) неналежне виконання відповідачем та іншими посадовими особами вимог законодавства. Крім того, відповідач практично зруйнував персональну відповідальність за закріплені об`єкти, зобов`язавши службових осіб військової частини здійснювати заходи пожежної безпеки на закріплених за ними об`єктах, залишивши без увагу свої, чим знизив рівень протипожежного стану арсеналу. Виявлено випадок приховування пожежі 29.07.2008 року у приватних господарських спорудах адміністративно-господарської території 61 арсеналу. Загалом з 01.01.2008 року пожежні обслуги арсеналу 11 разів викликались на гасіння займань і пожеж. Технічна територія та майданчик тимчасового зберігання №119 утримувалися в незадовільному стані, при цьому майданчик не був закріплений за відповідальною особою

Окрім цього, 27.08.2008 року згідно наказу відповідача на території частини проводилися зварювальні роботи у сховищах №12, 64, але всупереч цього наказу особистим рішенням підполковника ОСОБА_2 на технічній території проводилася різка залізничної рейки біля цеху №4, на що був незаконно виданий додатковий наряд-допуск, підписаний ОСОБА_2 , що також могло стати джерелом займання на технічній території;

2) незадовільний рівень організації служби та повсякденної діяльності арсеналу;

3) недбалість та незадовільний рівень фахової підготовки особового складу арсеналу. Так, відповідача призначено на посаду всупереч вимог законодавства без відповідної фахової підготовки та досвіду. Кількість особового складу, який направлявся на навчання, зменшувалася;

4) хронічне недофінансування за програмою «забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України»;

5) перевищення службових повноважень та порушення при здійсненні фінансово-господарської діяльності 61 арсеналу. З 12.11.2017 року і до проведення перевірки перереєстрація 61-го арсеналу згідно оновленого законодавства не проводилася, в зв`язку з чим фінансово-господарська діяльність арсеналу була юридично незаконною;

6) порушення порядку зберігання ракет і боєприпасів та формальний підхід посадових осіб старших штабів до перевірок 61 арсеналу. Керівний склад Південного оперативного командування до надзвичайної події мав інформацію про неналежні організацію та стан живучості і вибухопожежобезпеки 61-го арсеналу, в 2008 році неодноразово здійснювались перевірки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 28.11.2008 року №573 (т. 1, а.с. 119, т. 3, а.с. 25 справи №2025/2-56/11) визначено, що загальна сума збитків, спричинених Міністерству оборони України внаслідок надзвичайної події у Військовій частині НОМЕР_4 , з урахуванням майна на суму 1530,309 тис. грн, яке знаходиться не технічній території, склала 2893392,315 тис. грн.

08 вересня 2008 року Командувачем військ ордена червоного прапора Південного оперативного командування №238 (т. 1, а.с. 141 справи №2025/2-56/11) видано наказ про причини та умови, що сприяли виникненню надзвичайної події у Військовій частині НОМЕР_4 . Визначено, що основними причинами та умовами, що сприяли виникненню надзвичайної ситуації були:

1) безвідповідальність керівного складу озброєння логічними оперативного командування, а саме: начальника логістики-заступника командувача Південного оперативного командування ОСОБА_4 . Начальника озброєння-заступника начальника Південного оперативного командування полковника ОСОБА_5 , служби ракетно-артилерійського озброєння озброєння логістики оперативного командування полковника ОСОБА_6 , начальника забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз озброєння, ракет і боєприпасів управління озброєння логістики Південного оперативного командування полковника ОСОБА_7 , які самоусунулися від контролю за виконанням заходів забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки в арсеналах та на складах, не володіння ними дійсним станом справ у військовій частині, безсистемність та формалізм в роботі зазначених посадових осіб;

2) низька ефективність контролю зі сторони начальника штабу заступника командувача військ південного оперативного командування майора ОСОБА_8 та першого заступника командувача військ оперативного командування генерал-майора ОСОБА_9 за ходом виконання поставлених завдань;

3) бездіяльність відповідача, незадовільний рівень організації повсякденної діяльності з забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частини, самоусунення від виконання функціональних обов`язків з керівництва та організації роботи з особовим складом частини;

4) неспроможність відповідача та підполковника ОСОБА_10 організувати належним чином службу у військовій частині;

5) вкрай незадовільний рівень організації пожежної безпеки, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частини, самоусунення від виконання функціональних обов`язків щодо організації протипожежних заходів, неспроможність головного інженера-заступника командира Військової частини НОМЕР_6 підполковника ОСОБА_2 ефективно керувати особовим складом під час надзвичайної ситуації, яка виникла на території частини;

6) формальний поверховий підхід офіцерів управління оперативного командування до здійснення контролю, які перетворились у фіксаторів дрібних недоліків, без глибокого системного аналізу стану справ та надання конкретної допомоги, які не змогли виявити основні проблеми, недоліки та доповісти командувачу військ Південного оперативного командування дійсний стан справ та конкретні, обґрунтовані пропозиції;

7) відсутність систематичного вивчення посадовими особами озброєння логістики Південного оперативного командування, морально-ділових та професійних якостей особового складу частини;

8) незадовільне відношення до виконання своїх службових обов`язків, відсутність достатнього контролю за станом справ, щодо забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частин, незнання ділових та моральних якостей керівного складу частини заступником начальника логістики Південного оперативного командування полковником ОСОБА_4 ;

9) відсутність систематичного контролю за станом справ, щодо проведення заходів по дотриманню вимог пожежної безпеки, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частин з боку начальника озброєння-заступника начальника логістики Південного оперативного командування полковника ОСОБА_5 ;

10) недбале відношення до виконання своїх службових обов`язків, невжиття заходів для запобігання надзвичайним подіям, катастрофам і аваріям, нездійснення дієвого контролю за виконанням вимог пожежної безпеки з боку начальника служби ракетно-артилерійського озброєння озброєння логістики Південного оперативного командування полковника ОСОБА_6 ;

11) недбале відношення до виконання своїх службових обов`язків щодо розроблення і здійснення заходів, спрямованих на запобігання катастроф, аварій, пошкоджень озброєння, проведення заходів по дотриманню вимог безпеки, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частин начальника відділу забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз та складів озброєння, ракет і боєприпасів логістики управління Південного оперативного командування полковника ОСОБА_7 ;

12) недбале виконання своїх службових обов`язків з боку начальника відділу служби військ штабу Південного оперативного командування підполковника ОСОБА_11 щодо організації служби військо у військових частинах у відповідності з вимогами керівних документів та здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

13) незнання особливостей пожежної небезпеки об`єктів частини, упущення проведенні пожежно-профілактичної роботи, неспроможність керувати ліквідацією пожежі, підлеглим особовим складом, силами та засобами, що були залучені до ліквідації надзвичайної ситуації, начальником служби пожежної безпеки майором ОСОБА_3 ;

14) упущення в організації зберігання та забезпечення збереження ракет боєприпасів та майна у відповідності з керівними документами, наказами та інструкціями в частині, начальника зберігання військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_12 .

При цьому вказаним наказом вирішено за порушення вимог законодавства начальника служби пожежної безпеки військової частини НОМЕР_4 майора Міхєєва ІМ та начальника зберігання підполковника ОСОБА_12 розглянути на засідання атестаційної комісії Південного оперативного командування на предмет подальшого проходження військової служби.

26 вересня 2008 року Командувачем військ ордена червоного прапора Південного оперативного командування №275 (т. 1, а.с. 137 справи №2025/2-56/11) видано наказ про причини та умови. що сприяли виникненню порушень служби військ у Військовій частині НОМЕР_4 . Серед порушень вказано організацією виконання робіт на території військової частини у святкові та вихідні дні в період 23-25 серпня 2008 року, порушення перепусткового режиму і тд. Наказом оголошено сувору догану відповідачу, підполковнику ОСОБА_2 , підполковнику ОСОБА_10 , підполковнику ОСОБА_12 , майору ОСОБА_13 , майору ОСОБА_14 , капітану ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

В матеріалах справи 2025/2-56/11 (т. 1, а.с. 143-149) в наявності накази командира Військової частини НОМЕР_4 про внесення до книг нестач сум відповідних нестач.

В матеріалах справи 2025/2-56/11 (т. 1, а.с. 151-155, 163-166, т. 3, а.с. 141) в наявності накази командира Військової частини НОМЕР_4 про результати службового розслідування по факту виявлення майна, яке рахувалось знищеним під час надзвичайної події.

В матеріалах справи 2025/2-56/11 (т. 1, а.с. 156-159, 167-172, т. 3, а.с. 61-72) в наявності накази командира Військової частини НОМЕР_4 про підсумки інвентаризації.

В матеріалах справи 2025/2-56/11 (т. 1) в наявності акти проведених перевірок у Військовій частині НОМЕР_4 , довідки, складених в результаті таких перевірок, на підставі яких було складено окремі описані вище документи, а також накази про оголошення сум нестач (т. 1-3).

В матеріалах справи 2025/2-56/11 в наявності акти ревізій Військової частини НОМЕР_4 . Зокрема, згідно Акту ревізії від 24.10.2008 року №1118 (т. 1, а.с. 41) констатовано, що загальна втрата активів склала 2936112468,38 грн, потребувало утилізації станом на 27.08.2008 року майна служби РАО з урахуванням залишку на суму 63426255,51 грн. Також в період з 17.11.2006 року по 27.08.2008 року направлено 67 заявок та розрахунків на виділення коштів для Військової частини НОМЕР_4 на загальну суму 599844,19 тис. грн, однак за цей же період по 31.12.006 року кошти не надходили, в 2007 році виділено 959540,00 грн, з січня по вересень 2008 року виділено сумарно 800000,00 грн. Всього встановлено втрати на суму 2875812,784 тис. грн.

Відповідно до Акту проведення службового розслідування за фактом пожежі у Військовій частині НОМЕР_4 , затверджений Командувачем військ Південного оперативного командування 05.09.2008 року (т. 3, а.с. 13 справи №2025/2-56/11) вказано, що передумовами та причинами виникнення пожежі є:

1) відсутність 27.08.2008 року відповідача за дозволом начальника служби РАО озброєння логістики Південного оперативного командування полковника ОСОБА_6 в частині та не визначення командиром частини встановленим порядком особи, яка буде виконувати службові обов`язки командира частини на період його відсутності, що унеможливило командира частини особисто, безпосередньо на місці організувати ліквідацію пожежі та її наслідків;

2) недостатньо наполеглива та дійова робота керівного складу частини щодо забезпечення вибухобезпеки, живучості, пожежної безпеки в військовій частині;

3) незадовільна організація бойової, командирської та спеціальної підготовки командним складом частини, як наслідок, слабка теоретична, практична, морально-психологічна підготовка, навченість, виучка у майстерність особового складу частини;

4) недостатній контроль, ненадання ефективної допомоги щодо забезпечення життєдіяльності, живучості, пожежної безпеки з боку посадових осіб озброєння логістики Південного оперативного командування.

Запропоновано застосувати дисциплінарні стягнення до 10 осіб, включно з відповідачем.

Згідно довідки Військової частини про втрати матеріальних засобів Військової частини НОМЕР_4 під час надзвичайної події 27.08.2008 року від 21.12.2011 року №4784 (т. 3, а.с. 159 справи №2025/2-56/11) загальний розмір втрат склав 2867999992,21 грн.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_4 від 15.06.2012 року №1333 (т. 4, а.с. 21 справи №2025/2-56/11) станом на 15.06.2012 року сума збитків, спричинених надзвичайною подією 27.08.2008 року, визначена як 2867996601,97 грн.

В матеріалах справи 2025/2-56/11 в наявності копія книги нестач Військової частини НОМЕР_4 (т. 4, а.с. 22-58 справи №2025/2-56/11), а також довідки щодо втрат і нестач по службі РАО Військової частина НОМЕР_4 (т. 4, а.с. 59-70 справи №2025/2-56/11, довідки втрат інших служб Військової частини НОМЕР_4 (т. 4, а.с. 71-116 справи №2025/2-56/11).

В матеріалах справи 2025/2-56/11 міститься Телеграма звичайна від 08.01.2010 року №50 (т. 4, а.с. 132 справи №2025/2-56/11), згідно якої після надзвичайної події 27.08.2008 року, станом на 24.10.2008 року у військовій частині була проведена інвентаризація майна, а за відсутності можливості перебування на технічній території, інвентаризація майна, що зберігалось на тех. території, проводилась частково тільки документально за обліковими даними служб, підрозділів, фінансово-економічного відділу з проведенням загальної звірки, в результаті чого були складені відомості втрати майна та відомості майна, технічний стан якого визначити було неможливо. Вимога про визначення фактичного кількісного та якісного стану матеріальних засобів, які під час ревізії знаходились на технічній території, до теперішнього часу не виконано. Інвентаризація, яка частково була проведена документально, виключає можливість визначити розмір фактично спричиненої шкоди, оскільки відсутній перелік майна, яке було знищено, та перелік майна. яке було ушкоджено.

Згідно Телеграми звичайної від 12.03.2010 року №873 (т. 4, а.с. 133 справи №2025/2-56/11) розмір спричиненої шкоди на теперішній час є значно меншим, ніж визначений у кримінальній справі цивільним позовом Міністерства оборони до ОСОБА_1 , оскільки за рахунок держави в значному обсязі було поновлено ушкоджене майно, а також була виявлена та оприбуткована значна кількість військового майна, яке вважалось знищеним внаслідок пожежі на 61 арсеналі. К військовій частині на теперішній час відсутні документи, які б обґрунтовували розмір спричинених збитків. Після надзвичайної події у Військовій частині НОМЕР_4 не була проведена належним чином інвентаризація майна. Інвентаризація військового майна станом на 24.10.2008 року (яка була проведена після надзвичайної події) частково була проведена тільки документально, в зв`язку з тим, що на той час була відсутня можливість перебування відповідних спеціалістів для ведення обліку на технічній території Військової частини НОМЕР_4 .

Цією ж телеграмою вказано, що звернення до суду з цивільним позовом про стягнення спричиненої шкоди Військова частина НОМЕР_4 вважає недоцільним, оскільки Апеляційний суд Військово-морських сил не визначив осіб, винних у спричиненні шкоди надзвичайною подією 27-28.08.2008 року.

Аналогічні вказаним раніше телеграмам звичайним відомості містяться у телеграмі звичайній від 08.01.2010 року №50-1 (т. 4, а.с. 184 справи №2025/2-56/11).

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території Військової частини НОМЕР_4 постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 року №237 затверджувалася державна цільова екологічна програма (т. 5, а.с. 10 справи №2025/2-56/11).

Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 02.09.2011 року №Д-322/1/07 та наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.09.2013 року №472 Військова частина НОМЕР_4 розформована 30.12.2013 року. Правонаступником визначено Військову частину НОМЕР_1 (т. 5. а.с. 45, 52, 95, 185 справи №2025/2-56/11).

В матеріалах справи 2025/2-56/11 в наявності Ліквідаційний акт розформування Військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_3 з додатками (т. 5, а.с. 120-139 справи №2025/2-56/11).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2014 року №333 (т. 5, а.с. 185 справи №2025/2-56/11) вона є правонаступником розформованої частини НОМЕР_4 відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 11.09.2013 року №472. У грудні 2013 року Військовою частиною НОМЕР_1 була оприбуткована на позабалансовий рахунок 07/2 нестача військового майна, що виникла у Військовій частині НОМЕР_4 на загальну суму 2 877 127374, 97.

В матеріалах справи 2025/2-56/11 в наявності баланс (форми №1) на 24.12.2013 року Військової частини НОМЕР_4 (т. 5, а.с. 207-210), а також аналогічний баланс на 01.01.2014 року Військової частини НОМЕР_1 (т. 5, а.с. 211-215).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції призначалася судово-економічна експертиза (т. 6, а.с. 120 справи №2025/2-56/11), під час проведення якої експертом заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи (т. 6, а.с. 139), в т.ч. додатків до Акту Територіального Північно-Східного контрольно-ревізійного управління від 24.10.2008 року №1118 ревізії фінансової та господарської діяльності військової частини НОМЕР_4 , проведеної за період з 17.11.2006 року по 27.08.2008 року, а також інші документи. Листом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю від 15.06.2015 року №234/1/732 (т. 6, а.с. 180 справи №2025/2-56/11) повідомлено, що копії додатків до вказаного акту, а також будь-які інші додаткові матеріали до вказаного акту не можливо у зв`язку з їх знищенням згідно акту від 14.01.2014 року №1 (у зв`язку із закінченням терміну зберігання). В подальшому призначено нову судово-економічну експертизу (т. 6, а.с. 194 справи №2025/2-56/11), яку не вдалося провести через відсутність документів (т. 6, а.с. 208, т. 7, а.с. 5 справи №2025/2-56/11).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду з цією позовною заявою щодо відшкодування витрат.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Оскільки пожежа, в результаті якої позивачу-1 було завдано шкоду, мала місце 27.08.2008 року, застосуванню до обставин цієї справи підлягає законодавство, яке було чинним станом на цю дату. Використане судом законодавства застосовано в редакції, чинній станом на вказану дату.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.2019 року №1075-XIV (далі Закон №1075-XIV).

Згідно ст. 1 Закону №1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону №1075-XIV вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України 147/98-ВР "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України 1282-2002-п з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. (Частина перша статті 2 в редакції Закону № 3046-III 3046-14 від 07.02.2002 )

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Статтею 3 Закону №1075-XIV встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 4 Закону №1075-XIV військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Відповідно до ст. 5 Закону №1075-XIV для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.

Форма і порядок звітності за результатами інвентаризації встановлюються Державним комітетом статистики України за погодженням з Міністерством оборони України та центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 7 Закону №1075-XIV встановлено, що особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут).

Згідно ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 27 Статуту військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі затверджено постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР (далі Положення).

Положенням встановлено, що відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані зобов`язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.

Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно п. 1 Положення воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов`язані.

Згідно п. 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Відповідно до п. 3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Пунктом 4 Положення визначено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Згідно п. 5 Положення час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством

Відповідно до п. 8 Положення залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Пунктом 10 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 11 Положення командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.

У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Пунктом 16 Положення встановлено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

У разі виявлення недостачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) чи інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, установ та організацій - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).

Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях

Згідно п. 17 Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до п. 18 Положення Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця або військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Пунктом 19 Положення визначено, що розслідуванням повинно бути встановлено:

в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду;

вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків;

ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Згідно п. 21 Положення у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.

До висновку додаються:

письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності;

письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування;

довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Відповідно до п. 23 Положення командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

Пунктом 31 Положення передбачено, що у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Згідно п. 34 Положення розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань з винної особи, має бути віднесено на рахунок держави рішенням командира (начальника) військової частини в межах наданих йому прав.

Відповідно до п. 37 Положення матеріальна відповідальність не настає у випадках:

коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили;

невстановлення винної особи;

смерті винної особи;

коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Щодо оцінки правової поведінки відповідача.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач злочинно недбало поставився до військової служби і безпосередньо до виконання покладених на нього службових обов`язків та вчинив злочин.

З цього приводу суд зауважує, що постановою Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26.11.2009 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності і кримінальну справу щодо нього закрито.

Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року №392/96-ВР (далі Закон №392/96-ВР) амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, відповідач не може вважатися особою, яка вчинила злочин, а тому доказуванню підлягає увесь склад правопорушення, про яке зазначають позивачі. З цих же підстав суд відхиляє твердження позовної заяви про те, що вказана постанова підтверджує вину відповідача у виникненні надзвичайної події та в заподіянні шкоди, оскільки вину може підтверджувати виключно обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, що в цій справі відсутнє.

Окремо суд звертає увагу на безпідставність посилань позивача на положення ч. 2 ст. 5 Закону №392/96-ВР, оскільки відповідач не набув статусу винної особи, а щодо нього не ухвалено вироку чи рішення суду, які б покладати обов`язок відшкодувати заподіяну злочином шкоду, оскільки відповідача в цілому не визнано винним у вчиненні злочину. Вказане нормативне положення стосується випадків застосування амністію до вже засуджених осіб (які відбувають покарання).

Цей позов первинно було пред`явлено до двох осіб відповідача та ОСОБА_2 (головного інженера заступника командира військової частини НОМЕР_4 ). Водночас, позивачами жодним чином не обґрунтовано стягнення заявленої суми конкретно з цих двох осіб, стягнення цих коштів саме в рівних долях, а також не наведено алгоритму визначення ступеня вини кожного з них у завданні стверджуваної шкоди (яким чином ступень їх причетності визначено як 50% кожного, а не в іншій пропорції).

Окремим аспектом суб`єктного складу відповідачів є те, що шкода завдана в результаті пожежі, керівництво гасінням якої позивач не здійснював. Не заперечуючи загальну відповідальність відповідача за події у військовій частині, очевидним є те, що конкретні наслідки завжди пов`язані з визначеними подіями, які їм передували. Водночас, позивачами взагалі не надано оцінку обставинам гасіння пожежі та значенням цих обставин для розміру завданих збитків.

В цьому ж аспекті суд звертає увагу на Акт проведення службового розслідування за фактом пожежі у Військовій частині НОМЕР_4 , затверджений Командувачем військ Південного оперативного командування 05.09.2008 року (т. 3, а.с. 13 справи №2025/2-56/11) яким до передумов та причин виникнення пожежі віднесено в т.ч. недостатній контроль, ненадання ефективної допомоги щодо забезпечення життєдіяльності, живучості, пожежної безпеки з боку посадових осіб озброєння логістики Південного оперативного командування.

Наприклад, згідно Акту про пожежу, що сталася у військовій частині НОМЕР_4 від 08.09.2008 року №317/931 (т. 1 , а.с. 108 справи №2025/2-56/11) вказано, що виникненню надзвичайної події сприяло те, що командуванням в ході гасіння пожежі в районі смітника не було розміщено особовий склад біля місць зберігання боєприпасів з метою спостереження за технічної територією та гасіння можливих осередків пожежі, несвоєчасний виклик всіх сил та засобів і тд. Тобто, вплив на результати пожежі здійснили дії інших осіб, які керували гасінням пожежі (майор ОСОБА_3 та головний інженер ОСОБА_2 ), такий вплив мав негативний характер згідно службових документів, однак ця обставина позивачами не врахована. При цьому дисциплінарні стягнення запропоновано застосувати до 10 осіб, що вказує на їх причетність до виникнення надзвичайної події.

Окрім цього, згідно виданого 08 вересня 2008 року Командувачем військ ордена червоного прапора Південного оперативного командування №238 наказу про причини та умови, що сприяли виникненню надзвичайної події у Військовій частині НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 141 справи №2025/2-56/11), основними причинами та умовами, що сприяли виникненню надзвичайної ситуації були, окрім бездіяльності відповідача щодо організації стану справ у військовій частині, яка відзначена лише у п. 3:

1) безвідповідальність посадових осіб вищого командування (4 особи);

2) неефективний контроль зі сторони вищого командування (2 особи);

3) неспроможність відповідача та підполковника ОСОБА_10 організувати належним чином службу у військовій частині;

5) неспроможність головного інженера-заступника командира Військової частини НОМЕР_6 підполковника ОСОБА_2 ефективно керувати особовим складом під час надзвичайної ситуації, яка виникла на території частини;

6) формальний поверховий підхід офіцерів управління оперативного командування до здійснення контролю, які перетворились у фіксаторів дрібних недоліків, без глибокого системного аналізу стану справ та надання конкретної допомоги, які не змогли виявити основні проблеми, недоліки та доповісти командувачу військ Південного оперативного командування дійсний стан справ та конкретні, обґрунтовані пропозиції;

7) відсутність систематичного вивчення посадовими особами озброєння логістики Південного оперативного командування, морально-ділових та професійних якостей особового складу частини;

8) незадовільне відношення до виконання своїх службових обов`язків, відсутність достатнього контролю за станом справ, щодо забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частин, незнання ділових та моральних якостей керівного складу частини заступником начальника логістики Південного оперативного командування полковником ОСОБА_4 ;

9) відсутність систематичного контролю за станом справ, щодо проведення заходів по дотриманню вимог пожежної безпеки, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частин з боку начальника озброєння-заступника начальника логістики Південного оперативного командування полковника ОСОБА_5 ;

10) недбале відношення до виконання своїх службових обов`язків, невжиття заходів для запобігання надзвичайним подіям, катастрофам і аваріям, нездійснення дієвого контролю за виконанням вимог пожежної безпеки з боку начальника служби ракетно-артилерійського озброєння озброєння логістики Південного оперативного командування полковника ОСОБА_6 ;

11) недбале відношення до виконання своїх службових обов`язків щодо розроблення і здійснення заходів, спрямованих на запобігання катастроф, аварій, пошкоджень озброєння, проведення заходів по дотриманню вимог безпеки, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки частин начальника відділу забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз та складів озброєння, ракет і боєприпасів логістики управління Південного оперативного командування полковника ОСОБА_7 ;

12) недбале виконання своїх службових обов`язків з боку начальника відділу служби військ штабу Південного оперативного командування підполковника ОСОБА_11 щодо організації служби військо у військових частинах у відповідності з вимогами керівних документів та здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

13) незнання особливостей пожежної небезпеки об`єктів частини, упущення проведенні пожежно-профілактичної роботи, неспроможність керувати ліквідацією пожежі, підлеглим особовим складом, силами та засобами, що були залучені до ліквідації надзвичайної ситуації, начальником служби пожежної безпеки майором ОСОБА_3 ;

14) упущення в організації зберігання та забезпечення збереження ракет боєприпасів та майна у відповідності з керівними документами, наказами та інструкціями в частині, начальника зберігання військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_12 .

При цьому вказаним наказом вирішено за порушення вимог законодавства начальника служби пожежної безпеки військової частини НОМЕР_4 майора Міхєєва ІМ та начальника зберігання підполковника ОСОБА_12 розглянути на засідання атестаційної комісії Південного оперативного командування на предмет подальшого проходження військової служби.

Більш того, 26 вересня 2008 року Командувачем військ ордена червоного прапора Південного оперативного командування №275 (т. 1, а.с. 137 справи №2025/2-56/11) видано наказ про причини та умови, що сприяли виникненню порушень служби військ у Військовій частині НОМЕР_4 . Серед порушень вказано організацією виконання робіт на території військової частини у святкові та вихідні дні в період 23-25 серпня 2008 року, порушення перепусткового режиму і тд. Наказом оголошено сувору догану відповідачу, підполковнику ОСОБА_2 , підполковнику ОСОБА_10 , підполковнику ОСОБА_12 , майору ОСОБА_13 , майору ОСОБА_14 , капітану ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Слід враховувати і зміст Акту проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністра оборони України 10.10.2008 року (т. 1, а.с. 114 справи №2025/2-56/11), згідно якого серед основних причин надзвичайної події, зокрема:

1) неналежне виконання вимог законодавства відповідачем та іншими посадовими особами арсеналу;

2) всупереч наказу відповідача, підполковник ОСОБА_2 вирішив проводити на технічній території різку залізничних рейок, що також могло стати джерелом займання на технічній території;

3) хронічне недофінансування

4) неналежне реагування на неналежну організацію та стан живучості 61 арсеналу керівного складу Південного оперативного командування.

Позивачами жодним чином не обґрунтовано в зв`язку з чим, попри причетність та безпосередній вплив на настання надзвичайної події значної кількості осіб, позов пред`явлено лише до відповідача (первинно також до його заступника), без залучення інших осіб, яких також службовими документами визнано причетними до надзвичайної події, застосовано дисциплінарні стягнення, в т.ч. більш суворі, ніж до відповідача. Суд підкреслює, що позивачі не виконали свій обов`язок індивідуалізувати та конкретизувати ступінь вини та суть протиправних дій осіб, визначивши та обґрунтувавши за певним алгоритмом розмір заявленої до стягнення суми з кожного з осіб (обґрунтувати, чому саме до цих осіб позов пред`явлено, а до інших осіб не пред`явлено, яким чином визначено питому вагу дій кожної причетної особи осіб у настанні надзвичайної події і тд).

Отже, суд констатує необґрунтованість стягнення стверджуваної шкоди саме з відповідача.

Суд також зазначає, що в цій справі позивачами жодним чином не обґрунтовано порушення діями відповідача прав обох позивачів, передусім в аспекті визначення військового майна як державного майна, закріпленого за військовою частиною. Відповідно, відсутні підстави вважати, що таке майно належить позивачам в рівних долях, на праві спільної сумісної чи часткової власності і тд. Не обґрунтованим вищевикладене є і в аспекті заявлення позову про стягнення коштів на користь держави саме за спільним позовом цих двох позивачів.

Відповідно, необґрунтованим є суб`єктний склад, відповідачів, позивачів та пов`язане з цим стягнення з відповідачів конкретного розміру шкоди, а також вини відповідачів (як в цілому, так і в аспекті пропорційності розміру заявлених до стягнення з них сум).

Щодо розміру стверджуваної шкоди суд зазначає наступне.

Виходячи з зазначеного раніше суд звертає увагу на те, що позивачі мали довести не факт настання шкоди як такої, а факт настання шкоди конкретного розміру в результаті конкретних дій конкретної особи, що є обов`язковою передумовою для стягнення саме з цієї особи відповідних сум. Оскільки в цій справі шкода настала в результаті поведінки значної кількості осіб, безпідставним є ставлення усієї шкоди у провину відповідачам (з подальшим поділом навпіл відповідної суми з огляду на кількість відповідачів), в той час як відповідач не вказав який конкретно розмір шкоди настав в результаті дій саме відповідача.

Наявний Акт приймання-передачі заборгованості може підтверджувати лише факт настання до цього шкоди певного розміру, однак жодним чином не підтверджує, що така шкода в повному обсязі настала в результаті дій відповідача і лише відповідача. Інші докази, що містяться у справі №2025/2-56/11 також не дозволяють індивідуалізувати розмір шкоди, яка настала в результаті дій саме відповідача, як не дозволяють і однозначно висновувати, що відповідач в цілому є основним завдавачем шкоди.

Також позивачами не надано обґрунтувань щодо визначення розміру шкоди в аспекті наявності на складі матеріальних ресурсів, які підлягали утилізації, що визначено в Акті проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністра оборони України 10.10.2008 року (т. 1, а.с. 114 справи №2025/2-56/11) та Акті ревізії від 24.10.2008 року №1118 (т. 1, а.с. 41 справи №2025/2-56/11).

Щодо повної матеріальної відповідальності.

Позивачами у позові визначено, що підставою для повної матеріальної відповідальності є завдання шкоди у результаті дій, що мають ознаки злочину (абз 5, п. 13 Положення сторінка 9 позовної заяви, 5-ий абзац).

Водночас, як вже зазначав суд, щодо відповідача відсутній жодний обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, в зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що ним вчинено злочин. Інших підстав для повної матеріальної відповідальності відповідача позивачами не визначено, а судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

В цій справі позивачами не доведено ані завдання ним обом шкоди, ані точного розміру такої шкоди, ані розмір шкоди, завданої саме відповідачем, ані вину відповідача, ані підстави для його повної матеріальної відповідальності, ані причинно-наслідковий зв`язок між конкретними діями відповідача та наслідками, що настали.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Щодо судових витрат.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 лютого 2024 року.

Суддя Н.В. Боженко