Рішення

від 15.01.2024 по справі 160/25729/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 рокуСправа №160/25729/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.10.2022 №Ф-8363-53У;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення відомостей щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач з 2004 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з 30.09.2006 до Реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності. З 2015 року позивач працевлаштований, що підтверджується довідкою форми ОК-5, страхові внески сплачуються за позивача роботодавцями. Відомості про направлення та отримання позивачем оскаржуваної вимоги відсутні, вимога перебуває на примусовому виконанні органів державної виконавчої служби. Позивач дізнався про оскаржувану вимогу після звернення до державного виконавця у зв`язку із блокуванням карткових рахунків. Нарахування ЄСВ позивачу у спірний період, як фізичній особі-підприємцю, без доказів здійснення нею підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплаті роботодавцем за неї ЄСВ, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Позивач вважає вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 13.10.2023 позивачем подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2147 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк звернення до адміністративного суду; відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 09.11.2023 відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 року та позовна заява з додатками, направлена Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області в його електронний кабінет, що підтверджено довідками про доставку електронного листа від 10.11.2023 року та 05.10.2023 року.

Станом на час розгляду справи, відзив на позовну заяву відповідачем суду не надано.

У силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з наявністю в інтегрованій картці платника податків заборгованості по єдиному внеску, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2022 №Ф-8363-53У, згідно якої станом на 02.01.2023 заборгованість становить 18276,72 грн (недоїмка).

Постановою державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2023 відкрите виконавче провадження №70956507 з примусового виконання вимоги №Ф-8363-53У, виданої 26.10.2022 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 18276,72 грн.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 щодо ОСОБА_1 , наявні наступні відомості: звітний рік 2017, 2018, 2019, 2020, страхові внески сплачені страхувальником: Комунальне некомерційне підприємство «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради», код 01989160.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування заборгованості та прийняття вимоги про сплату боргу протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період 2017-2020 років позивач перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради», код 01989160, яке щомісячно сплачувало за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відомостями довідки за формою ОК-5.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 (справа №440/2149/19) сформовано правовий висновок, згідно з яким, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом позивачу, як фізичній особі-підприємцю (який господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує), та, який одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем).

Таким чином, донарахування позивачу суми єдиного внеску, порушує мету забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) та спричиняє подвійну його сплату.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як фізичній особі-підприємцю, яка одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області привести інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідність шляхом виключення відомостей щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2021 за №321/35943 (далі - Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

- реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

- реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

- реєстр контролю наявності ІКП без ознаки "Платник відсутній в реєстрі" відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку;

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

- у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;

- у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі №826/9288/18.

Отже, з огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивач у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області привести інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення відомостей щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений судовий збір за подання позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2147,20 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, рішення ухвалене в перший робочий день.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2022 №Ф-8363-53У на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 18276,72 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658) привести інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідність шляхом виключення відомостей щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658) судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна